<<
>>

Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій

Реалізуючи функції щодо забезпечення суспільного порядку та протидії правопорушенням, держава вправі вимагати від громадян поведінки, яка б відповідала вимогам, зафіксованим у нормах права.

Право, на думку окремих вчених, це такий нормативно-ціннісний регулятор, який потребує певної сторонньої підтримки, вимагає силових методів гарантування, тобто застосування сили, здатної виливати на волю людей, перебороти їх опір і домогтися фактичної його реалізації1.

Звичайно, що для виконання своїх функцій держава в особі правоохоронних органів повинна мати можливість вдаватися до примусу в разі порушення правових норм. Достатньо категорично цю обставину підкреслює американський футуролог Е. Тоффлер: «За будь-яким законом, гарним чи поганим, ми натикаємося на зброю»[36] [37]. Тотожну думку висловлюють І провідні представники вітчизняної кримінально-процесуальної науки, ратуючи за потребу в сильних механізмах, які б забезпечували верховенство права в усіх сферах життєдіяльності[38].

Ототожнити з метафорично представленими у вище- наведених висловлюваннях «зброєю» чи «силою» можна й негласні слідчі (розшукові) дії, оскільки в разі їх застосування відбувається суттєве обмеження прав і свобод громадян, яке за абстрактно-формальної оцінки може бути прирівняне навіть до їх порушення2. Саме ця специфічна риса негласних слідчих (розшукових) дій зумовлює потребу Б їх чіткому законодавчому регулюванні та створенні відповідних гарантій з метою недопущення протиправного звуження чи ігнорування інтересів осіб, що опинилися у сфері кримінальних процесуальних дій.

У сучасній практиці боротьби зі злочинністю непоодинокими є випадки, коли громадяни, потрапляючи до орбіти кримінальних процесуальних правовідносин, свідомо чи інтуїтивно набувають негативного досвіду, оскільки зв'язок кримінального провадження з державним примусом та потенційною загрозою правам людини знаходиться в певному протиріччі з традиційним уявленням про свободу.

Зрозуміло, що зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, негласне обстеження житла, Інші негласні слідчі (розшукові) дії виглядають в очах пересічних громадян як загроза для їхнього особистого життя, а система гарантій від безконтрольного їх проведення багатьом залишається невідомою. Насправді ж національне законодавство містить цілий комплекс положень, спрямованих на захист приватного життя та дотримання прав і свобод громадян у цій сфері.

Серед законодавчих положень, які забезпечують охорону таємниць особистого життя громадян від протиправного ознайомлення з їхнім змістом, основне місце займають норми Кримінального кодексу України (далі - KK України)[39], що встановлюють кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а також Інші дії, що порушують недоторканність житла громадян (ст. 162), порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163), незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконну зміну такої іїтфо- рмації (ст. 182), незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації (ст. 359), а також за протиправні дії, передбачені розділом XVI KK України «Злочини у сфері використання ЕОМ (комп'ютерів), систем та комгґютерних мереж і мереж електрозв'язку».

Окрім норм матеріального права, положення, які забезпечують ефективний захист приватного життя від несанкціонованого втручання, містяться й у процесуальному законодавстві. Однією з таких гарантій, вироблених багатовіковою юридичною практикою, є судовий контроль за здійсненням певних заходів органів розслідування, які обмежують конституційні права громадян.

Відповідно до міжнародних стандартів, у Конституції України також зазначається, що окремі обмеження прав громадян можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом.

Наведене конституційне положення отримало деталізацію в КПК України, яким встановлено загальні риси механізму прийняття рішень слідчим суддею про застосування негласних обмежень, підстави їх прийняття, вимоги до таких рішень тощо. Варто пригадати, що § 2 глави XXI КПК починається з фрази - «ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судці». Зроблений законодавцем акцент, на нашу думку, дає підстави для висновку про ключове місце судового контролю у системі гарантій, які забезпечують захист від необгрунтованого та незаконного обмеження прав громадян.

У цілому ж, варто відзначити, здобута судовою системою України репутація принципового та надійного гаранта законності не викликає жодних сумнівів в доцільності запровадження судового контролю, особливо в такій потенційно небезпечній для приватного життя сфері як кримінальне судочинство. По-перше, зважаючи на ту обставину, що органи судової влади не пов'язані з реалізацією функції кримшатьного переслідування, то контроль, здійснюваний слідчим суддею щодо перевірки обґрунтованості та законності негласних слідчих (розшукових) дій, має всі підстави вважатися об'єктивним та неупередженим.

По-друге, результати аналізу норм КПК України, що стосуються процедури надання відповідних дозволів, свідчать про значну еволюцію інституту судового контролю в порівнянні з його дореформеним аналогом. Насамперед прогресивною є сама ідея закріпити визначальні риси судового контролю на законодавчому рівні. До прийняття чинного КПК України це питання у процесуальному законодавстві, як і в Законі «Про оперативно-розшукову діяльність», висвітлювалося лише номінально. Значна частина вказівок зосереджувалася на рівні підзаконних актів та ква- зіджерел права. Але подібна незавершеність закону зумовлювала такий небезпечний стан, в якому приписи, що підлягали закріпленню на законодавчому рівні (оскільки стосувалися гарантій прав громадян), регламентувалися наказами й Інструкціями, нерідко закритого характеру, унаслідок чого реальність механізму дотримання прав громадян ставилася під загрозу.

По-третє, заслуговує позитивних оцінок закріплення на законодавчому рівні вимог щодо змісту та форми клопотань, які вносяться на розгляд слідчого судді з приводу надання дозволу на проведення негласних слідчих дій.

По-четверте, на відміну бід дореформеного законодавства, чинний КПК України нарешті вирішив питання щодо тривалості негласних обмежень прав громадян. У ст. 249 чітко вказується, що строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці. В разі потреби цей термін може бути продовжений на підставі розгляду нового клопотання, але загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати негласна слідча (розшукова) дія, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, а якщо ця дія здійснюється з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується бід органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду, та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи.

При дослідженні судового контролю справедливою є постановка питань про його види, методи, принципи та межі. Проте чи не найактуальнішим завданням щодо правильного розуміння судового контролю вбачається визначен-

ня його об'єкту та предмету. Виконання цього завдання, вважаємо, надасть можливість більш чітко визначити обсяг контрольних повноважень суду в зазначеній сфері.

Огляд юридичної літератури, нажать, не дає підстав вважати, що питання об'єкту та предмету контрольно-наглядової діяльності можна вважати вирішеним, хоча зазначені дефініції досліджувались в межах адміністративного права, фінансового права, теорії прокурорського нагляду й Інших галузях правових знань. Одні автори ототожнюють поняття «об'єкт» і «предмет», друга група дослідників розглядає їх як відносно самостійні, треті вважають, що слід вести мову або про предмет, або ж про об'єкт, Інші взагалі дійшли висновку про надзвичайну близькість цих понять (зокрема в етимологічному аспекті), що свідчить про недоцільність їх розподілу[40].

На наш погляд щодо питання про об'єкт судового контролю, то суд контролює діяльність (або бездіяльність) органів розслідування, і при цьому лише в тій частині, що пов'язана з тимчасовим обмеженням (наприклад в разі звернень слідчого до суду з відповідним клопотанням) або можливим порушенням (наприклад в разі звернень громадян до суду зі скаргами) конституційних прав та свобод громадян. Інакше кажучи, доки діяльність слідчого чи про- курора не буде пов'язана з обмеженням недоторканості прав та свобод громадян, їх діяльність не є об'єктом судового контролю в тому розумінні, в якому цей процес має відбуватися відповідно до ст. 248 КПК України.

Можливо, потребує додаткових пояснень, в яких випадках бездіяльність слідчого чи прокурора виступатиме об'єктом судового контролю, зокрема в разі оскарження грома-

дянами певних дій і рішень. Вважаємо, що прикладами такої бездіяльності можуть бути зберігання отриманих при втручанні у приватне спілкування відомостей, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, хоча БОНИ не містять інформації про вчинення заборонених законом дій. У цьому відношенні положення ст. 255 містять однозначну й категоричну вимогу про те, що відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення. Іншим прикладом бездіяльності слідчого або прокурора, який також може досліджуватися при реалізації контрольних повноважень суду, є Ігнорування законних вимог щодо повідомлення осіб, відносно яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії.

Зважаючи на вищевикладені міркування, об'єктом судового контролю б досліджуваній сфері слід визнати діяльність (або бездіяльність) слідчого (прокурора), що пов'язана з тимчасовим обмеженням або можливим порушенням конституційних прав громадян.

Отже, варто дійти висновку, що предметом судового контролю відносно негласних слідчих (розшукових) ДІЙ є законність та обґрунтованість рішень і дій слідчого (прокурора), реалізація або виконання яких супроводжується обмеженням конституційних прав громадян.

При цьому перевірка законності та обгрунтованості передбачає порівняння певних ситуацій, які виникли під час досудового слідства, тим умовам, з якими закон пов'язує можливість проведення певних негласних слідчих (розшукових) ДІЙ.

Визначивши об'єкт та предмет судового контролю, варто також зупинитися й на організаційно-процедурних засадах діяльності слідчого судді щодо надання відповідних

дозволів. На нашу думку, з огляду на потенційну можливість зловживань при проведенні негласних слідчих дій, визначення порядку надання дозволу є чи не найважливішим моментом у пізнанні правозахисної спрямованості судового контролю, оскільки «зловживання владою можливо обмежити лише в тому випадку, якщо владний примус здійснюється не просто згідно закону, а в межах чітко регламентованої законом безпристрасної процедури»[41]. У новому КПК України процедурні засади надання судового дозволу регламентовано ст.ст. 246-249, отже спробуємо проаналізувати ці положення.

Для зручності дослідження порядку надання судового дозволу умовно розділимо цю процедуру на три етапи: 1) підготовка документів для отримання дозволу та їх внесення на розгляд слідчому судці; 2) розгляд зазначених документів слідчим суддею; 3) винесення судом рішення на підставі розгляду клопотання про надання відповідного дозволу або відмову в цьому.

Так, на першому етапі, згідно встановленого КПК порядку, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судці з клопотанням про дозвіл у порядку, передбаченому статтями ст.ст. 246, 248, 249 КПК. Належним чином складене клопотання подасться до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя.

З позиції внутрішнього змісту клопотання має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) короткий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання; 3) правова кваліфікація злочину із зазначен-

ням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; 4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію; 5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину; 6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення; 7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб; 8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про Ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально Ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; 9) обгрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з Іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

До клопотання слідчого, прокурора додається також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

Характерними рисами другого етапу, а саме безпосереднього розгляду внесеного клопотання, є наступне:

а) розгляд клопотань здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування ( ст. 247 КПК);

б) слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (роз- шукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання (ст. 248 КПК).

На третьому етапі слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії,

якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що: а) вчинений злочин відповідної тяжкості; б) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинити злочин.

Надаючи дозвіл на проведення зазначених дій, слідчий судця повинен одержати достатні знання про певні обставини, що свідчать про необхідність його проведення, за умов вичерпання Інших, не пов'язаних з обмеженням прав громадян, можливостей задокументувати протиправну діяльність. При цьому властивість знань, що лежать в основі судового дозволу на проведення негласних слідчих дій, як окремого виду судового рішення, повинна характеризуватися наступними ознаками: вибірковістю, обґрунтованістю, сукупністю досліджених даних, що свідчать про необхідність проведення даних дій; системністю; достатністю для винесення законного й обґрунтованого рішення[42].

Вибірковість полягає в тому, що при прийнятті рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії не потрібно, щоб слідчий суддя обґрунтовував своє рішення на представлених слідчим даних, що комплексно розкривають сутність досліджуваної події чи поведінки контрольованої особи, оскільки це недосяжно на даній стадії. Але в той же час у являється необхідним володіння певною сукупністю фрагментарних знань, що дозволяють сформувати у слідчого судді переконання про необхідність проведення негласних слідчих (розшукових) дій досліджуваного виду.

Характеризуючи обґрунтованість, достатність І сукупність досліджених даних як властивостей знання, що ле-

ЖИТЬ Б основі рішення слідчого судді про надання дозволу на здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, слід зазначити, що закон не розкриває вимоги достатності й обґрунтованості, надаючи тим самим дискреційні повноваження слідчим судцям у вирішенні цих питань.

Обгрунтованість рішенні слідчого судді про надання дозволу полягає б усвідомленні сукупності представлених даних, які надають підставу хоча б підозрювати, що в діяннях особи, у відношенні якої планується проведення негласної слідчої дії, містяться ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Підозра при цьому ґрунтується на фактичних даних, що з достатнім ступенем імовірності дозволяють констатувати або прогнозувати протиправну поведінку контрольованої особи.

В іншому випадку, за умов відсутності у слідчого судді переконання щодо потреби проведення негласної слідчої (розшукової) дії, слідчий суддя відмовляє у наданні відповідного дозволу. Постановления слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, а також містити відомості про:

1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням;

2) злочин, у зв'язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала; 3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію; 4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; 5) строк дії ухвали.

Прискіпливої уваги заслуговують також питання визначення тих видів обмежень конституційних прав і свобод людини та громадянина, які можуть застосовуватися до постанови відповідної ухвали слідчого судді (в умовах цейтноту). Справа в тому, що КПК містить суперечливі вказівки щодо можливості застосування вказаних обмежень. Так, ст. 250 КПК встановлює, що у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами I, II, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини KK України, негласні слідчі (розшукові) дії можуть бути застосовані до постановления ухвали слідчого судці у випадках, передбачених КПК, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. Натомість ст. 258 КПК встановлює, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судці. Отже, виникає дилема: якими правилами керуватися, чи допускається, наприклад втручання у приватне спілкування до постановления відповідної ухвали слідчого судді? Відповідь на це питання знаходиться у площині загальноправового принципу lex specialis derogat generali, запозиченого ще з римського права багатьма правовими системами романо-германської сім'ї.

Сутність цього принципу полягає в тому, що в умовах конкуренції загального (generalis) та спеціального (specialis) правила, пріоритет у правозастосуванні має надаватися саме спеціальному правилу. При цьому загальними правилами зазвичай вважаються норми, що регулюють певний вид суспільних відносин, а спеціальними - підвид у межах цього виду.

Отже, щодо втручання у приватне спілкування та його різновидів має застосуватися спеціальна норма, тобто ст. 258 КПК України. Виходячи з норм КПК України проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановления ухвали слідчого судді дозволяється лише відносно таких дій: установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268), спостереження за особою (ст. 269).

Б цілому ж, розгляд повноважень слідчого судді щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшу- кових) дій дозволяє стверджувати, що судовий контроль має своєю метою захист прав та свобод громадян, який досягається попередженням необгрунтованих обмежень у сфері кримінального судочинства.

Питання для самоконтролю

1. Які негласні слідчі (розшукові) дії проводяться на підставі дозволу слідчого судді?

2. Що виступає об'єктом судового контролю за законністю й обгрунтованістю проведення негласної слідчої (роз- шукової) ДІЇ?

3. У чому полягає предмет судового контролю за законністю й обгрунтованістю проведення негласної слідчої (розшукової) дії?

4. Якою є процедура отримання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії?

5. Яким вимогам має відповідати клопотання слідчого щодо отримання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії?

6. Яким вимогам має відповідати ухвала слідчого судді щодо надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії?

7. Чи дозволяється в окремих випадках проведення негласних слідчих (розшукових) дій без дозволу слідчого судді, якщо такі дії потребують судового дозволу?

Літературні й інші джерела до одинадцятого розділу

1. Грошевий Ю.М., Єськов С.В. Судовий контроль у сфері оперативно-розшукової діяльності: Монографія / [Ю.М. Грошевий, С.В. Єськов]; MBC України, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. ДІ- доренка. - Луганськ: PBB ЛДУВС, 2009. -128 с.

2. Грошевий Ю.М., Єськов С.В. Проблеми регулювання дозвільних повноважень суду у сфері оперативно-розшу- кової діяльності / / Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. «Удосконалення норм кримінально-процесуального законодавства». Спецвипуск Ne 3. - Луганськ: PBB ЛДУВС Ім. Е.О. Дідоренка, 2008. - С. 6-12.

3. Еськов С.В., Баев А.А., Мизин А.Ю. Субъекты контроля и надзора за соблюдением прав граждан в деятельности правоохранительных органов Украины // Актуальные проблемы правоприменительной и правоохранительной деятельности б современных условиях: Материалы VII международной научно-практической конференции, г. Новочеркасск, 29 апреля 2009 г. / Южно-Российский технический университет (НПИ). - Новочеркасск: ЮРГГУ (НПИ), 2009. - С. 25-28.

4. Єськов С.В., Черков В.О., Черкова М.Ю. Контроль та нагляд за дотриманням конституційних прав і свобод людини в оперативно-розшуковій діяльності: Навчальний посібник / MBC України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка; [За заг. ред. проф. Ю.М. Грошевого]. - Луганськ: РБВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. - 176 с.

5. Єськов С.Б. Судовий контроль у сфері оперативно- розшукової діяльності: досвід історико-правового дослідження // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - Nal. - Є. 86-95.

6. Єськов С.В. Практика реалізації контрольних повноважень суду щодо надання дозволів на проведення зняття 292

інформації з канатів звя'зку / / Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2010. Ns 3. - Луганськ: PBB ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. - С. 138-143.

7. Єськов С.В. Об'єкт І предмет судового контролю у сфері втручання у приватне спілкування / / Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, ЗО листопада 2012 р.) Т.2 / Відп. за випуск В.М. Дрьомін; Національний університет «Одеська юридична академія». - Одеса: «Фенікс», 2012. - С. 310- 312.

8. Єськов С.В. Судовий контроль у сфері втручання у приватне спілкування / / Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - 2012. - №4. - 060-174.

9. Єськов С.В. Інституційні особливості демократичного цивільного контролю за негласними обмеженнями прав громадян у протидії злочинності / / Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». - 2012. - Вин. 20. Ч. I. Т. 4. - С.131-134.

10. Єськов С.В. Процедурні засади надання судового дозволу на втручання у приватне спілкування // Теоретичні та практичні проблеми кримінального судочинства: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Донецьк, 19 жовтня 2012 року). Реджол.: 0.0. Волобуєва, О.В. ОдерІй, В.П. Горбачов, А.І. Журба. - Донецьк: ДЮІ MBC України, 2013. - C 83-85.

<< | >>
Источник: Е.О. Дідоренка. Негласні слідчі (розшукові) дії та особливості їх проведення оперативними підрозділами органів внутрішніх справ: навчально-практичний посібник / Б.І. Бараненко, О.Б, Бочковий, К.А. Гусєва та ш. ; MBC України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім,. - Луганськ : РБВ ЛДУВС їм. Е.О. Дідоренка,2014. - 416 с.. 2014

Скачать оригинал источника

Еще по теме Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій:

  1. Інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності ОВС України
  2. 3.2. Удосконалення адміністративного законодавства, що регулює наглядову діяльність військових прокуратур в Україні
  3. Інформаційно-аналітичне забезпечення проведення негласних слідчих (розшуковнх) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  4. Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  5. Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій
  6. Сторона захисту у підготовчому провадженні
  7. Принцип змагальності сторін в адміністративному, господарському, цивільному та кримінальному судочинстві
  8. 1.2. Цілі діяльності органів кримінальної юстиції в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -