7.1. Поняття та етапи доказування в адміністративному процесі
Вирішення адміністративних справ потребує встановлення всіх фактичних обставин, які підтверджують або спростовують наявність юридичних фактів, необхідних для застосування судом певної правової норми, або інших обставин, що мають значення для розгляду справи.
Як відомо, вияснення фактичних обставин ситуації, яка потребує вирішення, за своєю природою є пізнанням невідомого, переходом від незнання до знання. Пізнання є процесом відображення у свідомості людини об’єктивної дійсності, що існує поза свідомістю і незалежно від суб’єкта пізнання. Цей складний процес включає в себе чуттєве сприйняття і абстрактне мислення, незалежно від того, що служить об’єктом пізнання: закономірність того чи іншого явища, дія і ефективність правової норми або звичайна життєва ситуація. Разом з цим, в залежності від конкретних цілей пізнання, особливостей методик, прийомів, які при цьому використовуються, в науці розрізняють три його різновиди: звичайне (життєве), спеціальне та наукове. Спеціальне спрямоване на вияснення фактичних обставин для вирішення певних практичних задач і відбувається в певних, завчасно встановлених формах, з використанням при цьому вже обумовлених прийомів[90].Спеціальна пізнавальна діяльність, що спрямована на з’ясування дійсних обставин судової справи і здійснюється у правовій формі іменується у юриспруденції процесуальним доказуванням.
Вона носить цілеспрямований характер, її завданням є вивчення тих фактичних обставин справи, які кладуться у підґрунтя судового рішення. Частиною процесуального доказування виступає адміністративно-процесуальне доказування (доказування у адміністративному судочинстві). Отже, адміністративно-процесуальне доказування (доказування у адміністративному судочинстві) — це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність суду та учасників адміністративного процесу по збиранню і закріпленню, дослідженню і оцінці доказів, що мають значення для вирішення адміністративної справи.
Адміністративно-процесуальне доказування, як різновид процесуальної діяльності, складається з наступних етапів:
- збирання і закріплення доказів;
- дослідження доказів;
- оцінки доказів.
Збирання і закріплення доказів - діяльність суду та учасників адміністративного процесу щодо отримання та фіксації необхідних для вирішення адміністративної справи доказів. Збирання і закріплення доказів ґрунтується на нормативних приписах, якими визначено перелік джерел, з яких може бути отримана інформація, порядок її отримання, форма, в яку вона повинна втілюватися. Дослідження доказів - діяльність суду та учасників адміністративного процесу, що полягає у з’ясування смислу та інформаційного значення доказів. Тобто мова йде про сприйняття, вивчення інформації про факти, що містяться у передбачених законом засобах доказування, з’ясування факторів, що впливають на достовірність доказів, порівняння окремих доказів, ліквідацію протиріч між ними. Оцінка доказів - розумова діяльність суду, яка заснована на логічних законах і правових нормах та призводить до переконання про належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності для встановлення обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи. Процесуальна форма і правовий порядок збирання, закріплення, дослідження й оцінки доказів виступають як гарантії досягнення вірного знання про фактичні обставини адміністративної справи.