7.2. Предмет доказування. Підстави для звільнення від доказування
Адміністративно-процесуальне доказування, як і будь-яка пізнавальна діяльність, має свій предмет. Предмет адміністративно- процесуального доказування - це коло обставин (фактів), які необхідно встановити по кожній адміністративній справі.
Факти, що входять до предмету доказування, визначені в ст. 138 КАС України - це обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Предмет доказування конкретизується судом з урахуванням особливостей кожної адміністративної справи.Обставини, включені в предмет доказування, підлягають доказуванню в суді. Проте певні обставини не потребують встановлення і за допомогою доказів - вони є такими, що звільнені від доказування. Такі обставини визначені у ст. 72 КАС України.
По-перше, це преюдиціальні факти. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб’єктивними і об’єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Суб’єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об’єктивні межі стосуються обставин, встановлених судовим рішенням. До преюдиційних відносяться обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили. Такі обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальні факти можуть бути встановлені і у вироку суду у кримінальному провадженні або в постанові суду у справі про адміністративний проступок.
Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу проправові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Отже, обов’язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об’єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Преюдиційні обставини є обов’язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно[91].
По-друге, це загальновідомі обставини - обставини, що відомі широкому колу осіб, в тому числі й складу суду. Таким чином, об’єктивність існування зазначених обставин очевидна. Як правило, такими обставинами виступають не дії, а події (наприклад, аварія на Чорнобильській АЕС). Визнання факту загальновідомим здійснюється судом до прийняття постанови у справі. При цьому береться до уваги, що загальновідомість факту обумовлена обмеженістю
в часі, просторі і за колом осіб. Обмеженість в часі пов’язана з природною властивістю людської пам’яті забувати події, їх деталі і хронологію. Обмеженість в просторі пов’язана з тим, що обставини можуть мати як світову відомість, так і регіональну і лише конкретний суд може визначити для конкретних обставин їх відомість на даній території. Загальновідомість пов’язана і з певним колом осіб, наприклад, коли певні факти відомі особам, які беруть участь у справі внаслідок їх професійної діяльності і суду, який володіє цією інформацією, що базується на практиці розгляду певних категорій справ. Загальновідомі обставини не потребують доказування незалежно від згоди сторін, оскільки вони достеменно відомі суду.
По-третє, це безспірні факти - обставини, які визнаються сторонами. Безспірним, а отже й таким, що звільнений від доказування, факт стає якщо: проти того, щоб не доказувати безспірну обставину, не заперечують сторони; в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання сторонами[92].
У юридичній науці як на такі, що не потребують доказування, вказують й на презумповані та негативні факти. Презумповані факти - такі факти, які згідно закону вважаються встановленими. Але, хоча від обов’язку доказувати зазначені факти звільняється одна із сторін, таке припущення може бути спростовано у загальному порядку іншими особами, які беруть участь у справі. Негативні факти - факти, що свідчать про відсутність будь-яких обставин або дій. Але все ж таки негативний факт підлягає доказуванню, якщо він може бути доведений через встановлення протилежного за змістом позитивного факту.