Правове регулювання захисту сільськогосподарських ро­слин

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері захисту рос­лин є Закон України «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р., згід­но з яким захист рослин — це комплекс заходів, спрямованих на зме­ншення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сіль­ськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни.

Шкідниками є види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції ро­слинного походження, збитки від якої економічно доцільно відверну­ти. Під хворобами розуміють порушення нормального обміну речовин у рослині під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або не­сприятливих умов середовища. До бур'янів належить небажана рос­линність в угіддях, посівах, насадженнях культурних рослин, яка кон­курує з ними за світло, воду, поживні речовини, а також сприяє поши­ренню шкідників та хвороб.

Посівам сільськогосподарських культур, плодово-ягідним, лісо­вим та лісопарковим насадженням, продукції рослинництва завдають шкоду понад 400 видів шкідників, рослини уражують 200 збудників небезпечних хвороб, а поля засмічують близько 300 видів бур'янів. Всі вони мають свої біологічні особливості життєвого циклу, а для боро­тьби з ними застосовуються, поряд з комплексом агротехнічних та організаційних заходів, понад 300 хімічних і біологічних засобів захи­сту рослин.

До організаційно-господарських методів належить своєчасне за­безпечення матеріальними і трудовими ресурсами у їх оптимальному співвідношенні. Агротехнічні методи включають дотримання схеми сівозмін, технологічних вимог тощо, що дозволяє випереджати або заглушувати розвиток шкідливих організмів. Селекційні методи дають змогу одержати рослини, стійкі проти певних шкідливих організмів. Фізичні методи спрямовані на фізичне знищення шкідників шляхом їх ручного збирання, виполювання бур'янів тощо. Зазначені методи є досить обмеженими через вплив на одного зі шкідливих організмів або високі затрати ручної праці. Тому найприйнятнішими нині все ж є засоби боротьби проти шкідливих організмів, які містять токсичні ре­човини.

Такі засоби об'єднуються під загальною назвою пестицидів, ви­значення яких містить ст. 1 Закону України «Про пестициди і агрохі- мікати». Пестицидами є токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для зни­щення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, вна­слідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдаєть­ся шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, дерев­ної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.

Органом ліцензування виробництва пестицидів згідно з п. 14 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, визначено Мініс­терство промислової політики України.

Пестициди містять токсичні речовини, тобто речовини хімічно­го чи біологічного походження, здатні у певних кількостях викликати порушення життєдіяльності людського чи тваринного організму. Пес­тициди мають різні рівні токсичності та період розпаду шкідливих речовин. Це викликає необхідність суворого санітарного контролю за вмістом токсичних речовин у виробленій сільськогосподарській про­дукції, що реалізується споживачам.

Разом із тим, з метою забезпечення охорони здоров'я населення і навколишнього природного середовища Наказом Міністерства охо- ронни здоров'я України від 11.05.2010 № 391, зареєстрованого в Міністерстві юстиції Укр.аїни 29 вересня 2010 р. за № 868/18163 за­тверджено критерії заборони чи суворого обмеження використання окремих небезпечних хімічних речовин, у тому числі пестицидів, за показниками їх небезпечності для здоров'я людини та навколишнього природного середовища.

5.