<<
>>

Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ

Конституцією України (ст. 121) і Законом України «Про прокуратуру» (ст. 5) одним із напрямів діяльності прокуратури визначено нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство.

У ч. 2 ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) зазначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва. Відтак, закріплення за прокурором повноваження з процесуального керівництва розслідуванням злочинів відповідними слідчими підрозділами зумовлює радикальну зміну характеристик кримінально-процесуальної діяльності прокуратури.

Насамперед для визначення сутності нового правового статусу прокурора у кримінальному провадженні доцільно розглянути, як це питання вирішується у міжнародних нормативно-правових актах та законодавстві Інших держав.

Сучасне розуміння ролі та місця прокурора у кримінальному процесі полягає в площині нормативно-правового впливу Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Pa-

245

ди Європи «Щодо ролі прокурорів в системі кримінального правосуддя», у ній визначено, що процесуальне керівництво може здійснюватися прокуратурою з наданням прокурорам владних повноважень стосовно органів розслідування. Такі повноваження прокурора є загальновизнаною європейською практикою, тому у пункті 22 Рекомендації Rec (2000) 19 вказується, що у країнах, де поліція або підлегла прокуратурі, або де поліцейські розслідування проводяться під наглядом прокуратури, держава повинна вжити відповідних заходів, щоб гарантувати прокурорам наступні повноваження:

1) давати поліції відповідні вказівки для ефективного виконання пріоритетів кримінальної політики, особливо що стосується рішень про те, які категорії справ повинні розглядатися прокуратурою, про способи збору доказів, роботі персоналу, про тривалість розслідування, про інформацію, надавану прокурорам, і т.д.;

2) здійснювати оцінку й внутрішній контроль у тій мері, у якій вони необхідні для спостереження за виконанням вказівок прокуратури.

Не випадково КПК України значно розширює обсяг повноважень прокурора щодо нагляду за додержанням законів при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій порівняно з повноваженнями, передбаченими чинним Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 14).

Варто зазначити, що владні за своїм характером повноваження прокурора закріплені у кримінально-процесуальному законодавстві низки європейських країн, зокрема у Німеччині (1974), Італії (1988), Іспанії (1995), Австрії (2004), Франції (2010). У законодавстві цих держав визначається мета прокурорського процесуального керівництва, яка полягає у забезпеченні законності, ефективності та професійності досудового провадження. Завдання прокурора пов'язане не стільки, власне, в охороні законності, як у забезпеченні інших напрямів діяльності прокуратури, особливо процесуального керівництва слідством. Тому до прокуратури висувається законодавча вимога щодо здійснення вельми жорсткого контролю за поліцією, котра є органом до- судового розслідування.

Наприклад, в Італії у досудовому провадженні, яке здійснює слідчий суддя, прокуратура користується правом необмеженого контролю. Про будь-яку слідчу ДІЮ СЛІДЧИЙ судця зобов'язаний проінформувати прокуратуру, якій надано право участі б усіх допитах, експертизах тощо, якщо вона вважатиме це за потрібне в інтересах розслідування.

У Франції прокурор керує поліцейським дізнанням і досудовим розслідуванням, які проводить слідчий суддя, а також виконує функцію контролю за розслідуванням, здійснюваним судовою поліцією й слідчим суддею. Останній, знаходячись б організаційному підпорядкуванні судових органів, при виконанні своїх повноважень діє в межах вказівок прокурора. Стаття 80 КПК Франції містить імперативне положення: «Слідчий суддя може проводити розслідування тільки на підставі вимог прокурора». Слідчий судця розпочинає розслідування лише на підставі попереднього висновку прокурора. На будь-якій стадії розслідування прокурор має право втручання і взяття на себе виконання слідчих дій або надання слідчому судці обов'язкових для виконання вказівок.

По завершенні розслідування слідчий суддя передає матеріали справи прокуророві. Останній у разі згоди з висновками слідчого судці повертає йому справу. Після цього слідчий судця або виносить постанову про припинення справи, або направляє справу до відповідної судової Інстанції.

У Німеччині прокурор також здійснює керівництво розслідуванням, яке проводять поліцейські органи. Поліція сама визначає способи й обсяг розслідування, якщо про це немає конкретних вказівок прокурора.

У державах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Румунія, Чехія тощо) прокурор наділений правом здійснювати нагляд за виконанням законів у діяльності органів дізнання й оперативно-розшукових органів

Разом з тим у деяких державах колишнього CPCP законодавець відмовився від прокурорського нагляду за законністю досудового слідства. До таких держав належать, зокрема: Азербайджан (ст. 18 Закону про прокуратуру), Вірменія (КПК 1998 р.), Грузія (ст. 2 Закону про прокуратуру), Латвія (ст. 18 Закону про прокуратуру), Литва (ст. 118 Конституції), де прокуратура здійснює нагляд за виконанням законів у діяльності органів дізнання й оперативно-роз- шукових органів. Лише в Естонії за прокуратурою збережено функцію нагляду за законністю досудового провадження у кримінальних справах (ст. 1 Закону про прокуратуру, ст. 22 КПК).

Предмет прокурорського нагляду за виконанням законів органами, які здійснюють дізнання й досудове слідство, законодавство про прокуратуру країн, що входять до Співдружності Незалежних Держав, визначають майже однаково, хоча наявні й певні відмінності.

Російська модель процесуального керівництва прокурором досудовим розслідуванням є наближеною до української, теоретичний аналіз її досить вдало проведений С.А. Шейфером. Так у Росії згідно з оновленим кримінально-процесуальним законодавством за прокурором збережено ряд повноважень, застосовуючи які, він спроможний скеровувати попереднє слідство у необхідному напрямі. Зокрема, це повноваження прокурора щодо вилучення справ у слідчих різних відомств і передачі їх до Слідчого комітету при Прокуратурі Російської Федерації (п.

12 ч. 2 ст. 37 КПК

РФ)/ отримання відповідно до ч. 5 ст. 165 КПК РФ від слідчих повідомлень про проведення ними обшуку, виїмки у житлі та Інших дій, які вимагають дозволу суду, отримання копії постанови про порушення кримінальної справи, притягнення як обвинуваченого, про відмову в порушенні кримінальної справи. Прокурор також виїжджає на місця вчинення злочинів, підписує статистичні картки на виявлені злочини та про результати розслідування тощо.

Згідно з Федеральним законом «Про прокуратуру Російської Федерації» (ст. 29) предметом такого нагляду є дотримання прав і свобод людини й громадянина, встановленого порядку розгляду заяв та повідомлень про злочини, проведення оперативно-розшукових заходів і розслідування, а також законність рішень, прийнятих органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Узагальнюючи досвід Іноземних держав, можна зробити висновок, що прокурорський нагляд є важливою складовою законності кримінального провадження. Саме прокурор як суб'єкт кримінального процесу б першу чергу відповідальний за ефективне функціонування всієї системи органів досудового провадження.

У контексті вищезазначеного особливу увагу слід звернути на наступну визначальну обставину.

У Кримінальному процесуальному кодексі України вперше в історії вітчизняної юриспруденції процесуального статусу набули спеціальні негласні заходи, спрямовані на пошук І фіксацію даних про підготовку і вчинення злочинів та осіб, що їх вчинили - негласні слідчі (розшукові) дії. Законодавець не тільки надає процесуального статусу вказаним діям, але й визначає їх як різновид слідчих (розшуко- вих) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених Кодексом. При цьому негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Саме це підтверджує винятковий режим таких дій порівняно із іншими слідчими діями.

Тому характер та обсяг повноважень прокурора щодо нагляду за додержанням законів при їх проведенні без перебільшення визначає ключову роль прокурора у забезпеченні законності негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні.

Передусім варто зазначити, що негласні слідчі (розшукові) дії (НС(Р)Д) проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ст. 246 КПК України). Проводити - НС(Р)Д відповідно до ч.6 ст.246 КПК України має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення - НС(Р)Д можуть залучатися також Інші особи.

Відповідно і повноваження прокурора щодо забезпечення законності при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, які визначаються не Законом України «Про прокуратур», а КПК України, мають процесуальний характер, є одним з напрямів нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудебны розслідуванням. Адже у кримінальному процесуальному законодавстві втілюється концептуальне положення про безперервне І постійне процесуальне керівництво прокурором всім досудовим розслідуванням (щодо конкретного кримінального правопорушення) з його початку до завершення.

Тому окремого розгляду потребує з'ясування сутності процесуального керівництва досудовим розслідуванням взагалі, а також керівництва проведенням - НС(Р)Д, зокрема.

У загальному плані слід констатувати ту обставину, що текст КПК України не містить легітимного визначення категорії «процесуальне керівництво». Огляд наукової літератури також свідчить про недостатню розробленість цього питання в доктрині кримінального процесу.

Б юридичній науці питання про співвідношення про- курорського нагляду І процесуального керівництва досудо- вим розслідуванням з боку прокурора є предметом довготривалої дискусії, б ході якої висловлювались різні, інколи діаметрально протилежні точки зору .

Говорячи про співвідношення понять «процесуальне керівництво з боку прокурора досудовим розслідуванням» і «нагляд прокурора за додержанням законів при проведенні досудового розслідування», варто відмітити однорі-

Одні науковці, зокрема В.П Бож'єв, М.В. Жогін, МЛ. Ковальов, В.М. Ca- вицький, Х.С. Таджиєв на підставі аналізу повноважень прокурора у до- судових стадіях кримінального процесу вважають, що функція процесуального керівництва розслідуванням була притаманна прокурору на протязі усього періоду існування прокуратури. Так, В.М. Савицький наголошував: «Усі процесуальні форми участі прокурора у досудовому слідстві е за своєю суттю його керівництвом слідством, конкретні засоби здійснення на цій ділянці роботи прокурора його головної конституційної фіункцїі - нагляду за точним виконанням законів».

Натомість інші вчені дотримуються думки, що функції керівництва слідством і нагляду за додержанням законності при розслідуванні злочинів не можуть одночасно поєднуватися для посади прокурора. Так, Б.К. Клочков зауважував, що наглядові фіункції прокурора є водночас з його боку керівництвом розслідуванням. Його міркування зводяться до того, що процесуальне керівництво діяльністю органів дізнання і попереднього слідства, за якого вказівки прокурора мають обов'язковий характер, с не нічим іншим як адміністративною владою, що реалізується у кримінально-п роцесуал ьн ій фюрмі.

дність цих категорій. Адже як процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням, так І прокурорський нагляд за додержанням законів органами досудово- го розслідування мають спільні завдання - забезпечення суворого додержання кримінального процесуального закону І правильного застосування норм кримінального та іншого матеріатьного права органами досудового розслідування.

До того ж процес у атьне керівництво розслідуванням з боку прокурора зумовлене наявністю у нього владних повноважень, визначених кримінатьним процесуальним законом. Використовуючи ці повноваження прокурор мусить забезпечити законність і обгрунтованість процесуальних рішень органів досудового розслідування І, відповідно, для виконання цього завдання він має повноваження щодо скасування незаконних і необгрунтованих рішень слідчого.

У цьому контексті процесуальне керівництво досудо- вим розслідуванням правомірно розглядати як один із засобів реатізаціі прокурором функції нагляду за додержанням законів органами, якими здійснюється розслідування кримінальних правопорушень.

Нарешті, у зазначених, практично ідентичних поняттях різниця полягає лише у наглядових повноваженнях прокурора, які, з одного боку, забезпечують відповідність кримінально-процесуальної діяльності органів досудового розслідування завданням кримінального судочинства, наведеним у ст. 2 КПК України, а з іншого - забезпечують додержання вимог закону в кримінальному провадженні.

У літературних джерелах специфіку прокурорського нагляду в кримінальному судочинстві розкрито двома основоположними тезами:

1) нагляд за розслідуванням полягає у здійснюваному прокурором процес у атьному керівництві діяльністю органів розслідування. Поза таким керівництвом надані прокурору наглядові повноваження не можуть бути реалізовані, вони втрачають свій правоохоронний і правовідновлюваль- ний характер;

2) процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням здійснюється однаковою мірою та в однакових правових формах незалежно від відомчої приналежності слідчих та відповідних органів досудового розслідування.

Отже, процесуальне керівництво прокурором діяльністю органів досудового розслідування слугує способом забезпечення законності їхньої діяльності та ефективною процесуальною формою реалізації його конституційної наглядової функції (нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» предметом цього нагляду є додержання законів органами, які проводять дізнання, та досудове слідство.

Нагляд має своїм завданням сприяти:

1) розкриттю кримінальних правопорушень, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних та кримінально протиправних посягань;

2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;

3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

4) охороні прав І законних Інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження;

5) здійсненню заходів щодо запобігання кримінальним правопорушенням, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі із вчиненням кримінальних правопорушень.

Здійснення прокурором нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання й досудове слідство регламентується положеннями ст. ЗО Закону України «Про прокуратуру». Прокурор вживає заходів до того, щоб органи, які здійснюють досудове розслідування (дізнання та досудове слідство):

1) додержувати передбачений законом порядок початку та проведення досудового розслідування, закриття кримінального провадження, а також додержували строки здійснення досудового розслідування та тримання осіб під вартою;

2) не допускали порушення законності під час проведення досудового розслідування;

3) виявляли причини вчинення кримінатьних правопорушень і умови, що сприяють цьому, вживати заходів до їх усунення.

Згідно з частиною 2 ст. ЗО прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування (дізнання та досудового слідства) у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють досудове розслідування, визначаються кримінальним процесуальним законодавством. Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів досудового розслідування органів внутрішніх справ та національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення.

Дієвою гарантією діяльності прокурора з нагляду за додержанням законів органами, які дізнання й досудове слідство, а відтак - процесуатьного керівництва досудовим розслідуванням є обов'язковість вказівок прокурора. Статтею 254

32 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що письмові вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять досудове розслідування, які надаються відповідно до положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінального процесуального кодексу України, є обов'язковими для цих органів.

Відповідним чином КПК України містить наступні положення:

- прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений давати вказівки щодо проведення у встановлений строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, Інших процесуальних дій в порядку, визначеному КПК України (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України);

- прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений повертати документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), з письмовими вказівками, якщо такі документи необгрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України (п. 18 ч. 2 ст. 36 КПК України);

- керівник органу досудового розслідування уповноважений давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора (п. З ч. 2 ст. 39 КПК України);

- слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі, а невиконання слідчим законних вказівок прокурора, нацаних у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 4 ст. 40 КПК України);

- прокурор вищого рівня після задоволення скарги підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування зобов'язаний надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень (ч. 2 ст. 308 КПК України);

- Генеральна прокуратура України у межах повноважень має право надавати вказівки щодо забезпечення належного, повного та своєчасного виконання запиту Іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу, при чому наведені вказівки є обов'язковими до виконання відповідним компетентним органом України (органом, який забезпечує виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги) (ч. З ст. 554 КПК України).

Вказівка прокурора - це процесуальна дія прокурора, яка полягає у офіційному письмовому зверненні до уповноваженої особи з вимогою про проведення процесуальної дії або прийняття процесуального рішення для забезпечення всебічного, повного і неупе- редженого дослідження обставин кримінального провадження, спрямоване на неухильне виконання його завдань.

Повноваження прокурора щодо надання вказівок походить від здійснення прокурором нагляду за додержанням законів під час проведения досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Прокурор в межах своєї компетенції може дати вказівки на будь-якому етапі будь-якого досудового кримінального провадження, при цьому тяжкість кримінального правопорушення не має жодного значення. Такі повноваження прокурора є загальновизнаною європейською практикою, зокрема ухвалена Комітетом міністрів Ради Європи 6 жовтня 2000 року Рекомендація Rec (2000) 19 «Щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя».

Надання вказівок прокурором обов'язково оформлюється в письмовій формі на офіційному бланку. Вказівки прокурора під час досудового розслідування повинні адресуватися керівнику органу досудового розслідування/ слідчому або старшому слідчої групи. У свою чергу вказівки прокурора під час проведення оперативно-розшукової діяльності адресуються керівнику відповідного оперативного підрозділу.

У вказівці позначаються вихідні дані матеріалів кримінального провадження, фактичні обставини справи, які стосуються вказівок, мету проведення процесуальної дії, зокрема, негласної слідчої (розшукової) дії, а також прийняття процесуального рішення чи посилання на відповідні норми КПК України.

Резолютивна частина вказівки повинна містити конкретні вимоги до виконавця із зазначенням строку їх виконання. Вказівки повинні підписуватися особою, яка їх склала. До вказівки можуть додаватися необхідні для їх виконання документи з зазначенням кількості документів-до- датків та кількості аркушів у кожному. Особливої уваги потребує питання контролю виконання вказівок прокурором, адже ігнорування виконавцями вказівок прокурора негативно впливає на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження.

Виходячи з позицій обов'язковості вказівок прокурора для слідчого та відповідальності останнього Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» від 13 квітня 2012 року було доповнено Кримінальний кодекс України статтею 381-1 «Невиконання слідчим вказівок прокурора», згідно до якої умисне систематичне невиконання слідчим органу досудового розслідування законних вказівок прокурора, наданих ним письмово б установленому Кримінальним процесуальним кодексом

257

України порядку, при здійсненні кримінального провадження - карається штрафом бід трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Разом з тим слід враховувати, що на підставі положень § 3 «Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності про- курора» Глави 26 КГЖ України слідчий наділений повноваженнями оскарження вказівок прокурора. Така скарга подається слідчим в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту отримання вказівок прокурора до прокуратури вищого рівня щодо прокуратури, в якій обіймає посаду прокурор, вказівки якого оскаржаться. Водночас оскарження слідчим вказівок прокурора не зупиняє їх виконання. Розгляд скарги здійснюється службовою особою органу прокуратури вищого рівня протягом трьох днів з моменту її надходження.

За наслідками розгляду скарги можуть бути прийняті рішення про: 1) залишення вказівок чинним; 2) зміну вказівок в частині; 3) скасування вказівок І прийняття нового рішення, визнання їх незаконними. У разі скасування вказівок або визнання їх незаконними службова особа органу прокуратури вищого рівня має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де були надані вказівки. Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня є остаточним і не підлягає оскарженню до суду, інших органів державної влади, їх посадових чи службових осіб.

Окрім зазначеного вище, прокурори - процесуальні керівники, які безпосередньо здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення розслідування конкретних кримінальних правопорушень, для виконання функції процесуального керівництва органами дізнання ідосудо- вого слідства наділяються широким спектром владно-розпорядчих повноважень кримінального процесуального характеру, визначених ч. 2 ст. 36 КПК України.

Передусім до них належать такі повноваження:

- доручати органу досудового розслідування проведення розслідування конкретного кримінального правопорушення;

- доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшуковик) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій;

- давати вказівки щодо проведення таких дій;

- брати безпосередню активну участь в цих діях;

- скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих;

- Ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав для його відводу, або у випадках неефективного досудового розслідування;

- погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судці про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, Інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК України тощо.

У сучасних умовах необхідність спеціального виокремлення процесуального керівництва як форми прокурорського нагляду зумовлена ще й такою визначальною обставиною. У новому КПК України впроваджується принцип незмінності прокурора, відповідно до якого процес формування обвинувачення під час досудових стадій і підтримання його б суді забезпечуватиметься лише прокурором.

Внаслідок цього суттєво підвищується персональна відповідальність кожного працівника прокуратури та органів прокуратури в цілому за якість кінцевого результату. За слушним висновком О.М. Толочка вжита термінологія вказує саме на той факт, що на досудовому розслідуванні, виконуючи функцію нагляду, прокурор «керує слідством» для того, щоб самому ефективно підгримувати обвинувачення Б суді.

У цьому зв'язку варто зупинити увагу на наступному. Здійснюючи процесуальне керівництво досудовим рохліду- ванням, прокурор виступає не стороннім спостерігачем за виконанням слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій, а активним учасником процесу їх проведення та реалізації в кримінальному провадженні. Він не тільки стежить за тим, щоб слідчий і орган дізнання діяли в межах дозволеної законом поведінки, правомірно виконували процесуальні дії та ухвалювати законні рішення. Прокурор у такий спосіб забезпечує реалізацію вимог ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення як тих обставин, що викривають, так І тих, що виправдовують пщозрюваного, обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних І не- упереджених процесуальних рішень.

Адже слідчий при провадженні досудового провадження слідчий наділений арсеналом примусових заходів. Ним кожен Із цих заходів може бути застосований негайно, але в разі помилки потягти за собою серйозні порушення законності, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження. Тому не повинна викликати сумнівів думка, що будь-яка помилка слідчого повинна бути виправлена одразу, без зволікання через проведення додаткових дій і процедур. Встановлені законом розумні строки досудового розслідування не дозволяють вдаватися у таких випадках до звичайної для прокурорського нагляду інстанційної процедури розгляду та вирішення звернень громадян. Потрібно (і воно на практиці постійно здійснюється) оперативне втручання прокурора в процес розслідування. Але про- курорський нагляд, що попереджає/ а потім безпосередньо своєю владою усуває порушення закону та інші недоліки слідства і є, по суті, керівництвом слідством/ що дає змогу правильно визначити головний напрям діяльності слідчого в конкретному кримінальному провадженні.

