Предмет доказування в особливих порядках кримінального провадження

Оскільки кожне кримінальне правопорушення характеризуєть­ся певними особливостями, загальний предмет доказування (ст. 91 КПК України) може розширюватися, а точніше - деталізуватися й уточнюватися стосовно кримінальних проваджень щодо неповнолі­тніх та осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосуд­ності або захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину, але до постановлення вироку (кримінальні провадження щодо за­стосування примусових заходів медичного характеру).

Стаття 485 КПК України регламентує, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, учинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених ст. 91 КПК України, також з'ясовуються:

1) повні й усебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвит­ку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно врахову­вати для індивідуалізації відповідальності чи обрання заходу вихов­ного характеру; за наявності даних про розумову відсталість непов­нолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути та­кож з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними;

2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;

3) умови життя та виховання неповнолітнього;

4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 505 КПК України під час досудового розсліду­вання у кримінальному провадженні щодо застосування примусо­вих заходів медичного характеру встановлюються:

1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно не­безпечного діяння або кримінального правопорушення;

2) учинення цього суспільно небезпечного діяння або криміна­льного правопорушення цією особою;

3) наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минуло­му, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час учинення суспільно небезпечного діяння або кримі­нального правопорушення чи на час досудового розслідування;

4) поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення й після нього;

5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою;

6) характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним ді­янням або кримінальним правопорушенням;

7) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, були одержані вна­слідок вчинення суспільно небезпечного діяння чи кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призна­чалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення суспі­льно небезпечного діяння або кримінального правопорушення, фі­нансування та/або матеріального забезпечення суспільно небезпе­чного діяння або кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення, в тому числі пов'язаного з їх неза­конним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або вико­ристані як засоби чи знаряддя вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення.