Негласні слідчі (розшукові) дії, їх кримінальний процесуальний статус і місце в ряду інших слідчих (розшукових) дій, а також відмінність від заходів і засобів ОРД

Як зазначено в ст. 246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії (НС(Р)Д) - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком окремих випадків, передбачених КПК України.

Зазначені різновиди слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій з точки зору їх доказового значення є рівнозначними.

Так, згідно з ч. 1 ст. 256 КПК України протоколи щодо проведення НС(Р)Д, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, 18

інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Уведення в КПК України негласних слідчих (розшуко- вих) дій б одному ряду з традиційними слідчими діями, і при тому як рівнозначними їм, є одним із основних нововведень у новому вітчизняному кримінальному процесі.

Надавши негласним слідчим (розшуковим) діям статус слідчих дій, новий КПК України остаточно вирішив самі спірні в теорії і практиці кримінального процесу питання: можуть, чи не можуть фактичні дані, що були отримані шляхом проведення негласних пізнавальних дій, визнаватися доказами в кримінальному провадженні? Вочевидь, що ця давнішня суперечка остаточно вирішена на законодавчому рівні, причому, на користь першого Із зазначених вище питань.

Закон визначає чіткий перелік НС(Р)Д, а також регламентує критерії допустимості їх проведення. По-перше, усі БОНИ можуть проводитися лише у випадках, якщо розпочате кримінальне провадження і відомості про правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно з ч. 2 ст. 214 КПК України.

Суб'єкта здійснення негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до ч. З ст. 246 КПК України рішення про проведення НС(Р)Д приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий судця за клопо-

танням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов'язаний повідомити про- курора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. При цьому прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення НС(Р)Д.

Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (ч. 4 ст. 246 КПК України).

Що ж до права на безпосереднє проведення негласних слідчих (розшукових) дій, то воно, згідно з ч. 6 ст. 246 КПК, надається слідчому, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноваженому оперативному підрозділу, зокрема органів внутрішніх справ. Ця ж норма КПК уповноважує слідчого чи прокурора щодо залучення до НС(Р)Д також інших осіб. Стосовно вказаного залучення інших осіб слід вважати, що ними можуть бути, насамперед, спеціалісти, які традиційно приймають участь у кримінальному провадженні. Однак, новелами нового КПК є те, що він передбачає можливість залучення до виконання НС(Р)Д негласних співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, уведених у організовані групи чи злочинні організації (ч.ч. 1,2 ст. 272 КПК; ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»^[6]), а також осіб, які на конфіденційній основі співпрацюють з органами досудового розслідування (ч.ч.

Слід зазначити, що оперативні підрозділи здійснюють у кримінатьному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора також і звичайні слідчі (розшукові) дії.

Співробітники уповноваженого оперативного підрозділу під час виконання слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій за відповідними дорученнями слідчого, прокурора користуються повноваженнями слідчого.

У той же час за класною ініціативою здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні, так само, як і звертатися з цього питання з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора співробітники оперативних підрозділів не мають права (ч.ч. 1,2, ст. 41 КПК).

ПривеценІ положення щодо надання співробітнику уповноваженого оперативного підрозділу статусу слідчого потребують певного уточнення. Виходячи з букви закону, тільки під час проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій за дорученням СЛІДЧОГО, про- курора оперативний співробітник діє як слідчий, тобто сам проводить ці слідчі дії, оформлює ВІДПОВІДНІ протоколи тощо. При цьому він діє відповідно до норм, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, та посилаючись на ці норми.

Вбачається, що це уточнення має дуже важливе значення, оскільки на практиці нерідко зустрічаються випадки, коли оперативні працівники не уявляють (або мають смутне уявлення) своєї процесуальної ролі при проведенні ними НС(Р)Д у кримінальному провадженні.

Отже, вище були розглянуті головні вихідні положення щодо введення новим КПК у сучасний вітчизняний кримінальний процес замість, сформованого й діючого до недав- ніїпнього часу, інституту оперативно-розшукового супроводження криміїїального судочинства принципово нового правового інституту - здійснення негласних слідчих (роз- шукових) ДІЙ.

Основні відмінності між негласними слідчими (розшукови- ми) діями та заходами й засобами ОРД.

Однією з нагальних пізнавальних потреб слідчих і працівників оперативних підрозділів у плані набуття ними достатнього рівня професійних знань з питань щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні слід вважати (окрім, зрозуміло, глибокого засвоєння їх сутності та інструментарію проведення) чітке уявлення визначальних правових відмінностей між НС(Р)Д та заходами й засобами ОРД (з урахуванням останніх змін І доповнень до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Основні відмінності, про які йдеться, витікають із Законі/ України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України»^[7].

Так, зокрема у ч, 1 ст. 8 останньої редакції Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» розширено (по відношенню до раніше діючої аналогічної норми) перелік прав оперативних підрозділів, а саме закріплено додаткові права щодо:

- здійснення аудіо-, відеоконтролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних Інформаційних мереж;

- накладання арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки;

- здійснення спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтролю місця;

- здійснення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;

- створення та використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів.

У цілому ж після внесення всіх змін до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ця правова норма має наступну редакцію:

«Оперативним підрозділам для виконання завдань опе- ративно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:

1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

2) проводити контрольовану поставку та контрольовану І оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннями статті 271 Кримінального процесуального кодексу України у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;

3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або Іншими видами господарської діяльності Індивідуально, та брати участь в їх проведенні;

4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати 'їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, на вимогу керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу слідчого судді в порядку/ передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, -витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення в установленому порядку.

5) проводити операції' із захоплення злочинців, припинення злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка;

7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну Інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями статті 267 Кримінального процесуального кодексу України;

8) виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно з положеннями статті 272 Кримінального процесуального кодексу України;

9) здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електрон

них інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України;

10) накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно з положеннями статей 261, 262 Кримінального процесуального кодексу України;

11) здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 Кримінального процесуального кодексу України;

12) здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно з положеннями статті 268 Кримінального процесуального кодексу України;

13) мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;

14) використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями статті 275 Кримінального процесуального кодексу України;

15) отримувати від юридичних чи фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, що готуються або вчинені, та про загрозу безпеці суспільства і держави;

16) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;

17) створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (Імітаційні) засоби згідно з положеннями статті 273 Кримінального процесуального кодексу України;

18) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;

19) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки України,

Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної впади України та посадових осіб, Митним кодексом України;

20) звертатися у межах своїх повноважень Із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правіш міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна».

Для змістовного порівняння наведених вище оператив- но-розшукових заходів з НС(Р)Д приведемо перелік останніх. Так, до негласних слідчих (розшукових) дій законодавцем віднесено:

- проведення аудіо- та відеоконтролю особи (ст. 260 КПК України);

- накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України);

- проведення огляду і виїмки кореспонденції (ст. 262 КПК України);

- зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України);

- зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України);

- обстеження публічно недоступних місць, житла чи Іншого володіння (ст. 267 КПК України);

- установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України);

- спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України);

- здійснення аудіо- та відеоконтролю місця (ст. 270 КПК України);

- здійснення контролю за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України);

- виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України);

- негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України);

- використання інформації, отриманої внаслідок конфіденційного співробітництва з Іншими особами, або залучення цих осіб до проведення негласних слідчих (розшуко-

БИХ) ДІЙ.

Не важко побачити, що змістовно переліки оперативно- розшукових заходів та НС(Р)Д майже тотожні. Більш того, всі виключні заходи ОРД, що тимчасово обмежують права і свободи громадян, мають проводитися тільки згідно з положеннями глави 21 Кримінального процесуального кодексу України. Головна ж відмінність між заходами ОРД та НС(Р)Д полягає в їх галузевому правовому статусі та у відповідному призначенні.

Негласні слідчі (розшукові) дії, як уже зазначалося, мають за мету отримання доказів під час досудового розслідування злочинів.

Метою ж проведення заходів ОРД є виконання оновлених функцій (завдань) ОРД, а саме (стосовно діяльності органів внутрішніх справ):

1) пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства (ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»);

2) перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів наявної достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку (п. 1, ч. 1, ст. 6; ч. 4 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»):

- злочини, що готуються;

- осіб, які готують вчинення злочину;

- осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- осіб безвісно відсутніх;

- реальну загрозу житло, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосудця;

3) попередження, своєчасного виявлення й припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснення профілактики правопорушень (п.п. 1,5 ч. 1, ст 7 Закону України «Про оперативно-розшу- кову діяльність»).

Отже, до основних функцій ОРД (стосовно діяльності ОВС) у оновленій редакції Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» слід віднести:

- виявлення (пошук і фіксацію) фактичних даних про злочинні діяння окремих осіб та груп;

- запобігання, попередження й припинення злочинів;

- розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- розшук осіб безвісно відсутніх;

- забезпечення безпеки працівників суду І правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя;

- викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснення профілактики правопорушень.

Вочевидь, Із системи ОРД на даний час вилучено функцію безпосереднього розкриття злочинів, а також функцію оперативно-розшукового супроводження досудового слідства. Але при цьому заходи й засоби ОРД, які раніше використовувалися при реалізації зазначених функцій, у трансформованому й процесуашзованому вигляді законодавчо введені в систему кримінального провадження в статусі слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшуко- вих) дій, що мають здійснюватися на підставі й процесуальних засадах, урегульованих нормами нового Кримінального процесуального кодексу.

Проведення вказаних дій, як уже наголошувалося, поряд зі слідчим, покладається за його дорученням (або за вказівкою прокурора) також і на уповноважені оперативні підрозділи (п. З ч. 2 ст. 40, ч. 6 ст. 246 КПК; ч. 4 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Виконання цього доручення вже не відноситься до функції власне самої оперативно-розшукової діяльності. Але разом Із тим ідеться про функцію (обов'язок) оперативних підрозділів щодо участі їх у кримінальному провадженні, зокрема, про проведення ними під час досудового розслідування злочинів негласних слідчих (розшукових) дій.

Здійснення зазначеної функції потребує:

1) повної обізнаності працівників оперативних підрозділів щодо правових і організаційних основ проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

2) взаємної поінформованості слідчих і оперативних працівників та взаємне їх консультування з питань щодо конкретної слідчої ситуації, як Інформаційної й тактичної передумови проведення зазначених дій, наявних слідчих матеріалів щодо цих аспектів, а також щодо оперативно- розшукової ситуації в контексті можливості виконання конкретного доручення слідчого в певному середовищі або на певному об'єкті Інфраструктури тощо;

3) виконання доручень оперативним працівником/ безумовно спираючись на знання методів, способів і тактичних прийомів проведення конкретних НС(Р)Д, напрацьованих багаторічним досвідом здійснення тотожних заходів ОРД, у тому числі за минулих часів у ході оперативно- розшукового супроводження досудового слідства.

Детальний порядок, методи й тактичні прийоми проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, взаємодія уповноважених оперативних підрозділів, які виконують доручення слідчого (прокурора) на їх проведення, з Іншими особами (підрозділами), що залучаються до проведення таких дій, регулюються окремими відомчими нормативно-правовими актами органів, у складі яких перебувають вказані оперативні підрозділи. Детальний розгляд цих питань передбачається в іншому розділі даного посібника.

Що ж до заходів ОРД, що проводяться лише на стадіях, які передують кримінальному провадженню, то вони:

- по-перше, за своїм термінологічним позначенням майже цілком ототожнені з відповідним позначенням негласних слідчих (розшукових) дій;

- по-друге, за метою підпорядковані виконанню тільки гласних оновлених функцій (завдань) ОРД;

по-третє, у дозвільному й організаційно-правовому відношенні проводяться за порядком, передбаченим для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Форми, методи, організаційні й тактичні аспекти здійснення ОРД у напрямку реалізації вищезазначених функцій у значній мірі охоплюються базовими параметрами теорії і практики ОРД, але з певними корективами відповідно до нового законодавства. Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України», внесені корективи у оперативно-розшукове за

конодавство щодо підстав, організації проведення заходів ОРД, порядку отримання дозволів, строків ведення опера- тивно-розшукових справ, оформлення й передачі окремих матеріалів ОРД для включення в реєстр І проведення кримінальних проваджень, а також посилення контролю за дотриманням законності під час здійснення ОРД і ін.

Основні із зазначених коректив такі.

1. Прийняття рішення про проведення оперативно- розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановления ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», щодо:

- мети проведення оперативно-розшукових заходів;

- суб'єкта ініціювання та проведення цих заходів;

- обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею;

- використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення,

2, Негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводяться на підставі ухвати слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором. Ці заходи застосовуються виключно з метою запобігання вчинен-

ню тяжкого або особливо тяжкого злочину, запобігання і припинення терористичних актів та інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

3. Прийняття рішень про проведення оперативно-роз- шукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора.

