<<
>>

Загальні методичні й організаційно-тактичні передумови проведення співробітниками уповноважених оперативних підрозділів негласних слідчих (розшукових) дій у досудовому розслідуванні

Як уже зазначалося, механізми проведення НС(Р)Д за новим КГЖ поставлені в один ряд з проведенням будь яких Інших слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, а тому однаково підпорядковані вимогам загальної та видових криміналістичних методик розс лідування злочинів.

Останні, як відомо, спрямовані на отримання слідчим, з початку конкретного кримінального провадження, відповідей, принаймні, на такі питання:

1) чи є в події кримінального порушення, що внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, усі основні ознаки злочину;

2) щодо яких із цих ознак бракує на певний момент до- судового слідства фактичних даних, у тому числі стосовно всіх елементів складу злочину та надання йому кримінально-правової кваліфікації;

3) які додаткові докази потрібні для з' ясування всіх обставин, що, згідно зі ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме:

а) події злочину (часу, місця, способу та інших обставин його вчинення);

б) винуватості підозрюваного, форми вини, мотиву, мети вчинення злочину;

в) виду й розміру шкоди, завданої злочином, а також розміру процесуальних витрат;

г) обставин, які вдливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

д) обставин, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Отримання й оцінка вищезазначених відповідей дають змогу слідчому правильно визначитися відносно того, проведенням яких чергових слідчих, зокрема, негласних слідчих (розшукових) дій можна заповнити прогалини й інші недоліки щодо доказової бази в кримінальному провадженні.

При цьому слідчий має виходити із того, що рішення про проведення будь якої слідчої дії, особливо НС(Р)Д не зводиться до формального процесуального акту, тобто лише до процесуального його оформлення, бо прийняття цього рішення являє не тільки правовий, але складний діяльні с- ний процес, у якому мають бути враховані наступні складові елементи:

- об'єктивна потреба в проведенні негласної слідчої (розшукової) дії;

- її мета та завдання;

- об'єкт (об'єкти) проведення НС(Р)Д;

- умови проведення негласної слідчої (розшукової) дії, включаючи її зв'язок з іншими слідчими діями, що вже проведені чи плануються, їх цілями, об'єктами тощо;

- суб'єкт (суб'єкти) проведення НС(Р)Д;

- інші особи, залучені до проведення НС(Р)Д;

- очікувані результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, форми (способи) їх використання в кримінальному провадженні і т.ін.

Усього вищевказаного можна досягти за декількох умов, але головне, - за умови наявності правових підстав щодо проведення НС(Р)Д, повної обізнаності слідчого відносно їх потенційних можливостей, а також об'єктивної оцінки ним слідчої ситуації на кожний момент досудового розслідування.

У цілому такі слідчі ситуації характеризуються наявністю відомостей про злочин і особу, що його вчинила, які потребують перевірки для їх підтвердження або спростування, за умови, якщо Іншим способом, ніж шляхом проведення конкретної негласної слідчої (розшукової) дії, це зробити неможливо.

Невипадково чинний КПК України передбачає випадки, коли слідчий, за узгодженням з прокурором, або прокурор у своїй постанові повинен розкрити зміст ситуації, що склалася, яка вимагає невідкладного проведення негласної слідчої (розшукової) дії, зокрема, з метою врятування життя людей та запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами I, II, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини KK України.

Отже, однією з вихідних організаційно-тактичних передумов прийняття слідчим (прокурором) рішення гцодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій є аналіз та оцінка слідчої ситуації на певному етапі досудового слідства.

Треба зауважити, що, незважаючи на майже одностайне визнання значної методологічної й організаційно-тактичної ролі слідчої ситуації у кримінальному провадженні, її сталого визначення на сьогодні нема. Хоча, як вірно зазначають окремі вчені, існуючу суперечність тлумачень слід розглядати лише як відбиття різних сторін розглядуваного поняття як окремого явища: з одного боку - це об'єктивне існування слідчої ситуації, а з іншого - результати її пізнання й оцінки слідчим.

Проте, майже в усіх визначеннях визнається, що слідча ситуація - це об'єктивна реальність, фактична обстановка, а результат її пізнання, відомості про неї - відбиття цієї обстановки, що використовуються з метою розслідування злочинів, зокрема, висовування слідчих версій, визначення видів і алгоритмів проведення слідчих дій тощо.

Важливішою рисою слідчої ситуації в її практичному розумінні є те, що зміст останньої формують лише ті компоненти, які охоплюються досудовим слідством на певний момент. До них, у першу чергу, належать: особливості пізнаваних об'єктів (злочинів і осіб, що їх учинили; місць та способів скоєння злочинів; умов навколишнього середовища тощо); ступінь їх пізнання; вади й суперечності щодо наявних фактичних даних (доказів), а також джерел і засобів їх додаткового отримання й т. ін.

Але, виходячи зі сказаного, слідчий під час оцінки конкретної слідчої ситуації повинен також ураховувати ще й те, що на зазначений її зміст впливають певні об'єктивні й суб'єктивні фактори.

До об'єктивних факторів, які впливають на формування слідчої ситуації та її зміїли, зокрема, на початку досудового слідства, необхідно віднести наявність у розпорядженні слідчого:

1) Інформації відносно обставин події розслідуваного злочину, його слідів, механізмів і умов їх утворення, а також щодо повноти й достовірності відповідних фактичних даних. Тобто ідеться про групу інформаційних факторів, визначеність яких залежить від ступеню поінформованості слідчого щодо події злочину, обставин його вчинення і т. ін.

Зауважимо, що слідча ситуація на момент початку до- судового слідства нерідко формується за рахунок даних, отриманих ще до початку кримінального провадження, на основі виявлених і зафіксованих шляхом проведення ОРД первинних вихідних ознак події злочину та ситуативного збігу різних Інших, значущих для досудового слідства, умов і обставин.

Оперативно-розшукові заходи, як уже відзначалося, направлені на активне відшукання фактичних даних, що вказують на підготовку або вчинення кримінально караного діяння. Тому безпосереднє виявлення ознак злочину в ході проведення оперативно-розшукової діяльності є закономірним процесом і виступає, можна сказати, бажаним її результатом для початку досудового слідства.

Розглянуті вище положення цілком підтверджують важливість питання щодо впорядкування підстав, принципів і порядку здійснення взаємодії між слідчим і оперативним підрозділом до початку кримінального провадження, тобто на стадії реалізації матеріалів оперативно-розшукових справ, у яких задокументована злочинна діяльність певних осіб чи груп, коли участь слідчого в розгляді оперативних матеріалів особливо необхідна для оцінки їх готовності до реалізації, визначення тактичного прийому і моменту самої реалізації, та для вибору первинних слідчих, негласних слідчих (розшукових) дій, що мають бути проведені на початковій стадії досудового слідства .

Тож, виходячи зі з'ясування саме цієї групи інформаційних факторів та (за потребою) за ре-

MBC України з цього питання розроблено й затверджено Інструкцію «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень» / Наказ MBC України Ne 700 від 14.08.2012. Докладніше її положення будуть розглянуті в розділі 6 цього посібника.

зультатами додаткової їх перевірки, слідчий і може приймати процесуальні рішення щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

2) наявних та потрібних на даний момент сил, криміналістичних І Інших технічних засобів, часу, а також тактичних можливостей їх оптимального використання. Вочевидь, ідеться про організаційно-виконавчі та тактичні фактори слідчої ситуації на початковому етапі досудового слідства.

До суб'єктивних же факторів вважаємо за потрібне зарахувати:

- рівень професійних знань і вмінь слідчого та працівників уповноважених оперативних підрозділів, їх практичний досвід роботи в умовах дії нового КПК, а також здатність приймати й реалізовувати процесуальні рішення при швидких змінах ситуації;

- негативні наслідки помилкових рішень слідчого щодо вибору й проведення окремих НС(Р)Д;

- протидію слідству з боку злочинців і їх зв'язків, а іноді й потерпілих та свідків;

- зусилля слідчого на спрямування слідчої ситуації в сприятливе для досудового слідства русло;

- психологічний стан слідчого та осіб, що є учасниками кримінального провадження, включаючи й можливий конфліктний длин процесу досудового слідства.

