Використання в кримінальному провадженні результатів,отриманих шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій

Чинне законодавство не містить загатьного визначення поняття «використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій», хоча статтями 256, 257 КПК України передбачаються підстави та певний порядок використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні та в інших цілях, зокрема, передання інформації та використання її в Іншому кримінальному провадженні.

Тому, ураховуючи вищесказане, можна в загальному плані під використанням результатів негласних слідчих (розшукових) дій розуміти діяльність уповноважених суб'єктів (прокурора, слідчого, слідчого судді) по залученню до процесу досудово- го розслідування відомоапей (предметів, документів), отриманих під час проведення НС(Р)Д, з метою вирішення завдань кри- мінального провадження.

Питання, які розглядаються в даному розділі, мають, на погляд авторів, викликати професійний інтерес не тільки суто слідчих (прокурорів), але в значній мірі співробітників уповноважених оперативних підрозділів, які, отримуючи під час проведення НС(Р)Д повноваження слідчого, доволі часто беруть на себе основний тягар щодо отримання фактичних даних як доказів та підготовки їх до безпосереднього використання в досудовому слідстві.

Аналіз норм чинного законодавства, практики діяльності правоохоронних органів з виявлення й розслідування злочинів дозволяє виокремити наступні етапи залучення результатів НС(Р)Д у кримінальному провадженні:

1) отримання результатів негласних слідчих (розшуко- вих) дій;

2) їх оформлення у відповідності до вимог КПК України;

3) прийняття рішення щодо доцільності використання зазначених результатів у кримінальному провадженні, визначення шляхів їх використання;

4) вирішення питання про необхідність зняття грифу секретності з документів, що планується використовувати у кримінальному провадженні,

5) процесуальне оформлення рішення про використання матеріалів та безпосереднє їх використання.

Розглянемо ці етапи більш докладно.

Проходження перших двох, з визначених вище етапів, призводить до утворення факту проведення НС(Р)Д, тобто до наявності таких його складових елементів, як:

- отримання певного результату - відомостей, що мають значення для кримінального провадження;

- процесуальне оформлення цих відомостей відповідно до положень ст. 252 КПК України.

Саме зазначені елементи, насамперед, визначають головний вихідний рубіж процесу використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, оскільки, з одного боку, ідеться про факт отримання під час їх проведення певних відомостей (предметів, документів), а з іншого - про процесуальну констатацію цього факту, що забезпечується фіксацією ходу проведення та отриманих при цьому вказаних результатів НС(Р)Д.

Але, як уже зазначалося, цілковитий процес використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні не обмежується проходженням розглянутих вище двох етапів.

Наступним етапом, як ми визначили, є прийняття рішення гцодо доцільності використання зазначених результатів у кримінальному провадженні. Після отримання таких результатів прокурор або слідчий за його вказівкою, відповідно до згаданої вище статті КПК України та п. 4.11 Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» (дачі Інструкція), досліджує отриману в ході проведення НС(Р)Д Інформацію, а у разі необхідності залучає до цього спеціаліста (відповідно до ст. 266 КПК України). Таке вивчення полягає у з'ясуванні змісту відомостей, що фактично зафіксовані в матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій (Інформація про певних осіб, їх діяльність, предмети, документи, та ін.) та їх оцінці.

Оцінка отриманих результатів передбачає з'ясування, чи зафіксовані в них відомості, що мають значення для кримінального провадження (про причетність конкретної особи для вчинення злочину, місце знаходження речових доказів та ін.) або ні.

На підставі такої оцінки у прокурора (слідчого) формується уявлення про доцільність використання отриманих результатів (матеріалів) у кримінальному провадженні. У разі визнання такої доцільності прокурор вживає заходів, щодо збереження отриманих протоколів, речей, документів, у тому числі визначає місце їх зберігання, відповідно до ст. 252 КПК України. Проте чинне законодавство не містить

Ідеться про однойменну Інструкцію, затверджену наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України №114/1042/51^936/1687/5 від 16.11.2012.

чіткого визначення форми прийняття прокурором такого рішення у вигляді постанови, вказівки, доручення.

Визнання доцільності використання отриманих результатів у кримінальному провадженні передбачає й потребу щодо визначення конкретних шляхів такого використання, зокрема, дчя призначення експертизи, врахування під час підготовки і проведення допиту, обшуку, початку нового кримінального провадження І т. Ін.

Визначення шляхів (способів) використання результатів НС(Р)Д передбачає вирішення суб'єктом кримінального провадження (прокурором, слідчим) питання, яким саме чином отримані матеріали (відомості) будуть використовуватися під час досудового розслідування. Метою цього є визначення найбільш ефективних способів використання таких матеріалів у кримінальному провадженні та недопущення при цьому заподіяння шкоди інтересам оперативних підрозділів, що залучалися до проведення НС(Р)Д, зокрема розголошення відомостей про сили та засоби, що використовувалися в процесі їх здійснення та Ін.

З урахуванням визначених шляхів використання отриманих матеріалів, така діяльність може бути пов'язана й зі зняттям грифу секретності з відповідних документів, у порядку, визначеному Інструкцією та чинним законодавством. Слід зазначити, що протоколи НС(Р)Д та додатки до них, що становлять державну таємницю, підлягають реєстрації в режимно-секретному підрозділі та зберігаються в окремих номенклатурних справах - «Документи щодо організації та проведення негласних слідчих (роз- шукових) дій».

Забезпечення охорони державної таємниці при проведенні НС(Р)Д покладається на слідчих, прокурорів та співробітників уповноважених оперативних підрозділів, які виконують НС(Р)Д.

Після завершення проведення НС(Р)Д грифи секретності носіїв Інформації щодо їх проведення піддягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудо- вим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів НС(Р)Д як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.

Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням та погоджується керівником прокуратури.

Для розсекречення конкретних носіїв інформації щодо проведення НС(Р)Д керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено цей носій, клопотання у якому зазначаються підстави для скасування грифа секретності, обліковий номер та назва носія інформації. До клопотання долучаються матеріальні носії Інформації, грифи секретності яких пропонується скасувати.

Рішення - у формі «акту про скасування грифів секретності з матеріальних носіїв інформації» готується експертною комісією, яка створюється у цьому органі у складі не менше 3-х осіб, які мають відповідний рівень знань та досвід роботи у сфері охорони державної таємниці (залежно від органу: слідчий, прокурор, співробітник оперативного підрозділу), працівники режимно-секретних підрозділів, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та затверджується керівником органу.

Скасування грифів секретності здійснюється працівниками режимно-секретних підрозділів шляхом закреслення

однією тонкою лінією попереднього грифа секретності та написання знизу або поруч позначки «Не таємно». Такі виправлення з зазначенням дати засвідчуються підписом начальника режимно-секретного підрозділу або його заступника та скріплюються печаткою цього ж підрозділу.

Носії інформації повинні бути розсекречені в найкоро- тшій термін, але не пізніше 10 днів з моменту отримання клопотання.

Після розсекречення зазначених носіїв інформації щодо проведення НС(Р)Д приймається рішення про їх зняття з обліку в режимно-секретному підрозділі та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК порядку.

Про розсекречення носіїв Інформації службова особа, яка його здійснила, зобов'язана письмово повідомити про- курора, якому такі носії секретної інформації або документи були передані, у письмовому повідомленні зазначається підстава (реєстраційний номер та дата затвердження акту експертної комісії) для скасування грифа секретності, обліковий номер та назва матеріального носія секретної інформації, документа, попередній гриф секретності та наданий після перегляду реквізит.

Розсекречені матеріали, які прокурор має намір використати як докази під час судового розгляду, зберігаються на розсуд прокурора в його службовому сейфі чи в сейфі слідчого за вказівкою прокурора.

У разі наявності в матеріалах щодо проведених НС(Р)Д відомостей, що становлять державну таємницю, досудове розслідування проводиться з дотриманням вимог режиму секретності та в порядку визначеному главою 40 КПК України.

Безпосереднє використання результатів негласних слідчих (розпіркових) дій. Воно представляє собою практичну реалізацію суб'єктом кримінального провадження намічених шляхів використання зазначених результатів під час досу- дового розслідування, зокрема прийняття на їх підставі процесуальних рішень тощо. Особливістю цього етапу використання результатів НС(Р)Д є те, що воно може здійснюватися лише прокурором або слідчим за вказівкою (згодою) прокурора, оскільки саме він відповідно до положень ст.ст. 252, 255, 257 КПК України та п.4.3, 4.4, 6.4 Інструкції має право приймати рішення про подальшу долю та шляхи використання таких матеріалів.

