Суб\'єкти лізингу

Для здійснення лізингової операції банк купує за власні кошти об\'єкти лізингу. Також банк може бути засновником або співзасновником спеціалізованої лізингової компанії, через яку здійснюватиме лізингові операції.

Рішення про здійснення лізингової операції незалежно від суми договору переважно приймається Правлінням комерційного банку.

Лізингові операції традиційно поділяються за наступними критеріями (днв. рис. 13.2). В міжнародній практиці розповсюджений зворотній лізинг. Це система взаємопов\'язаних угод, при яких фірма - власник землі, будівель, або обладнання продає цю власність фінансовому інституту з одночасним оформленням довгострокової оренди своєї власності на умовах фінансового лізингу.

Лізингова операція передбачає укладення відповідної угоди. Договір лізингу укладається у формі двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем або багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, постачальника (інших учасників).

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

У договорі лізингу обов\'язково зазначаються :

вид лізингу;

найменування сторін;

¦ об єкт лізингу;

строк, на який укладається договір;

вартість основних засобів за домовленістю сторін;

розмір та порядок сплати лізингових платежів:

умови повернення об\'екта лізингу:

умови страхування об\'єкта лізингу;

порядок використання амортизаційних відрахувань;

1 —і

відповідальність сторін.

Класифікація лізингових операцій

Прямий

лаинг

а

Непрямий

лізинг

Спроковий

лізинг : "

власних майна сам виступає лізингодавцем

передача в оренду майна здійснюється через трепо особу

Поновлюваний І угода лізингу поновлюється після закінчення першого лізинг Р строку уі-оди

здійснюється одноразова оренда

лізингадавець передає лізинтоодержувачу у платне користування майно, цю належить лізингодавцеві, на строк не більше строку його повіюі амортизації, з обов\'язковим поверненням лізингодавцю При цьому право власності на передане в лізинг, майно залишаєш;я у лізингодавця протягом усього строку лізингу

лізингодавець купує майно на замовлення лізинпюлержува\'и з подальшою передачею його у Фінансовий платне користування .лізингоолержувачу на строк не лаинг менше строку його повної амортизації.

1 1 строку фінансового лізингу право аласносп на об\'єкт

лізингу переходить до лізннгоодержувача за умови виконання всіх умов договору лізиніу

Рис. 13.2. Класифікація лізингових операцій комерційних банків

Строки лізингу визначаються за домовленістю сторін відповідно до виду лізингу та чинного законодавства. Відповідно передача об\'єкта лізингу лізингодавцем лізингоолержувачу здійснюється у строки і на умовгх, визначених у договорі лізингу.

Об\'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є

власністю лізингодавця, тобто лізингове обладнання виступає заставним забезпеченням угоди.

Плата за користування об\'єктом лізингу вноситься лізингоодержувачем у вигляді лізингових платежів. Лізингові платежі включають:

суму, що відшкодовує повну вартість лізингового майна;

суму, що сплачується лізингодавщо як відсоток за наданий кредит для придбання майна за договором лізингу;

комісійну винагороду дізингодавцю,

суму страхових платежів за договором страхування об\'єкта лізингу;

інші витрати лізипгодавпя, передбачені договором лізингу.

Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження об\'єкта лізингу після передачі лізингоолержувачу покладається на лізингоодержувача, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Всі види громадської відповідальності, які можуть виникнути у зв\'язку з використанням орендованого майна, а також витрати на поточний і капітальний ремонт орендованого майна несе орендар.

Користувач повинен застрахувати одержане майно на повну суму лізингової угоди. У разі, якщо страхувальником майна, що надається в лізинг, виступає банк (лізингодавець), то лізингоодержувач повинен компенсувати всі витрати лізингодавця по страхуванню майна.

Амортизаційні відрахування на надане в лізинг майно обчислюються згідно з чинним законодавством України, а бухгалтерський-облік та звітність по лізингових операціях ведуться згідно з П(С)БО 14.

Привабливість лізингу для клієнта обумовлена тим, що для його здійснення не потрібна одноразова мобілізація фінансових ресурсів в розмірі повної вартості придбаного активу.

