Психологічна характеристика професійної діяльності працівників оперативних підрозділів органів внутрішніх справ

Під системою психологічного супроводження розуміють сукупну узгоджену діяльність спеціальних підрозділів психологічного забезпечення, науково-дослідних установ, навчальних закладів та практичних органів МВС України, спрямовану на підвищення ефективності їх оперативно-службової діяльності шляхом цілеспрямованого використання науково обґрунтованих форм, методів і засобів професійної психології.

По-перше, як відомо, робота працівників міліції належить до видів діяльності, що здійснюються у системі координат "людина - людина", тобто пов'язана з багатоваріантністю вирішуваних професійних завдань та їх інтелектуальною й емоційною насиченістю. Ускладнення криміногенної обстановки зазвичай потребує застосування більш ефективних методів, прийомів і засобів діяльності, зокрема використання спеціальних психологічних знань.

По-друге, слід враховувати, що працівники міліції виконують свої службові обов'язки у напружених, стресогенних, екстремальних умовах. Тому їхній діяльності притаманні всі особливості інших "критичних" видів діяльності: дефіцит часу для прийняття рішення та його реалізації; вплив на особистість особливо сильних подразників; домінування негативних емоцій за нестачі позитивних; підвищена відповідальність та необхідність невідкладного застосування заходів. Ці особливості існують об'єктивно, але набувають для конкретної людини особистісної значущості, тому можуть призвести до негативних наслідків.

За даними вітчизняних науковців (О.Ф. Долженков, В.І. Барко, О.В. Шаповалов), працівники слідства вважають потенційно екстремальними 50% службових ситуацій, міліції громадської безпеки - 52; кримінальної міліції- 60, спецпідрозділів - 64%. Результати багатьох досліджень свідчать також, що при

виконанні завдань у складних умовах майже половина дій працівників міліції можуть бути помилковими.

За даними Г.О. Юхновця, в ситуації застосування зброї на поразку у поліцейських США спостерігається порушення сприймання часу (80%), звуку (66%), виникає "тунельне бачення" (50%). Після застосування зброї найбільш поширеними реакціями є підвищене почуття небезпеки, переживання емоцій страху, гніву і навіть люті, порушення сну, нічні жахи, депресія, почуття провини, емоційне оніміння, сексуальні розлади, дратівливість, головні та шлункові болі тощо .

З огляду на це система психологічного супроводження здебільшого має бути спрямована на:

удосконалення професійно важливих якостей і властивостей оперуповноваженого. формування і підтримання високого рівня його професійної готовності;

• зведення до мінімуму шкоди від впливу на працівників небезпечних для їх здоров'я психогенних факторів.

Реалізація на практиці заходів психологічного супроводження створює передумови для цілеспрямованого розкриття й розвитку здібностей людини, зростання її професіоналізму, працездатності, збереження здоров'я та життя працівників органів внутрішніх справ при виконанні ними оперативно- службових завдань. В основу системи психологічного супроводження покладено такі принципи:

1) науковості - наукова обгрунтованість форм, методів і засобів;

2) комплексності - взаємозв'язок і взаємодоповнення різних формі методів роботи, об'єднаних спільною метою;

3) юридичної правомірності — відповідність чинному законодавству;

4) об'єктивності — застосування наукових психологічних методик із високим рівнем надійності, відповідної кваліфікації та неупередженості психологів-практиків;

5) гуманізму - передбачення, упередження й запобігання негативним наслідкам дії небезпечних чинників службової діяльності.

Вивчення різних видів професійної діяльності в системі МВС України за допомогою психології праці (аналіз посадових інструкцій, функціональних обов'язків, анкетування, спостереження, оцінювання складності завдань, що виконуються, аналіз умов повсякденної діяльності та ін.) дало змогу зробити ^{[190] [191] професіографічний опис основних спеціальностей та розробити критерії психологічної придатності до них. За виявленими особливостями діяльності, умовами проходження служби, за складністю службових завдань та за рівнем відповідальності за прийняття рішень службову діяльність працівників органів внутрішніх справ України умовно можна поділити на сім основних (тих, що безпосередньо здійснюють функції охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю) видів:}

• слідча діяльність;оперативно-розшукова діяльність;

• профілактична діяльність;

• екстремальна діяльність;охоронна діяльність;

• диспетчерська діяльність;

• адміністративно-наглядова діяльність

та чотири допоміжних (тих. що забезпечують оптимальні умови виконання функціональних повноважень і здійснюють керівництво діяльністю підпорядкованих підрозділів) види:

• кадрова діяльність;

наукова і викладацька діяльність;

• керівна діяльність;

199

• ресурсно-господарська діяльність .

Кожному виду діяльності відповідає свій, властивий тільки чітко визначеній, оригінальній та конкретній спеціалізації, перелік професійно важливих якостей і вимог. Цей перелік у визначеному обсязі міститься у спеціальному документі, який слугує певним путівником у розмаїтті професій та спеціальностей - професіограмі.

Отже, професіограма - це документ, у якому подано систематизовану комплексну інформацію про індивідуальні психологічні, соціальні та психофізіологічні властивості і якості особистості, які є необхідними і достатніми для успішного оволодіння професійною діяльністю та її вдосконалення.

Отримавши таку інформацію, можна "приміряти" її до людини, зіставити її інтереси, нахили, здібності з вимогами, які висуває професія до індивідуально-психологічних властивостей працівника.

Професіографічне вивчення різних видів діяльності передбачає також розгляд істотних зв'язків, стосунків і відносин між людиною і професією з урахуванням їх змін і розвитку.

Динамічність системи "людина - професія" зумовлена, з одного боку, ^[192] постійним удосконаленням різних компонентів професійної діяльності (знарядь праці, предмета і умов праці та ін.), а з другого -зміною в процесі діяльності

ролі тих чи інших професійно важливих якостей і перебудовою їх сукупності

200

загалом .

Вивчення професій має бути багатоаспектним: одночасно відображати результати вивчення самої діяльності (з її знаряддями, послідовністю трудових операцій, нормативними настановами тощо), умов її виконання, особистість спеціаліста як індивідуального і сукупного суб'єкта діяльності, своєрідність і динаміку його психічного (функціонального) стану, соціальних і психологічних аспектів трудового процесу, аналіз професійних настанов і ціннісних орієнтацій, значущих для характеристики професії. У професіографічному матеріалі елементи характеристики професійної діяльності потрібно зазначати не ізольовано, а як певну їх сукупність, що створює психологічну структуру професії.

В інтересах практичного використання кожну професіограму будують за типовою схемою з використанням єдиної термінології.

Професіографічна характеристика містить таку інформацію стосовно професії:

• загальна характеристика професії;санітарно-гігієнічні умови та безпека праці;вимоги професії до працівника;

• вимоги до загальноосвітньої та спеціальної підготовки;

• протипоказання до виконання професійних обов'язків.

Головним завданням професіографічного дослідження є визначення показників (критеріїв) успішної діяльності, яка вивчається. Знання цих показників дає змогу експериментальне контролювати обґрунтованість розроблених психограм, ефективність методик визначення професійної придатності спеціалістів, а також оцінити загальну ефективність заходів

професійного відбору і раціонального розподілу кандидатів за

201

спеціальностями .

Отже, професіографічний матеріал є основою, фундаментом професійної орієнтації і дає можливість ефективніше вести практичну роботу з раціонального підбору, підготовки та перепідготовки кадрів.

14.3.