<<
>>

§ 5. Правове регулювання захисту від недобросовісної конкуренції

Правові основи регулювання відносин щодо захисту від недобросовісної конкуренції в господарській (підприємни­цькій) діяльності закріплено низкою нормативно-правових актів. Їх основу складають ГК України, закони України «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист еконо­мічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет Украї­ни», «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також інші ак­ти законодавства, прийняті на підставі законів або постанов ВР України.

Необхідно враховувати, що як правовий інститут недоб­росовісна конкуренція - це будь-які дії в конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господар­ській діяльності (ст. 1 Закону України «Про захист від не­добросовісної конкуренції»). Однак варто звернути увагу, що ст. 32 ГК України дещо звужує коло суб'єктів таких відносин вказівкою на те, що відповідні дії вчиняються «у підприєм­ницькій діяльності».

Законодавство України у сфері захисту від недобросові­сної конкуренції побудовано таким чином, що дії, які ви­знаються у подальшому антиконкурентними, необхідно роз­ділити на такі групи:

1. Неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання (ст. 33 ГК України; гл. 2 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

2. Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції (ст. 34 ГК України; гл. 3 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

3. Неправомірне збирання, розголошення та викорис­тання комерційної таємниці (ст. 36 ГК України; гл. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Детальний аналіз чинного законодавства вказує на не­обхідність більш детального вивчення питань, безпосередньо пов'язаних з поділом на вказані вище групи. Причому таке гру­пування не є досконалим і остаточним. Кожна ланка містить детальніше викладення визнання дій такими, що порушують законодавство у сфері недопущення монополізму і здійснення діяльності, пов'язаної з недобросовісною конкуренцією.

Зважаючи на неправомірне використання ділової репу­тації суб’єкта господарювання, необхідно звернути увагу, що до числа таких правопорушень відносять:

а) неправомірне використання позначень. Неправомір­ним є використання імені, комерційного (фірмового) на­йменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і пері­одичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що при­звело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання (ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Використання у фірмово­му найменуванні власного імені фізичної особи не визнаєть­ся неправомірним, якщо до власного імені додається який- небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяль­ністю іншого суб'єкта господарювання;

б) неправомірне використання товару іншого виробни­ка. Неправомірним використанням товару іншого виробни­ка є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи (ст. 5 За­кону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

в) копіювання зовнішнього вигляду виробу. Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього ви­гляду виробу іншого суб'єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення ви­робника копії, що може призвести до змішування з діяльні­стю іншого суб'єкта господарювання (ст. 6 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням. Також дія ст. 6 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти пра­ва інтелектуальної власності;

г) порівняльну рекламу.

Це реклама, що містить порів­няння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання (ст. 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Не визнається неправомір­ним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.

Детально розглянувши створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення непра­вомірних переваг у конкуренції, необхідно звернути увагу на широку сферу застосування дії норм права, якими заборо­няється здійснення такої діяльності. До правопорушень у цій сфері належать:

а) дискредитація суб'єкта господарювання. Дискреди­тацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли за­вдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання (ст. 8 Закону України «Про захист від недобросовісної кон­куренції»);

б) схилення до бойкоту суб’єкта господарювання. Схи­ленням до бойкоту суб'єкта господарювання є спонукання його конкурентом іншої особи, безпосередньо або через іншу особу, до відмови від установлення договірних зв'язків із цим суб'єктом господарювання, до невиконання (розірван­ня) або неналежне виконання договірних зобов'язань перед цим суб'єктом господарювання (ст. 10 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

в) схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника). Схиленням постачальника до дискримінації по­купця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, до застосування постачальником до покупця (замовника) неви­гідних умов у господарській діяльності порівняно з цим чи іншими конкурентами покупця (замовника) (ст. 11 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

г) підкуп працівника, посадової особи постачальника[22].

Підкуп працівника, посадової особи постачальника - це надан­ня або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівни­ком, посадовою особою постачальника службових обов'яз­ків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору по­ставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого до­говору, або за неукладення договору (ст. 13 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

ґ) підкуп працівника, посадової особи покупця (замовни­ка)[23]. Підкуп працівника, посадової особи покупця (замовни­ка) - це надання або пропонування йому конкурентом поста­чальника, безпосередньо або через іншу особу, матеріальних чи інших вигод за неналежне виконання або невиконання працівником, посадовою особою покупця (замовника) служ­бових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем (замовником) договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, іншого договору, або за неукладення договору (ст. 14 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

д) досягнення неправомірних переваг у конкуренції. До­сягненням неправомірних переваг у конкуренції є отриман­ня таких відносно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення чинного законодавства, що підтверджено рі­шенням органу державної влади, органу місцевого самовря­дування, наділеного відповідною компетенцією (ст. 15 За­кону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»);

е) поширення інформації, що вводить в оману. Поши­ренням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих ві­домостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладен­ня, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулю­вань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, по­ставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання (ст.

15-1 Закону України «Про за­хист від недобросовісної конкуренції»).

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про по­ходження товару, про виробника, продавця, спосіб виготов­лення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реа­лізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фі­нансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господа­рювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інфор­мації.

До порушень законодавства України про захист від не­добросовісної конкуренції належать і неправомірне збиран­ня, розголошення та використання комерційної таємниці. Необхідною умовою визнання таких дій неправомірними є здійснення в сукупності або окремо таких дій, як:

а) неправомірне збирання комерційної таємниці. Непра­вомірним збиранням комерційної таємниці вважається до­бування протиправним способом відомостей, що згідно із законодавством України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господа­рювання (ст. 16 Закону України «Про захист від недобросо­вісної конкуренції»);

б) розголошення комерційної таємниці. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без до­зволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що згідно із законодавством України становлять комерційну таємни­цю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням відповідних обов'язків, якщо це за­вдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (ст. 17 Закону України «Про захист від недобросовісної кон­куренції»);

в) схилення до розголошення комерційної таємниці.

Схи­ленням до розголошення комерційної таємниці є спонукан­ня особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням відповідних обов'язків відомості, що згідно із законодавством України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (ст. 18 Закону України «Про захист від недобросовісної кон­куренції»);

г) неправомірне використання комерційної таємниці. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час пла­нування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять згідно із законодавством України комерційну таємницю (ст. 19 За­кону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Поняття монопольного становища та шляхи його визна­чення.

2. Види дій, що визнаються зловживанням монопольним ста­новищем на ринку певного товару.

3. Поняття антиконкурентної діяльності, суб’єктний склад зазначених дій та їх види.

4. Поняття обмежувальної і дискримінаційної монополістич­ної діяльності, їх суб’єктний склад і види дій, що визнаються ними.

5. Поняття та види дій, що визнаються концентрацією суб’єктів господарювання.

6. Компетенція АМК України.

7. Неправомірне використання ділової репутації суб’єкта гос­подарювання та види дій, що складають відповідну групу в кон­тексті недобросовісної конкуренції.

8. Створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції та види дій, що складають відповідну групу в контексті недобросовіс­ної конкуренції.

9. Неправомірне збирання, розголошення і використання ко­мерційної таємниці та види дій, що складають відповідну групу в контексті недобросовісної конкуренції.

<< | >>
Источник: Господарське право України : підручник : у 2 ч. / [Андрєєва О. Б., Гетманець О. П., Гришина І. І. та ін.]. - Х. : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2014. 2014

Еще по теме § 5. Правове регулювання захисту від недобросовісної конкуренції:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -