Особливості засобів, методів, способів проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій, як і виконання будь якого іншого виду діяльності, включає в себе, відповідно до структурного змісту останньої: її суб'єкт (суб'єктів) - професійних фахівців; об'єкт (об'єкти) - осіб чи груп, у поведінці і діях яких виявлені обставини, що дають підстави підозрювати їх у вчиненні злочину, а також оточуюче соціальне й фізичне середовище, на які спрямована діяльність; мету, завдання й очікувані результати цієї діяльності; її засоби, Memodit та тактичні прийоми їх реалізації.

Саме засоби, методи й тактичні прийоми здійснення НС(Р)Д, за умови їх адекватності об'єкту діяльності, її меті, завданням і очікуваним результатам, а також фахової відповідності цим умовам суб'єкта діяльності, являють собою головні Інструменти механізму дійового забезпечення проведення негласних слідчих (розшукових) дій уповноваженими оперативними підрозділами органів внутрішніх справ.

Законодавець, визначивши негласні слідчі (розшукові) дії як різновид слідчих (розшукових) дій, не розкрив методів проведення НС(Р)Д, а лише зазначив, що відомості про такі методи, як власне й про сам факт цього проведення не підлягають розголошенню (ч.І ст. 246 чинного КПК).

У розвиток даного загального положення в ряді норм КПК, які регулюють процесуатьний порядок здійснення окремих НС(Р)Д, наголошується, що ці дії виконуються без відома осіб, стосовно яких вони проводяться (наприклад, накладення арешту на кореспонденцію - ч. 1 ст. 261 КПК; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - чЛ ст. 263 КПК та з електронних Інформаційних систем - ч. 1 ст. 264 КПК; аудіо-, вІдеоконтроль місця - ч. 1 ст. 270 КПК), або вказується на таємний спосіб проникнення до публічно недоступного місця, житла чи іншого володіння особи (ч. 1 ст. 267 КПК).

Ці дві головні ознаки негласності (таємності) проведення негласних слідчих (розшукових) дій, виходячи з букви закону, поряд з особливостями об'єктів, завдань І мети здійснення цих дій, слід визнати, визначальними умовами вибору та застосування при цьому інструментальних засобів та дійових методів відповідної слідчої ДІЯЛЬНОСТІ.

Разом із тим, при змістовному аналізі норм КПК України, що регулюють процесуальний порядок здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, у ряді випадків виявляються елементи, які виправдано можна визнати ключовими у визначенні засобів, методів і прийомів проведення цих дій уповноваженими оперативними підрозділами органів внутрішніх справ. Але, як уже раніше зазначалося, ці засоби, методи виконання НС(Р)Д у дійовому плані здебільшого притаманні засобам, методам і прийомам проведення окремих оперативно-розгиукових заходів.

Треба вважати, що в сказаному вище й полягає спадковий взаємозв'язок засобів і методів виконання НС(Р)Д із засобами й методами проведення ОРД. Саме тому в п.п. 1.16 раніше вже згаданої міжвідомчої Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» відзначається, що порядок і методика проведення негласних слідчих (розшукових) дій регулюються окремим нормативно- правовим актом органів, у складі яких перебувають уповноважені оперативні підрозділи.

Говорячи о методах оперативно-розшукової діяльності, слід зазначити, що згідно прийнятої та, на жаль, досі ще не зміненою в теорії й практиці ОРД термінології єдиними загальними методами цієї діяльності на сьогодні визнаються: розвідувальний опит, оперативна установка, візуальне (приховане) спостереження, оперативний огляд, особистий пошук і агентурний метод.

Нема сумніву в тому, що названі (класичні) методи ОРД виражають спеціальні професійні шляхи і способи отримання оперативної інформації, тобто шляхи пошуку й фіксації фактичних даних про протиправні (злочинні) діяння окремих осіб та груп, які значною мірою придатні й для виконання уповноваженими оперативними підрозділами НС(Р)Д у кримінальному провадженні.

Проте треба визнати, що вказані шляхи (методи) можуть забезпечити реалізацію далеко не всіх, а лише частини, передбачених законом НС(Р)Д, як власне І заходів ОРД, тоді як виконання, наприклад контрольної закупівлі, контрольованого постачання, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та з електронних інформаційних систем, установлення місцезнаходження радіоелект-

Poc.: «Личный сыск».

ронного засобу/ спеціальний слідчий експеримент, імітування обстановки злочину, будучи законодавчо визнаними І як негласні слідчі (розшукові) дії, і як (у більшості) заходи ОРД, водночас містять у собі й елементи власних засобів та адекватних їм методів і способів дій.

На сьогодні вже немало вчених уважають помилковим жорстке категоріальне протиставлення заходів І методів, зокрема, ОРД оскільки в реальній дійсності будь який метод діяльності нерідко стає відповідним її заходом і, навпаки, останній виконує роль методу здійснення Іншого заходу. Очевидно, що йдеться про синонімічність вказаних термінів, які, до речі, у такому значенні Інтерпретуються опе- ративно-розшуковим законодавством окремих країн СНД. Наприклад, в ст. 7 Закону Литовської Республіки «Про оперативну діяльність» мовиться, що суб'єкти цієї діяльності наділяються правом застосування методів ОРД до яких фактично віднесені визнані законодавством про ОРД Інших країн СНД оперативно-розшукові заходи.

Не занурюючись у подальшу термінологічну дискусію по суті вищесказаного, запропонуємо лише найбільш вивірений у методологічному відношенні ПІДХІД до розуміння методів, про які йдеться.

Метод (від грецького methodos) практичної діяльності це шлях, спосіб досягнення якої-небудь мети, рішення конкретної задачі в процесі цієї діяльності. Застосування того або іншого метода визначається метою практичної діяльності, її предметом, засобами і умовами, в яких вона здійснюється. Французький філософ Р. Декарт метод порівнював з

Рене Декарт (латинізоване Картезій; Cartesius) народився у Франції 31 березня 15% року. Найбільший мислитель Франції, філософ, математик, натураліст, засновник філософії нового часу, заклав традиції, що живі і сьогодні, зокрема міркування про метод. Його життя протікало в боротьбі проти науки і світогляду схоластики.

176

дороговказною ниткою Аріадни, яка використовується тим, хто хоче проникнути в лабіринт.

Базуючись у принципі на загальному теоретичному й методологічному підході до уявлення методу діяльності, у згаданій вже Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні (п.п. 1.6) методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій визначені як сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі Із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома.

Тож, вочевидь, методи проведення оперативними підрозділами окремих видів негласних слідчих (розшукових) дій, як сукупність певних практичних шляхів, прийомів і способів виконання останніх, є невід'ємною їх складовою, виконуючи в них роль дороговказних шляхів та рушійних сил, що органічно пов'язані з особливостями конкретних негласних слідчих (розшукових) дій, її об'єктами (предметами), метою, а також з характером засобів, призначених для виконання цих дій.

Відзначимо, що засоби проведення деяких видів НС(Р)Д безпосередньо визначені у окремих нормах Кримінального процесуального кодексу. Ідеться, зокрема, про технічні засоби. У рдді ж Інших норм такі засоби не передбачені І їх обрання та використання адресуються безпосереднім виконавцям негласних слідчих (розшукових) дій.

Отже, ураховуючи охарактеризований вже нами спадковий взаємозв'язок засобів І методів виконання негласних слідчих (розшукових) дій із засобами й методами ОРД, спробуємо далі більш конкретизовано розглянути методи (прийоми, способи) проведення уповноваженими оперативними підрозділами органів внутрішніх справ окремих видів або груп НС(Р)Д, відштовхуючись при цьому від законодавчого їх визначеьшя.

Так, зокрема, у главі 21 КПК України представлена така група негласних слідчих (розшукових) дій, як:

- таємне аудіо-, відео-контролювання особи, тобто її розмов або інших звуків, рухів, дій (ч. 1 ст. 260 КПК);

- обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи шляхом таємного проникнення Б них, виявлення і фіксації при цьому слідів вчинення злочину, речей і документів, виготовлення КОПІЙ чи зразків останніх, а також виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудОБОго слідства (ч.І ст. 267 КПК);

- візуальне спостереження за особою та її поведінкою або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження (ч. 1 ст. 69 КПК);

- аудіо-, БІдеоконтроль місця, тобто прихована фіксація відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб (ч.

Ця група НС(Р)Д згідно закону проводиться із використанням технічних засобів (спеціальної звуко- та відео- записуючої апаратури, відповідних плівкових або електронних носіїв інформації) та за допомогою спеціальних методів, які б змозі забезпечити таємне встановлення, скрите розміщення та задану дію вказаної апаратури в потрібних місцях. У ОРД зазначені технічні засоби визначаються як оперативно-технічні засоби (ст. 2 чинного Закону України «Про ОРД»), а методи відносяться (у теорії ОРД) до групи оперативно-технічних методів І прийомів. Ix практичне застосування здійснюється б установленому відомчому нормативному порядку оперативно- технічними підрозділами.

Застосування технічних (спеціальних технічних) засобів і відповідних їм методів у кримінальному провадженні не обмежується лише потребами згаданих вище НС(Р)Д. Судячи зі змісту норми, закріпленої в ч. 2 ст. 252 КПК, за допомогою технічних засобів і відповідних методів може фіксуватися проведення й будь яких інших негласних слідчих (розшукових) дій. Це дає підстави вважати оперативно- технічні засоби І відповідні методи методами універсального застосування в діяльності уповноважених оперативних підрозділів щодо проведення ними НС(Р)Д у кримінальному провадженні.

Воістину революційний технічний прогрес в усіх галузях життєдіяльності сучасного суспільства постійно збагачує можливості застосування правоохоронними органами новіших технічних та спеціальних оперативно-технічних засобів з метою попередження, своєчасного виявлення, припинення злочинів тощо. Відповідно збагачується й арсенал оперативно-технічних методів. На сьогодні даний прогрес набуває величезного значення не тільки для ОРД, але й для кримінального провадження, а саме щодо проведення в ньому негласних слідчих (розшукових) дій.

Кримінальний процесуальний кодекс України не визначив поняття технічних засобів негласного отримання інформації у кримінальному провадженні. Відсутнє законодавче визначення й оперативно-технічних засобів, за допомогою яких здійснюються оперативно-розшукові заходи.

запрограмовані або пристосовані для виконання завдань щодо негласного отримання інформації під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, так само, як і негласних слідчих (розшукових) дій.

Тож, виходячи із законодавчого призначення технічних засобів при проведенні розглянутої вище групи НС(Р)Д, ними слід визнати спеціальні технічні засоби:

а) негласного отримання та фіксації аудіо-, відеоінфо- рмації;

б) негласного візуального спостереження за особою та її поведінкою або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях та документування;

в) негласного зняття Інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

г) негласного обстеження житла чи іншого володіння особи шляхом таємного проникнення в них, виявлення і фіксації при цьому слідів вчинення злочину, речей і документів і ін.

Переліченим засобам відповідають майже однойменні методи їх застосування, як те: негласного зняття інформації з технічних каналів зв'язку, негласного прослуховування телефонних розмов, дистанційного акустичного контрою, оперативного огляду, візуального або електронного спостереження і т.ін.

У цілому ж номенклатура сучасних технічних (спеціальних технічних) засобів (І відповідних методів), що використовуються в правоохоронній діяльності, на сьогодні включає більше 20 груп, до яких, зокрема, входять:

- засоби оперативного зв'язку;

- системи пошуку і стеження за рухомими об'єктами;

- засоби негласного доступу в приміщення;

- засоби маркування об'єктів (предметів);

- системи радіомоніторингу та пеленгації;

- комутатори, телефонні станції з автоматичним визначенням номера;

- засоби виявлення зброї та вибухових речовин;

- засоби життєзабезпечення в екстремальних умовах і багато що інше.

Але не всякі технічні (спеціальні технічні) засоби, що в змозі технічно забезпечити негласне отримання інформації, можна застосовувати при проведенні НС(Р)Д, а .лише ті, що розроблені, виготовлені й реалізовані за умови ліцензійного провадження господарської діяльності відповідними суб'єктами. На сьогодні ці питання впорядковані:

- Указом Президента України від 13.04.2001 №256 «Про впорядкування виготовлення, придбання та застосування технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку»;

- Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2001 №1450 «Про затвердження Положення про порядок розроблення, виготовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації»;

- Наказом СБУ № 35 від 31.01.2011, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.02.2011 за № 225/18963, щодо затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання Інформації, та деякими іншими нормативно-правовими актами й нормативними документами.

Вироблення в іншому порядку технічних засобів для негласного отримання інформації визнається незаконною господарською діяльністю, відповідальність за яку передбачається ч. 1 ст. 202 KK України. Аналогічним чином вирішується й питання щодо незаконного придбання, збуту або використання спеціальних технічних засобів отримання Інформації (кримінальна відповідальність за такі дії передбачається ст. 359 KK України).

До того ж варто взяти до уваги, що законодавець визначив жорсткі правові підстави застосування спеціальних технічних засобів у кримінальному провадженні та в ОРД, заборонивши використання таких технічних засобів, психотропних, хімічних і інших речовин, які пригноблюють БОЛЮ або завдають збитку здоров'ю людей і навколишньому середовищу (ч. 17 ст. 9 Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність»). Ці обмеження накладають свій певний відтиск І на оперативно-технічні методи проведення НС(Р)Д.

Отже, розгляд існуючих на сьогодні методологічних і нормативно-правових передумов визначення й використання оперативно-технічних методів, призначених для застосовування технічних (спеціальних технічних) засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, дає підстави стверджувати, що ці методи не можуть бути зведені до якихось сталих конкретних методів. Вони цілком залежать від величезної різноманітності вже визначених та ще й невизначених засобів проведення НС(Р)Д.

Вихідними критеріями визнання зазначених методів як саме оперативно-технічних методів, виходячи із законодавчих норм, є таємний характер, тобто нерозголошення факту практичного заапосування вказаних методів (ч.І an. 246 КПК і ін.), а також їх цілковита ідентичність засобам негласного отримання інформації та відповідність безпосередньому практичному проведенню НС(Р)Д уповноваженими оперативними підрозділами.

У контексті розглядуваного вище питання слід також звернутися до наступного. У літературних джерелах та навіть і в окремих відомчих нормативно-правових актах опе- ративнотехнічш засоби, методи й прийоми їх застосування нерідко розглядаються в одному ряду як «оперативно-технічні заходи». Такий підхід не може бути визнаний цілком легітимним, бо ні в КПК, ні в законі про ОРД оперативно- технічні (чи технічні) заходи не передбачені. Ідеться лише про застосування технічних засобів під час проведення в кримінальному провадженні НС(Р)Д та аналогічним чином про застосування оперативно-технічних засобів під час здійснення гласних і негласних заходів ОРД.

До наступного, найбільш актуального методу проведення НС(Р)Д слід віднести метод оперативного легендування.

Узагалі легенда - щось вигадане, неймовірне, тобто вимисел стосовно якогось факту, події, обставини, заздалегідь продуманий у деталях оперативним працівником. Бона покликана дезінформувати, увести в оману об'єктів оперативного інтересу щодо певних фактів, подій, пригод тощо.

Законом визначено один з головних його елементів. Це - імітація засобів, що використовуються при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення і використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій (я.1 ст.273 КПК України).

Треба відзначити, що згаданий вище елемент методу оперативного легендування призначений, головним чином, для виконання ролі ресурсного інструментарію (матеріального, документального) під час розробки й реа лізації легевдованих умов, у яких мають виконуватися окремі види НС(Р)Д.

Імітація (від лат. imitatio — наслідування, підробка) - відтворення характеристик деякої системи, ситуації, події або явища в обстановці, відмінній від тієї, б якій протікає реальне явище (Душков Б.А., Королев А. В., Смирнов Б.А. Энциклопедический словарь: Психология труда, управления, инженерная психология и эргономика, 2005 г.) / http://vocabu- lary.ru/ dietionary/896/ word/ imitacija).

Так, судячи зі змісту ч.З коментованої статті 273 КПК, підприємства, установи, організації, що спеціально утворені як суб'єкти господарювання, а також спеціально залучені до їх ддяльноеп особи діють без розкриття достовірних відомостей про них, тобто під прикриттям легенди та з використанням несправжніх (Імітаційних) засобів (речей, документів тощо). При цьому останні, якщо вини були застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються у процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину (ч. 4 ст. 273 КПК).

Зокрема, такий інструментарій лежить у основі законодавчо передбаченого створення й використання спеціально створених підприємств, установ, організацій. Ця дія задекларована згаданою вище нормою КПК як негласна слідча дія, але в такій же редакції вона передбачена і в п. 17 ч. 1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» як опера- тивно-розшуковий захід, проте з відсиланням, відносно порядку його здійснення, до ст. 273 КПК України.

