Загальна характеристика екологічних прав громадян
Питання щодо екологічних прав громадян є центральним у національному й міжнародному екологічному праві. Воно тісно пов’язано із правом на життя і здоров’я населення.
Історично ідея екологічних прав спершу дістала відображення в міжнародно-правоих документах1.
Міжнародні пакти про права людини містять тези, що їх дуже умовно можна трансформувати на екологічні права громадян[36] [37].Проблема прав людини на сприятливе навколишнє середовище була обговорена як самостійна на Стокгольмській конференції ООН з довкілля у 1972 років. Низку положень щодо місця людини в природі закріплено у Всесвітній Хартії природи й у Конвенції ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 року.
Особливе значення має Орхуська Конвенція 1998 року «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища», яка не тільки проголошує, а й регулює процедурні питання їх захисту.
Екологічні права становлять нову групу прав, які вперше були зафіксовані в Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року. Відповідно до ст. 9 цього Закону кожен громадянин України має право на:
а) безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;
б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’ єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь у прийнятті рішень з цих питань;
в) участь у розробленні та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;
г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;
д) об’ єднання в громадські природоохоронні формування;
е) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;
є) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об’ єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;
ж) здобуття екологічної освіти;
з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їхньому здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;
и) оскарження в судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.
Основами законодавства про охорону здоров’я від 19.11.1992 року № 2801 (ст.
6) визначається право кожного громадянина на охорону здоров’я, що передбачає: безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; санітарно- епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включно з вільним вибором лікаря і закладу охорони здоров’я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включно з наявними і можливими чинниками ризику, та рівень їх.Закон України «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» (ст. 4) передбачає, що громадяни мають право на: безпечні для здоров’я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробленні, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів; відшкодування шкоди, завданої їхньому здоров’ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’ я, здоров’ я населення, а також про наявні та можливі чинники ризику для здоров’ я та рівень їх.
Екологічні права громадян — це закріплена в законі і гарантована правом сукупність юридичних можливостей та засобів, які дають змогу задовольняти потреби у царині охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.
Екологічним правом кореспондуються екологічні обов’язки, які закріплені у ст. 66 Конституції України, згідно з якими кожен зобов’ язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 12 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни України зобов’язані:
а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
б) здійснювати діяльність із дотриманням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
в) не порушувати екологічних прав і законних інтересів інших суб’ єктів;
г) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;
д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Громадяни України зобов’язані виконувати й інші обов’язки у царині охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України.
На відміну від екологічних прав екологічні обов’язки — це закріплена в законі необхідність певної поведінки у громадян у сфері охорони навколишнього природного середовища.
2.2.