Суб'єкти і об'єкти насінництва та розсадництва

Закон України «Про насіння і садивний матеріал» від 26 грудня 2002 р. визначає насінництво та розсадництво як галузь рослинництва, що займається розмноженням насіння і садивного матеріалу, збере­женням і поліпшенням їх сортових, посівних і врожайних якостей (властивостей), а також здійснює сортовий та насіннєвий контроль.

Для впорядкування відносин з насінництва та уточнення перелі­ку суб'єктів насінництва і розсадництва дані про них вносяться до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, який ведеться на основі Положення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 29 травня 2003 р. № 152, зареєстрова­ного в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 р. за № 595/7916.

Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу (далі — Реєстр) — це перелік суб'єктів насінництва та розсадництва, яким надано право виробляти та реалізовувати насіння і садивний матеріал. Реєстрація суб'єктів насінництва і розсадництва проводиться на під­ставі наказу Міністерства аграрної політики України про видачу пас­порта на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу та занесення його до Реєстру. Суб'єкти насінництва і розсадництва, не занесені до Реєстру, не мають права виробляти насіння та садивний матеріал для реалізації. Реєстр за дорученням Міністерства аграрної політики України веде Державна служба з охорони прав на сорти рос­лин.

Одержання статусу суб'єкта насінництва врегульовує Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу, затверджений наказом Мі­ністерства аграрної політики України від 29 травня 2003 р.

Об'єктами насінництва та розсадництва згідно зі ст. 2 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» є: 1) сорт рослин (клон, лінія, гібрид, популяція, сортосуміш); 2) насіння і садивний матеріал; 3) насінницькі посіви та насадження.

Сутність таких різновидів сорту рослин, як клон, лінія і гібрид, було розкрито вище. Популяцією є сукупність рослин одного виду, поширених у певній місцевості. Щодо сорту, то це переважаюче по­ширення якогось сорту рослин у межах певної місцевості. Сортосу­міш одержується внаслідок цілеспрямованого або ненавмисного (при обробці, зберіганні чи перевезенні) змішуванні різних сортів рослин одного виду. Внаслідок різних властивостей змішаних сортів сорто- суміш як насіння використовується одноразово.

Під насінням розуміються органи рослин, які використовуються для розмноження. Садивний (посадковий) матеріал — це рослини та їх частини, що вважаються придатними для відтворення цілісних рос­лин.

Насінницькі посіви — це ділянки ріллі, призначені для розмно­ження посівних сортів рослин. Насадження призначаються для роз­множення багаторічних рослин, які відтворюються за допомогою са­дивного (посадкового) матеріалу.

Залежно від можливості передати сортові якості насіння поді­ляють на категорії:

— оригінальне — це насіння первинних ланок насінництва, ви­роблене оригінатором сорту, тобто особою, яка створила, вивела, ви­явила сорт та (або) забезпечує його збереження. На оригінатора по­кладається обов'язок забезпечувати підтримку сорту таким чином, щоб зберігалися ознаки, вказані у описі сорту, складеному на час його реєстрації у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поши­рення в Україні;

— елітним є насіння, отримане від послідовного розмноження оригінального насіння в елітно-насінницьких та інших господарствах, занесених до Державного реєстру виробників насіння і садивного ма­теріалу.

— репродукційне насіння — усі наступні покоління елітного насіння, тобто насіння першої та наступних репродукцій. Репродукці­єю є період одноразового розмноження насіння внаслідок його висіву і збирання врожаю. Через природно-кліматичні особливості продук­цію рослинництва можна одержати лише один раз на рік. Тому репро­дукцією є порядковий номер року розмноження елітного насіння. На­приклад, вираз «насіння другої репродукції» означає, що таке насіння одержано на другий рік розмноження елітного насіння. Залежно від видових особливостей рослин може бути декілька репродукцій. Як правило, після четвертої репродукції насіння втрачає свої сортові яко­сті і потребує сортооновлення. Сортооновленням є періодична заміна сортового насіння сільськогосподарських культур високоякісним на­сінням цього самого сорту. При цьому бажано, щоб насіння було ори­гінальним, елітним або хоча б не нижче першої репродукції.

Реалізація насіння і садивного матеріалу здійснюється шляхом оптової та роздрібної торгівлі. Аграрно-правовому регулюванню під­порядковується саме оптова реалізація насіння і садивного матеріалу, чому присвячено низку аграрних нормативно-правових актів.

Прийняття Закону України «Про оптові ринки сільськогоспо­дарської продукції» від 25 червня 2009 р. дає змогу розглядати оптову торгівлю насінням і садивним матеріалом одночасно як частину опто­вого ринку сільськогосподарської продукції і як спеціалізований на­сінницький ринок оптової торгівлі.

Оптовий ринок сільськогосподарської продукції - це юридична особа, предметом діяльності якої є надання послуг, що забезпечують здійснення оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією, і якій в становленому зазначеним законом порядку надано статус оптового ринку сільськогосподарської продукції.

Діяльність оптового ринку сільськогосподарської продукції ре­гулюється відповідними положеннями Господарського кодексу Укра­їни, Цивільного кодексу України та вказаним законом.

Органи ліцензування оптової торгівлі насінням визначено п. 33 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698. У сфері оптової торгівлі насінням для потреб ведення сільського господарства органа­ми ліцензування виступають Мінагрополітики України та місцеві ор­гани державної виконавчої влади: Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадмініст­рації. На підставі ліцензії, виданої Міністерством аграрної політики України, здійснювати оптову торгівлю насінням дозволено на всій те­риторії України, а на підставі ліцензії, виданої місцевим органом ви­конавчої влади, — на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці.

4.