Зауважимо, що п. 16 ч. 1 ст.8 Закону України «Про опера- тивно-розшукову діяльність» бід 18 .лютого 1992 року N 2136- XII, який мав чинність до внесення в нього змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» від 13 квітня 2012 року Ne 4652-VI, було закріплено право оперативних підрозділів створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів вказаних підрозділів. Вочевидь, що в такій редакції закону про ОРД розглядуваний оперативно-розшуковий захід мав більш конкретизований вираз і саме б його контексті було розроблено поняття «легендоване підприємство», цілком сприйняте і теорією, і практикою оперативно-розшукової діяльності. Відповідно був усебічно напрацьований і метод оперативного легендування, що покладався в основу здійснення зазначеного заходу ОРД.

Минулий досвід оперативно-розшукової ДІЯЛЬНОСТІ в України, як і в інших країнах/ свідчить про те, що використання оперативними підрозділами підприємств, установ, організацій, які за своєю суттю й призначенням відповідали легендованим підприємствам, має давню історію. На підтвердження цієї тези приведемо нижче вельми цікавий архівний документ з практики оперативно-розшукової діяльності Центророзшуку міліції УРСР.

Б Наркомвнудел

ДОКЛАДНАЯ

В целях наибольшего развития борьбы с преступниками и раскрытия совершенных преступлений Главмилиция ходатайствует перед НКВД, на основании постановления С.Н.К. за Ne 58/119 от 15 октября 1921 года «Об организации подсобных органов для борьбы с преступностью», разрешить Центророзыску провести в жизнь следующие мероприятия.

Для правильного систематического наблюдения за появляющимся на местах, в городах и крупных железнодорожных узловых станциях, преступным элементом, организовать в местах наибольшей посещаемости их так называемые на воровском жаргоне «малины», т.е. места, где преступники всех категорий и рангов считают своей обязанностью бывать, где у них совершаются всевозможного рода преступ-

Hздається в порядку передруківки справжнього архівного машинописного тексту - ЦДАВОуу Ф. 6 on. 1 спр. 905 арк. 101-102.

ные сделки и совещания, и где они вне сомнения себя чувствуют в домашней обстановке. Эти «малины» должны быть организованы в виде столовых, закусочных, кофейных, чайных и т.д. применительно к местным условиям.

Для этой цели Центророзыск полагает необходимым открытие подобных учреждений для розыска со штатом сотрудников, кои их обслуживают, имеющих отношение к Уголовному розыску как секретные осведомители, и находящихся всецело в ведении Начальника Секретно-оперативного отдела местного розыска.

Для организации вышеуказанных аппаратов необходим отпуск кредитов в виде единовременной субсидии, причем сумма субсидии на каждый аппарат колеблется от 1 до Зх миллионов рублей б зависимости от величин аппаратов, причем в дальнейшем проводится принцип самоокупаемости.

Ввиду того, что посещаемость таких мест связана с распитием преступным и обывательским элементом спиртных напитков, необходимо найти для этой цели, в соглашении с Химотделом В.С.Н.Х. об отпуске через Г.С.Н.Х. на местах, спирта в размере от одного до двух ведер в месяц на каждую конспирацию в зависимости от величины и количества посещаемости преступными и другими элементами.

Надобность в подобных аппаратах следующая:

1) для губернских городов 1-го и 2-го разрядов по две столовых или кофейных по усмотрению местных руководителей розыска;

2) для железнодорожных узловых станций и губернских городов III -го разряда и уездных городов особо выдающихся по преступности по одному аппарату.

Отчетность вышеуказанных учреждений проводится через Начальника соответствующего Уголовного розыска и

Начальника Административного Отдела Р.К.И. той местности, где они расположены, для утверждения в Центроро- зыске.

Прибыль, полученная от эксплуатации вышеуказанных аппаратов, вносится в Нарбанк для направления в депозит Главмилиции, где уже Центророзыск, в свою очередь, полученные общей сложностью суммы распределяет между розысками для секретных расходов, проводя их через Финотдел Наркомвнудела, который тоже проводит все эти суммы через особое совещание при Наркомфине.

Главный начальник милиции УССР

Начальник Центророзыска / подпись/

«11» ноября 1921 года гор. Харьков

Як видно, призначення легендованих підприємств уже з самого початку углядалося в задоволенні за допомогою їх використання таких оперативних потреб, як:

- виявлення фактичних даних про злочинну діяльність окремих осіб і груп з метою подальшого попередження злочинів, що готуються, розкриття (досудового розслідування) вчинених злочинів, а також розшуку злочинців;

- оперативне та оперативно-технічне документування злочинної діяльності;

- використання ЛП для забезпечення конспірації в роботі з негласними джерелами тощо.

Отже очевидно, що створення й використання в рамках кримінального провадження за зазначеним вище призначенням спеціально утворених підприємств/ установ, організацій за допомогою методу оперативного легендування є цілком легітимною негласною слідчою (розшуковою) ДІЄЮ/ виконувану уповноваженими оперативними підрозділами органів внутрішніх справ.

Проте в цілому метод оперативного легендування має більш широкі можливості щодо Інструментального забезпечення проведення НС(Р)Д.

Так, застосування цього методу є майже обов'язковим при проведенні візуального спостереження за особою, річчю, місцем або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження (ч,1 ст. 269 КПК України).

Крім того, за допомогою розглядуваного методу може також здійснюватися встановлення спеціальних технічних засобів всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб (ч. 1 ст. 270 КПК), негласне отримання зразків матеріалів, сировини, виробів, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України).

Метод оперативного легендування забезпечує проведення й такої НС(Р)Д, як імітування обстановки злочину (п. 4

ч. 1 ст. 271 КПК), суть якої полягає у легендованому відтворенні ситуації вчинення злочину з метою створення відповідних умов для спонукання особи (чи групи осіб), яка готує (які готують) вчинення або вчиняє (вчиняють) ЗЛОЧИННІ дії, до поведінки й дій, що охоплюються її умислом, і одночасно дозволяє попередити, припинити та розслідувати тяжкі та особливо тяжкі злочини. Імітування обстановки злочину під час проведення розглядуваної НС(Р)Д може супроводжуватися оперативною ідентифікацією (попереднім маркуванням ) предметів, речей, документів щодо яких спрямовані злочинні дії.

Особлива вирішальна Інструментальна роль належить методу оперативного легендування при виконанні спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації (ч. 1 ст. 272 КПК; п.8 чЛ ст.8 Закону України «Про ОРД»),

У теорії ОРД такий захід здебільшого розглядається через призму поняття «оперативне впровадження».

Аналогічним чином він інтерпретується в Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» , у ч.ч. 1,2 ст. 13 якого, зокрема, зазначається, що при здійсненні боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ мають право використовувати штатних І нештатних негласних співробітників, які вводяться під легендою прикриття на підставі письмового доручення в організовані злочинні угруповання. Легендою прикриття в даному заході забезпечується збереження в таємниці достовірних даних про особу негласного працівника, який упроваджується в організоване злочинне угруповання.

Маркування (від нім. markieren, від фр. marquer,aHm. marking — відзначати, ставити знак) - нанесення умовних знаків, букв, цифр, графічних знаків або написів на об'єкт, з метою його подальшої ідентифікації (пізнавання).

Закон України «Про організацій но-правові основи боротьби з організованою злочинністю» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 35, ст.358.

Таким чином за своїм призначенням метод оперативного ле- гендування має універсальний характер, оскільки він забезпечує проведення багатьох негласних слідчих (розшуковик) дій.

У контексті коментованої ч. 1 ст. 272 КПК України слід окремо уяснити положення стосовно виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації особою, що є її учасником, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування.

Це положення цілком кореспондується з нормою закону, закладеною в ч. 1 ст. 275 КПК України, якою передбачено, що під час проведення НС(Р)Д слідчий має право використовували інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з Іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

До речі, і чинним Законом України «Про ОРД» (п.14 ч. 1 ст. 8) оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право використовувати конфіденційне співробітництво, але згідно з положеннями статті 275 КПК України. Парадоксальне те, що дана норма в оперативно-розшуковому законодавстві у новій його редакцн з'явилася взамін чинної раніше аналогічної норми (п.13 ч.1 ст.8), якою, однак,

закріплювалося право оперативних підрозділів встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності, що суттєво розрізняє зміст розглядуваної старої й нової правової норми.

Так чи інакше, але використання конфіденційного співробітництва при здійсненні НС(Р)Д, так само, як і при проведенні заходів ОРД, не вписується в метод виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації.

Нарешті варто звернутися до питання щодо методів оперативного використання спеціальних знань під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Спеціальні знання б даному випадку розглядаються з позицій загального їх визначення, як наукові й практичні знання та навички, які використовуються в кримінальному провадженні для сприяння у збиранні та дослідженні доказів. Вони виконують у досудовому розслідуванні злочинів таку ж саме діяльнішу роль, як І будь які Інші знання, потрібні для проведення НС(Р)Д.

Розгляд зазначеного питання потребує, насамперед криміналістичного підходу. Стаття 266 (ч.З) КПК, як відомо, вказує на те, що носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано Інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим Кодексом. Зрозуміло, що й методи вказаних досліджень, як і їх засоби, мають бути адекватними об'єктам дослідження та власне самим спеціальним (криміналістичним) знанням, за допомогою яких ці дослідження проводяться.

Але вище йдеться про наявні фактичні дані та їх носії, які вже є в розпорядженні слідчого. Інша справа, коли слідчий чи оперативний співробітник проводять негласні слідчі (розшукові) дії з метою пошуку І фіксації у ході кримінального провадження необхідних фактичних даних про обставини злочину та про осіб, які його вчинили. Тут спеціальні знання й відповідні методи й засоби їх застосування носять суто пошуковий характер. Таємний же характер проведення НС(Р)Д обумовлює потребу в

таємному (оперативному) використанні спеціальних знань та аналогічним чином І в застосуванні відповідних методів.

Контрольні запитання

1. у чому полягають основні методологічні та правові засади визначення й застосування уповноваженими оперативними підрозділами конкретних засобів, методів та прийомів проведення окремих НС(Р)Д?

2. у чому полягає спадковий взаємозв'язок засобів І методів виконання НС(Р)Д із засобами й методами ОРД?

3. Які основні елементи визначають сутність і зміст методів проведення оперативними підрозділами окремих видів негласних слідчих (розшукових) дій?

4. Яка група НС(Р)Д згідно закону проводиться із використанням технічних засобів?

5. У чому полягають оперативно-технічні методи, способи й прийоми використання спеціальних технічних засобів при проведенні НС(Р)Д?

6. Які критерії є вихідними для визнання технічних методів як оперативно-технічних методі проведення НС(Р)Д?

7. у чому полягають сутність І призначення методу оперативного легендування при проведенні НС(Р)Д?

8. У чому полягає сутність методів таємного (оперативного) використання спеціальних знань при проведенні НС(Р)Д?

Літературні й інші джерела до шостого розділу

1. Кримінальний процесуальний кодекс України / Закон від 13.04.2012 Ns 4651-VI // Голос України від 19.05.2012. - № 90-91.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 2 / Є. М. Блажівський, Ю. М. Грошевий, Ю. М. ДьомІн та ін. - X. : Право, 2012. - 664 с.

3. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» від 13.04.2012 №4652- VI. Відомості Верховної Ради, 2013, Ne 21, ст.208.

4. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», від 18 лютого 1992 року N 2135-ХІІ / Відомості Верховної Ради, 1992, N 22, ст.303.

6. Інструкція «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затвердженій наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопаду 2012 року NeNe 114/1042/516/936/1687/5.

7. Алгоритм дій працівників OBC при підготовці та проведенні негласних слідчих (розшукових) дій: Методичні рекомендації. - K.: Головне слідче управління MBC України. - 2012. - С. 106-130.

8. Мусієнко 1.1. Особливості правової регламентації опе- ративно-розшукової діяльності та негласних слідчих (розшу- кових) дій у новому кримінально-процесуальному законодавстві / 1.1. Мусієнко, С.О. Гриненко // Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали постійно діючого науково-практичного семінару (Харків, 19 жовтня 2012 р.). - X.: TOB «Оберіг», 2012. - Вип. Ne 4.-С. 223-230.

9. Негласні слідчі (розшукові) дії та використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінально

му проваджені: Навчально-практичний посібник / С. C Ky- дінов, Р. М. Шехавцов, О. М. Дрозда, C О. Гриненко - X.: Оберіг», 2013. - 344 с.

10. Сокиран М. Ф. Особливості взаємодії слідчого і спеціаліста при одержанні зразків для експертного дослідження / М. Ф. Сокиран / / Актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів: матеріали науково-практичної конференції. - K., 2010. - С. 115-118.

11. Шилін М. Оперативно-розшукова діяльність та негласні слідчі дії: проблеми правового регулювання у світлі нового Кримінального процесуального кодексу України // М. Шилін / Вісник Національної академії Прокуратури України. - Nsl. -2013. - С. 59-64.