Обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб органів державної податкової служби
Порядок та умови обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби (далі — Порядок та умови) затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 р.
за № 349.Обов’язкове державне особисте страхування (далі — обов’язкове страхування) посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Обов’язковому державному особистому страхуванню підлягають посадові особи Державної податкової адміністрації, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах (далі — застраховані).
Страхові платежі сплачуються Державною податковою адміністрацією (далі — страхувальник) до 25 числа кожного місяця у розмірі 0,25 % фонду оплати праці, включаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованих минулого місяця. Облік надходжень страхових платежів і виплат страхових сум повинен вестись окремо від надходжень і виплат за іншими видами страхування. Витрати страховика на здійснення страхування становлять не більше 6 % страхових платежів.
Максимальний обсяг відповідальності страховика встановлюється у розмірі 10-річної заробітної плати посадової особи за її останньою посадою.
Проведення обов’язкового страхування здійснюється страховиком, який одержав відповідну ліцензію в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг і визначений за погодженням з страхувальником.
Страхові платежі, не використані в поточному році на виплату страхових сум, зараховуються до чергових платежів, а кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум, доплачуються страхувальником.
Страховик виплачує страхові суми:
а) у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов’язків його спадкоємцям — у розмірі 10-річної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він обіймав;
б) у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов’язків, — у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п’ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він обіймав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим від шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.
Виплата страхових сум у зв’язку з загибеллю (смертю) або втратою працездатності (далі — страхова подія) провадиться з урахуванням раніше виплачених страхових сум за цю страхову подію.
При цьому страхова сума виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.З вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до страховика протягом трьох років з дня настання страхової події.
Виплата страхових сум провадиться у семиденний термін з дня одержання страховиком усіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців.
У разі відмови у виплаті страхової суми страховик у семиденний термін письмово повідомляє про це застрахованого або його спадкоємців у відповідний орган державної податкової служби із зазначенням причини відмови. Спори між застрахованим (його спадкоємцями) і страховиком щодо виплати страхової суми вирішуються в установленому законодавством порядку.
У разі настання страхових подій, передбачених п. 5 Порядку та умов, виплата страхових сум провадиться страховиком за місцем постійного проживання застрахованого способом їх перерахування на особистий рахунок одержувача в установі банку, видачі чека або поштового переказу за рахунок страхувальника.
Неповнолітньому спадкоємцеві виплата страхової суми провадиться способом перерахування на його особистий рахунок в установі банку за місцем проживання з одночасним повідомленням про це відповідний орган опіки і піклування.
Страхові суми не виплачуються, якщо страхова подія:
а) настала у зв’язку з вчиненням застрахованим навмисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;
б) є наслідком навмисно вчинених особі застрахованим тілесних ушкоджень.
У разі загибелі або смерті застрахованого орган державної податкової служби, де працював застрахований, видає спадкоємцям довідку за встановленою формою для одержання свідоцтва про право на спадщину.
Для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених п.
5 Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховикові заяву за встановленою формою, а також пред’являють документ, що засвідчує особу. Крім цього подаються:а) у разі загибелі або смерті застрахованого — копія свідоцтва про смерть застрахованого, свідоцтво про право на спадщину;
б) у разі втрати застрахованим працездатності — копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку.
Органи державної податкової служби зобов’язані надавати за запитами страховика документи про обставини настання страхових подій, необхідні для вирішення питання про виплату страхових сум.
4.2.2.