4. Статтю 7 Закону України «Про оперативно-розшу- кову діяльність» (Обов'язки підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність) доповнено частинами другою-четвертою наступного змісту:

- ч. 2: «у разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову ДІЯЛЬНІСТЬ, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досу- дового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;

- ч. 3: «У разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову ДІЯЛЬНІСТЬ, ПОВІДОМЛЯЄ ВІДПОВІДНИЙ орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-роз- шукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування;

- ч. 4: «Оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Стужби безпеки України, податкової міліції Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, про- курора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (роз- шукових) дій, надані слідчим, прокурором у межах компетенції та в установленому порядку, є обов'язковими до виконання оперативним підрозділом».

Внесені, крім того, й певні зміни та доповнення до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з органЬо- ваною злочинністю», а саме:

- скасовано право спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю накладати арешт на грошові кошти та Інші цінності фізичних та юридичних осіб;

- спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю наділено правом вилучати предмети й документи у порядку, визначеному КПК України;

- упорядковано залучення учасників організованих злочинних угруповань до співробітництва для проведення заходів боротьби з організованою злочинністю, виключно у рамках Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України.

У цілому ж згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» запроваджено зміни до 75 законодавчих актів України, що регулюють діяльність органів, задіяних у кримінальному провадженні. Зокрема, це стосується

Податкового кодексу України¹; Кримінально-виконавчого кодексу України^{[8] [9];}

Кодексу України про адміністративні правопорушення^[10]; Кримінального кодексу України^[11];

Кодексу адміністративного судочинства України^[12]; Цивільного процесуального кодексу України^[13];

Митного кодексу України^[14];

Закону України «Про судоустрій і статус суддів»^[15]; Закону України «Про прокуратуру»^[16];

Закону України «Про міліцію»^{[17] [18];}

Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури І суду»¹¹;

Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»¹;

Закону України «Про забезпечення безпеки осіб/ які беруть участь у кримінальному судочинстві»^{[19] [20];}

Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»^[21];

Закону України «Про судову експертизу»^[22];

Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин І прекурсорів та зловживанню ними»^[23] і ін.

Слід зазначити, що більшість внесених до перелічених законодавчих актів змін пов'язані з приведенням змісту окремих положень у відповідність до понять і категорій, уведених новим КПК України, як-то: «кримінальне провадження», «досудове розслідування», «Кримінатьний процесуатьний кодекс» тощо, або виключенням із них таких понять, як «дізнання», «провадження дізнання», «розкриття злочину» тощо.

Проте, цим Законом внесені і досить суттєві зміни й доповнення до законодавства, зокрема: розширення прав прокурорів у кримінатьному провадженні; введення кримінальної відповідальності слідчих за невиконання вказівок прокурора (ст. 381 KK України), а також умисне невиконання засудженим угоди про примирення або про визнання винуватості (ст. 389 KK України) тощо.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити наступне:

Прийняття нового КПК України і набрання ним чинності стало вагомою подією у вітчизняному кримінальному процесі.

Вітчизняний законодавець пішов шляхом процесуалі- зації та трансформації основних заходів І засобів оператив- но-розшукової діяльності в негласні слідчі (розшукові) дії, надавши водночас право на їх здійснення в кримінальному провадженні як слідчому, так і уповноваженому оперативному підрозділові, причому, закріпивши це право в Кримінальному процесуальному кодексі України та Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Отже оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, виконуючи доручення слідчого (прокурора) на проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій фактично здійснюють кримінальну процесуальну функцію.

Це, у свою чергу, вимагає від працівників оперативних підрозділів безумовного оволодіння новими процесуальними технологіями, а тому обумовлює потребу не тільки якнайшвидшого напрацювання адекватних методичних і організаційно-тактичних засад їх діяльності в заданому напрямі, але й формування у них (як І в інших відповідних посадових осіб) абсолютно нового професійного мислення.

Контрольні запитання

1. у чому полягає сутність та пізнавальна властивість оперативно-розшукової діяльності?

2. Як слід розуміти Історичну спадковість ОРД у досу- довому СЛІДСТВІ?