Все це свідчить про те, що у операцій купівлі обладнання є серйозна альтернатива - лізинг. В інвестиційному рішенні "оренда - купівля" вибір переваг передбачає наявність певного алгоритму. В якості початкової умови для порівняння доцільно прийняти не просто придбання активу, а придбання за рахунок банківського кредиту. Справедливість цього посилання очевидна: якщо фірма володіє вільними фінансовими ресурсами для прямого придбання активу, то залучення додаткового капіталу - фінансовий нонсенс. Інша справа, коли для прямого придбання фінансових ресурсів у фірми немає. Саме в цьому випадку перед фірмою виникає проблема вибору: чи лізинг, чи придбання із залученням кредиту.

Алгоритм вибору переваг в задачі "оренда - купівля" передбачає наступні кроки:

визначення фінансових параметрів лізингу\' актива;

визначення адекватних першому кроку фінансових параметрів операції придбання цього ж активу за рахунок банківського кредиту;

вибір логічно прийнятної моделі порівняння кінцевих параметрів двох способів придбання активу;

визначення переважного варіанта придбання активу.

В якості фінансових параметрів придбання активу в лізинг прийнято використовувати спеціальні фінансові параметри в стандартній моделі грошового потоку від придбання активу.

Головні фінансові параметри лізингу, згідно з якими здійснюється коригування стандартної моделі грошового потоку:

втрачена інвестиційна податкова пільга;

перший лізинговий платіж здійсіпоється. як правило, відразу після підписанні контракту, тобто в нульовий рік:

фірма отримує реальну вигоду від ефекту "податкового щита" за лізинговими платежами, оскільки з визначення лізингу ці платежі включаються до собівартості продукції лізингоодержувача;

на актив, що надходить за лізингом, фірма не нараховує знос, оскільки сам актив не відображається на балансі лізингоодержувача

З цієї причини фірма несе втрачену вигоду від ефекту податкового щита з амортизації.

Зміст другого кроку алгоритму, що розглядається, значно складніший.

Забезпечити адекватність параметрів, що порівнюються, можна лише при незмінній структурі капіталу фірми. Але в цьому випадку справедливим є припущення, що сума лізингових платежів заміщує відповідну суму боргу фірми Це означає, шо задача "оренда - придбання" в кінцевому рахунку зводиться до з\'ясування в якій мірі лізинг замінює борг в кожний момент часу. Але подібна постановка питання потребує прояснення сутності заміщуючого борту, а точніше - еквівалентної позики. Кквівалеігтна позика - це сума боргу, що відповідає лізинговій заборгованості в кожний момент часу і призводить до таких же змін в ірошовому потоці, як і у випадку одержання активу в лізинг.

Визначення адекватних першому кроку алгоритму фінансових параметрів операції купівлі того ж активу за рахунок банківського кредиту зводиться до визначення параметрів грошового потоку від еквівалентної позики. Необхідні параметри - це параметри грошового потоку, шо утворюються оплатою суми осиозного боргу еквівалентної позики і оплатою відсотків за користування шєю позикою з врахуванням ефекту "податкового іцита" по відсотках.

Досить важливим моментом при встановленні адекватності параметрів в двох варіантах придбання активу є вибір ставки дисконтування грошових потоків, яка повинна бути однією і дорівнювати ставці позикового проценту на даний момент часу.

Цс випливає з принципу\' заміщення боргу лізингом. Якщо ж рівні ризику при обслуговуванні еквівалентної позики і лізингових платежів різні, то порівняння варіантів е практично неможливим.

В якості моделей лпя порівняння двох варіантів можна застосовувапі будь-які відомі нам методи оцінки ефективності інвестиційних рішень, які не дають суттєвої різниці в кінцевих результатах. Використовувані методи повинні мати близький по внутрішньому змісту економічний сенс.

В практиці вирішення задачі "оренда-придбання" часто використовують три методи порівняння:

метод чистої теперішньої вартості:

порівняння по скоригованій теперішній вартості лізингу;

метод чистої теперішньої вартості по скоригованій ставці лискоіпувашія.

Перша модель є найбільш поширеною.

Друга модель базується на процедурі заміщення чистої теперішньої вартості лізингу чистою теперішньою вартістю еквівалентного боргу.

^Результат заміщення дорівнює або досить близький по значенню до результата порівняння дисконтованих вартостей грошових потоків за першою моделлю.

Основу третьої моделі складає твердження, що для кожного із двох варіантів придбання активу, які порівнюються, існує певна скоригована ставка дисконтування, для якої чиста поточна вартість варіанту по цій скоригованій ставці дисконтування дорівнює сумі чистої поточної вартості варіанту по доступній вартості капіталу і поточній вартості побічного ефекту, викликаного здійсненням цього варіанту.

Rc = Rx(.\\-TxL)

де Rc - скоригована ставка дисконтування;

R - доступна вартість капіталу;

Т - ставка податку на прибуток;

L - вклад проекту у можливість залучення фірмою позикових коштів.

В контексті задачі "оренда-придбання" значення змінної L визначається розміром заміщення боргу сумою лізингових платежів, тобто L=l. В якості доступної вартості капіталу справедливо прийняти ставку позикового проценту.

Оцінка доцільності придбання активу шляхом купівлі або фінансової оренди.

Приклад 13.1

Підприємство "Жіпомирінвест" мас можливість купити обладнання або отримат и його на умовах оренди. Необхідно оцінити, який варіаігт є більш привабливим для підприємства "Житомирінвсст" за наступних умов:

Вартість обладнання становить 10000 грн. Термін очікуваного використання цього обладнання підприємством "Житомирінвест" 5 років.

Підприємство може залучити позиковий капітал для купівлі обладнання в розмірі 10000 ірн. під 10% річних.

"Житомирінвсст" може отримані обладнання на умовах фінансової оренди, щорічний платіж при цьому становитиме 3200 грн.

Очікувана ціна обладнання через 5 років дорівнює 3500 грн., податок на прибуток стягується за ставкою 30 %.

Договором фінансової оренди передбачено, що орендодавець несе витрати на утримання в розмірі 800 грн. щорічно. Якщо підприємство "Житомирінвест" купляє дане обладнання у власність, воно саме повинно нести ці витрати.

Зиос списується рівномірно за річною нормою 20%.

Розглянемо грошові потоки у орендаря в тому випадку, якщо він придбає це обладнання у власність.

Витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання в повному обсязі включається у собівартість В прикладі їх щорічний розмір становить 800 три Якшо б ці витрати несла яка-небудь третя сторона (наприклад, виробник майна), обсяг балансового прибутку у підприємства "Житомирінвссг" збільшився б на 800 грн.

Аналогічно отримуємо податкову економію на амортизації. Щорічно підприємство "Житомирінвсст" нараховує і списує на витрати 2000 три.( 10000 х 0,2). Тоді податкова економія становить для орендара щорічно 680 трн.(2000 х 0,34).

Ринкова вартість обладнання на 5-ий рік служби становить 3500 грн. Продаж майна потягне за собою надходження ірошових коштів (виручка від реалізації) в розмірі 3500 грн. і відплив коштів в розмірі 1190 грн. - сплата податку на прибуток (3500 х 0,34)).

Порівняння витрат на оренду і купівлю потрібно робити за допомогою техніки дисконтування. Ставка дисконтування дорівнює вартості позикового капіталу (10 %) після вирахування податків (оскільки витрати по виплаті відсотків за кредит включається в собівартість), тобто 10 % х (1 -0,3) = 6,6%. За цією ставкою слід дисконтувати щорічні грошові потоки, визначаючи тим самим чисті поточні витрати на купівлю і на оренду.

В табл. 13.1 містяться грошові потоки у підприємства "Жигомирінвесг" в тому випадку, якщо воно використовує позиковий капітал для купівлі необхідного обладі-ання. Елементи чистою грошового потоку (Net Cash Flow. NCF) по роках визначаються як арифметична сума грошових потоків фірми за черговий рік.

Таблиця 13.1

Грошові потоки при купівлі обладнання, (грн.) \r\n Купівля Рік 1 Рік 2 Рік 3 1 Рік 4 Рік 5\r\nУ 2 3 4 5 б 7\r\nЦіна придбання -і0000 \r\nВитрати на обслуговування -800 -800 -800 -800 \r\nПодаткова економія на обслуговувашіі +272 +272 +272 +272 \r\n

\r\n1 2 3 4 5 6 7\r\nПодаткова економія на амортизації +680 +680 +680 +680 +680\r\nВиручка від реалізації активу +3500\r\nПодаток на прибуток від реалізації -1190\r\nЧистий грошовий потік (N\'CF) -10000 +152 +152 + 152 + 152 +2990\r\n\'Чиста теперішня вартість -7308 \r\n

Розрахунок чистої теперішньої вартості купівлі виглядає наступним чином .