Тому слідчий, за необхідності використання результатів НС(Р)Д під час досудового розслідування (в тому числі й тих матеріалів, що зберігаються в нього за дорученням прокурора), для офіційного використання таких відомостей під час досудового розслідування повинен звернутися до прокурора з питанням щодо прийняття ним рішення про використання таких результатів, наприклад, при проведенні інших слідчих дій, експертиз тощо.

Характерними ознаками діяльності з використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій для прийняття процесуальних рішень є наявність:

- результатів здійснених НС(Р)Д, що мають значення для кримінального провадження (можуть слугувати підставою для прийняття процесуальних рішень, а також щодо організації розслідування, тактики проведення окремих НС(Р)Д та ін.);

- суб'єкта повноважного приймати відповідні рішення (прокурора, що здійснює процесуальне керівництво розслідуванням; слідчого, який здійснює досудове слідство, за дорученням, згодою прокурора);

- оформленого рішення щодо використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій;

- чітко визначеного механізму використання результатів НС(Р)Д. У залежності від властивостей зазначених результатів (матеріалів), повноважень суб'єкта, у розпорядженні якого вони знаходяться, способу їх використання в кримінальному провадженні тощо, такий механізм може змінюватися. Наприклад, рішення, щодо офіційного залучення до кримінального провадження таких результатів приймає прокурор, а у той же час використання інформації, що зафіксована в них, наприклад, при плануванні розслідування, проведенні окремих слідчих (розшукових) дій і т. Ін. може здійснювати, погодившись з умовами конкретної слідчої ситуації, слідчий.

Розглянемо більш докладніше деякі аспекти в контексті визначених вище підстав.

Факт отримання матеріалів негласної слідчої (розшуко- вої) дії особою, що здійснює досудове розслідування передбачає необхідність прийняття рішень щодо можливості, способів використання таких матеріалів у кримінальному провадженні.

Так, відповідно до ч. З ст. 252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками (тобто результати) не пізніше, ніж через двадцять чотири години з моменту їх припинення передаються про- курору, який і визначає подальші шляхи їх використання, приймаючи відповідні рішення. Він же водночас вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення НС(Р)Д речей І документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні (ч.4 ст. 252 КПК).

У загальному плані під рішенням (процесуальним) у кримінальному провадженні слід розуміти індивідуальний правозастосовний акт, винесений в межах компетенції, повноважень, та на виконання обов'язків відповідного суб'єкту досудового розслідування й спрямований на вирішення його завдань кримінального провадження.

Слід погодитися з тими вченими, які до процесуальних рішень відносять не лише рішення, яким надано процесуальну форму (постанови, подання, обвинувального акту та ін.), але й ті, які такої процесуальної форми не мають. Так, рішення слідчого, прокурора про проведення огляду, допиту свідка, проведення інших слідчих (розшукових) ДІЙ у письмовому вигляді не оформлюються. Це ж саме стосується й рішень щодо організації розслідування, наприклад планування, черговості, місця й тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій І Ін.

Під час розслідування суб'єктами провадження приймається безліч рішень, які стосуються початку й закінчення розслідування, визначення процесуального статусу осіб, забезпечення виконання рішень і поведінки осіб, визначення процесуального статусу речей і документів, порядку і тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій та ін.

Для розуміння особливостей прийняття рішень саме на підставі результатів НС(Р)Д доцільно розглянути види таких рішень за наступною їх класифікацією:

1) за формою процесуального оформлення рішень:

- рішення оформлені шляхом складання процесуальних документів (до них слід віднести ТІ, які оформлені ВІДПОВІДНО до вимог КПК України - постанови, доручення, вказівки прокурора та ін.);

- рішення оформлені шляхом складання не процесуальних документів (рішення, прийняття яких оформлено шляхом складання плану розслідування, планів проведення окремих слідчих (розшукових) дій, тактичних операцій в межах розслідування та ін.);

- рішення, що документально не оформлювалися (це рішення, які не оформлялися складанням будь-яких документів, наприклад, рішення щодо осіб, які підлягають допиту під час розслідування, тактики проведення слідчої дії та ін,),

2) за напрямами процесуальної діяльності:

- рішення щодо використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні;

- рішення щодо початку нового кримінального провадження;

- рішення щодо використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій для підготовки, організації і проведення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій,

3) за обов'язковістю їх прийняття:

- обов'язкові;

- факультативні.

Чинне законодавство в питанні щодо використання результатів НС(Р)Д під час досудового розслідування передбачає наявність права або обв'язку у особи, що його здійснює, прийняти відповідне процесуальне рішення.

Зокрема, КПК України передбачені наступні рішення, які зобов'язаний прийняти прокурор або слідчий за його дорученням, після отримання результатів проведення НС(Р)Д: 1) повідомлення про факт проведення НС(Р)Д; 2) визначення доцільності використання отриманих результатів у кримінальному провадженні або необхідності їх знищення; 3) повернення володільцю вилучених речей і документів; 4) використання результатів НС(Р)Д у іншому кримінальному провадженні.

Повідомлення про факт проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Особа, конституційні права якої були тимчасово обмежені під час проведення НС(Р)Д, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Таке повідомлення є обов'язковим.

У той же час, з урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, прокурор або слідчий за його дорученням визначають час, коли вони здійснять таке повідомлення протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом (ч. 2 ст. 253 КГЖ України).

Зміст повідомлення складається із зазначення виду негласної слідчої (розшукової) дії, а також подальшого використання отриманих матеріалів у кримінальному провадженні або їх знищення.

Визначення доцільності використання у кримінальному провадженні або необхідності знищення результатів НС(Р)Д. Відповідно до ст .ст. 250, 255 КПК України інформація, отримана в результаті проведення негласних слідчих (розшуко- вих) дій до постановления ухвали слідчого судді, якщо він постановив ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також результати негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути знищені (крім випадків визначених ч. З ст. 255 та ст. 256 КПК України - повернення власнику та використання у доказуванні).

У постанові прокурора про знищення відомостей та документів зазначаються відомості щодо кримінального провадження, його реєстраційний номер, короткий виклад обставин злочину, правова кваліфікація злочину, відомості про проведення негласної слідчої (розшукової) дії (щодо ухвали слідчого судці чи постанови слідчого, прокурора, одержані матеріали), які матеріали використано як докази, які піддягають знищенню/ підстави передбачені КПК України, а також співробітник режимно-секретного підрозділу, якому доручається знищення.

У постанові також зазначається повний перелік матеріалів, які підлягають знищенню, їх реквізити, назви, ознаки тощо, відомості про те, що власник документів І речей не зацікавлений в їх поверненні, про що є відповідна його заява.

Знищення інформації, відомостей, речей і документів здійснюється, відповідно до п. 6.6 Інструкції під контролем прокурора (за його присутності), у спосіб, що унеможливлює їх відтворення, у спеціально обладнаному режимному приміщенні, яке визначено наказом керівника органу, у складі якого діє слідчий підрозділ, керівника Генеральної прокуратури, прокуратури обласного рівня.

Про факт знищення комісією складається акт, у якому зазначаються реквізити речей чи документів, орган, який надав гриф секретності, відображається спосіб знищення. Складений акт підписують члени комісії та прокурор, який прийняв рішення про знищення і контролював його виконання. Знищення інформації, відомостей, речей та документів до затвердження акта не допускається. Акти щодо знищення зберігаються в режимно-секретному підрозділі.

Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов'язку здійснення повідомлення згідно з вимогами ст. 253 КПК України.

Повернення володільцю. Відповідно до ст. 255 КПК України забороняється знищувати речі або документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якщо їх власник може бути зацікавлений у їх поверненні.

Про наявність таких речей або документів прокурор або за його дорученням слідчий зобов'язаний письмово повідомити їх власника з метою з'ясування його бажання отримати ці речі або документи. Про повернення речей або документів їх власнику складається розписка. Допустимість таких дій та час їх вчинення визначаються прокурором, або слідчим за його дорученням, з урахуванням необхідності забезпечення прав та законних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

Використання в іншому кримінальному провадженні При здійсненні негласної слідчої (розшукової) дії особою, що її проводить, або прокурором, в результаті вивчення протоколу її проведення та додатків до нього, отриманих речей, документів, їх копій, можуть бути виявлені ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні.

Б такому випадку відповідно до п. 4.3.1 Інструкції слідчим або уповноваженим оперативним підрозділом невідкладно складається протокол негласної слідчої (розшуко- вої) дії, який не пізніше 24 годин з моменту виявлення ознак зазначеного кримінального правопорушення надається прокурору, який здійснює процесуальне керівництво розслідуванням.

