<<
>>

Загальна характеристика екологічних прав громадян

Питання щодо екологічних прав громадян є центральним у національному й міжнародному екологічному праві. Воно тісно пов’язано із правом на життя і здоров’я населення.

Історично ідея екологічних прав спершу дістала відображення в міжнародно-правоих документах1.

Міжнародні пакти про права людини містять тези, що їх дуже умовно можна трансформувати на екологічні права громадян[36] [37].

Проблема прав людини на сприятливе навколишнє середовище була обговорена як самостійна на Стокгольмській конференції ООН з довкілля у 1972 років. Низку положень щодо місця людини в природі закріплено у Всесвітній Хартії природи й у Конвенції ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 року.

Особливе значення має Орхуська Конвенція 1998 року «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища», яка не тільки проголошує, а й регулює процедурні питання їх захисту.

Екологічні права становлять нову групу прав, які вперше були зафіксовані в Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року. Відповідно до ст. 9 цього Закону кожен громадянин України має право на:

а) безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;

б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’ єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь у прийнятті рішень з цих питань;

в) участь у розробленні та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

д) об’ єднання в громадські природоохоронні формування;

е) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

є) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об’ єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;

ж) здобуття екологічної освіти;

з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їхньому здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

и) оскарження в судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Основами законодавства про охорону здоров’я від 19.11.1992 року № 2801 (ст.

6) визначається право кожного громадянина на охорону здоров’я, що передбачає: безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; санітарно- епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включно з вільним вибором лікаря і закладу охорони здоров’я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включно з наявними і можливими чинниками ризику, та рівень їх.

Закон України «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» (ст. 4) передбачає, що громадяни мають право на: безпечні для здоров’я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробленні, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів; відшкодування шкоди, завданої їхньому здоров’ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’ я, здоров’ я населення, а також про наявні та можливі чинники ризику для здоров’ я та рівень їх.

Екологічні права громадян — це закріплена в законі і гарантована правом сукупність юридичних можливостей та засобів, які дають змогу задовольняти потреби у царині охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Екологічним правом кореспондуються екологічні обов’язки, які закріплені у ст. 66 Конституції України, згідно з якими кожен зобов’ язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 12 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни України зобов’язані:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність із дотриманням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічних прав і законних інтересів інших суб’ єктів;

г) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов’язані виконувати й інші обов’язки у царині охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України.

На відміну від екологічних прав екологічні обов’язки — це закріплена в законі необхідність певної поведінки у громадян у сфері охорони навколишнього природного середовища.

2.2.

<< | >>
Источник: Мачуська І.Б.. Екологічне право : Навч. посіб. / І. Б. Мачуська. — К. : КНЕУ,2009. — 301, [31] с.. 2009

Еще по теме Загальна характеристика екологічних прав громадян:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -