§ 5. Правове регулювання обов’язкового державного сільськогосподарського страхування

Глобальна зміна клімату - одна з найгостріших екологічних проблем, які стоять перед людством. Згідно з прогнозами провідних міжнародних наукових центрів з дослідження клімату, протягом наступного століття температура підвищиться на 2-5 градусів за Цельсієм.

Такий правовий інститут запроваджувався через обов’язкове страхування с/г культур та тварин. Постановою КМ України (втра­тила чинність^[299]) було затверджено Порядок і правила проведення обов’язкового страхування врожаю с/г культур і багаторічних насаджень державними с/г підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків с/г підприємствами всіх форм власності¹. Таке страхування почало проводитися з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки, захисту інтересів с/г підприємств. Було затверджено Типовий договір обов’язкового страхування врожаю с/г культур і багаторіч­них насаджень державними с/г підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків с/г підприємствами всіх форм власності.

Поряд з цим Постановою КМ України затверджено Порядок і правила проведення обов’язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків.

Проте необхідність цього інструменту в діяльності с/г вироб­ників усвідомлюється не всіма ними. Тому сільське господарство залишається однією з найризикованіших сфер діяльності, яка майже не охоплена страховим захистом^{[300] [301]}.

Вперше державне регулювання ринку страхування с/г продукції (капітальних активів) та фонд аграрних страхових субсидій було системно врегульовано у 2004 р. розд. III ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України»¹. Цей розділ містив дві статті: ст. 10. Страхування с/г продукції (капітальних активів) та ст. 11. Фонд аграрних страхових субсидій.

Таким чином були визначені об’єкти та суб’єкти страхування, види страхування: комплексне; індексне; добровільне. Тобто ст. 10 присвячена врегулюванню особливостей страхування ризиків при здійсненні діяльності на аграрному ринку. В цілому, сутність механізму страхування полягає у накопиченні певних активів з метою відшкодування негативних наслідків, що призводять до неможливості виконання зобов’язань, переважно через втрату (знищення, загибель, псування) об’єкта зобов’язань^{[302] [303]}.

З прийняттям Закону на аграрному ринку мала з’явитися ще одна (крім аграрного фонду) державна установа - Фонд аграрних страхових субсидій України^[304]. Однак зазначений розділ, що регулював діяльність цієї інституції, було виключено у зв’язку з прийняттям ЗУ «Про особливості страхування сільськогоспо­дарської продукції з державною підтримкою»^[305].

Окрім спеціального закону, який передбачає обов’язкове с/г страхування, відносини щодо страхування в АПК регламен­туються такими законодавчими нормативними актами.

• ЗУ «Про аграрні розписки»^[306] у ч. 10 ст. 7 передбачає добро­вільність страхування щодо предмета застави, який може бути застрахований кредитором за аграрною розпискою або боржником за аграрною розпискою. Кредитор та боржник можуть домовитися про спільне здійснення витрат на страхування предмета застави за аграрною розпискою.

При регламентації діяльності колективного с/г підприємства у ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство»¹ визначено, що страхування належного підприємству майна та інших цінностей здійснюється на добровільних засадах на умовах і в порядку, встановлених законодавством України. Подібна норма також міститься у п. 11.4 Примірного статуту сільськогосподар­ського виробничого кооперативу^{[307] [308]}. Так, виробничий с/г кооператив може застрахувати своє майно і майнові права. Страхування здійснюється добровільно за рішенням загальних зборів, якщо інше не передбачено законами України;

• ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні»^[309] відносить у абз. 6 ч. 1 ст. 5 до суб’єктів ринку зерна АСП, що створений відповідно до ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». До основних засад державної політики щодо регулювання ринку зерна згідно з ч. 4 ст. 9 зазначеного Закону належать положення про те, що урожай зерна підлягає страхуванню, яке здійснюється с/г товаровиробниками всіх форм власності та господарювання відповідно до закону.

У Постанові КМ України «Про запровадження державних форвардних закупівель зерна»^[310] зазначено, що укладення форвард­ного контракту з с/г виробником здійснюється за наявності договору страхування на випадок знищення або пошкодження майбутнього врожаю та/або стандартного договору страхування с/г продукції з державною підтримкою від с/г виробничих ризиків посівів озимих зернових с/г культур на період перезимівлі від повної загибелі, укладеного відповідно до умов законодавства, та оригіналу або засвідченої копії платіжного доручення про сплату страхового внеску.

Прикладом такого страхування може бути справа № 910/3629/13, що розглядалася Господарським судом м. Києва 09.04.2013 р., за позовом ТОВ «Преображенське» до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес»», третя особа: Державна спеціалізована бюджетна установа «Аграрний фонд» про стягнення 7 231 142,25 грн стра­хового відшкодування, 478 444, 07 грн пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, 21 693,42 грн інфляційних витрат та 95 688,81 грн річних, оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позов задоволений частково, стягнуто з ПАТ «Страхова ком­панія «Брокбізнес»» на користь Державної спеціалізованої бюджет­ної установи «Аграрний фонд» 7 231 142,25 грн страхового відшко­дування, 477 136,85 грн пені, 21 693,42 грн інфляційних витрат та 95 688,81 грн трьох процентів річних.

У рамках цієї справи було встановлено, що між позивачем та від­повідачем 12.04.2012 р. укладено договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю с/г культури № 009/03/09061/008СГ, предметом якого є майнові інтереси позивача, пов’язані з володін­ням, користуванням та розпорядженням майном, а саме, майбутнім (очікуваним) урожаєм с/г культури.

Позивач 13.07.2012 р. звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку, факт настання події, визначеної пунк­том 6.1.10 страховим випадком за договором № 009/03/09061/008СГ, підтверджено довідками Регіонального центру з гідрометеорології в АРК № 520 від 14.05.2012 р. та Запорізького обласного центру гідрометеорології № 26-30/1245 від 15.05.2012 р.

У процесі розгляду спору судом встановлений факт невмотивованого ухилення відповідача (страхової компанії) від виконання своїх господарських зобов’язань в частині своєчасної та у повному обсязі виплати страхового відшкодування страхувальнику або визначеній ним особі.

За результатами розгляду господарської справи № 910/3629/13 судом задоволена позовна вимога про стягнення 7 231 142,25 грн страхового відшкодування на користь третьої особи (Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд»). Таким чином Договір страхування було укладено позивачем на виконання Форвардного біржового контракту на закупівлю Державної спеціа­лізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» зерна, укладеного між ТОВ «Преображенське» та Державною спеціалізованою бюджетною установою «Аграрний фонд». Цей договір укладений на користь третьої особи (вигодонабувача), яким призначено Державну спеціалізовану бюджетну установу «Аграрний фонд»¹.

За результатами діяльності АСП за програмою форвардних закупівель Державної продовольчо-зернової корпорації України^{[311] [312]} необхідно зазначити таке.

Станом на 18.11.2013 р. страхові компанії - члени АСП отримали 13 заяв про настання ризикових подій. Після проведення оглядів постраждалих посівів страхові компанії виплатили відшко­дування за семи ризиковими подіями. Сума виплаченого відшкоду­вання за договорами страхування врожаю зернових культур склала 1,4 млн грн¹.

У 2014 р. Аграрний фонд^{[313] [314]} продовжує закупівлі зерна на умовах форварду, приймаючи заявки від с/г товаровиробників на реалізацію пшениці, жита та ячменю врожаю 2014 року. Авансу­вання зазначених культур здійснюється за формулою 50% + 20%, з яких:

•            50% - під час укладання договору;

•            20% - за результатами весняного огляду страховою компа­нією відповідних посівів.

Одночасно, навесні Аграрний фонд закуповуватиме овес, просо та гречку врожаю 2014 року на умовах форварду за фактом посівів цих культур. Після укладання відповідних угод с/г товаро­виробники отримуватимуть аванс у розмірі 70%, що розрахований на підставі мінімальної інтервенційної ціни для відповідної куль­тури. Остаточний розрахунок відбуватиметься за ринковими цінами, індикатором яких будуть середньозважені ціни рівноваги (фіксінгу) за результатами трьох останніх торгових сесій на організованому аграрному ринку на момент поставки зерна за вирахуванням фіксованої знижки та виплачених авансових платежів. Крім того, Аграрний фонд у найближчій перспективі планує здійснювати реалізацію аміачної селітри за фіксованими пільговими цінами безпосередньо контрагентам, які уклали форвардні угоди на постав­ку зерна врожаю 2014 року^[315].

Відповідно до ПК України страхові платежі (внески, премії) належать до витрат подвійного призначення, тому обов’язково має виконуватися умова щодо взаємозв’язку застрахованих ризиків із господарською діяльністю с/г товаровиробника. Укладення догово­рів добровільного страхування с/г ризиків, у тому числі с/г продук­ції з державною підтримкою, підпадає під абз. 1 пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України, яким передбачено, що до складу витрат підприємства-страхувальника відносяться будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю. Визначення с/г страхового ризику (страхового ризику) дає ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» і відносить до нього - ризик загибелі (втрати, пошкодження) застра­хованих посівів (посадок), загибелі (недобору, недоотримання) застрахованого урожаю, загибелі (втрати, вимушеного забою, виму­шеного знищення, травматичного пошкодження або захворювання) застрахованих с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджоло­сімей і тваринницької продукції, що належать с/г товаровиробникові на праві власності або на іншій законній підставі, внаслідок настання страхової події, яка передбачена договором страхування.

Щодо періоду збільшення сільгосппідприємством у податко­вому обліку витрат на суму страхових платежів, то об’єктом страхування є ризик втрати врожаю конкретної с/г культури або загибелі чи вимушеного забою тварин цього виду і віку, тобто конкретного активу. У зв’язку з цим витрати у вигляді страхового платежу за зазначеним договором страхування відносяться до складу податкової собівартості саме цього активу, оскільки згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізо­ваних товарів складається з витрат, прямо пов’язаних з виробницт­вом таких товарів. До того ж п. 138.9 цієї статті визначено, що до складу інших прямих витрат, які включаються до собівартості, включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат. Тому витрати на страхування с/г культур чи тварин, птиці, риби тощо відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації врожаю чи тварин, птиці, риби тощо.

Сільгосппідприємство може страхувати не лише посіви і тва­рин, а й будь-яке інше майно, звісно, без державного субсидування¹.

За даними департаменту фінансово-кредитної політики Мінагрополітики України, у Держбюджеті-2012 було передбачено 70 млн грн на часткову компенсацію страхових премій по одному страховому продукту (страхування озимих культур). Зацікавленість агробізнесу у страхуванні ризиків велика. Тим більше, що взимку 2011-12 рр. якраз було пошкоджено багато озимих - більше 250 тис. га. За субсидованим агрострахуванням було застраховано 3,5 тис. га. Страхові платежі становили 173,6 тис. грн, субсидії - 86,8 тис. грн. У проекті Держбюджету-2013 на субсидоване державою агрострахування попередньо закладено 150 млн грн^{[316] [317]}. Таким чином регулювання аграрного страхування здійснюється ЗУ «Про Державний бюджет України на 2013 рік»^[318] і подальшими законами, що будуть прийматися щорічно.

Законодавством визначено поняття страхування с/г продук­ції - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов’язані з відшкоду­ванням збитків, понесених страхувальником або іншою особою, визначеною страхувальником у договорі страхування, при вирощу­ванні, збиранні врожаю с/г культур і багаторічних насаджень, вирощуванні (розведенні), відгодівлі (утриманні) с/г тварин, птиці, кролів, бджолосімей та хутрових звірів, вирощуванні, розведенні, вилові (добуванні) риби та інших водних живих ресурсів, іншої тваринницької продукції.

Цей вид страхування передбачає обов’язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страху­вальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними у зв’язку з пошкодженням, загибеллю (втратою) посівів (посадок), загибеллю (втратою), вимушеним забоєм (знищенням), травматичним пошкодженням або захворюванням с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів, недобором (недоотриманням) тваринниць­кої продукції, продукції бджільництва, загибеллю (недобором, недоотриманням) урожаю внаслідок настання подій, які передбачені договором страхування.

Умови добровільного страхування с/г продукції можуть передбачати страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ^[319].

Спеціальним законодавчим актом є ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтрим­кою». Він регулює відносини у сфері обов’язкового страхування с/г продукції, що здійснюється з державною підтримкою, з метою захисту майнових інтересів с/г товаровиробників і спрямований на забезпечення стабільності виробництва в сільському господарстві.

Відносини у сфері страхування с/г продукції з державною підтримкою регулюються КУ, ГК, ЦК України, законами України «Про страхування», «Про особливості страхування сільськогоспо­дарської продукції з державною підтримкою», законом про Держ­бюджет України на відповідний рік та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страхування с/г продукції з державною підтримкою - економічні відносини щодо страхового захисту майнових інтересів с/г товаровиробників у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених ЗУ «Про особливості страхування сільсько­господарської продукції з державною підтримкою», за рахунок грошових фондів, що формуються у страховика шляхом сплати страхувальником страхових платежів (премій), частина яких компенсується за рахунок державних субсидій, та доходів від розміщення коштів цих фондів, яке здійснюється відповідно до положень цього Закону і визначається наявністю та особливостями ризиків, носіями яких є с/г рослини і тварини. Таким чином держава сплачує страхувальникам с/г продукції страхові платежі (премії) за те, що вони страхують вирощувані ними с/г рослини та тварин.

Законодавець передбачає укладання стандартного договору страхування с/г продукції з державною підтримкою від с/г виробничих ризиків. Такий договір страхування укладається між страховиком і страхувальником - с/г товаровиробником із страху­вання с/г продукції на умовах, встановлених законом. Типові договори страхування розробляються для кожного страхового про­дукту та/або для окремої культури і погоджуються Мінагропромом та Нацкомфінпослуг. У рамках програми державної підтримки страхування с/г продукції страхові компанії використовують тільки стандартні договори страхування^[320]. Таким чином можна зробити висновок, що у спеціальному законі ототожнюється поняття стан­дартного договору страхування с/г продукції з державною підтримкою від с/г виробничих ризиків з типовим договором страхування, що розробляється для кожного страхового продукту та/або для окремої культури.

Основними принципами страхування с/г продукції з державною підтримкою є:

•            підтримка стабільності фінансового становища і кредито­спроможності с/г товаровиробників у разі загибелі (знищення, втрати), пошкодження застрахованого майна внаслідок несприятли­вих природно-кліматичних умов чи інших несприятливих подій, визначених у стандартних договорах страхування;

•            обов’язковість укладення договору страхування с/г про­дукції з державною підтримкою як умови при наданні с/г товаро­виробникам окремих видів державної підтримки та дотацій, визначених КМ України;

•            рівний доступ до державної підтримки с/г товарови­робників незалежно від їх організаційно-правової форми;

•            забезпечення відшкодування збитку, завданого страхуваль­никам внаслідок настання страхових подій, у розмірі, порядку і на умовах, встановлених ЗУ «Про особливості страхування сільсько­господарської продукції з державною підтримкою»;

•            виконання зобов’язань України у сфері міжнародної тор­гівлі.

Суб’єктами відносин страхування с/г продукції з державною підтримкою є страхувальники і страховики. Страховиками є юри­дичні особи, що отримали відповідну ліцензію та відповідають вимогам, встановленим ст. 15 ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою».

Державне регулювання у сфері страхування с/г продукції з державною підтримкою здійснюють КМ України, Нацкомфінпослуг, що створена на виконання ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Предметом договору страхування с/г продукції з державною підтримкою є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з його страховими ризиками щодо вирощеної, відгодованої, виловленої, зібраної, виготовленої первинної (без вторинної обробки та переробки) с/г продукції (товарів), зазначеної у групах УКТ ЗЕД згідно із ЗУ «Про Митний тариф України»¹, а саме щодо:

•            урожаю с/г культур;

•            урожаю багаторічних насаджень;

•            с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції.

Перелік с/г продукції, страхових ризиків, щодо яких здійс­нюється страхування з державною підтримкою на відповідний фі­нансовий рік, затверджується відповідною постановою КМ України.

Відповідно до додатка до Постанови КМ України «Про затвердження Порядку та умов надання сільськогосподарським товаровиробникам державної підтримки у страхуванні с/г культур шляхом здешевлення страхових платежів (премій) і переліку сільськогосподарських культур та видів страхових ризиків (продук­тів), на які у 2012 році надається компенсація вартості страхових платежів (премій)»^{[321] [322]}, у якому міститься перелік с/г культур та видів страхових ризиків (продуктів), на які у 2012 р. надається компенсація вартості страхових платежів (премій). Згідно з цим переліком визначена с/г культура - озима пшениця, що може бути застрахована на період перезимівлі.

Цей Порядок визначає умови надання фінансової підтримки, передбаченої у держбюджеті за програмою «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі», для здешевлення страхових платежів (премій).

Державна підтримка надається с/г товаровиробникам у формі компенсації, але не більш як 50 відсотків вартості страхового платежу.

size=2 color=black face="Times New Roman">Бюджетні кошти спрямовуються на захист майнових інтересів с/г товаровиробників від ризику загибелі с/г культур шляхом часткового здешевлення страхових платежів та забезпечення стабільності виробництва у с/г. Ці кошти спрямовуються також на погашення бюджетної кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах ДКСУ.

Головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінагрополітики України. Одержувачами коштів є с/г товаровиробники.

Право страхувати с/г продукцію мають с/г товаровиробники, що здійснюють свою діяльність на території України та відпо­відають визначеним КМ України критеріям (крім нерезидентів).

Державна підтримка надається с/г товаровиробникам, які:

•            здійснюють виробництво с/г рослинницької продукції на території України;

•            уклали із страховиком стандартний договір страхування с/г рослинницької продукції з державною підтримкою від с/г вироб­ничих ризиків;

•            сплатили страховику страховий платіж за договором страхування у розмірах, розрахованих, виходячи із стандартних страхових продуктів;

•            не перебувають на стадії ліквідації та стосовно яких не порушено справу про банкрутство;

•            не мають простроченої більше як на шість місяців заборго­ваності перед державним (місцевим бюджетом) та ПФ України.

У разі передачі с/г земель в оренду право страхувати с/г продукцію, у тому числі посіви та урожай с/г культур і багаторічних насаджень, належить орендареві, крім нерезидентів. Страхові внес­ки, що вносяться орендарем, не можуть включатися у залік орендної плати.

Не підлягають страхуванню з державною підтримкою:

•            урожай с/г культур, які впродовж трьох або більше років не давали урожаю при їх культивуванні;

•            урожай багаторічних насаджень плодоносного віку, які не давали урожаю протягом останніх п’яти років;

•       хворі с/г тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім’ї, риба та інші водні живі ресурси і тваринницька продукція, а також ті, що перебувають у зоні карантину або в зоні виникнення надзвичайних епізоотичних обставин.

Страхування с/г культур з державною підтримкою може здійснюватися на весь період вирощування (страховий продукт 1), на період перезимівлі (страховий продукт 2), на весняно-літній період (страховий продукт 3) у разі:

-             вимерзання, випрівання, випирання, льодової кірки;

-             заморозків у повітрі в період формування репродуктивних органів озимої пшениці;

-             граду, удару блискавки;

-             землетрусу;

-size=1 face="Times New Roman">             лавини, земельного зсуву, земельного або земельно-вод­ного селю;

-             сильного вітру, пилової бурі, шквалу, смерчу, суховію, видування;

-             сильного дощу, тривалих дощів, повені, паводка, вимо­кання;

-             посухи у весняно-літній період;

-             зимової посухи;

-             пожежі;

-             епіфітотії;

-             осередку масового розмноження шкідливого організму;

-             спалаху масового розмноження шкідника рослин;

-             вторинних хвороб рослин;

-             зневоднення на землях, які підлягають примусовому зрошенню або заводненню, ґрунтової кірки, випадіння рослин;

-             протиправних дій третіх осіб стосовно с/г культур.

Для здійснення компенсації страхових платежів Мінагро- політики утворює комісію з питань надання державної підтримки с/г товаровиробникам шляхом здешевлення страхових платежів, що діє відповідно до Положення^[323], яке затверджено Мінагрополітики України. Основним завданням комісії є розгляд реєстрів страху­вальників, які мають право на отримання компенсації вартості страхових платежів за рахунок коштів держбюджету, поданих комісіями Мінагрополітики АРК, обласних^1,2,3 та Севастопольської міської державних адміністрацій, прийняття рішення щодо розподілу бюджетних коштів пропорційно потребі страхувальників на відповідний рік у межах виділених асигнувань.

Страхувальники для отримання права на компенсацію страхового платежу подають протягом п’яти робочих днів після укладення договору страхування до комісій заяву за встановленою Мінагрополітики формою^[324] і такі документи:

•            копію договору страхування, засвідчену страхувальником;

•            копії розрахунково-платіжних документів, що засвідчують суму фактично сплачених страхових платежів;

•            довідку про банківські реквізити страхувальника;

•            довідку про відсутність (наявність) заборгованості з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Подані документи перевіряються секретарем комісії та реєст­руються в журналі обліку реєстрації документів учасників щодо визначення переліку с/г товаровиробників для отримання права на компенсацію страхових платежів за рахунок коштів держбюджету, форму якого затверджує Мінагрополітики.

У разі прийняття позитивного рішення комісії видають страхувальнику довідку про отримання права на компенсацію страхового платежу за рахунок коштів держбюджету та включають його до реєстру заяв с/г товаровиробників для страхування с/г культур з державною підтримкою, які мають право на отримання компенсації, і подають його до комісії Мінагрополітики.

Мінагрополітики в межах виділених асигнувань здійснює розподіл коштів пропорційно потребі страхувальників на відповід­ний рік, але не більш як 50 % вартості страхового платежу, і протя­гом п’яти днів доводить його до Мінагрополітики АРК, головних управлінь агропромислового розвитку обласних, управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій.

Операції, пов’язані з використанням бюджетних коштів, здійс­нюються відповідно до Порядку казначейського обслуговування держбюджету за витратами¹. Цей Порядок регламентує організа­ційні взаємовідносини між органами ДКСУ, розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов’язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування держбюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів держбюджету та з погашення держав­ного боргу з урахуванням вимог БК України та інших нормативно- правових актів.

Уряд своєю постановою затвердив «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі»^{[325] [326]}. Таким чином, регламентовано використання коштів, передбачених у держбюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі, серед яких у п. 3 закріплено абзац щодо державної підтримки с/г товаровиробників шляхом здешевлення страхових платежів (премій).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» страхо­вим випадком є настання певної події, передбаченої договором страхування відповідно до положень вищезазначеного Закону, внаслідок якої відбулася загибель:                  (втрата, пошкодження)

застрахованих посівів (посадок); загибель (недобір, недоотримання) застрахованого урожаю, продукції бджільництва; загибель (втрата, вимушений забій, травматичне пошкодження або захворювання) застрахованих с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджоло­сімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції та з настанням якої виникає обов’язок страховика здійс­нити виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Не вважається страховим випадком втрата с/г продукції внаслідок:

•            подій, не передбачених договором страхування;

•            навмисних дій страхувальника;

•            грубих порушень страхувальником агротехнічних, санітар­них, ветеринарних або інших вимог, що виявляється в невиконанні страхувальником умов договору страхування щодо строків (термінів) проведення належних заходів згідно з узгодженою при страхуванні технологічною картою, якою обумовлено дотримання визначених агротехнічних правил та вимог агротехніки стосовно застрахованої культури, санітарних, ветеринарних або інших вимог щодо здійснення с/г робіт, передбачених договором страхування, визначених у стандартних страхових продуктах.

ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської про­дукції з державною підтримкою» передбачається страхування двох видів с/г продукції:

1) с/г культури та багаторічні насадження;

2) с/г тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім’ї, риба та інші водні живі ресурси і тваринницька продукція.