Прокурор досліджує отриману інформацію і в разі підтвердження даних про виявлення ознак кримінального правопорушення, яке не розслідується, узгодивши питання з керівником прокуратури, складає відповідне клопотання, з дотриманням вимог ст. 248 КПК України, і вносить його на розгляд слідчому судді в порядку ст. 247 КПК України.

Перед поданням такого клопотання прокурор повинен з'ясувати зареєстроване чи ні досудове розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого виявлені під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Якщо ні, то про це зазначається у клопотанні до слідчого судді.

Слідчий судця може задовольнити клопотання прокурора про дозвіл на використання інформації, отриманої при проведенні негласної (слідчої) розшукової дії у іншому кримінальному провадженні, постановивши відповідну ухвалу, за умови, якщо прокурор доведе законність отримання цієї Інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

Прокурор, одержавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на використання інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії у Іншому кримінальному провадженні, у випадках коли таке провадження не розпочато, ВНОСИТЬ ВІДПОВІДНІ відомості до Єдиного реєстру до- судових розслідувань, доручає органу досудового розслідування проведення досудового слідства І направляє до нього ухвалу слідчого судді й відповідні матеріали проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Якщо таке досудове розслідування вже проводиться і процесуальний контроль його здійснює інший прокурор, то прокурор, який отримав ухвалу слідчого судці про дозвіл на використання інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії у іншому кримінальному провадженні, передає її разом Із матеріалами негласної слідчої (розшукової) дії цьому прокурору.

Наведений порядок дій, визначений чинним законодавством дозволяє зробити висновок, що слідчому, співробітникам оперативних підрозділів заборонено самостійно, офіційно використовувати результати негласних (слідчих) розшукових дій, отриманих у конкретному кримінальному провадженні, у іншому провадженні, в тому числі для його початку відповідно до ст. 214 КПК України. Розсекречення таких результатів здійснюється за ініціативи прокурора, комісією, створеною в органі, що отримав та зареєстрував відповідні носії інформації з обмеженим доступом.

Під час досудового розслідування на підставі результатів негласних слідчих (розшукових) дій можуть також прийматися рішення про обрання запобіжного заходу (його вид), в тому числі затримання підозрюваного, накладення арешту на майно, вжиття заходів безпеки стосовно учасників кримінального судочинства, визначення місця зберігання речових доказів, відсторонення підозрюваного від посади, передачі кримінального провадження від одного слідчого іншому, заява відводу слідчому, закриття кримінального провадження та ін.

Характерною умовою прийняття таких рішень є їх вмотивованість та наявність достатніх даних в матеріалах кримінального провадження, що об'єктивно підтверджують результати негласних слідчих (розшукових) дій, на підставі яких планується прийняти процесуальне рішення. Наприклад, під час їх проведення отримані відомості про загибель підозрюваного, на підставі .лише інформації отриманої негласно (навіть оформленої у формі протоколу) прийняти рішення про закриття провадження неможливо, цю Інформацію необхідно перевірити шляхом допиту родичів загиблого, отримання довідок за фактом загибелі та ін. Запобіжний захід щодо підозрюваного також може бути обраний з урахуванням інформації, отриманої негласним шляхом, але вона повинна бути підтверджена іншими матеріалами кримінального провадження, показаннями свідків, потерпілих, копіями вироків, довідками відповідних установ та Ін. Так само інформація щодо необхідності вжиття заходів безпеки стосовно конкретної особи, отримана негласним шляхом, не може бути підставою для прийняття рішення про вжиття таких заходів без відповідної заяви самої особи.

Б той же час існують випадки, коли зволікання з прийняттям процесуального рішення на підставі результатів негласних слідчих (розшукових) дій може призвести до небажаних наслідків для розслідування. Наприклад, не накладення арешту на майно підозрюваного, виявлене під час їх

Проведення, може Призвести ДО ТОГО/ що це майно може бути перепродано, сховано або знищено.

В будь-якому випадку рішення особи, що здійснює до- судове розслідування повинно враховувати: зміст і характер інформації отриманої під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, особливості прийняття (приводи, підстави, мотиви) та реатізацїї (виконання) конкретних процесуальних рішень у кримінатьному провадженні.

Основними властивостями матеріатів, які можуть використовуватися для прийняття процесуальних рішень, в тому числі щодо проведення слідчих (розшукових) дій є їх здатність до формування переконання уповноваженої особи щодо необхідності проведення певної слідчої (розшуко- вої) дії (прийняття процесуального рішення) та можливості отримання інформації в інтересах кримінального провадження.

Загальнійt порядок використання результатів НС(Р)Д у доказуванні визначений у an. 256 КПК України, згідно якої протоколи щодо їх проведення, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені речі і документи або їх коті можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що І результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час до- судового розслідування (ч 1 ст. 256 КПК).

У разі використання матеріалів НС(Р)Д як доказів у кримінальному провадженні вони підлягають оцінці за загальними правилами, визначеними в ст. 94 КПК України. Така оцінка полягає у з'ясуванні слідчим, прокурором за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінадьного провадження, належності, допустимості, достовірності, достатності фактичних відомостей отриманих під час проведення НС(Р)Д.

Належними, відповідно до ст. 85 КПК України, є результати (матеріали) НС(Р)Д, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження (час, місце вчинення злочину, особи причетні до цього, місце знаходження речових доказів). При цьому особлива увага законодавцем звертається на те, що результати НС(Р)Д можуть використовуватися як докази лише у кримінальному провадженні, в якому проводились такі дії.

Допустимість - це властивість доказів, що характеризує зовнішні умови формування доказів, механізм залучення фактичних даних до кримінального провадження. Допустимість результатів НС(Р)Д у цьому сенсі означає, що негласна слідча (розшукова) дія проведена:

- уповноваженим суб'єктом (слідчим, прокурором або оперативним підрозділом за їх дорученням);

- у встановленому КПК України та іншими нормативними актами (в тому числі відомчими інструкціями) порядку (отримано дозвіл суду, винесено відповідну постанову про проведення НС(Р)Д, визначених у главі 21 КПК України);

- з використанням способів, тактичних прийомів, що не порушують чинного законодавства;

- з дотриманням процедури процесуального оформлення, визначеної КПК України (складений протокол з дотриманням правил визначених у ст. 104 КПК України та відповідних статей 21 глави).

За визначенням Закону, результати НС(Р)Д, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є недопустимими й не можуть використовуватися як докази у кримінальному провадженні (ст. 87, 88, 89 КПК України).

Перевірка достовірності передбачає отримання підтвердження, що результати НС(Р)Д правильно, адекватно відображають матеріатьні і нематеріатьні сліди злочину (наприклад, перевірка аудіокасети Із результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж на предмет її цілісності, наявності монтажу тощо). Тобто уповноважена особа повинна про анатізу вати весь процес формування доказу (-ів).

Достатніми докази вважаються тоді, коли фактичні дані в своїй сукупності дають можливість установити всі, передбачені законом, обставини, що мають значення для кримінального провадження, на тому рівні знання про них, який необхідний для прийняття правильного рішення при розслідуванні (наприклад, для проведення обшуку за місцем знаходження розшукуваного, з метою його затримання). Достатність зібраних доказів визначається внутрішнім переконанням особи, яка здійснює досудове розслідування (слідчий, прокурор).

Аналіз діяльності правоохоронних органів та положень ст. 83, 99 КПК України дозволяє виділити наступні ситуації використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів у кримінальному провадженні:

- коли фактичні данні містяться у протоколах за результатами проведення НС(Р)Д;

- коли фактичні дані містяться у предметах, документах, які отримані під час проведення НС(Р)Д та відповідно до положень ст. 99 КПК України мають у кримінальному провадженні значення речових доказів.

Перша ситуація передбачає складення слідчим або співробітником уповноваженого оперативного підрозділу за результатами проведення НС(Р)Д відповідного протоколу (з додатками), який передбачений чинним КПК як самостійне джерело доказів і може використовуватися у кримінальному провадженні.

У другій ситуації мова йде про те, що під час проведення НС(Р)Д отримані предмети, документи, зразки, що, відповідно до ст. 99 КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (наприклад, гроші, які використовувалися під час оперативної закупки).

Як зазначалося вище, використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні здійснюється за рішенням прокурора, але у той же час до цього процесу може бути залучений і слідчий. Напрями використання результатів конкретних НС(Р)Д у кримінальному провадженні прямо пов'язані зі змістом та кількістю фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню, які в них містяться. Тобто від того, чи містять вони фактичні дані, які прямо вказують на вчинення особою злочину або виключають її причетність до нього (прямі докази), або містять відомості про факти, які передували, були супутніми події злочину чи мали місце після неї (непрямі докази).

У залежності від цього слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд використовують результати НС(Р)Д поряд із результатами гласних слідчих (розшукових) дій для обгрунтування своїх процесуальних рішень про проведення інших гласних та негласних слідчих (розшукових) дій з метою перевірки цих відомостей та отримання нових доказів, або в разі визнання їх достатності - про повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу, закриття кримінального провадження, звернення до суду з обвинувальним актом тощо.

При розкладі цього питання слід звернути увагу на наступні напрями використання таких результатів:

- як приводів і підстав для прийняття рішень про проведення інших слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій;

- під час проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій;

- для ознайомлення з результатами проведення НС(Р)Д сторони захисту.

Використання як прі{водів і підстав для проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Чинним законодавством не передбачено особливого порядку та способів використання результатів негласних слідчих (розшу- кових) дій для прийняття рішень щодо проведення інших слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) Дій.

На момент прийняття рішення про проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій на підставі отриманих результатів їх проведення, іноді ці підстави повинні міститися не лише в матеріалах, що знаходяться у прокурора, а й у матеріалах кримінального провадження, з яких вбачалося б, що таке рішення слідчого логічно випливає з процесу досудового розслідування, що дає змогу контролювати процес формування доказів, законність і обгрунтованість процесуальних рішень всім учасникам процесу.

Наприклад рішення про проведення обшуку, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, призначення експертизи повинно бути відображено у відповідній постанові, ухвалі яка згідно вимогам ст.ст.110, 370, 371 КПК України повинна бути мотивованою (містити відомості про обставини, які є підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, їх обґрунтування). При цьому мотивування підстав для проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій входить до мотивувальної частини цього процесуального документа. Тому воно повинно включати в себе посилання на відповідні матеріали, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якщо вони є підставою для проведення інших слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

КПК України не містить вимог, щодо формування підстав для проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій на підставі результатів останніх шляхом розкриття джерела отримання інформації. Проте матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, які будуть долучені до матеріалів кримінального провадження, повинні бути розсекречені й не розкривати форм І методів їх проведення, негласних джерел отримання Інформації. Тому з метою дотримання режиму секретності при залученні таких матеріалів та їх використанні необхідно забезпечити нерозголошення відомостей про сили, засоби, методи, що становлять державну таємницю, а також про осіб, що задія- ні під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Використання під час проведення слідчих (розшукових) дій результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій передбачає, по-перше, їх фактичне використання шляхом пред'явлення під час слідчої (розшукової) дії, наприклад пред'явлення під час допиту свідка (підозрюваного) фотознімків, відеозапису, отриманих під час негласної слідчої (розшукової) дії та Ін„ по-друге, використання інформації, яка міститься в матеріалах, наприклад інформації про «хобі» свідка для встановлення психологічного контакту під час допиту, щодо подій зафіксованих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою нагадати свідку час, місце його перебування, обставин, що цікавлять слідство тощо. У такому випадку Інформація використовується з тактичних міркувань, з метою більш ефективної підготовки та проведення окремої слідчої (роз- шукової) дії.

Існує і дещо вищий рівень використання таких матеріалів для прийняття тактичних рішень, який передбачає використання інформації зафіксованої в них дія більш ефективної організації розслідування. Зокрема мова може ввестися про визначення невідкладних слідчих (розшукових) дій, черговості, часу і місця їх проведення, затучення необхідної кількості учасників, сил і засобів.

Складовими процесуально-правового механізму забезпечення використання результатів негласних слідчих (роз- шукових) дій у доказуванні є положення ч. 2 та 3 ст. 256 КПК України, згідно Із якими передбачена можливість перевірки змісту протоколу негласної слідчої (розшукової) дії та відповідних додатків до неї слідчим, прокурором, судом шляхом допиту як свідка особи, яка проводила або приймала участь у проведенні негласної слідчої (розшукової) дії. Такий допит в разі необхідності може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом. Також можливим є проведення допиту осіб, з приводу дій та контактів яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії. Перед проведенням такого допиту ці особи письмово повідомляються про це в порядку, передбаченому ст. 253 КПК України, в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

Особливість ознайомлення осіб з протоколами негласних слідчих (розшукових) дій І додатками до них полягає в тому, що ці особи попереджаються про кримінальну відповідальність по ч. 1 ст. 387 KK України за розголошення відомостей про факт, методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, що їх проводили, інформацію, отриману в результаті їх проведення.

Також не допускається виготовлення копій протоколів про проведення негласних (слідчих) розшукових дій І додатків до них, як під час досудового розслідування так і під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України.

При проведенні негласної слідчої (розшукової) дії особою, що її проводить, або прокурором, в результаті вивчення протоколу її проведення та додатків до нього, отриманих речей, документів, їх копій, можуть бути виявлені ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні. Така інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Таке клопотання складається прокурором із дотриманням вимог ст. 248 КПК України і подається в порядку ст. 247 КПК України слідчому судді. Перед поданням такого клопотання прокурор повинен з'ясувати зареєстроване чи ні досудове розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого виявлені під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Якщо ні, то про це зазначається у клопотанні до слідчого судді.

Слідчий судця може задовольнити клопотання прокурора про дозвіл на використання інформації, отриманої при проведенні негласної (слідчої) розшукової дії у іншому кримінальному провадженні, постановивши відповідну ухвалу, за умови, якщо прокурор доведе законність отримання цієї інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

Прокурор, одержавши ухвалу слідчого судці про дозвіл на використання інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії у іншому кримінальному провадженні, у випадках коли таке провадження не розпочато, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та доручає органу досудового розслідування проведення досудового розслідування і направляє до нього ухвалу слідчого судді та відповідні матеріали проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо таке досудове розслідування вже проводиться і процесуальний контроль його здійснює інший прокурор, то прокурор, який отримав ухвалу слідчого судді про дозвіл на використання Інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії у іншому кримінальному провадженні, передає її разом із матеріалами негласної слідчої (розшукової) дії цьому прокурору.

Контрольні питання

1. Дайте визначення використанню результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.

2. Назвіть етапи діяльності з використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.

3. У чому полягають особливості використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні під час досудового розслідування?

4. Назвіть вимоги, що пред'являються до змісту протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них.

5. У чому полягають особливості використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій під час проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій?

6. Розкрийте особливості використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у інших кримінальних провадженнях.

Літературні й Інші джерела до восьмого розділу

1. Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квітня 2012 р.: Голос України від 19.05.2012 / N90-91/.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів Б.Г. Гончаренка, Б.Т. Нора, М.Є. Шумила. - K.: Юстиніан, 2012. -1224 с.

3. Кримінатьний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. У 2-х т. Т.1 / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін. - X.: Право, 2012. - 768 с.

4. Бандурка О.М. Теорія і практика оперативно-роз- шукової діяльності. - Харків: Золота миля, 2012. - 620 с.

5. Грошевий Ю.М., ФомІн C Б. Кримінально-процесуальне доказування та оперативно-розшукова діяльність: Навчальний посібник. - X.: Праю, 2010. - 112 с.

6. Зеленецкий В.С., Куркин Н.В. Обеспечение безопасности участников уголовного судопроизводства. - Харьков, 2000.-404 с.

7. Негласні слідчі (розшукові) дії та використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному провадженні: Навчально-практичний посібник / Ky- дінов С.С., Шехавцов Р.М., Дроздов О. M., Гриненко CO. - X.: «Оберіг», 2013. - 344 с.

8. Оперативно-розшукова діяльність: Навчальний посібник/ Є.М.Моісеєв, О.М. Джужа, Д.Й. Никифорчук та ін. / за заг. ред. О.М. Джужи. - K.: Правова єдність, 2009. - 310 с.

9. Основы оперативно-розыскной деятельности в Украине (понятие, принципы, правовое обеспечение). Часть первая: учебное пособие / Э.А. Дидоренко, Б. И. Баранен- ко, В. А. Глазков и др.; Под ред. проф. Э. Б. Виленской. - Луганск: РИО ЛАВД, 2006. - 245 с.

10. Погорецький М.А. Функціональне призначення опе- ративно-розшукової діяльності у кримінальному процесі. - X.: Apcic ЛТД, 2007. - 576с.

11. Шумило М.Є., Рудей Б.С. Реалізація конституційного принципу таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та Іншої кореспонденції у досудових стадіях кримінального процесу України. - K., 2012. - 207 с.

Розділ 9