Стадії кримінального провадження

Діяльність органів досудового розслідування, прокуратури та суду здійснюється у певній послідовності, проходить певні етапи, що називаються стадіями кримінального процесу / кримінального провадження.

Стадії кримінального провадження - це відносно самостійні етапи кримінальної процесуальної діяльності, що характеризу­ються певними завданнями, колом суб'єктів процесуальної діяль­ності, специфікою кримінальних процесуальних дій і правовідно­син, а також колом підсумкових рішень.

У доктрині кримінального процесу традиційно узвичаєно вио­кремлювати такі стадії кримінального провадження:

1) досудове розслідування;

2) підготовче провадження;

3) судовий розгляд;

4) провадження в суді апеляційної інстанції (апеляційне прова­дження);

5) виконання судових рішень;

6) провадження в суді касаційної інстанції (касаційне прова­дження);

7) провадження за нововиявленими або виключними обстави­нами.

Системний аналіз КПК України дає змогу також визначити як стадії кримінального провадження такі етапи кримінальної проце­суальної діяльності:

1) досудове розслідування;

2) судове провадження у першій інстанції;

3) судове провадження з перегляду судових рішень;

4) виконання судових рішень.

Ця систематизація була сформульована з урахуванням струк­тури КПК України, зокрема його положень п. 10, 24 ч. 1 ст. 3 та назв розділів IV, V, VIII. Відповідно до цієї стадійності судове прова­дження у першій інстанції містить у собі такі складові, як підгото­вче провадження і судовий розгляд. Судове провадження з перег­ляду судових рішень містить у собі такі складові, як провадження в суді апеляційної інстанції, провадження в суді касаційної інстанції та провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Кримінальне провадження не завжди проходить усі стадії. Воно може завершитися, наприклад, на стадії досудового розсліду­вання (у разі прийняття рішення про закриття кримінального про­вадження), на стадії судового розгляду (у разі неподання апеляцій­ної скарги), на стадії апеляційного провадження (у разі неподання касаційної скарги) тощо.

Першою стадією кримінального провадження є досудове розс­лідування. Ця стадія починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (п. 5 ст. 3 КПК України). Основними суб’єктами цієї стадії є слідчий, дізнавач, прокурор, слі­дчий суддя, потерпілий, підозрюваний та його захисник, заявник, свідок, експерт та ін. Основний зміст цієї стадії полягає у встанов­ленні особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та повідо­мленні їй про підозру. Під час досудового розслідування слідчий, ді- знавач проводить слідчі (розшукові) дії, встановлює обставини кримінального правопорушення тощо. Якщо під час досудового ро­зслідування вина підозрюваного буде доведена, слідчий, дізнавач чи прокурор складають обвинувальний акт, після чого його напра­вляють до суду. Остаточне рішення про винуватість особи у вчи­ненні кримінального правопорушення приймає суд за результа­тами судового розгляду. Якщо будуть встановлені обставини, ви­значені у ст. 284 КПК України, кримінальне провадження на стадії досудового розслідування закривається.

На стадії підготовчого провадження суддя одноособово або суд вивчають обвинувальний акт або клопотання про застосовування примусових заходів медичного чи виховного характеру та визнача­ють, чи є підстави для призначення судового розгляду. У разі пози­тивного вирішення цього питання призначається судовий розгляд. У підготовчому провадженні не вирішується питання про доведе­ність вини обвинуваченого, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є проце­суальне й організаційне забезпечення проведення судового розг­ляду. Основними суб’єктами цієї стадії є суддя суду першої інстан­ції, прокурор, потерпілий, обвинувачений та його захисник, свідок та ін.

Судовий розгляд - головна і центральна стадія кримінального процесу.

На стадії апеляційного провадження суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення, які були прийняті судами першої інста­нції і не набрали законної сили. Провадження в суді апеляційної ін­станції може бути розпочато лише у разі подання апеляційної ска­рги. Це провадження здійснюється з метою перевірки законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Основними суб’єк­тами цієї стадії є суддя суду апеляційної інстанції, прокурор, потер­пілий, обвинувачений, його захисник та ін.

На стадії виконання судових рішень суд вирішує питання проце­суального характеру, що виникають у зв’язку з набранням вироком або ухвалою законної сили (ст. 532 КПК України) та зверненням їх до виконання (ст. 535 КПК України), або таких, що виникли вже в процесі самого їх виконання, а іноді й після його виконання (напри­клад, про дострокове зняття судимості).

Під час провадження в суді касаційної інстанції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної ін­станцій у зв’язку з поданою на них касаційною скаргою. Судом ка­саційної інстанції є Верховний Суд. Основними суб’єктами цієї ста­дії є суддя Верховного Суду, прокурор, потерпілий, засуджений та його захисник та ін.

Під час провадження за нововиявленими або виключними об­ставинами судове рішення, що набрало законної сили, перегляда­ється у зв’язку з нововиявленими або виключними обставинами. Нововиявлені обставини стосуються фактів, покладених у підґру­нтя судового рішення, які існували під час розгляду справи, але не були відомі учасникам справи і були виявлені після набрання рі­шенням законної сили. Нововиявленими обставинами, зокрема, ви­знаються штучне створення або підроблення доказів, неправиль­ність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого тощо (ч. 2 ст. 459 КПК України). Виключні обставини - це нові факти, які ви­никли після вирішення справи (ч. 2 ст. 459 КПК України). Інститут ви­ключних обставин має на меті забезпечення перегляду судових рі­шень, прийнятих із порушеннями, що суттєво вплинули на вирі­шення справи. Зокрема, ними є визнання закону неконституцій­ним, незастосування судом конституційного закону, порушення Україною міжнародних зобов’язань під час вирішення справи су­дом тощо.

1.4.