152 152 152 152 2900

NPV-.lOOTC+^^i І(Н0 066), 1 (l-K).Q66)j \'(1+0,066)* \'(1+0,066)\'"-7308^

У випадку, якщо підприємство "Житомирінвест" купує обладнання на умовах фінансової оренди, вона здійснює щорічні орендні платежі в розмірі 3200 грн На орендній платі компанія отримує податкову економію в розмірі 1088 грн. (3200 х 0,34).

Оскільки майно за фінансової оренди враховується на балансі орендара, то він і включає амортизаційні відрахування у собівартість продукції, шо дає йому податкову економію, як було показано раніше, в розмірі 680 грн

Грошові потоки у фірми-орендаторя протягом строку фінансової оренди наведені у в табл. 13.2.

Таблиця 13.2

Грошові потоки при фінансовій оренді обладнання, (грн.)\r\n1 Початок ; оренди Рік і Рік 2 РікЗ Рік 4 Рік 5\r\nОрендна плата -3200 -3200 -3200 -3200 -3200 \r\nПодаткова економія на орендній платі + 1088 + 1088 + 1088 + 1088 + 1088 \r\nПодаткова економія на амортизації +680 +680 +680 +680 +680\r\nЧиспій грошовий потік (NCF) -2112 -1432 -1432 -1432 -1432 +680\r\nЧиста теперішня вартість -6512 \r\n1432 680 „„

Розрахунок чистої поточної вартості фінансової оренди мас наступний вигляд: 1432 1432 1432

NPV=-21!2-

(1+0,066)\' (1+0.066) (1+0,066)3 (1+0,066) (1+0,066)

Тепер необхідно порівняти приведені затрати для кожного способу фінансування. В нашому випадку, якщо компанія приймає рішення орендувати обладнання на 5 років, то це буде для неї дешевше, ніж якшо б компанія взяла кредит в банку, придбала обладнання, а через 5 років продала його. Виграш компанії від оренди (різниця між приведеними затратами при купівлі активу і приведеними затратами при фінансовій оренді) складає майже 796 ірн. І це не дивлячись на те, шо протягом 5 років за оренду необхідно буде виплатити 16000 грн., що в 1,6 рази підвищує вартість обладнання на початку періоду, що розглядається.

Наведений приклад зовсім не означає, що фінансова оренда завжди краща для підприємства - якщо б це було так, ніхто б не брав кредит в банку для розширення виробничої діяльності. В нашому випадку орендодавець просто запропонував підприємству "Житомирінвест" більш

вигідні умови, взявши на себе обслуговування обладнання та інші аналогічні витрати.

Даний підхід в порівняльному аналізі ефективності операцій "покупки" або "оренди" не є єдино можливим. Орендар може розрахувати вартість капіталу за орендним договором і порівняти його з післяподатковою вартістю позикового капіталу (в нашому випадку вона дорівнює: 10 % х (1 - 0,34) = 6,6 %). Якшо відносні витрати по придбанню майна на умовах фінансової оренди менше, то оренда буде більш привабливою, тобто обходитися для компанії дешевше, ніж залучення позики для купівлі обладнання.

Незалежно від відмінностей в розрахунках при вирішенні задачі "оренда-придбання", при виборі кінцевого варіанту придбання активу необхідно додержуватися максимальної обережності, оскільки:

при одержанні еквівалентної позики по менш привабливому плану порівняння, очевидно, буде на користь лізингу;

практика свідчить, що купівля обладнання за допомогою кредиту передбачає отримання в банку не 100 % заявленої суми, а не більше 80- 85 %, оскільки часто вимагається компенсаційна сума. Ця обставина може зіграти вирішальну роль при виборі варіанту фінансування придбання активу на користь лізингу.

На вибір кінцевого варіанту придбання активу може впливати ряд факторів: наявність особливого податкового режиму для лізингу, особливі умови лізингового контракту тощо. Тільки повний аналіз впливу всіх можливих факторів дає прийнятні результати вибору в задачі "оренди- придбання".