Порівняємо особливості страхування с/г продукції та знайдемо відмінності.

1.          Умови і порядок страхування урожаю с/г культур і багаторічних насаджень.

1.1.size=1 face="Times New Roman">        Страхування урожаю с/г культур і багаторічних насад­жень. Воно здійснюється на випадок заподіяння збитку внаслідок настання подій (страхових ризиків), передбачених стандартним страховим продуктом.

При страхуванні урожаю с/г культур і багаторічних насаджень страхова вартість урожаю розраховується шляхом множення площі посіву с/г культур і посадок багаторічних насаджень на середню врожайність за останні п’ять років, що передують року страхування, та множення на ціну одиниці вирощеної продукції, встановлену для цілей страхування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику.

Середня врожайність розраховується за даними про фактичний збір вирощеної продукції з одного гектара у центнерах за останні п’ять років, що надаються с/г товаровиробником. У разі якщо с/г товаровиробник здійснює свою діяльність менше п’яти років, рівень врожайності для розрахунку страхової вартості визначається відповідно до середніх даних по району, в якому розташовані посіви с/г культур і багаторічних насаджень, що підлягають страхуванню.

Ціна одиниці вирощеної продукції розраховується централь­ним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику. Ціна одиниці вирощеної продукції може бути диференційована за видами продукції, областями або природно-економічними зонами. Дані про рівень цін на продукцію доводяться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику, до відома страхувальників і страховиків.

1.2.        Визначення страхової суми урожаю с/г культур і багато­річних насаджень. Встановлюється у договорі страхування на підставі страхової вартості майбутнього урожаю і рівня страхового покриття.

1.3.        Визначення збитку у разі настання страхового випадку при страхуванні урожаю. Збитком є втрати страхувальника від недобору (недоотримання) урожаю в результаті повної або часткової загибелі (втрати, пошкодження) посівів (посадок) та/або урожаю внаслідок настання страхового випадку. Недобір (недоотримання) урожаю визначається як різниця між страховою вартістю урожаю, вказаною в договорі страхування, і вартістю фактично отриманого після настання страхового випадку урожаю.

Обсяг отриманого урожаю визначається за документами його зберігання та/або реалізації страхувальником. Обсяг отриманого урожаю може бути визначений на підставі оцінки, здійсненої на полі страхувальником і страховиком перед збиранням урожаю (біоло­гічна врожайність). Така оцінка здійснюється в обов’язковому порядку на вимогу будь-якої із сторін договору страхування. У разі залучення до оцінки третьої сторони оплата здійснюється стороною, яка вимагала оцінки.

У разі пересівання або підсіву, здійснених з попереднім повідомленням страховика, витрати на ці роботи включаються в розрахунок збитку. Страховик зобов’язаний відповідно до умов договору страхування виплатити страхове відшкодування в обсязі витрат на пересівання або підсів, але не більше страхової суми, до виконання вказаних робіт. Із суми страхового відшкодування, на яку має право страхувальник, вираховуються виплати, здійснені страхо­виком за пересівання або підсів, і виплачені раніше суми страхового відшкодування.

Розрахунок збитку проводиться страховиком на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування і зазначається страховиком у страховому акті. У разі розбіжностей при визначенні причин і розміру збитку страхувальник і страховик мають право провести незалежну експертизу. Така експертиза проводиться за рахунок сторони, яка вимагала її проведення.

2.        Умови і порядок страхування с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції.

2.1. Страхування с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції. Воно здійснюється на випадок завдання збитку внаслідок настання подій (страхових ризиків), передбачених стандартним страховим продуктом.

Страхова вартість с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції визначається, виходячи з ціни одиниці продукції, розра­хованої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику. Вказані ціни можуть бути диференційовані за видами продукції, областями або природно-економічними зонами. Дані про рівень цін на продукцію доводяться до відома страхувальників і страховиків.

На страхування с/г тварини можуть прийматися за описом або без опису - за загальною кількістю голів у групах.

При страхуванні с/г тварин за описом загальна страхова вартість тварин визначається шляхом складання страхової вартості усіх застрахованих с/г тварин. При страхуванні с/г тварин без опису загальна страхова вартість тварин визначається шляхом складання вартості тварин у кожній групі. При цьому вартість тварин у групі визначається шляхом множення середньої вартості однієї тварини у групі на загальну кількість голів у групі.

2.2.        Визначення страхової суми при страхуванні с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції. Вона встановлюється у договорі страхування на підставі їх страхової вартості.

2.3.        Визначення збитку у разі настання страхового випадку при страхуванні с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції. Збитком є втрати страхувальника від загибелі або вимушеного забою (знищення), травматичного пошкодження або захворювання с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції, а також втрати від недобору (недоотримання) продукції бджільництва внаслідок настання страхового випадку. Збиток при страхуванні с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції визначається, виходячи з їх страхової вартості. При цьому збиток зменшується на вартість придатної до використання або реалізації продукції (м’ясо, шкура, шерсть, субпродукти тощо).

Якщо страхування тварин здійснювалося без опису і на дату страхової події загальна кількість тварин цього виду і віку у групі виявилася більшою, ніж було застраховано, розмір збитку визначається пропорційно до загальної кількості застрахованих тварин у групі та фактичної кількості тварин цього виду і віку на дату страхової події.

Обсяг втрат у разі загибелі або вимушеного забою тварин, що вирощуються на м’ясо, розраховується як різниця між вартістю застрахованої продукції і вартістю допущеного до реалізації м’яса.

Загальним у страхуванні с/г продукції з державною підтрим­кою є визначення страхового платежу (страхової премії) за догово­рами страхування та порядок його сплати.

Страховий платіж (страхова премія) встановлюється у договорі страхування між страхувальником і страховиком як добуток страхової суми і страхового тарифу, визначеного для кожного виду с/г майна з дотриманням положень цього Закону.

Граничні розміри, структура, порядок застосування страхових тарифів за видами майна, що підлягає страхуванню, та за регіонами України встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику, на підставі актуарних розрахунків спільно з АСП.

Порядок повідомлення про страховий випадок та оформлення страхового акта. При настанні страхового випадку страхувальник зобов’язаний не пізніше 72 годин з дня його настання повідомити про нього у письмовій формі страховика. У повідомленні про страховий випадок зазначаються: реквізити договору страхування, предмет страхування, причина збитків (втрат), дата їх реєстрації, розмір пошкоджених площ, орієнтовні розміри збитку (втрат) та страхового відшкодування.

У разі загибелі або вимушеного забою (знищення), травматич­ного пошкодження або захворювання застрахованих с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції страхувальник зобов’я- заний протягом 48 годин з моменту виявлення цієї події повідомити про неї у письмовій формі страховика і зареєструвати факт загибелі, вимушеного забою (знищення), травматичного пошкодження або захворювання с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджоло­сімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини (центральному органі виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері рибного господарства та рибної промис­ловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресур­сів). У повідомленні зазначаються: обсяг втрат, орієнтовні причини втрат, їх приблизна вартість, дата настання страхового випадку. При вимушеному забої тварин повідомлення про страховий випадок підписується і представником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини.

Страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати та скласти страховий акт, в якому зазначаються: оцінка впливу на урожай застрахованих і незастрахованих ризиків; метод розрахунку та уточнені дані про суму втрат; розмір пошкод­жених площ; розмір втрат, понесених внаслідок настання страхового випадку; додаткові витрати страхувальника; розрахунок страхового відшкодування; заперечення сторін щодо розміру встановленого збитку. Страховий акт складається у двох примірниках і підпи­сується страховиком та страхувальником. Страхувальник може залучити до визначення розміру збитку та складення страхового акта представників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (конт­ролю) в агропромисловому комплексі, та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини. Один примірник страхового акта залишається у страховика, другий - у страхувальника.

Якщо при настанні страхового випадку с/г продукція була використана у цілях, відмінних від визначених у договорі страхування, у такому разі оцінюється вартість цієї продукції і на цю суму зменшується розмір збитку. Страхувальник зобов’язаний попередньо повідомити страховика про використання с/г продукції в інших цілях.

При частковому пошкодженні с/г продукції здійснюється попе­редня оцінка збитку, що виник внаслідок настання страхового випадку. Після закінчення виробничого циклу (с/г року) проводиться остаточна оцінка збитку і виплачується страхове відшкодування.

При оформленні страхового акта страхувальник і страховик мають право проводити додаткову експертизу, апелювати до будь- яких доказових документів для встановлення причин і розміру збитку. Вартість експертизи оплачується стороною, яка вимагає її проведення, і не включається до суми страхового відшкодування.

Виплата страхового відшкодування. Страховик протягом 14 днів з дня підписання страхового акта здійснює виплату страху­вальникові страхового відшкодування.

За кожен день прострочення терміну виплати страхового від­шкодування страховик виплачує страхувальникові пеню у розмірі, встановленому законом.

Якщо страхове відшкодування встановлюється на підставі судового рішення, страховик виплачує відшкодування на підставі судового рішення, що набуло законної сили.

Сума страхового відшкодування встановлюється у розмірі збитку, але не може перевищувати страхової суми.

Ліцензії на здійснення страхування с/г продукції видає Нацкомфінпослуг відповідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Право страхування с/г продукції з державною підтримкою мають страховики, що відповідають вимогам ЗУ «Про страхування», отримали ліцензію на здійснення відповідного виду страхування та є членами АСП.

Страховики, що здійснюють страхування с/г продукції з державною підтримкою, створюють фонд покриття катастрофічних ризиків за рахунок відрахування до нього не більш як 5 % страхових платежів (страхових премій).

Порядок та умови перестрахування с/г продукції страховика­ми, що здійснюють страхування с/г продукції з державною підтрим­кою, встановлюються стандартним договором перестрахування.

Аграрний страховий пул є єдиним об’єднанням страховиків, які здійснюють страхування відповідно до ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Участь страховиків в АСП є умовою для здійснення страхування с/г продукції з державною підтримкою¹.

АСП є юридичною особою, неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та свого Статуту. Чинний статут Об’єднання страховиків «Аграрний страховий пул» затверджений Рішенням Установчих зборів засновників (членів) Об’єднання страховиків «Аграрний страховий пул» Протоколом № 1 від 05.10.2012 р., зі змінами затвердженими зборами членів Об’єднання страховиків «Аграрний страховий пул» протоколом № 2 від 03.12.2012 р.^{[327] [328]}

АСП є неприбутковою організацією, яка утримується за рахунок внесків його членів та не провадить підприємницької діяльності. Тому відповідно до ст. 157 ПК України АСП є неприбутковою організацією, яка створюється і фінансується лише за рахунок внесків членів АСП та не проводить будь-якої господарської діяльності та/або діяльності, що має на меті одержання прибутку, окрім діяльності з придбання товарів (робіт, послуг), а також надання чітко визначених платних послуг членам АСП з метою забезпечення власних матеріально-технічних та науково-методичних потреб АСП та/або його членів.

АСП не є страховиком, не може займатися страховою діяльністю і статутний капітал АСП не створюється.

АСП не може виступати засновником чи співзасновником юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність та/або мають на меті одержання прибутку.

Відносини між членами АСП у сфері страхування с/г продукції з державною підтримкою регулюються нормативно-правовими актами АСП, що не можуть суперечити нормам законодавства України та є обов’язковими для виконання всіма членами АСП.

Членом АСП може бути страховик, який відповідає вимогам ЗУ «Про страхування», отримав відповідну ліцензію і відповідає вимогам, визначеним Нацкомфінпослуг разом із центральним органом виконавчої влади, та забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику щодо участі страхових компаній у страхуванні с/г продукції з державною підтримкою.

Систематичне порушення терміну виплати страхового відшкодування є підставою для виключення страховика з АСП.

Нацкомфінпослуг разом з Мінагрополітики затвердили вимоги щодо участі страхових компаній (страховиків) у страхуванні с/г продукції з державною підтримкою^[329]. Відповідно до цього акта страхова компанія (страховик) може здійснювати страхування с/г продукції з державною підтримкою, якщо:

1.size=1 face="Times New Roman">        Має досвід здійснення майнового страхування протягом двох останніх років.

2.        Має досвід передачі всіх або частини с/г ризиків самостійно або через інших страховиків, страхових та/або перестрахових брокерів у перестрахування страховикам (перестраховикам)-нерезидентам.

3.        Має кваліфікований персонал, а саме:

•          не менше двох фахівців (у штаті або залучених на договір­них умовах) з вищою освітою у галузі сільського господарства або з досвідом роботи у сфері виробництва або страхування с/г продукції не менше ніж три роки;

•          не менше п’яти фахівців (у штаті або залучених на дого­вірних умовах) з вищою освітою у галузі сільського господарства для проведення оглядів об’єктів страхування перед укладенням договору страхування с/г продукції з державною підтримкою та оглядів об’єктів страхування для врегулювання збитків за такими договорами.

4.        Вартість чистих активів страхової компанії (страховика) після закінчення другого та кожного наступного фінансового року з дати внесення інформації про цю фінансову установу до Державного реєстру фінансових установ має бути не меншою, ніж розмір зареєстрованого статутного капіталу цієї фінансової устано­ви, та повинна бути підтверджена аудиторським висновком станом на останню звітну дату, що передує набуттю членства в АСП.

5.        Забезпечує можливість страхувальника повідомляти стра­хову компанію (страховика) про події, які мають ознаки страхового випадку, та отримувати первинну інформацію щодо порядку врегу­лювання збитків.

6.        Забезпечує здійснення функції з урегулювання подій, які мають ознаки страхових випадків, за договорами страхування с/г продукції з державною підтримкою на всій території дії таких договорів. Для виконання зобов’язань згідно з цим пунктом страхова компанія (страховик) має право залучати інших осіб за умови укладення з ними відповідних договорів.

7.        На останню звітну дату, що передує набуттю членства в АСП, страхова компанія (страховик) зобов’язана(ий) мати переви­щення фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів) над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності не менше ніж на 25 відсотків та не менше ніж на 1 млн євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ.

8.        На дату подання заяви про набуття членства в АСП у страхової компанії (страховика) відсутні невиконані заходи впливу, що підтверджується відповідною інформацією Нацкомфінпослуг.

Контроль за дотриманням цих вимог при страхуванні с/г продукції здійснюється Нацкомфінпослуг та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику відповідно до чинного законодавства.

До складу АСП входять такі члени:

1)        Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес»»^[330];

2)         Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові гарантії»»¹;

3)         Приватне акціонерне товариство «Українська аграрно- страхова компанія»»^{[331] [332] color=black face="Times New Roman">[333]};

4)         Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»»^[334].

Збори членів АСП є вищим органом управління АСП. Віднесення вирішення деяких питань до компетенції інших органів управління АСП не позбавляє збори можливості приймати рішення з цих питань. До компетенції зборів належить вирішення будь-яких питань діяльності АСП за виключенням тих, що віднесені статутом організації до виключної компетенції Координаційної ради АСП. Відповідно до рішень зборів може передбачатися делегування окремих повноважень постійним та тимчасовим робочим органам АСП (комітетам, підкомітетам, комісіям, робочим групам тощо).

Координаційна рада АСП керує справами АСП в період між зборами членів АСП. Координаційна рада складається з 11 осіб. До складу Координаційної ради входять:

•            п’ять осіб, що є представниками п’яти страховиків - членів АСП та які обираються (призначаються) зборами членів АСП серед страховиків - членів АСП;

•            два представники від центрального органа виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику;

•            один представник від Нацкомфінпослуг;

•            один представник, що є членом Комітету ВР України з фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики;

•            один представник об’єднання сільгоспвиробників;

•            Г енеральний директор АСП.

Координаційна рада АСП обирається (призначається) строком на п’ять років. Вона є правомочною та належним чином сфор­мованою з моменту обрання (призначення) до її складу не менше восьми її членів.

АСП забезпечує координацію діяльності страховиків із страхування с/г продукції з державною підтримкою та виконує при цьому такі функції:

1)          забезпечує взаємодію учасників системи страхування с/г продукції з державною підтримкою з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику;

2)          організовує програми перестрахування с/г ризиків з метою забезпечення гарантій виконання страховиком зобов’язань перед страхувальниками;

3)          бере участь у розробленні стандартних страхових продук­тів, методичних рекомендацій із страхування с/г продукції з держав­ною підтримкою, з врегулювання збитків та проведення експертиз за договорами страхування с/г продукції;

4)          створює централізовану базу даних із страхування с/г про­дукції, веде облік укладених договорів страхування за інформацією, наданою страховиками;

5)          проводить дослідження у сфері аналізу ринку страхування с/г продукції, у тому числі необхідні для актуарного розрахунку страхових тарифів;

6)          здійснює контроль за дотриманням умов договорів страхування с/г продукції з державною підтримкою та стандартних методик андеррайтингу, врегулювання збитків;

7)          забезпечує покриття катастрофічних ризиків у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

8)          здійснює управління фондом покриття катастрофічних ризиків, інвестує накопичені фінансові ресурси.

Для забезпечення виконання зобов’язань перед страхуваль-

никами АСП створює страховий фонд покриття катастрофічних ризиків.

Джерелом формування страхового фонду покриття катастро­фічних ризиків є відрахування членів АСП з отриманих страхових премій з цього виду страхування у розмірі, визначеному Коорди­наційною радою АСП, але не більше 5 %. Кошти фонду використовуються у разі настання катастрофічних ризиків за рішенням Координаційної ради АСП.

У разі настання надзвичайної ситуації, яка набуває масштабів катастрофи, за умови недостатності коштів у страховому фонді покриття катастрофічних ризиків держава через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику, надає АСП бюджетну позику, порядок надання та використання якої затверджено КМ України^[335]. Порядок визначає механізм визнання ризиків у с/г катастрофічними, надання та використання бюджетної позики (державної фінансової допомоги) за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету в разі виникнення таких ризиків.

Надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, спричинені стихійними силами природи (посуха, град, морози, повені тощо) і діяльністю людини у процесі створення матеріальних благ (аварії, пожежі тощо), є критеріями визнання ризиків катастрофічними.

Катастрофічними ризиками визнаються ризикові обставини, які спричиняють пошкодження або знищення більш як 30 % площ рослинницької продукції, що застраховані відповідно до ЗУ «Про особливості страхування с/г продукції з державною підтримкою».

Страхові ризики с/г культур у сільському господарстві, страхування від яких може здійснюватися з державною підтримкою відповідно до періодів їх вирощування (страховий продукт), визначаються КМ України.

Бюджетна позика (державна фінансова допомога) з резервного фонду держбюджету надається на умовах повернення.

Головним розпорядником бюджетних коштів, отриманих із резервного фонду держбюджету, відповідальним за їх використання та повернення є Мінагрополітики. Цей орган державної влади спрямовує кошти резервного фонду держбюджету АСП на підставі укладеного з ним договору про бюджетну позику (державну фінансову допомогу), в якому зазначаються строки повернення такої позики та відповідальність за її неповернення.

Умовами надання бюджетної позики (державної фінансової допомоги) є:

•            звернення АСП до Мінагрополітики про нестачу у страхо­вому фонді АСП коштів для покриття катастрофічних ризиків;

•            подання в установленому законодавством порядку експерт­ного висновку Мінагрополітики про фактичний фінансовий стан страхового фонду АСП та його неспроможність забезпечити покриття катастрофічних ризиків;

•            подання в установленому законодавством порядку голов­ному розпоряднику бюджетних коштів експертного висновку МНС України про визнання надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру надзвичайною ситуацією державного рівня.

Рішення про виділення коштів з резервного фонду держбюд­жету приймається КМ України відповідно до Порядку використання коштів резервного фонду бюджету^[336], на підставі звернення Мін- агрополітики та доданих до нього висновків, передбачених цим Порядком, із зазначенням обсягу запитуваної бюджетної позики (державної фінансової допомоги) та строків її повернення.

Бюджетна позика (державна фінансова допомога) використо­вується АСП виключно для поповнення його страхового фонду та подальшого здійснення виплати страхового відшкодування.

АСП подає Мінагрополітики щомісяця не пізніше 10 числа звіт про використання коштів бюджетної позики (державної фінансової допомоги).

Відкриття рахунків, реєстрація, облік бюджетних зобов’язань в органах ДКСУ, операції, пов’язані з наданням та використанням бюджетної позики (державної фінансової допомоги), відображення їх у бухгалтерському обліку, зарахування коштів, що надходять як повернення зазначеної позики, а також складення, подання фінан­сової і бюджетної звітності про використання бюджетної позики (державної фінансової допомоги), контроль за її цільовим та ефек­тивним витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку.

АСП може створювати інші страхові фонди, визначені його статутом.

Порядок та умови формування страхових фондів АСП встановлюються положеннями, що затверджуються зборами АСП і погоджуються з Координаційною радою АСП.

Контроль за використанням грошових коштів страхових фондів АСП здійснює Координаційна рада АСП.

Органами управління та контролю АСП є:

-             збори членів АСП;

-             Координаційна рада АСП;

-             інші визначені статутом АСП органи.

Структура, функції, компетенція, порядок формування і робо­ти органів управління та контролю АСП визначаються статутом АСП з урахуванням положень законодавства.

АСП співпрацює з сюрвейєрською^[337] компанією S.A.I. Service, що спеціалізується на експертній оцінці с/г ризиків. Ця компанія не входить до членів АСП, він є лише основним її замовником. У компанії працюють експерти з оцінки ризиків у с/г. Перед тим як укласти страхові договори з сільгоспвиробниками, всі страхові компанії АСП зобов’язані провести експертну оцінку посівів та урожаю. Саме для отримання таких послуг АСП обрав партнером S.A.I. Service. За оцінками експертів, вартість послуг оцінювача в Україні становить 2-2,2 грн за 1 га. З осені 2012 р. до весни 2013 р. члени АСП застрахували урожай на площі 500 тис. га.¹ Компанія

S.A.I. Service проводить щорічну атестацію спеціалістів та експертів для участі в осінніх оглядах сезону^{[338] [339]}. Тестування експертів минулого року проводилося за підтримки АСП та Міжнародної Фінансової Корпорації (МФК)^[340].

Страховики, які здійснюють страхування с/г продукції з дер­жавною підтримкою, згідно з ч. 2 с. 16 ЗУ «Про страхування» зобов’язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік дого­ворів страхування с/г продукції з державною підтримкою. Порядок та умови ведення страховиками персоніфікованого (індивідуаль­ного) обліку договорів страхування с/г продукції з державною підтримкою^[341] регулюють механізм ведення страховиками персоніфі­кованого (індивідуального) обліку договорів страхування с/г про­дукції з державною підтримкою.

Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страху­вання с/г продукції з державною підтримкою здійснюється стра­ховиком шляхом ведення реєстру в електронній формі. Разом з веденням реєстру в електронній формі страховик може застосову­вати паперову форму ведення реєстру.

Усі записи в реєстрі ведуться українською мовою, а також іншими мовами у випадках, передбачених законодавством, у хронологічному порядку в міру виникнення подій, які в ньому реєструються. Відомості, передбачені Порядком та умовами, повин­ні зберігатися у реєстрі протягом усього строку дії договорів страху­вання. Після припинення дії договору страхування відомості виво­дяться до архівної частини реєстру із забезпеченням можливості їх подальшого використання.

Реєстр повинен вестися таким чином, щоб була забезпечена можливість відновлення будь-якої втраченої інформації.

Страховик повинен забезпечити облік усіх документів, на підставі яких вносяться зміни та доповнення інформації до реєстру, а також про кожен випадок виплати страхового відшкодування.

Реєстр повинен містити відомості про:

•   1. Договір страхування:

дата укладання та номер договору страхування;

дата набрання чинності договором страхування та строк його дії; інформація про припинення його дії.

•   2. Страховика:

повне найменування; місцезнаходження;

банківські реквізити; ідентифікаційний код юридичної особи.

•   3. Страхувальника:

повне найменування; місцезнаходження;

банківські реквізити; ідентифікаційний код юридичної особи.

•   4. Застраховані об’єкти:

назви застрахованих культур, багаторічних насаджень, їх сортів або гібридів;

місце розташування площ застрахованих культур, багато­річних насаджень;

кадастровий номер земельних ділянок, зайнятих застрахо­ваними культурами, багаторічними насадженнями, або

координати глобальної системи позиціонування (супутникової системи навігації GPS або Світової геодезичної системи координат WGS-84) земельних ділянок, зайнятих застрахованими культурами, багаторічними насадженнями, або

координати карти поля, зайнятого застрахованими культурами, багаторічними насадженнями;

загальна площа земельних ділянок, зайнятих застрахованими культурами, багаторічними насадженнями;

вид, порода, санітарно-ветеринарний стан, ідентифікаційний номер тварини - при страхуванні с/г тварин;

кількість застрахованих тварин;

вид, класифікація, умови розведення водних живих ресурсів та їх показники вилову - при страхуванні водних живих ресурсів;

обсяги (тонн) страхування водних живих ресурсів;

кількість бджолосімей у вуликах, їх продуктивність, умови їх розведення - при страхуванні у бджільництві.

•   5. Умови страхування:

перелік застрахованих ризиків;

рівень страхового покриття у відсотках;

розмір страхової суми;

страховий тариф;

розмір нарахованого страхового платежу; періодичність сплати страхових внесків.

•   6. Сформовані технічні резерви за договорами страхування с/г продукції з державною підтримкою.

•   7. Здійснення страхового відшкодування:

розмір збитку;

розмір виплаченого страхового відшкодування;

розмір збитку, що не відшкодовано;

причини відмови у відшкодуванні.

Страховики зобов’язані вносити до реєстру інформацію про укладання, зміну або припинення договорів страхування протягом 5 календарних днів з дати їх укладання, зміни або припинення.

Відомості за договорами страхування, які припинили свою дію, зберігаються страховиком протягом строку, передбаченого чинним законодавством України. Контроль за дотриманням вимог Порядку та умов проводиться Нацкомфінпослуг та Мінагро- політики.

Страховик зобов’язаний обліковувати кошти резервів із страхування с/г продукції з державною підтримкою на окремому балансі та вести їх окремий облік.

Інформація про кожен укладений, продовжений або анульований договір страхування, а також про кожен випадок виплати страхового відшкодування подається страховиками до АСП за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику.

Порядок укладення договору страхування. Договір страху­вання укладається між страхувальником та страховиком відповідно до вимог стандартного страхового продукту.

Факт укладення договору страхування підтверджується у письмовій формі згідно з договором страхування, який страховик надає страхувальнику. Договір страхування укладається у двох примірниках, що мають рівну силу. Завірені страховиком копії договорів страхування протягом 10 днів з дати їх укладення передаються до АСП.

Страховий платіж (страхова премія) сплачується страхуваль­ником відповідно до встановленого договором страхування терміну.

Страховик має право при укладенні договору страхування обстежувати об’єкт страхування для встановлення вартості майна, що підлягає страхуванню, і ступеня ризику. Страховик має право контролювати дотримання страхувальником агротехнічних правил та інших умов, встановлених договором.

Страховик зобов’язаний вести реєстр укладених договорів.

Умови страхування с/г продукції з державною підтримкою, стандартні страхові тарифи, форми договорів страхування та додатків до них, форми інших документів щодо укладення та супроводження договорів страхування і врегулювання страхових випадків за ними затверджуються Нацкомфінпослуг разом із Мінагрополітики.

Відповідно до ч. 6 ст. 21 ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», п. 1 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пп. 7 п. 3 Положення про Нацкомфінпослуг та з метою вдосконалення державного регулювання діяльності з надання страхових послуг щодо страхування с/г продукції з державною підтримкою Нацкомфінпослуг затвердила такі правові акти:

1.          Умови страхування площ посівів озимих зернових с/г культур з державною підтримкою від с/г ризиків на період перезимівлі (страховий продукт 2).

2.          Стандартні страхові тарифи для страхування площ посівів озимих зернових с/г культур з державною підтримкою від с/г ризиків на період перезимівлі (страховий продукт 2).

3.          Форму Стандартного договору страхування площ посівів озимих зернових с/г культур з державною підтримкою від с/г ризиків на період перезимівлі (страховий продукт 2).

4.          Форму Акта огляду площ посівів озимих зернових с/г культур з державною підтримкою від с/г ризиків на період перезимівлі (страховий продукт 2).

5.          Інструкцію по заповненню Акта огляду площ посівів озимих зернових с/г культур з державною підтримкою від с/г ризиків на період перезимівлі (страховий продукт 2).

6.          Форму Висновку страховика за результатами огляду с/г культури.

7.          Форму Акта весняного огляду та/або врегулювання збитків.

name=bookmark785>8.          Інструкцію по заповненню Акта весняного огляду та/або врегулювання збитків

9.          Форму «Карта поля».

10.         Форму Страхового акта^[342].

Умови договору страхування. У договорі страхування с/г продукції з державною підтримкою, крім умов, встановлених ЗУ «Про страхування», обов’язково зазначаються:

• кадастровий номер і площа земельних ділянок, зайнятих застрахованими культурами, або координати глобальної системи позиціонування (GPS - супутникової системи навігації) - при страхуванні урожаю;

•            вид, порода, санітарно-ветеринарний стан, ідентифікацій­ний номер (якщо присвоєний) тварини - при страхуванні с/г тварин;

•            вид, класифікація, умови розведення та показники вилову живих водних ресурсів - при страхуванні живих водних ресурсів;

•            кількість бджолосімей у вуликах, їх продуктивність, умови їх розведення - при страхуванні у бджільництві;

•            прогнозований обсяг продукції (врожайність) у натурі та ціни, що використовуються для розрахунку страхової вартості вирощеної продукції;

•            рівень страхового покриття;

•            основні агротехнічні і технологічні заходи, які страху­вальник зобов’язується виконати;

•            порядок визначення розміру страхового відшкодування.

Договір страхування може включати й інші умови, що не суперечать законодавству.

Термін дії договору страхування. Відповідальність страховика за договором страхування починається з дня внесення страхового внеску, але не раніше дати, встановленої у договорі.

Термін дії договору страхування с/г продукції закінчується в день завершення збирання врожаю і вивезення його з поля.

Термін дії договору страхування с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції закінчується в день закінчення строку, на який був укладений договір страхування, або в день загибелі (втрати, вимушеного забою, вимушеного знищення, травматичного пошкодження або захворювання) застрахованих с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції.

Якщо в період страхування настав страховий випадок, страхувальник зобов’язаний повідомити про це страховика, а також про збір урожаю, забій тварин, вилов риби, збирання продукції бджільництва або отримання іншої продукції тваринництва не пізніше ніж за 10 днів до дня передбачуваного початку цих робіт.

Договір страхування, на підставі якого проводиться часткова виплата страхового відшкодування, дійсний до закінчення встанов­леного в ньому терміну в межах різниці між страховою сумою і виплаченим страховим відшкодуванням.

Зазначені вище положення не узгоджено з нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування». Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з дер­жавною підтримкою» термін дії договору страхування с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції закінчується в день закінчення строку, на який було укладено договір страхування, або в день загибелі (втрати, вимушеного забою, вимушеного знищення, травматичного пошкодження або захворювання) застрахованих с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції. При цьому втрата, вимушений забій, вимушене знищення, травматичне пошкодження або захворювання належать до страхових випадків. Втім ЦК України та ЗУ «Про страхування» не містять такої підстави для припинення договору страхування, як настання страхового випадку. Згідно зі ст. 28 ЗУ «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у випадку виконання страховиком зобов’язань перед страху­вальником у повному обсязі. А у разі настання страхового випадку страховик повинен виконувати свої обов’язки щодо виплати страхового відшкодування. Отже, доходимо висновку, що ст. 23 ЗУ «Про страхування» обмежує право суб’єктів страхування на визначення строку договору страхування^[343].

Припинення дії договору страхування. Дія договору страху­вання припиняється за згодою сторін, а також у випадках, передбачених договором страхування відповідно до вимог ЗУ «Про страхування».

У разі розірвання договору страхування частина страхового платежу (страхової премії), отримана у вигляді субсидії, пропор­ційно до терміну дії договору, що залишається до його закінчення, відшкодовується страхувальником до держбюджету протягом 10 днів з дня розірвання договору страхування.

У разі відчуження застрахованого майна страхувальник має право вимагати розірвання договору страхування і повернення страхового платежу (страхової премії) за термін дії договору, що залишається до його закінчення, з утриманням операційних (управ­лінських) витрат страховика.

Якщо при відчуженні застрахованого майна страхувальник не висунув вимогу розірвання договору страхування, права та обов’язки, зазначені в договорі, бере на себе новий власник. Страховик і новий власник мають право розірвати договір страху­вання протягом місяця з дня відчуження майна.

Державна підтримка страхування с/г продукції. Державна підтримка страхування с/г продукції полягає у наданні з держ­бюджету с/г товаровиробникам грошових коштів у вигляді субсидій на відшкодування частини страхового платежу (страхової премії), фактично сплаченого ними за договорами страхування с/г продукції, в порядку, встановленому ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою».

Перелік с/г страхових ризиків, а також об’єктів страхування, частина страхових платежів (страхових премій), яка субсидується з держбюджету, визначаються КМ України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику, з урахуванням вимог ст. 5 ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з держав­ною підтримкою».

Порядок та умови надання державної підтримки шляхом здешевлення страхових платежів (премій) затверджуються КМ України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику, має право:

•            вносити пропозиції КМ України щодо переліку ризиків, об’єктів страхування та частини страхових платежів (страхових премій), яка субсидується з держбюджету;

•       визначати, за погодженням з Нацкомфінпослуг, порядок та умови ведення страховиками персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування с/г продукції з державною під­тримкою;

•            встановлювати форми інформування страховиками про кожен укладений, продовжений або достроково припинений договір страхування, а також про кожен випадок виплати страхового відшкодування;

•            вивчати та впроваджувати світовий досвід з питань страхування;

здійснювати:

•            нарахування та виплату страхових субсидій;

•            ведення інформаційних баз даних щодо страхування с/г продукції;

name=bookmark801>•            розроблення спільно з АСП нових страхових продуктів, стандартних правил страхування, процедур андеррайтингу та врегулювання збитків, проектів стандартних заяв та договорів страхування;

•            підготовку спільно з АСП прогнозів і розрахунків щодо державної підтримки страхування с/г продукції (сума необхідної підтримки, перелік культур тощо), у тому числі в розрізі регіонів;

•            збирання і реєстрацію інформації за договорами страхування с/г продукції з державною підтримкою, визначення суми бюджетного фінансування;

•            збирання, узагальнення та аналіз даних про страхові випадки і страхові виплати;

•            розрахунок ціни одиниці с/г продукції.

Фізичні та юридичні особи, які навмисно надають недосто­вірну інформацію з метою отримання передбачених ЗУ «Про особ­ливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» субсидій з держбюджету, несуть цивільну, адмініст­ративну та кримінальну відповідальність, встановлену законо­давством.

Оформлення страхових актів з недостовірними даними кара­ється відповідно до закону. Спори, що виникають при страхуванні с/г продукції з державною підтримкою, вирішуються у судовому порядку.

У міжнародній практиці існують дві моделі страхування, які умовно можна назвати «американська» та «європейська». Ознакою «американської» моделі є широка участь держави у підтримці страхування аграрних ризиків. «Європейську» модель можна охарактеризувати як приватну. Це означає мінімальне втручання держави, а також те, що с/г виробники купують страховий поліс за його повною ціною. Проте обидві моделі мають свої недоліки. Так, «американській» системі властиві високі адміністративні витрати та складність для страховика контролювати моральну загрозу. Щодо «європейської» моделі, то серед її недоліків можна назвати незахи­щеність страхувальників та обмежені можливості розвитку системи¹. Найбільш ефективно страхування аграрних ризиків здійс­нюється у таких країнах, як Канада, США та Іспанія^{[344] [345]}. Особливістю системи агрострахування в США є активна участь приватних страхових компаній у страхуванні аграрних ризиків і чітке визна­чення функцій сторін. Уряд США також надає приватним страховикам можливість перестрахування ризиків за певними правилами, які включають розподіл андеррайтингових збитків і прибутку, пропорційну відповідальність та обов’язкове надання необхідної інформації уряду. З січня 2011 р. набули чинності суттєві зміни щодо розподілу відповідальності за застрахованими ризиками між приватними страховими компаніями та урядом.

Стандартний договір перестрахування (СДП)^[346] є документом, що формалізує відносини між Федеральною корпорацією зі страхування врожаю («Федеральна корпорація»), яка адмініструє програми субсидованого агрострахування в США, і приватними страховими компаніями. Цей документ фактично описує основні моменти співпраці приватних страховиків і держави у сфері агрострахування. У документі чітко прописані обов’язки і відпо­відальність сторін. Приватні страхові компанії можуть взяти участь у програмі субсидованого агрострахування тільки після підписання цього договору. На сьогодні 16 страхових компаній підписали СДП і пропонуватимуть субсидовані договори страхування.

Нова редакція СДП заміщає раніше діючий договір 1998 року. Впроваджуючи нову редакцію СДП, Міністерство сільського господарства США та Агентство з управління ризиками ставлять такі цілі:

•            забезпечити виробникам доступ до інструментів управ­ління ризиками;

•            наблизити субсидії на адміністрування договорів, виплачу­ваних страховикам, до реальних сум витрат на реалізацію договорів страхування;

•            забезпечити достатню норму прибутку для страхових компаній;

name=bookmark809>•            знизити вартість страхування для виробників, зрівнюючи результати страхування по штатах з наданням більш якісних послуг для штатів з низьким рівнем участі виробників у програмі;

•            спростити положення стандартного договору перестраху­вання, зробити їх більш зрозумілими і прозорими;

•            зробити програму більш цілісною (program integrity).

Фактично вартість страхування буде знижена для фермерів США за рахунок зміни умов співпраці страхових компаній і дер­жави в рамках програми партнерства між державним і приватним сектором^[347].

Контрольні запитання

1.     Історико-правові підходи до виникнення страхування с/г продукції.

2.     Поняття та юридичні ознаки страхування с/г продукції.

3.     Місце та роль страхування с/г продукції в системі господарсь­кого, цивільного, аграрного та інших галузей права.

4.     Нормативно-правова база страхування с/г продукції. Класи­фікація джерел права у сфері страхування с/г продукції.

5.     Іноземний досвід страхування с/г продукції.

6.     Регулювання страхування с/г продукції на національному та локальному рівнях.

7.     Державна підтримка страхування с/г продукції.

8.     Регулювання страхування с/г діяльності у ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України».

9.     Правова характеристика ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою».

10.    Цілі та принципи страхування с/г продукції.

11.     Види страхування с/г продукції.

12.  Суть і роль страхування с/г продукції у підвищенні продовольчої безпеки держави.

13.  Страховий інтерес, страховий ризик та страховий випадок у страхуванні с/г продукції.

14.     Суб'єкти страхування с/г продукції.

15.  Вимоги щодо участі страхових компаній (страховиків) у страхуванні с/г продукції з державною підтримкою.

16.     Предмет договору страхування с/г продукції.

17.     Страхування урожаю с/г культур і багаторічних насаджень.

18.  Страхування с/г тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджоло­сімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції.

19.     АСП, його функції та завдання.

20.     Органи управління АСП.

21.  Міжнародна практика с/г страхування. «Американська» та «європейська» моделі.