3. Як слід розуміти історично-правову спадковість ОРД у досудовому СЛІДСТВІ?

4. У чому полягає сутність та процесуальне призначення негласних слідчих (розшукових) дій, а також їх кримінальний процесуальний статус?

5. У чому вбачається місце негласних слідчих (розшукових) ДІЙ у раду Інших слідчих (розшукових) дій?

6. У чому вбачаються основні відмінності негласних слідчих (розшукових) дій від заходів І засобів ОРД?

Літературні й Інші джерела до вступу та першого розділу

1. Про внесення змін і доповнень до Основ кримінального судочинства Союзу PCP і союзних республік: Закон CPCP від 12 червня 1990 року Ne 1556-1.

2. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», від 18 лютого 1992 року N 2135-ХІІ / Відомості Верховної Ради, 1992, N 22, ст.ЗОЗ.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квітня 2012 р.: Голос України від 19.05.2012 / N90-91 /.

4. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», N 3341-ХІІ від 30.06.1993 Ne 3341-ХІІ / Відомості Верховної Ради України, рік 1993, 31.08.1993, N 35, ст. 358.

5. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» від 13.04.2012 № 4652-VI. Відомості Верховної Ради, 2013, Ne 21, ст.208.

6. Податковий кодекс України / Відомості Верховної Ради України, 2011р., NeNe 13-17, ст. 112.

7. Кримінально-виконавчий кодекс України / Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3-4, ст. 21.

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення / Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р„ додаток до Ne 51, ст. 1122.

9. Кримінальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131.

10. Кодекс адміністративного судочинства України / Відомості Верховної Ради України, 2005 р, NeNe 35-37, ст. 446.

11. Цивільний процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NaNa 40-42, ст. 492.

12. Митний кодекс України / Відомості Верховної Ради України, 2002 р., Ne 38-39, ст. 288.

13. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» / Відомості Верховної Ради України, 2010 р„ NeNe 41-45, ст. 529.

14. Закон України «Про прокуратуру» / Відомості Верховної Ради України, 1991 р., Na 53, ст. 793.

15. Закон України «Про міліцію» / Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., Ne 4, ст. 20.

16. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» / Відомості Верховної Ради України, 1995, Ne 1, ст. 1; 2004 р., Ne 8, ст. 66; 2006 р., Ne 12, ст. 102.

17. Закон України «Про державний захист працівників суду І правоохоронних органів» /Відомості Верховної Ради України, 1994 р., Ne 11, ст. 50; 2003 р., Ne 29, ст. 233; 2009 р., Ne 36-37, ст. 511.

18. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»/Відомості Верховної Ради України, 1994 р., Ne 11, ст. 51; 2003 р„ Ne 16, ст. 124; 2005 р., Ne 11, ст. 198; 2009 р., Ne 36-37, ст. 511.

19. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» / Відомості Верховної Ради України, 2010 р., Ne 29, ст. 392.

20. Закон України «Про судову експертизу» / Відомості Верховної Ради України, 1994 р., Ne 28, ст. 232; 2005 р., Ne 1, ст. 14.

21. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» / Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 10, ст. 62; 2003 р„ Ne 27, ст. 209.

22. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність: Підручник. Частина 1-Х., 2002.

23. Оперативно-розшукове супроводження кримінального судочинства в Україні: Навч. Посібник / Б.І. Баранен- ко, О.В. Бочковий, В.І. Тарабановська І ін.; за заг. редакцією професора К.В. Антонова, професора Б.І. Бараненка; MBC України, Луганський держ. ун-т внутр. справ Ім. Е.О. ДІдо- ренка. - Луганськ: PBB ЛДУВС Ім. Е.О. Дідоренка, 2010. - 216с.

24. Грошевий Ю.М., СтахІвський С.М. Докази І доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник. - K.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. - 272 с.

25. Єськов С.В. Процесуальний статус результатів опе- ративно-розшукових заходів у світлі категорії «доказ» / / Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - №3.

26. Погорецький М.А. Використання матеріалів ОРД для отримання доказів / / Вісник прокуратури. - 2003. - №2.

27. Шумило М.Є., Погорецький М.А. Проблеми використання матеріалів ОРД у доказуванні в кримінальних справах: теоретичні і практичні аспекти / / Вісник ЛІВС MBC України.-2001. - Ne3.

28. Факты. - 2000. - 29 июля.