Процесуальний статус експерта у кримінальному провадженні

З часу введення у дію чинного КПК України процесуальний статус експерта в кримінальному провадженні, а також форми взаємодії між ним і слідчим зазнали певних змін у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» (система експертних установ не увійшла до структури Національної поліції, а залишилась у системі МВС України) та Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р.

З метою приведення нормативно-правової бази МВС у відповідність до законодавства, а також відповідно до Закону України «Про судову експертизу»^[58] та постанови КМУ від 20 червня 2000 р. № 988 «Про утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ»,^[59] наказом МВС України від 03.11.2015 р. № 1343 затверджено Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України^[60].

Крім того, наказом МВС України від 03.11.2015 р. № 1339 затверджена Інструкція про порядок залучення працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України як спеціалістів для участі в проведенні огляду місця події.

Розпочинаючи вивчення процесуального статусу експерта у кримінальному провадженні, відмітимо, що згідно з положеннями п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України експерт є учасником кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, що виникають під час проведення кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

— по-перше, особа повинна володіти науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями;

— по-друге, особа повинна мати право і відповідний допуск на проведення експертизи відповідно до Закону України «Про судову експертизу»;

— по-третє, їй повинно бути доручено проведення дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим вона має надати експертний висновок з питань, що належать до сфери її знань.

Розглянемо кожну з наведених умов.

По-перше, особа повинна володіти науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, тобто такими навичками, які відповідають сучасному рівню розвитку відповідних галузей людської діяльності, а також можуть бути використані (застосовані) під час досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження з метою з'ясування відомостей та обставин, що мають значення. Це здійснюється задля сприяння сторонам кримінального провадження при збиранні доказів та подальшого судового їх дослідження.

Під час розслідування кримінальних правопорушень спеціальні знання використовуються у двох формах, а саме:

— при залученні фахівців під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Наприклад, під час огляду трупа обов’язково залучається судово-медичний експерт (ст. 238 КПК);

— при проведенні експертизи.

Таким чином, до спеціальних знань відносяться будь- які знання та уміння об'єктивного характеру, отримані внаслідок вищої професійної підготовки, наукової діяльності, досвіду практичної роботи, що відповідають сучасному науково-практичному рівню.

По-друге, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи.

До державних спеціалізованих установ належать:

— науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

— науково-дослідні установи судових експертиз, судово- медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

— експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово- психіатричних експертиз.

Варто відмітити, що наведені положення діють від 3 жовтня 2017 року.

По-третє, ще однією з умов набуття процесуального статусу експерта в кримінальному провадженні є те, що йому має бути доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які

виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України, експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права..

Згідно зі ч. 3 ст. 69 КПК України, експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження;

2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи;

3) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об’єктів дослідження;

4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, що мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання;

5) ставити запитання, що стосуються предмета та об’єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;

6) одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт;

7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

8) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про судову експертизу».

Разом із тим, на експерта покладено й обов’язки, які передбачені ч. 5 ст. 69 КПК України, а саме:

1) особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності — роз’яснити його;

2) прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту;

3) забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим використанням або знищенням об'єкта експертизи, або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта;

4) не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;

5) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК України.

У той же час, відповідно до частин 2, 4, 6, 7 ст. 69 КПК України, не можуть виконувати обов'язки експерта особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.

Окрім того, експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб.

Відповідальність експерта передбачена ст.

Окремо треба наголосити, що відповідно до ч. 2 ст. 79 КПК України, спеціаліст і експерт не мають права брати участь у кримінальному провадженні, якщо вони проводили ревізію, перевірку тощо, матеріали яких уже використовуються в цьому ж провадженні. У першу чергу це необхідно пам’ятати слідчому, адже в такому випадку він не має право залучати експерта за цим же питанням для проведення судової експертизи.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 79 та ст. 77 КПК України, спеціаліст, експерт не мають права брати участь у кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими частиною першою статті 77 КПК України, із тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста чи експерта не може бути підставою для відводу:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї зацікавлені в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, що викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

4.2.