Завдання кримінального провадження та доказове право

Завдання кримінального процесу закріплено в ст. 2 чинного КПК України. Вони називаються «Завдання кримінального прова­дження», але жодної суперечності тут немає, оскільки терміни «кримінальний процес» і «кримінальне провадження» вживаються як синоніми.

Усі завдання кримінального процесу можна класифікувати, по­діливши на дві групи: 1) загальносоціальні; 2) безпосередні.

Загальносоціальним завданням кримінального процесу слід вважати захист особи, суспільства та держави від кримінальних пра­вопорушень. Це завдання тісно переплітається із завданнями Кри­мінального кодексу України. Соціальні блага, що беруться під кри­мінально-правову охорону, передбачаються ст. 1 КК України. Ними є особа, її права, свободи та інші блага, власність, громадський по­рядок, громадська безпека, довкілля й конституційний устрій Украї­ни. Застосовуючи під час кримінального провадження норми кримі­нального права, уповноважені законом суб'єкти забезпечують захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Безпосередніми завданнями кримінального процесу є такі.

1. Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Пріоритетними в кримінальному процесі правової держави є охорона, захист і забезпечення прав і законних інтересів осіб, залучених до кримінального провадження. Не випадково це завдання в ст. 2 КПК України названо першим піс­ля загальносоціального. У процесі кримінальної процесуальної дія­льності органи досудового розслідування, прокуратури й суду ма­ють ужити заходів для відшкодування збитків, які були завдані кримінальним правопорушенням фізичним і юридичним особам, відновлення їх порушених прав та покарання винних. Усім особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, у тому числі підо­зрюваному й обвинуваченому, необхідно роз'яснювати процесуальні права та забезпечувати їх реалізацію. Жодні порушення прав і закон­них інтересів фізичних та юридичних осіб під час кримінального провадження не можуть бути виправдані посиланнями на те, що це необхідно для розслідування кримінальних правопорушень і судово­го розгляду кримінальних справ, викриття винних та їх покарання.

2. Забезпечення швидкого, повного й неупередженого роз­слідування та судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальнос­ті в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому проце­суальному примусу.

Завдання швидкого розслідування кримінальних правопору­шень і судового розгляду матеріалів щодо них полягає в обов'язку державних органів та службових осіб у строки, передбачені зако­ном, установити всі обставини злочину чи кримінального проступ­ку, й осіб, які його вчинили, з тим, щоб максимально наблизити призначення винному покарання до моменту скоєння криміналь­ного правопорушення. Швидкість кримінального провадження за­безпечує невідворотність кримінальної відповідальності та пока­рання винних за вчинені кримінальні правопорушення та є важли­вою умовою його ефективності, зміцнення законності, запобігання злочинам і кримінальним проступкам, а також а також виховання громадян у дусі неухильного додержання законів.

Повне розслідування кримінальних правопорушень і судовий розгляд кримінальних справ (проваджень) означає, що в кожному кримінальному провадженні повинні бути встановлені всі обстави­ни, які входять до предмета доказування (ст. 91 та ін. КПК України). Про повне встановлення обставин кримінального правопорушення можна говорити лише після набрання обвинувальним вироком за­конної чинності, а в разі закриття кримінального провадження - після набрання чинності відповідною постановою слідчого, проку­рора чи ухвалою суду.

Забезпечення неупередженого розслідування кримінальних правопорушень і судового розгляду матеріалів щодо них означає, що кримінальне провадження повинно здійснюватися службовими осо­бами, які не мають приватного інтересу в його результатах. Гарантією неупередженого розслідування та судового розгляду є змагальна конструкція кримінального провадження, коли обвинувачення, за­хист і правосуддя не можуть покладатися на той самий державний орган чи ту саму службову особу.

Завдяки швидкому, повному та неупередженому розслідуван­ню кримінальних правопорушень і судовому розгляду криміналь­них справ створюються умови для того, щоб піддати винного спра­ведливому покаранню й відвернути застосування необгрунтованого процесуального примусу, притягнення до кримінальної відповіда­льності та покарання невинуватого.

3. Забезпечення застосування до кожного учасника криміна­льного провадження належної правової процедури. Це означає, що під час кримінального провадження має правильно застосовува­тись кримінальне процесуальне законодавство. Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є однією з підстав для скасування або зміни судового рішення (ст. 409, 438 КПК України).

Доказове право - це система правових норм, що регламенту­ють виявлення, процесуальне закріплення, перевірку й оцінку дока­зів, а також доказування всіх обставин, які мають значення для кри­мінального провадження. Доказове право часто плутають із теорією доказів. На відміну від доказового права, теорія доказів - це система відповідних теоретичних положень, «плюс» діюче право, практика його застосування, наукові рекомендації, історія та зарубіжний до­свід.

Завдання доказового права сприяють виконанню завдань усього кримінального провадження.

3.