Лізинг, шо виходить за національні межі, тобто коли один із учасників угоди є нерезидентом в даній країні, отримав назву міжнародного, який, в свою чергу, поділяється на імпортний і експортний. Оснозна причина, що призвела до виходу лізингу на міжнародну арену в 70-і роки, - це загальне прагнення провідних країн створити умови стимулювання експорту і інвестицій з боку промислових компаній.

Різновидом лізингу, що застосовується в міжнародній сфері, стали угоди "дабл діп". їх зміст полягає в комбінації податкових пільг в двох і більше країнах. Наприклад, у 80-х роках придбання ряду літаків кредитувалось через "дабл діп" між США та Англією. Зиск від податкових пільг в Англії більше, якшо орендодавець має право власності, а в США - якщо орендодавець має тільки право володіння. Лізингова компанія в

Англії купує літак, віддає його в оренду американській лізинговій компанії, а та, в свою чергу, - місцевим авіакомпаніям. Такого роду угоди можуть здійснюватись між різними країнами. Так, у 80-х роках "Pan American" фінансував свої нові аеробуси за угодами "дабл діп" між Францією і США.

Техніка лізингових операцій відображена нижче (рис. 13.3).

? Рис. 13.3. Техніка лізингових операцій

1 - замовлення на обладнання; 2 - плата за обладнання,

З - обладнання; 4 - орендні платежі.

Так як лізинговій компанії часто не вистачає власних коштів для здійснення лізингових операцій, вона може залучати позики. Така операція отримала назву лізингу з додатковим залученням коштів (рис. 13.4). Підраховано, що більше 85% всіх угод по лізингу є лізингом із залученням коштів. Орендодавець бере довгострокову позику у одного або декількох кредиторів на суму до 80% вартості активів, що надаються в оренду ( без права регресу на орендаря), причому орендні платежі і обладнання служать забезпеченням позики.

Рис. 13.4. Техніка лізингу з додатковим залученням коштів

- замовлення на обладнання;

- 80%-ва позика без права регресу на орендаря;

- плаза за обладнання; 4 - платежі по позиці; 5 - обладнання; 6 - орендні платежі.

Часто лізинг здійснюється не прямо, а через посередника (рис. 13.5).\r\nОрендодавець 5 1 > Посередник [

¦ -i-hZ- - : і ч\'<\r\n к- 2—^ \r\n

Рис. I3.S. Техніка здійснення лізингу через посередника

1 - обладнання; 2 - орендні платежі.

Основний орендодавець отримує переважне право на отримання орендних платежів. В договорі, як правило, обумовлюється, що у випадку банкрутства третьої ланки орендна плата буде надходити основному орендодавцю. Подібні угоди отримали назву сублізингу.

Згаданий вже нами зворотній лізинг (lease-back) використовується в тих випадках, коли у підприємства є обладнання, але не вистачає коштів для виробничої діяльності. Тоді воно продає це обладнання лізинговій компанії, а остання здає його в лізинг тому ж підприємству. У підприємства відбувається тимчасове вивільнення грошових коштів (рис. 13.6).

і

Підприсметвоу

s<-

Лізингова компанія /

Рис. 13.6. Техніка зворотного лізингу

1 - вартість обладнання; 2 - орендні платежі.

Таку угоду використовують і тоді, коли у підприємства низький рівень доходів, і, відповідно, воно не може повністю скористатися пільгами з прискореної амортизації і оподаткування прибутку. Воно здійснює угоду, а лізингова компанія отримує податкові пільги. У відповідь вона знижує ставку орендної плати.

В останній час отримала розповсюдження практика укладання угод між виробниками обладнання і лізинговими компаніями. У відповідності до цих угод виробник від особи лізингової компанії пропонує клієнтам фінансування своєї продукції за допомогою лізингу. Таким чином, лізингова компанія використовує торгову мережу постачальника, а постачальник розширює межі збуту своєї продукції. Ці угоди, що отримали назву "допомога в продажу" (sales-aid), застосовуються, як правило, дія обладнання низької вартості - від 5 до 20 тис. дол.

При постійному і тісному співробітництві підприємств з лізинговими компаніями можливе укладання угод по наданню лізингової лінії (lease- line). Ці угоди аналогічні банківським кредитним лініям і дозволяють орендарю брати додаткове обладнання в лізинг без укладання кожен раз нового контракту.