Обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів

Обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів перевезен­ня небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслід­ків під час перевезення небезпечних вантажів (далі — страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів) провадиться з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої

життю і здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному се­редовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.

Небезпечний вантаж — речовини, матеріали, вироби, відхо­ди виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час пере­везення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних за­собів, пристроїв, споруд та інших об’єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, трав­мування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними догово­рами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому по­рядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину від­несено до одного з класів небезпечних речовин.

Суб’єктами страхування відповідальності суб’єктів переве­зення небезпечних вантажів є страхувальники, страховики та треті особи, яким завдано шкоди під час перевезення небезпеч­них вантажів.

Страхувальники — це суб’єкти перевезення небезпечних ван­тажів, а саме:

1)   відправник небезпечного вантажу — зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка го­тує та подає цей вантаж для перевезення;

2)  перевізник небезпечного вантажу — юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;

3)   одержувач небезпечного вантажу — зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника.

Страхувальником може бути особа, що виконує експедиторсь­кі функції, у разі згоди на це перевізника.

Страховиками є юридичні особи — резиденти України, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпеч­них вантажів.

Треті особи — фізичні та юридичні особи, яким завдано шко­ди у зв’язку з настанням негативних наслідків під час перевезен­ня небезпечних вантажів.

Об’єктом страхування відповідальності суб’єктів перевезен­ня небезпечних вантажів є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов’язані з відшкодуванням страхувальником за­вданої ним шкоди життю, здоров’ю фізичних осіб, навколиш­ньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів у порядку, визна­ченому законодавством.

Страховими ризиками, з настанням яких виникає цивільно- правова відповідальність страхувальника, є шкода, завдана жит­тю, здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному середо­вищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення не­безпечних вантажів.

Страховий випадок — будь-яка подія під час перевезення небезпечних вантажів, унаслідок якої завдано шкоди життю, здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному середо­вищу, майну фізичних та юридичних осіб і виникла цивільно- правова відповідальність страхувальника щодо відшкодування цієї шкоди.

Відповідальність страховика починається з початком діяль­ності суб’єкта перевезення, пов’язаної з перевезенням небезпеч­ного вантажу від місця його виготовлення до місця призначення, з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, з прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та корот­котерміновим зберіганням вантажу на всіх етапах перевезення, і закінчується після завершення процесу перевезення.

Страховою сумою за страхуванням відповідальності суб’єк­тів перевезення небезпечних вантажів є сума, у межах якої стра­ховик повинен у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або за його дорученням потер­пілій третій особі.

Страхові виплати поділяються:

1)  на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров’ю тре­тіх осіб, — 50 % страхової суми, у тому числі на одну особу страхова сума встановлюється:

а) у разі відшкодування шкоди спадкоємцям особи, яка заги­нула (померла) внаслідок страхового випадку, — 500 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;

б) у разі призначення потерпілій третій особі I, II і III групи інвалідності — відповідно 450, 375, 250 неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян;

в)  за кожний день непрацездатності потерпілої третьої особи — один неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але не більш як 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час втрати працездатності;

2)  на відшкодування шкоди, завданої навколишньому природ­ному середовищу, — 30 % страхової суми;

size=2 color=black face="Times New Roman">3)   на відшкодування шкоди, завданої майну третіх осіб, — 20 % страхової суми.

Розмір страхового тарифу зазначається в договорі обов’яз­кового страхування відповідальності суб’єктів перевезення не­безпечних вантажів (далі — договір страхування) залежно від об­сягу небезпечних вантажів, що підлягають перевезенню, відстані перевезення, терміну страхування та інших умов, які можуть вплинути на ризик виникнення страхового випадку.

Страхувальник має право обирати страховика, з яким він укладатиме договір страхування, і повинен укласти договір стра­хування до початку діяльності, пов’язаної з перевезенням небез­печного вантажу. Відправникові та одержувачеві небезпечного вантажу на кожне перевезення видається окремий договір стра­хування.

Перевізник небезпечного вантажу повинен укласти договір страхування виходячи з обсягу небезпечного вантажу.

Страховик має право одержати від страхувальника необхідну інформацію про обсяг перевезення небезпечних вантажів за по­передній період страхування.

У разі настання страхового випадку страхувальник зо­бов’язаний протягом двох робочих днів з дати повідомлення його про настання страхового випадку письмово повідомити про та­кий випадок страховика.

Для одержання страхового відшкодування страхувальник повинен подати страховикові оригінали або нотаріально засвід­чені копії таких документів:

1)  заяви про виплату страхового відшкодування у зв’язку з на­станням страхового випадку;

2)   копії договору страхування;

3)   платіжного документа, що підтверджує сплату страхових внесків;

4)  акта (протоколу) уповноваженої комісії з розслідування страхового випадку;

5)   дозволу або дозволів на перевезення окремих небезпечних вантажів, виданих спеціально вповноваженими органами вико­навчої влади;

6)   транспортного документа на перевезення небезпечного ван­тажу;

7)   рішення суду про стягнення зі страхувальника на користь потерпілих третіх осіб або підтверджувальні документи страху­вальника та потерпілої третьої особи про врегулювання питання за участі страховика про розмір шкоди, завданої внаслідок на­стання страхового випадку, без звернення до суду.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про від­мову у виплаті страховик повинен прийняти протягом 10 днів з дати одержання всіх необхідних документів.

У разі укладення договорів страхування з кількома страхови­ками страховик відшкодовує збитки в розмірі, що не перевищує його частку в загальній сумі за всіма договорами страхування.

У разі настання страхового випадку страхова виплата здійс­нюється в межах страхової суми.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового від­шкодування в разі:

1)  вчинення навмисних дій страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на на­стання страхового випадку;

2)New Roman">  вчинення страхувальником-громадянином або іншою осо­бою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3)   подання страхувальником свідомо неправдивих відомос­тей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4)   несвоєчасного повідомлення страхувальником про на­стання страхового випадку без поважних причин або перешко­джання страховикові у визначенні обставин, характеру та роз­міру збитків.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству.

Контроль за наявністю та правильністю укладання договорів страхування здійснюють центральні органи виконавчої влади, які згідно з законодавством мають повноваження щодо нагляду та контролю у сфері перевезення небезпечних вантажів, та вповно­важені ними організації.

Без укладення договору страхування дозволу на перевезення небезпечного вантажу автомобільним транспортом Державтоінс- пекція МВС не видає.

6.3.3.