Загальна характеристика правового регулювання захисту прав покупців сільськогосподарських машин

Бажання України стати членом Європейського Союзу ставить питання захисту прав покупців на одне з перших місць у державній політиці. Це також обумовлюється тим, що забезпечення належного захисту прав покупців спрямоване не лише на захист інтересів конк­ретного покупця, а й на вдосконалення соціального клімату в державі.

Відносини між покупцями сільськогосподарських машин та їх виробниками, продавцями виконавцями робіт і послуг з технічного сервісу, встановлює права та обов'язки покупців, визначає механізм реалізації державного захисту покупців, обов'язки та відповідальність виробників, продавців, виконавців регулює Закон України від 05.06.2003 р. «Про захист прав покупців сільськогосподарських ма­шин». У даному випадку такими машинами вважаються всі види тех­ніки і обладнання для агропромислового комплексу. Покупцем у да­ному випадку є юридична особа - суб'єкт господарювання або фізич­на особа, яка використовує, придбаває, замовляє або має намір при­дбати чи замовити машину, обладнання, роботу, послугу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про захист прав покупців сільськогосподарських машин безпека сільськогосподарської машини, роботи, послуги з технічного сервісу - це відсутність будь-якого ризи­ку для життя, здоров'я, майна покупця і навколишнього природного середовища за звичайних умов їх використання, зберігання, транспор­тування та утилізації.

Держава забезпечує захист прав покупців сільськогосподарських машин і можливість придбання або одержання іншими законними способами машин, робіт, послуг з технічного сервісу в обсягах, що забезпечують їх потреби для організації виробництва сільськогоспо­дарської продукції.

Державний захист прав покупців машин, користувачів послуг з технічного сервісу в межах своєї компетенції здійснюють центральні органи виконавчої влади з питань технічного регулювання та спожив­чої політики, з нагляду за охороною праці, інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю паливно-мастильних матеріалів та їх територіальні органи, Рада міністрів Автономної Рес­публіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також судові органи.

2.