Правова регламентація здійснення насінництва та розсадництва

Сільськогосподарське виробництво не може функціонувати ефективно та стабільно без налагодженої системи відтворення. У рослинництві цю функцію забезпечують насінництво та роз- садництво як самостійні підгалузі аграрного виробництва.

¹ Григор’єва Х. А. Правовий механізм державної підтримки виноградарства, садівництва і хмелярства в Україні // Науковий вісник Ужгородського націо­нального університету. Серія «Право». 2016. № 40. С. 121-125. вий фонд, колекційні маточні насадження багаторічних рослин. До об’єктів насінництва та розсадництва належать: а) види рос­лин; б) сорти рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція); в) насіння і садивний матеріал; г) насіннєві посіви та насадження. Центральним поняттям цього інституту аграрно­го законодавства виступає поняття насіння, під яким розумієть­ся рослинний матеріал, що використовується для сівби, вклю­чаючи власне насіння (насінину), плоди, супліддя. У свою чер­гу, садивний матеріал - це рослини та їхні вегетативні органи (частини), придатні для відтворення цілісного організму рослин. У законодавстві насіння і садивний матеріал поділяються на ка­тегорії: а) добазове насіння - насіння первинних ланок насін­ництва, що використовують для подальшого його розмноження і отримання базового насіння; б) базове насіння - генерації на­сіння, отримані від послідовного розмноження добазового на­сіння; в) сертифіковане насіння - генерації насіння, отримані від послідовного розмноження базового насіння.

До суб'єктів насінництва та розсадництва належать фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які здійснюють вироб­ництво насіння та/або садивного матеріалу для його реалізації відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матері­ал». Фізичні особи - підприємці та юридичні особи мають пра­во на виробництво насіння та/або садивного матеріалу, за умо­ви додержання майнових прав інтелектуальної власності на сор­ти рослин. Вказані особи мають право на виробництво насіння і садивного матеріалу для його реалізації, за умови їх включення до Державного реєстру суб'єктів насінництва та розсадництва. Фізичні особи - підприємці та юридичні особи, не включені до Реєстру суб'єктів насінництва та розсадництва, мають пра­во здійснювати реалізацію насіння і садивного матеріалу лише за умови наявності сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал та додержання майнових прав інтелектуальної влас­ності на сорти рослин. Під сертифікацією насіння і садивно­го матеріалу розуміється комплекс заходів, спрямованих на ви­значення сортових і посівних якостей насіння та сортових і то­варних якостей садивного матеріалу з метою документального підтвердження відповідності вимогам законодавства у сфері на­сінництва та розсадництва.

Державний реєстр суб'єктів насінництва та розсадництва мі­стить такі відомості: найменування/прізвище, ім'я та по батькові суб'єкта насінництва та розсадництва, його місцезнаходження/ місце проживання; ботанічний таксон, назва сорту який він ви­робляє; категорія (генерація) та кількість (обсяг) насіння, са­дивного матеріалу, включеного до виробничої програми; номер та дата видачі документа, на підставі якого фізичною особою - підприємцем або юридичною особою набуто право на вико­ристання сорту.

Окрім реєстру суб'єктів у сфері насінництва і розсадництва запроваджено ведення ще кількох реєстрів: а) Реєстр аудиторів із сертифікації (агрономів-інспекторів), порядок ведення якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 ли­стопада 2016 року; б) Реєстр органів з оцінки відповідності, по­рядок ведення якого затверджено постановою Кабінету Міні­стрів України від 7 грудня 2016 року; в) Реєстр сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, порядок ведення якого за­тверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 груд­ня 2016 року.

Відповідно до законодавства суб'єкти насінництва та роз­садництва мають право: 1) на перевагу при розташуванні на­сіннєвих посівів сортів рослин (клонів, ліній, гібридів першо­го покоління) перехреснозапильних культур перед іншими то­варовиробниками; 2) вимагати відшкодування завданих збитків від перехресного запилення посівів перехреснозапильних куль­тур іншим сортом внаслідок порушення їхнього права на пере­вагу при розташуванні насіннєвих посівів; 3) звертатися до від­повідних органів виконавчої влади або до суду в разі порушен­ня прав; 4) брати участь у виконанні державних цільових про­грам щодо виробництва насіння і садивного матеріалу; 5) брати участь у формуванні державного резервного насіннєвого фонду. Порядок узгодження розташування насіннєвих посівів регулю­ється наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 7 жовтня 2016 року.

Суб'єкти насінництва та розсадництва зобов'язані:1) до­держуватися майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин при виробництві та реалізації насіння і садивного ма­теріалу; 2) додержуватися технологічних і методичних вимог у сфері насінництва та розсадництва щодо збереження сортових якостей, біологічних і урожайних властивостей сорту та посів­них якостей насіння і садивного матеріалу; 3) гарантувати від­повідність насіння і садивного матеріалу що підлягає реалізації, сортовим і посівним (товарним) якостям, зазначеним у серти­фікатах на насіння і садивний матеріал; 4) зберігати дублікати проб насіння і садивного матеріалу (відповідно до біологічної здатності) упродовж строку дії сертифікатів на насіння або са­дивний матеріал; 5) вести щодо кожного сорту насінницьку до­кументацію за встановленими формами і зберігати її протягом трьох років; 6) додержуватися встановленого законодавством у сфері насінництва та розсадництва порядку пакування, марку­вання, транспортування та зберігання насіння і садивного ма­теріалу; 7) відшкодовувати матеріальні збитки споживачу в разі реалізації йому некондиційного насіння чи садивного матері­алу; 8) здійснювати внутрішньогосподарський контроль за ви­робництвом та обігом насіння і садивного матеріалу; 9) у разі створення базових маточних насаджень формувати їх вихідним садивним матеріалом багаторічних рослин, отриманих від ба­зових розсадників.

Значну увагу законодавець приділяє забезпеченню якості та безпечності насіння і садивного матеріалу. З цією метою орган з оцінки відповідності: 1) встановлює відповідність насіння і са­дивного матеріалу вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва шляхом визначення посівних якостей насіння і товарних якостей садивного матеріалу; 2) здійснює лаборатор­ний сортовий контроль насіння і садивного матеріалу; 3) ви­дає сертифікати на сортові і посівні якості насіння та сортові і товарні якості садивного матеріалу; 4) здійснює інші функції, на виконання яких його уповноважено. Підприємство, устано­ва, організація чи їхній підрозділ можуть бути уповноважені рі­шенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, на здійс­нення діяльності з оцінки відповідності у сфері насінництва та розсадництва, якщо таке підприємство, установа, організація чи їхній підрозділ: є юридичною особою - резидентом Укра­їни; може підтвердити відповідний рівень компетентності; має належну кількість кваліфікованого персоналу, який працює на постійних умовах, достатню для проведення робіт з оцін­ки відповідності; не використовує фінансові та матеріальні ре­сурси суб'єктів насінництва та розсадництва; має належне ін­формаційно-технічне забезпечення, фінансові та матеріальні ре­сурси, які дають змогу проводити роботи з оцінки відповідно­сті; має акредитовані лабораторії (центри); має систему управ­ління якістю; не має комерційної або іншої заінтересованості щодо об'єктів заявки; має належну матеріально-технічну базу та інші об'єкти інфраструктури; не має комерційної або іншої за­інтересованості щодо продукції, яку оцінює. Порядок підтвер­дження рівня компетентності та вимог до органів з оцінки від­повідності у сфері насінництва та розсадництва затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства Укра­їни від 26 липня 2016 року. Порядок проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал та форм сертифікатів на насіння та/або садивний ма­теріал затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року.

Насіння і садивний матеріал, що вводяться в обіг, обов'язко­во маркуються і пакуються в порядку, встановленому наказом Міністерства аграрної політики України від 22 червня 2009 року Зокрема, для пакування насіння використовують такі види па­кувань, що забезпечують надійну цілісність їх вмісту під час збе­рігання і транспортування та унеможливлюють фальсифікацію після закриття пакування (тари).

Забезпечення належною кількістю якісного насіння є однією із складових продовольчої безпеки України. Саме тому законо­давством передбачено утворення Державного резервного на­сіннєвого фонду, що формується в обсягах, затверджених Ка­бінетом Міністрів України, для забезпечення насінням і садив­ним матеріалом районів, що не виробляють власного насіння і садивного матеріалу або мають обмежені можливості для його виробництва, надання допомоги у разі знищення або пошко­дження насінницьких посівів та насаджень внаслідок стихійного лиха, а також для забезпечення сортооновлення, сортозаміни та реалізації насіння і садивного матеріалу за міжнародними до­говорами України. Кабінет Міністрів України затверджує за­гальний обсяг формування державного резервного насіннєвого фонду в обсязі не менше п'яти відсотків потреби держави в на­сінні та садивному матеріалі.

13.6.