Взаємодія названих вище факторів індивідуалізує кожну слідчу ситуацію, створюючи за рахунок цього об'єктивні передумови для визначення (вибору) слідчим адекватних пізнавальних підходів (інформаційних джерел, інструментальних засобів тощо) під час проведення досудового слідства.

Але, як свідчить сучасна практика досудового розслідування, слідчому, як суто фахівцю-процесуалісту сьогодні важко (та й надаті ще буде так) самостійно приймати вивірені рішення щодо проведення в кримінальному провадженні HC(P) Д, а тим більше безпосередньо здійснювати їх.

Адже очевидним є те, що негласні слідчі (розшукові) дії де-факто являють собою перевтілені в кримінально-процесуальну форму оперативно-розшукові заходи і від того НС(Р)Д мають проводитися не інакше, як на методологічних і тактичних засадах, притаманних реалізації саме цих заходів.

Тому законодавець і передбачив участь у проведенні НС(Р)Д співробітників уповноважених оперативних підрозділів як відповідних професіоналів. Вони ж, як правило, й повинні приймати рішення про порядок, методи, прийоми, окремі засоби проведення НС(Р)Д , обов'язково враховуючи при цьому ризик можливості:

- здійснення посягання на життя або заподіяння тілесних ушкоджень особі (особам), що є учасниками проведення НС(Р)Д;

- поширення речовин небезпечних для життя багатьох людей;

- втечі осіб, що скоти тяжкі або особливо тяжкі злочини;

- настання екологічної або техногенної катастрофи;

- спричинення значної матеріальної шкоди.

За наявності можливості настання таких наслідків співробітник уповноваженого оперативного підрозділу, якому

Підпунктом 1.16 Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» від 16.11.2012 року №№ 114/1042/516/936/1687/5 визначається, що порядок, тактика та методика проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, взаємодія уповноважених оперативних підрозділів, які виконують доручення сидчого, прокурора на їх проведення, з особами (підрозділами), що залучаються до проведення таких дій, регулюються окремим нормативно-правовим актом органів, у складі яких перебувають уповноважені оперативні підрозділи.

доручено проведення негласної слідчої (розшукової) дії, повинен обрати іншій порядок, методи, прийоми, засоби її проведення, або відмовитися від неї та обрати Інші гласні чи негласні слідчі (розшукові) дії, які повністю виключать настання зазначених наслідків.

Зазначена вище, цілком виправдана, загальна рекомендація виходить з аналізу нормативних вимог до проведення окремих НС(Р)Д, що містяться в главі 21 КПК України, а також в положеннях ст.

42 і відповідних статей розділів XVII, XVIII чинного Кримінального кодексу України.

Вищевказане пояснюється, насамперед, тим, що інформаційні джереча, вибір засобів, методів і тактичних прийомів проведення оперативними співробітниками негласних слідчих (розшукових) дій визначаються не тільки особливостями об'єктів цих дій (певних осіб чи груп, у тому числі криміначьного забарвлення), але й станом та специфікою соціального й фізичного середовища, у якому ці об'єкти перебувають у відповідний період часу, інфраструктурних утворень, включених у систему відносин зазначених об'єктів, а також інших елементів. Бо, як уже зазначалося в літературі, жоден вчинок людини не ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ в фізичній або соціальній ізоляції. Майже кожна дія (бездіяльність) має соціачьний характер, а також існує реачьна чи потенційна взаємодія з іншими людьми.

Взаємозв'язки і взаємовідношення між усіма, позначеними вище елементами формуються й відбуваються за закономірностями, що частіше за все напряму не пов'язані з процесом розслідування кримінального правопорушення. Проте ці закономірності формують вказане вище середовище, життєдіяльність, комунікативні зв'язки, побут, поведінку осіб і груп, включених у нього, і т. ін., що власне іі складає соціальну її відповідну інформаційну сфери проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Позначені вище закономірності, впливаючи так чи інакше на діяльність по реалізації НС(Р)Д, спрацьовують за принципом зворотного зв'язку, вплив якого (у тому числі й можливий руйнівний) на хід розслідування злочину не завжди може бути своєчасно й вірно прорахований слідчим.

Таке завдання більш посильно оперативному співробітнику. Оскільки ж у даному разі ідеться про методи й тактику реалізації негласних слідчих (розшукових) дій, що значною мірою тотожні оперативно-розшуковим методам та опера- тивно-розшуковій тактиці реалізації заходів і засобів ОРД, включаючи й інформаційний простір, у якому безпосередньо діють оперативні співробітники, то можна стверджувати, що ці дії переважно виконуються за умов конкретної опера- тивно-розшукової ситуації, яка складається на даний момент і є вихідною методологічною передумовою адекватного визначення та вибору тактики, прийомів і способів проведення НС(Р)Д.

У теорії ОРД опєративно-розшукова тактика здебільшого визначається як система наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо здійснення суб'єктами оператив- но-розшукової діяльності сукупності дій, операцій, які складають ЗМІСТ цієї діяльності. У такому уявленні поняття опе- ративно-розшукової тактики виявляється певна його методологічна збитковість.

Тактика при цьому розглядається лише з позицій наукового вивчення, узагальнення, інтерпретації практики, вироблення науково-прикладних моделей (рекомендацій), що відповідають можливим типовим ситуаціям. Проте тактика в даному разі не представлена як складова конкретної діяльності, коли джерелом її розробки і реалізації стає сама ця діяльність в її характерному ситуативному стані й розвитку (специфічні особливості об'єкта, суб'єкта безпосередніх дій, їх завдання, очікувані результати, а також адекватні цим діям засоби, методи, способи І т.ін.).

Оперативно-розшукову тактику неможливо також об'єктивно уявити й поза її взаємозв’язком із злочинною діяльністю, її формами, методами, способами, оскільки останні безпосередньо впливають на вибір відповідних заходів, засобів, методів дійового впливу на неї, зокрема, охарактеризованих вже нами НС(Р)Д.

Отже оперативно-розшукову ситуацію у контексті розглядуваного нами питання варто уявляти як тактичну обстановку навколо розслідуваної кримінальної події або пов'язані з нею інші факти, станом на певний проміжок часу, у зв'язку з чим проводяться негласні слідчі (розшукові) дії, а також сукупність умов та обставин, гцо впливають на хід виконання цих дій, включаючи й відповідні особистісні (Інтелектуальні, професійні, мотиваційні, психологічні), матеріально-ресурсні та Інші забезпечувальні можливості суб'єктів-виконавців.

Загальне теоретичне уявлення та змістовно-структурний розгляд оперативно-розшукової ситуації, за умов якої оперативні співробітники мають проводити негласні слідчі (розшукові) дії за відповідними дорученнями слідчого (прокурора), надають підстави для виокремлення, аналізу й оцінки наступних її змістовних елементів, що визначальним чином впливають на досягнення кінцевих результатів цих дій, а саме:

- конкретних кримінальних подій і інших, пов'язаних з ними, фактів, у зв'язку з чим проводяться НС(Р)Д;

- кількісного та якісного стану отриманих фактичних даних, що характеризують кримінальну подію, а також потреб у надходженні й використанні нових відповідних відомостей;

- наявних і передбачуваних джерел отримання додаткової доказової інформації, умов, способів І засобів її безпосереднього одержання;

- сил, засобів, безпосередніх дій (поведінки) осіб, що мають реальні наміри протидіяти досудовому слідству, або фактично вчиняють такі руйнівні дії;

- наявних оперативно-технічних, інших спеціальних пізнавальних і фіксуючих засобів, відповідних виконавських і матеріальних ресурсів, а також дійсних можливостей обрання й застосування найбільш ефективних методів і способів їх застосування й використання в конкретній ситуації і ін.

Таким чином, аналіз і оцінку оперативно-розшукової ситуації, зокрема, на момент початку проведення оперативним співробітником негласної слідчої дії за відповідним дорученням слідчого, необхідно віднести до обов'язкової методологічної передумови забезпечення її практичного здійснення, оскільки саме за висновками цього аналізу можуть бути об'єктивно вирішені питання щодо:

встановлення реальної можливості проведення НС(Р)Д на певний момент досудового слідства;

- обрання й використання найбільш оптимальних шляхів виконання оперативним співробітником відповідного доручення слідчого про проведення негласної слідчої (роз- шукової) дії, а головне вибір і застосування адекватної до даної ситуації тактики негласного документування результатів НС(Р)Д;

- виключення небезпечних наслідків проведення НС(Р)Д і т. ін.

Отже проведення співробітниками уповноважених оперативних підрозділів конкретних негласних слідчих (розшуковик) дій потребує в методичному й організаційно-тактичному плані оперування ними вихідною інформацією, гцо є похідною, як від пізнання й оцінки слідчої ситуації, так і від з'ясування оперативно-розшукової ситуації на певний момент кримінального провадження.

Виходячи із вшцевикладеного, слід виправданим визнати (як апостеріорі) порядок не одностороннього прийняття слідчим рішення про проведення НС(Р)Д, а спільний підхід до цього важливого акту слідчого Із залученим до кришнатьного провадження оперативним співробітником. Ідеться про обов'язкову їх взаємну поінформованість, консультування один Іншого, урахування зустрічних думок І поглядів щодо доцільності (недоцільності), можливості (неможливості, у тому числі й небезпечності) проведення НС(Р)Д б умовах конкретної ситуації тощо.

Тож є підстави віднести до важливішої складової методичного й організаційно-тактичного забезпечення проведення співробітником уповноваженого оперативного підрозділу негласних слідчих (розшуковик) дій інформаційну взаємодію слідчого і зазначеного оперативного співробітника, залученого до проведення слідства.

У основу такої взаємодії має бути покладено взаємний обмін між згаданими суб'єктами Інформацією про:

- зміст і оцінку слідчої ситуації б кримінальному провадженні в обсязі, що послугувало підставою для прийняття рішення про проведення конкретної негласної СЛІДЧОЇ (розшукової) дії;

- зміст і оцінку оперативно-розшукової ситуації, як інформаційної й організаційно-тактичної передумови проведення зазначеної дії;

- хід виконання доручення слідчого щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії співробітником уповноваженого оперативного підрозділу, труднощі, перепони, очікувані та отримані результати, методи, форми і способи документування тощо;

Апостеріорі (лат. a posteriori) — те, що випливає з досвіду. Протилежний термін — апріорі. Апостеріорні знання — знання, які людина отримує вивчаючи світ завдяки досвіду й відчуттям.

- наміри слідчого щодо спрямованості використання в досу- довому слідстві фактичних даних, отриманих шляхом проведення негласної слідчої (розшукової) дії співробітником оперативного підрозділу, і т. ін.

На жаль в законодавчому порядку питання інформаційної взаємодії, про яку йдеться, не вирішені. Проте частково вони врегульовані Інструкцією «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», що затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопаду 2012 року N»N« 114/1042/516/936/1687/5.

Цим питанням присвячено 3-й розділ зазначеної Інструкції, у якому, зокрема, нагадується, що слідчий може проводити негласні слідчі (розшукові) дії як самостійно, так і доручати їх проведення уповноваженим оперативним підрозділам. Щодо останнього положення, то в Інструкції наголошується, що слідчий (прокурор) повинен надіслати своє доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування, та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Залежно від злочину, який розслідується, статусу особи, щодо якої проводиться негласна слідча (розшукова) дія, та Інших чинників, слідчий, за погодженням з керівником органу досудового розслідування відповідного рівня, може доручати проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівнику іншого правоохоронного органу, у тому числі того, під юрисдикцією якого не знаходиться місце вчинення

кримінального правопорушення, з обґрунтуванням такої необхідності.

У випадку/ коли матеріали оперативно-розшукової діяльності була використані як приводи та підстави для початку досудового розслідування, доручення на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, як правило, надається оперативному підрозділу, який виявив злочин, але враховуються його повноваження (тобто мається на увазі відповідність видової спрямованості діяльності цих підрозділів виду кримінального правопорушення, що розслідується).

До доручення слідчого (прокурора) додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Це доручення складається у двох примірниках на офіційному бланку органу досудового розслідування чи прокуратури відповідного рівня. Воно повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченому ст. 252 Кримінального процесуального кодексу України.

У інструкції вказується й на те, що в дорученні також люже визначатися порядок взаємодії між слідчим, прокурором і уповноваженим оперативним підрозділом, а також терміни складання протоколів про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії або її проміжного етапу.

Керівник органу, отримавши доручення на проведення НС(Р)Д, відповідно до відомчих нормативно-правових актів визначає виконавця - уповноважений оперативний підрозділ (оперативні підрозділи), а останній вже призначає для цього свого оперативного співробітника.

Акцентовано увагу на те, що негласна слідча (розшуко- ва) дія - зняття інформації з транспортних телекомунікацій

них мереж доручається лише відповідним підрозділам органів внутрішніх справ та Служби безпеки України.

Оговорюється, крім того, що прокурор має право заборонити проведення ще не розпочатої негласної слідчої (розшукової) дії, оформивши своє рішення вмотивованою постановою.

До того ж роз'яснюється, що прокурор зобов'язаний припинити подальше проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо в цьому відпала необхідність, та з інших підстав, викладених ним у постанові, яка негайно надається керівникові органу, що проводить негласну слідчу (розшукову) дію за дорученням слідчого (прокурора), або слідчому, який проводить зазначені дії безпосередньо.

Важливим слід вважати роз'яснення, яке міститься в Інструкції, про те, що уповноважений оперативний підрозділ для виконання доручення слідчого (прокурора) з урахуванням необхідності забезпечення умов для проведення негласних слідчих (розшукових) дій залучає на підставі свого завдання інші оперативні та оперативно-технічні підрозділи. Цим роз'ясненням врегульовується певним чином питання про опосередковану участь у проведенні НС(Р)Д спеціалізованих оперативних підрозділів (оперативно-технічних, оперативної служби), що проводять в інтересах кримінального провадження візуальне спостереження, застосовують оперативно-технічні засоби, але за вторинним завданням уповноваженого оперативного підрозділу, а не за прямим дорученням слідчого (прокурора).

Важливе значення має також припис відносно того, що уповноважені оперативні підрозділи, не маючи за законом права виходити за межі доручень слідчого (прокурора) про проведення НС(Р)Д, у той же час зобов'язані повідомляти їх про виявлення обставин, які мають значення для кримінального провадження або вимагати нових процесуальних рішень слідчого (прокурора).

До того ж, за слушними вимогами Інструкції керівник органу, якому доручено виконання негласної слідчої (роз- шукової) дії, наділяється повноваженнями негайного обов'язкового повідомлення прокурора та слідчого про неможливість виконання доручення, його затримку з обгрунтуванням причини, а також з повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні доручення.

У Інструкції також зазначається, що за результатами виконання доручення оперативний співробітник складає рапорт Із викладенням результатів виконаного доручення, залучених при цьому сил і засобів, а також їх результатів. Цей рапорт розглядається начальником уповноваженого оперативного підрозділу, який приймає рішення стосовно можливості направлення протоколу проведення НС(Р)Д та додатків до нього прокурору, або щодо вжиття додаткових заходів до належного виконання доручення. Матеріали, що можуть розшифрувати конфіденційних осіб як джерел отримання інформації, до протоколу не залучаються.

Отже, як бачимо, згаданою вище Інструкцією роз'яснюються певні положення щодо проведення НС(Р)Д співробітниками уповноважених оперативних підрозділів за дорученнями слідчого (прокурора), а в окремих випадках, крім того, нівелюються суперечності щодо усіченого правового статусу цих співробітників під час виконання ними негласних слідчих (розшукових) дій, з одного боку, а з Іншого, - майже основної ролі цих співробітників у практичному здійсненні зазначених дій.

Зрозуміло, що для остаточного усунення зазначених суперечностей потрібні відповідні законодавчі зміни, яких слід очікувати від законодавця, поряд з внесенням інших часткових змін і доповнень до чинного Кримінального процесуального кодексу України.

Контрольні запитання

1. У чому полягають основні завдання та процесуальна роль загальної й видових криміналістичних методик досу- дового розслідування злочинів?

2. Які діяльніші елементи мають ураховуватися при прийнятті слідчим рішення про проведення НС(Р)Д?

3. У чому полягають поняття, сутність, зміст та процесуальна роль слідчої ситуації у досудовому розслідуванні?

4. Які об'єктивні й суб'єктивні фактори впливають на формування слідчої ситуації та її зміни під час досудового слідства?

5. У чому полягають поняття, сутність, зміст оператив- но-розшукової ситуації та методологічна роль її аналізу й оцінки співробітником уповноваженого оперативного підрозділу при проведенні ним НС(Р)Д?

6. У чому полягають поняття, сутність та зміст Інформаційної взаємодії слідчого і співробітника уповноваженого оперативного підрозділу, залученого до проведення НС(Р)Д у кримінальному провадженні?

7. Які основні організаційно-тактичні вимоги проведення НС(Р)Д містяться б Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання‘їх результатів у кримінальному провадженні»?

Літературні й Інші джерела до четвертого розділу

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон бід 13.04.2012 Ne 4651-VI // Голос України від 19.05.2012. - № 90-91.

2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» бід 13.04.2012 №4652- VI. Відомості Верховної Ради, 2013, № 21, ст.208.

3. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», від 18 лютого 1992 року N 2135-ХІІ / Відомості Верховної Ради, 1992, N 22, ст.ЗОЗ.

4. Кримінальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131.

5. Закон України «Про прокуратуру» / Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793.

6. Інструкція «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затвердженій наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопаду 2012 року №№ 114/1042/516/936/1687/5.

7. Драпкин Л.Я. Общая характеристика следственных ситуаций / Л.Я. Драпкин / / Следственная ситуация: сб.науч. трудов. - M., 1985. - С.115.

8. Бахин Б. П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002) / В.П. Бахин. - Киев, 2002. — 268 с.

9. Ким Д.В. Криминалистические ситуации и их разрешение в уголовном судопроизводстве: Монография / Под ред. проф. В.К. Гавло. - Барнаул: Изд-во Алт. ун-та, 2006. - С. 131.).

10. Шиенок В.П. Сущность оперативно-розыскной тактики: Лекция. - Мн. MBUI МВД СРСР, 1998 - 26 с.

Розділ 5_____________________________________________

<< | >>
Источник: Е.О. Дідоренка. Негласні слідчі (розшукові) дії та особливості їх проведення оперативними підрозділами органів внутрішніх справ: навчально-практичний посібник / Б.І. Бараненко, О.Б, Бочковий, К.А. Гусєва та ш. ; MBC України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім,. - Луганськ : РБВ ЛДУВС їм. Е.О. Дідоренка,2014. - 416 с.. 2014

Скачать оригинал источника

Еще по теме Загальні методичні й організаційно-тактичні передумови проведення співробітниками уповноважених оперативних підрозділів негласних слідчих (розшукових) дій у досудовому розслідуванні:

  1. Зміст
  2. Загальні методичні й організаційно-тактичні передумови проведення співробітниками уповноважених оперативних підрозділів негласних слідчих (розшукових) дій у досудовому розслідуванні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -