6.6. Інші учасники адміністративного судочинства

В попередніх підрозділах нами були розглянуті основні аспекти процесуального положення осіб, які беруть участь у справі. Проте існує ще одна група учасників адміністративного судочинства, процесуальні дії якої можуть впливати на хід процесу.

Перший вид охоплює осіб, які обслуговують судовий процес. До них можна віднести секретаря судового засідання, судового розпорядника та перекладача. Основними обов’язками цієї групи учасників адміністративного процесу є: надання кваліфікованої допомоги всім учасникам адміністративного процесу, забезпечення нормального ходу судового засідання із вживанням усіх передбачених законодавством засобів, тощо. Другий вид включає осіб, які сприяють розгляду справи. До неї відносяться: свідок, експерт та спеціаліст. Представники цієї групи повинні, насамперед, з’являтися за викликом суду та надавати у розпорядження суду всі дані, що стосуються справи.

Секретар судового засідання. Секретар судового засідання входить до складу апарату суду, який у відповідності зі ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснює організаційне забезпечення роботи суду. Секретар судового засідання виконує цілу низку важливих функцій не тільки в ході судового засідання, а

й за його межами:

по-перше, він здійснює судові виклики і повідомлення з додержанням усіх норм глави З КАС України;

по-друге, секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних та повідомлених осіб прибув в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з’явився, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі;

по-третє, згідно зі ст.

по-четверте, як передбачено ст. 42 КАС України одночасно із технічним записом судового засідання секретар судового засідання веде журнал судового засідання;

по-п’яте, секретар судового засідання оформляє всі матеріали адміністративної справи. Перелік повноважень секретаря судового засідання не є вичерпним. В КАС України містяться також деякі інші його обов’язки, наприклад, обов’язок скласти протокол про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення (ст. 45 КАС України). Крім того, законодавством передбачена обов’язковість виконання секретарем судового засідання інших доручень головуючого у справі. Необхідно також зазначити, що секретар судового засідання виконує функції і судового розпорядника в разі відсутності останнього в судовому засіданні. Тобто є підстави вважати, що законодавець мав на увазі те, що в справах, які не визначаються складністю, секретар судового засідання здійснює також обов’язки судового розпорядника.

Судовий розпорядник. Введення цього учасника в адміністративний процес покликане забезпечити численні організаційні аспекти судового засідання. У відповідності зі ст. 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у кожному суді діє служба судових розпорядників. Основним призначенням судового розпорядника є забезпечення додержання особами, що знаходяться в суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні, тощо. Судові розпорядники призначаються на почаду і звільняються з посади керівником апарату відповідного суду.

визначається Положенням про службу судових розпорядників та організацію її діяльності, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 14 липня 2011 р.

Треба зазначити, що перелік обов’язків судового розпорядника, наведений у ч. 2 ст. 64 КАС України, дає підстави вважати, що ці обов’язки носять переважно організаційний, технічний характер. Найважливішими з них є:

- забезпечення належного стану зали судового засідання і запрошення до неї учасників адміністративного процесу;

- слідкування за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання;

- виконання розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта тощо.

Ми вважаємо, що судового розпорядника наділено владними повноваженнями, оскільки вимоги, пов’язані з виконанням його обов’язків, є обов’язковими для осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів та інших осіб, присутніх у залі судового засідання. Перелік обов’язків судового розпорядника, закріплений у КАС України, не є вичерпним і в ньому передбачена можливість виконання судовим розпорядником інших різноманітних розпоряджень головуючого, пов’язаних із забезпеченням умов, необхідних для розгляду адміністративної справи. Присутність в судовому засіданні судового розпорядника безумовно створює максимально сприятливі умови для всебічного та ефективного розгляду адміністративної справи. Діяльність судового розпорядника дозволяє секретарю судового засідання зосередити всі свої зусилля на повному фіксуванні-судового засідання технічними та іншими засобами, бо в разі відсутності судового розпорядника, як вже зазначалося, його функції виконує секретар

судового засідання.

Свідок. Свідком у суді може виступати кожна особа, яка володіє відомостями про обставини, що належить з’ясувати у справі.

Поняття «кожна особа» підкреслює прагнення законодавця надати можливість суду отримати якомога більше відомостей по справі з метою її повного та всебічного розгляду, та, як наслідок цього, в законі відсутні прямі обмеження за ознаками віку свідка, його родинних або інших близьких стосунків з особами, які беруть участь у справі.

Незважаючи на те, що законодавець закріплює досить широке коло осіб, які можуть бути допитані як свідки, в ч. 2 ст. 65 КАС України зафіксований перелік осіб, які за різноманітними обставинами не можуть залучатися у якості свідків. До них відносяться:

- недієздатні фізичні особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі та не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи та давати з цього приводу показання;

- представники в судовому процесі, захисники у кримінальних справах, які не можуть свідчити про обставини, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;

- священнослужителі, які з метою охорони таємниці сповіді, не можуть давати показання про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

- професійні судді, народні засідателі та присяжні, які не можуть давати показання про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення.

Перелік осіб, які не можуть залучатися як свідки, не є вичерпним. Пунктом 5 ч. 2 ст. 65 КАС України передбачено також обмеження щодо інших осіб, які не можуть бути допитані як свідки згідно закону чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди. Наприклад, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов’язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом.

Свідок має право відмовитись від дачі показань тільки за тих підстав, що передбачені законодавством. Отже, хоча родинні, або інші близькі відносини не є обмеженням для залучення осіб у якості свідків, проте законом передбачена можливість фізичної особи відмовитися від дачі показань щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів (чоловіка; дружини; батька; мати; вітчима; мачухи; сина; дочки; пасинка; падчерки; брата; сестри; діда; баби; внука; внучки; усиновлювача чи усиновленого; опікуна чи піклувальника; особи,, над якою встановлено опіку чи піклування; члена сім’ї або близького родича цих осіб).

Залучення свідка до участі в адміністративному процесі можливо з ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі. Якщо притягнення свідка здійснюється з ініціативи осіб, які беруть участь

у справі, останні заявляють клопотання про виклик свідка, де повинні зазначити його ім’я, місце проживання (перебування, роботи, служби) та обставини, щодо яких він може дати показання.

Основним обов’язком свідка є те, що він повинен з’явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

Свідок зобов’язаний завчасно повідомити суд у разі неможливості прибуття за викликом в судове засідання. Це, звичайно, звільняє свідка від несприятливих наслідків. Треба зазначити також, що законом передбачається з виняткових обставин допит свідка за місцем його проживання або в місці його перебування. Так, свідок, який не може з поважних причин з’явитися в судове засідання і проживає за межами територіальної підсудності адміністративного суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного суду за місцем проживання свідка. Свідок, який не може з’явитись у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його перебування (ст. 78 КАС України).

До основних процесуальних прав свідка в адміністративному процесі відносяться: право користуватися послугами перекладача, письмовими записами, а також, між іншим, право на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду відповідно до ст. 92 КАС І України. Так, свідок має право на оплату проїзду, а також на отримання добових в разі переїзду до іншого населеного пункту. Свідок має й інші процесуальні права, передбачені КАС України.

В законодавстві встановлена кримінальна відповідальність свідка за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав. Так, у відповідності зі ст. 384 КК України, завідомо неправдиве показання свідка в суді карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк До Двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Також ст. 385 КК України передбачає за відмову свідка від дачі показань у суді з непередбачених законом підстав, накладення штрафу від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Експерт. До інших учасників адміністративного судочинства КАС України відносить також експерта та встановлює основні засади процесуального положення експерта в адміністративному процесі (ст. 66 КАС України). Експерт є особою, яка сприяє розгляду справи. Роль експерта в адміністративному процесі досить важлива, тому законодавець приділив його процесуальному положенню багато уваги.

Експерт в адміністративному процесі - це особа:

- яка має необхідні знання;

- якій доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи;

- яка дає висновок шляхом дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р., судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо- кваліфікаціинии рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення окремих судових експертиз можуть

залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, шо вони мають відповідну вищу освіту, освітньо- кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Законом передбачені також обмеження щодо осіб, які не можуть бути судовими експертами. За загальним правилом, не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними. а також ті, які мають судимість. Треба зазначити, що правове положення експерта врегульовано крім Закону України «Про судову експертизу», також низкою нормативних актів підзаконного характеру: Наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2011 р. «Про затвердження Порядку присвоєння кваліфікаційних класів судових експертів працівникам науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України»; Наказом Міністерства юстиції України від 9 серпня 2005 р. «Про затвердження Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів»; Наказом Міністерства юстиції України від 29 березня 2012 р. «Про затвердження Порядку ведення державного Реєстру атестованих судових експертів» та ін.

В Положенні про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів визначено, що для присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта фахівці науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту повинні мати вищу освіту, освітньо- кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройти відповідну підготовку в галузі судової експертизи, знати законодавство України про судову експертизу. Для присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, повинні мати відповідну вищу освіту, освітньо- кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, знати законодавство України про судову експертизу та пройти навчання (стажування) у науково-дослідних установах судових експертиз Мін’юсту з відповідної експертної спеціальності, як правило, за зонами регіонального обслуговування.

Хоча ст. 66 КАС України не містить у собі обмежень щодо виконання обов’язків експерта, проте аналіз інших статей КАС України

дає підстави вважати, що експерт не може брати участі в адміністративному процесі та відводиться за наступними підставами: якщо він прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; при наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості експерта. Експерт, крім того, не може брати участі в адміністративному процесі, якщо: він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи; з’ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.

Головними обов’язками експерта є проведення повного дослідження і надання обґрунтованого та об’єктивного письмового висновку щодо поставлених йому питань, у разі необхідності - з’явлення за викликом суду, надання висновку або роз’яснення його в судовому засіданні. Таким чином, висновок експерта може бути зроблений в усній або в письмовій формі. Форма та зміст висновку експерта врегульовані ст. 82 КАС України. Зазначимо, що висновок експерта для суду не є обов’язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі. До обов’язків експерта відноситься також забезпечення збереження об’єкта експертизи. У випадку, якщо при проведенні дослідження об’єкта експертизи може бути знищено або можуть бути змінені його властивості, експерт повинен одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформлюється ухвалою. Законодавець зобов’язує також експерта невідкладно повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших

експертів.

Положеннями ст. 66 КАС України встановлено також деякі заборони в діяльності експерта. Так, він не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також з іншими

з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь- кому, крім суду, про результати експертизи. Експертом, як було розглянуто вище, може виступити тільки особа, яка відповідає всім встановленим в законодавстві вимогам. З метою професійного проведення експертизи та збереження таємниці при її здійсненні, законом заборонено передоручати проведення експертизи іншій особі.

Передбачено також, що при виникненні такого суб’єктивного чинника, як сумнів експерта щодо змісту та обсягу доручення, він повинен невідкладно заявити суду клопотання щодо його уточнення або повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями; у разі винесення ухвали суду про припинення проведення експертизи негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.

Що ж стосується процесуальних прав експерта, то їх перелік в КАС України є відкритим, тобто він може бути доповнений іншими правами, передбаченими законодавством, наприклад правом подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта (п. 4 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу»). У відповідності зі ст. 92 КАС України, експерт має право також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. Підставою для відмови експерта від надання висновку, може бути недостатність поданих йому матеріалів для виконання покладених на нього обов’язків. Про це експерт подає мотивовану заяву до суду.

У разі нез’явлення експерта до суду, останній може вирішити питання про привід експерта. Здійснення приводу регулюється ст. 272 КАС України. Треба також зазначити, що КпАП України у ч. 2 ст. 185-3 встановлює адміністративну відповідальність за злісне ухилення експерта від явки в суд у виді штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В законодавстві встановлюється кримінальна відповідальність експерта. Ст. 384 КК України передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років за завідомо неправдивий висновок експерта в суді. Згідно ч. 2 тієї ж статті встановлено

покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років за ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів. Ст. 385 КК України за відмову експерта від виконання покладених на нього обов’язків без поважних причин передбачає штраф від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Спеціаліст. Спеціалістом може бути тільки та особа, яка:

- володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів;

- може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Тобто спеціалістом є фахівець у певній галузі, який залучається для надання безпосередньої технічної допомоги суду та учасникам адміністративного процесу в ході доказування. Наприклад, у якості спеціаліста може бути залучений фахівець у галузі комп’ютерної, відеозаписувальної техніки тощо. У законодавстві прямо не зафіксовані обмеження щодо виконання обов’язків спеціаліста, проте аналіз статей КАС України дає підстави вважати, що спеціаліст не може брати участі в адміністративному процесі та відводиться за наступними підставами: якщо він прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; при наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості спеціаліста. Спеціаліст, крім того, не може брати участі в адміністративному процесі, якщо: він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи; з’ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань (ст. 29 КАС України).

Ініціатором залучення спеціаліста до участі в адміністративному процесі для надання безпосередньої технічної допомоги (фото- графування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій, виступає суд, який постановляє відповідну ухвалу. Ініціювати залучення спеціаліста можуть також особи, які беруть участь у справі. Законодавець підкреслює, що допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта. В продовження цієї тези слід зазначити, що на відміну від висновку експерта, консультації та роз’яснення спеціаліста не є джерелом доказів. Вони лише допомагають суду та всім учасникам адміністративного процесу орієнтуватися в масиві інформації та вилучати з неї ті відомості, що стосуються справи. Це є однією з відмінностей між експертом та спеціалістом.

Процесуальні обов’язки спеціаліста закріплені у ч. З ст. 67 КАС України. Головним обов’язком спеціаліста поряд зі свідком та експертом є те, що він повинен з’явитися за викликом суду та відповідати на задані судом питання. Це забезпечується можливістю здійснення приводу спеціаліста з ініціативи суду. Здійснення приводу регулюється ст. 272 КАС України. Крім цього, спеціаліст зобов’язаний давати усні консультації та письмові роз’яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби - надавати суду технічну допомогу. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань. Таке положення закону є цілком слушним, тому, що судді адміністративного суду самі виступають спеціалістами з правових питань.

Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі в адміністративному процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду.

Треба звернути увагу на те, що в законодавстві не встановлена кримінальна відповідальність спеціаліста. Це пояснюється тим, що роз’яснення спеціаліста не можуть бути використані у якості джерела доказів в адміністративному процесі.

Перекладач. До інших учасників адміністративного судочинства, а саме до осіб, які обслуговують судовий процес, відноситься перекладач. Перекладачем визнається особа, яка: володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу; або володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Ніяких інших вимог до особи перекладача ст. 68 КАС України не висуває. Тобто законодавець не встановлює прямих обмежень для виконання цієї функції. За загальним правилом, уявляється, що перекладачем може бути дієздатна фізична особа, здатна за своїм фізичним і психічним станом правильно сприймати реальність та здійснювати переклад.

Аналіз норм КАС України дає підстави вважати, що перекладач не може брати участі в адміністративному процесі та відводиться за наступними підставами: якщо він прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; при наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості перекладача (ст. 29 КАС України).

Залучення перекладача до участі в процесі у справі можливе за клопотанням особи, яка бере участь у справі або з ініціативи суду та допускається ухвалою суду. Перекладач має цілу низку процесуальних прав, серед яких важливим є право відмовитися від участі в адміністративному процесі, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу. Перекладач також має право на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду, а також на оплату за виконану роботу (ст. 92 КАС України).

Нарівні з усіма особами, що входять до складу інших учасників адміністративного процесу, перекладач головним своїм обов’язком має з’явлення за викликом до суду з метою виконання своїх функцій у судовому засіданні. Це забезпечується встановленою в законодавстві адміністративною відповідальністю перекладача, так ч. 2 ст. 185-3 КпАП України встановлює за злісне ухилення перекладача від явки в суд - накладення штрафу від двадцяти до ста

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Інші процесуальні обов’язки перекладача вже носять специфічний характер, наприклад, обов’язок здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом посвідчувати правильність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють.

В законодавстві встановлено кримінальну відповідальність перекладача. Ст. 384 КК України передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років за завідо- мо неправдивий переклад, зроблений перекладачем в суді. В ч. 2 тієї ж статті встановлене покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років за ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів. Ст. 385 КК України за відмову перекладача від виконання покладених на нього обов’язків без поважних причин передбачає штраф від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.