СУБ'ЄКТИ ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Суб'єктами доказування є державні органи та посадові особи, на яких законом покладено обов'язок щодо збирання, перевірки та оцінки доказів у кримінальному провадженні, а також інші особи, які мають право брати участь у такій діяль­ності.

Суб'єктами доказування в кримінальному провадженні є:

1) слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розсліду­вання, керівник органу дізнання, прокурор (як сторона обви­нувачення);

2) підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засудже­ний, виправданий, особа, стосовно якої передбачається засто­сування примусових заходів медичного чи виховного харак­теру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (як сторона захисту);

3) потерпілий, його представник та законний представник;

4) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, та її представник (у частині, що стосується арешту майна);

6) цивільний позивач, його представник та законний представник (у частині, що стосується цивільного позову);

7) цивільний відповідач та його представник (у частині, що стосується цивільного позову);

8) слідчий суддя, суд, суддя, присяжний.

Кримінальний процесуальний закон України визначає суб'єктів доказування, на яких покладається обов'язок доказу­вання. Так, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, а в разі відмови прокурора від підтримання державного обвину­вачення він покладається на потерпілого (ч. 1 ст. 92 КПК Укра­їни). Обов'язок доказування належності та допустимості дока­зів, наданих щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сто­рону, що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК України).

Учасники кримінального процесу, які представляють сто­рону захисту (підозрюваний, обвинувачений, засуджений, ви­правданий, їхні захисники та законні представники), мають право брати участь у доказуванні, збирати та подавати докази слідчому, дізнавачу, прокурору, слідчому судді та суду, однак жодним чином не зобов'язані спростовувати обвинувачення. Також установлений ст.

Брати участь у доказуванні, збирати та подавати докази слідчому, дізнавачу, прокурору, слідчому судді й суду також ма­ють право потерпілий, його представник та законний представ­ник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується пи­тання про арешт, та її представник (у частині, що стосується аре­шту майна), цивільний позивач, його представник і законний представник та цивільний відповідач і його представник (у ча­стині, що стосується цивільного позову).

Кримінальне провадження здійснюється на основі змага­льності, що передбачає самостійне обстоювання стороною об­винувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК Ук­раїни. Крім того, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів (частини 1, 2 ст. 22 КПК України).

Слідчий суддя та суд, суддя і присяжний є активними уча­сниками процесу доказування, які досліджують докази, здійс­нюючи їх перевірку, оцінку та приймаючи на підставі цього відповідне рішення. Крім того, досліджуючи докази (здійсню­ючи їх перевірку) та оцінюючи їх, слідчий суддя і суд мають право отримувати докази, зокрема коли це прямо випливає із положень закону (наприклад право слідчого судді або суду до­ручити проведення експертизи) або якщо це необхідно для уточнення доказів, наданих сторонами.

53.