Отже процесуальне керівництво досудовим розслідуванням з боку прокурора - це не лише важливий спосіб забезпечити законність досудового розслідування, без якого неможливий ефективний нагляд за додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Саме під безпосереднім процесуальним керівництвом прокурора відбувається формування доказової бази обвинувачення. Лише здійснюючи керівництво роботою слідчого, беручи безпосередню участь у провадженні важливих слідчих дій, своєчасно виправляючи помилки, допущені при розслідуванні, прокурор набуває фактичної та юридичної можливості твердо обстоювати в судовому провадженні свою точку зору при доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Не випадково з урахуванням взаємозв'язку та взаємозалежності процесуальних функцій прокурора - процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення в суді - будуються підходи до відомчого нормативно-правового регулювання процесуальної діяльності прокурора у кримінальному провадженні.

Основним організаційно-розпорядчим актом у цій сфері є наказ Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року Ne 4-гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні». Сформульовані в ньому завдання керівників прокуратур усіх рівнів і галузевих підрозділів апаратів, прокурорів - процесуальних керівників досудового розслідування спрямовані на забезпечення:

1. Єдиної системи організації нагляду за додержанням законів усіма органами досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення, оскарження незаконних судових рішень, здійснення інших повноважень з цих питань.

2. Безумовного реагування на виявлені порушення закону з часу надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення до прийняття остаточного рішення у провадженні.

3. Швидкого, всебічного, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, обов'язкової участі прокурорів - процесуальних керівників досудового розслідування б їх судовому розгляді (у визначених законом випадках), поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.

4. Своєчасного вжиття заходів до усунення причин та умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення, відшкодування завданої ним шкоди фізичним та юридичним особам, державним і комунальним інтересам, розшуку майна, яке стало предметом злочинного посягання.

5. Пред'явлення процесуальними керівниками цивільних позовів у кримінальному провадженні б установлених законом випадках.

Початок наглядової діяльності для прокурорів - процесуальних керівників досудового розслідування пов'язується із необхідністю забезпечення виконання вимог закону при прийманні, реєстрації, розгляді та вирішенні в органах до- судового розслідування заяв І повідомлень про кримінальні правопорушення, своєчасне внесення щодо них відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. З цією метою відповідні перевірки мають проводитись не рідше одного разу на місяць. За необхідності прокурором витребуються дані з органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних органів контролю, лікувальних закладів, експертних установ тощо.

Призначення процесуальних керівників досудового розслідування здійснюється невідкладно, з урахуванням складності юридичної кваліфікації кримінальних правопорушень, суспільного резонансу, прогнозованих обсягів процесуальної роботи та з огляду на професійну майстерність і досвід відповідних прокурорів. У разі необхідності можуть створюватися групи прокурорів, для керівництва роботою яких постановою керівника прокуратури відповідного рівня здійснюється призначення старшого прокурора групи. Прокурори, які є членами групи, зобов'язані перед прийняттям процесуальних рішень доповідати про них старшому прокурору групи, рішення якого є остаточним. Заміна про- курорів - процесуальних керівників може здійснюватися лише у випадках, передбачених КПК України.

З метою належного інформаційно-аналітичного забезпечення наглядової діяльності керівники прокуратур усіх рівнів і галузевих підрозділів апаратів, прокурори - процесуальні керівники досудового розслідування зобов'язані інформувати керівників органів прокуратури вищого рівня спеціальним повідомленням, а також чергового прокурора підрозділів приймання, опрацювання та аналізу оперативної Інформації Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та галузевих підрозділів прокуратур обласного рівня у визначеному порядку про надходження повідомлень про кримінальні правопорушення:

- проти основ національної безпеки;

- терористичні акти;

- бандитизм;

- катастрофи, аварії, вибухи, пожежі та інші події, унаслідок яких заподіяно значну матеріальну шкоду або сталася загибель людей;

- умисні вбивства, вчинені при обтяжуючих обставинах і в умовах неочевидності;

- кримінальні правопорушення, вчинені організованими групами та злочинними організаціями;

- кримінальні правопорушення, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становиїце, народними депутатами України, судцями, керівниками правоохоронних органів І вчинені проти них;

- особливо тяжкі кримінальні правопорушення, вчинені іноземцями і проти них;

- кримінальні правопорушення, вчинені стосовно журналістів у разі перешкоджання їхній законній професійній діяльності,

- про інші кримінальні правопорушення, які набули б суспільстві негативного резонансу.

За фактами вказаних вище кримінальних правопорушень керівники органів прокуратури зобов'язані виїжджати на місце події з метою забезпечення якісного проведення огляду, організації невідкладних першочергових слідчих (розшукових) І негласних слідчих (розшукових) дій.

Інформуючи керівників органів прокуратури вищого рівня, у спеціальних повідомленнях мають бути вказані обставини та ознаки кримінального правопорушення, за яким розпочато досудове розслідування, його кваліфікацію, дані про підозрювану особу, застосований запобіжний захід, заподіяну шкоду, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер.

Відповідно до Існуючої системи органів прокуратури України нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, в тому числі у формі процесу атьного керівництва ним, участь у судовому провадженні та оскарженні судових рішень відповідно до певної категорії кримінальних правопорушень покладаються на працівників наступних підрозділів:

а) віднесених до підслідності органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (крім тих, що підслідні спеціалізованим підрозділам у сферах транспорту, боротьби з організованою злочинністю І корупцією)

- на керівників і підпорядкованих їм працівників прокуратур міст, районів, міжрайонних та прирівняних до них, відповідних підрозділів прокуратур обласного рівня та Головного управління з питань нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України;

б) учинених неповнолітніми, за їх участю, особами, які не досягли віку притягнення до кримінальної відповідальності, а також інших (відповідно до компетенції)

- на керівників і підпорядкованих їм працівників прокуратур міст, районів, міжрайонних та прирівняних до них, галузевих підрозділів з нагляду за додержанням прав і свобод дітей прокуратур обласного рівня та управління захисту прав І свобод дітей Генератьної прокуратури України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначених категоріях кримінатьних проваджень повинно доручатись прокурорам, на яких покладено обов'язок щодо захисту прав І свобод дітей. При цьому має бути забезпечене безумовне виконання вимог КПК України щодо особливостей досудового розслідування стосовно неповнолітніх, у тому числі його здійснення виключно спеціально уповноваженими слідчими;

б) у сфері транспорту

- на прокурорів спеціалізованих прокуратур з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері та галузеві підрозділи захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратур обласного рівня, Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України;

г) у сферах охорони навколишнього природного середовища і земельних відносин, що вчинені на річці Дніпро, її водосховищах, Дніпровсько-Бузькому лимані, їх водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, та на підприємствах, які здійснюють скиди в ці водні об'єкти, а також учинених працівниками піднаглядних екологічним прокурорам правоохоронних органів у цій сфері

- на екологічних прокурорів або прокурорів відповідних галузевих підрозділів Дніпровської екологічної прокуратури;

д) у сфері боротьби з організованою злочинністю та корупцією

- на підрозділи нагляду за додержанням законів спец- підрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, Генеральної прокуратури України;

е) віднесених до підслідності органів прокуратури (крім тих, що підслідні спеціалізованим підрозділам у сферах транспорту, боротьби з організованою злочинністю і корупцією та воєнній сфері)

- на прокурорів міст, районів, районів у містах, міжрайонних прокурорів, галузеві підрозділи прокуратур обласного рівня з питань наглядової діяльності при проведенні досудового розслідування в органах прокуратури та Головне слідче управління і Головне управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України;

ж) передбачених статтями 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України та інших визначених відповідним наказом Генерального прокурора України випадках

- на спеціалізованих прокурорів з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на правах обласних І міських та на галузевий підрозділ Генеральної прокуратури України.

Під час кримінального провадження прокурор - процесуальний керівник має забезпечувати виконання вимог закону щодо додержання розумних строків, а також строків, прямо визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, з огляду на складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних і кримінальних правопорушень, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для забезпечення належної якості досудового розслідування. Він зобов'язаний принципово реагувати на факти порушення розумних строків.

З метою виконання завдань кримінального провадження прокурорам, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, слід забезпечити інформування підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, підозрюваному - про право на угоду про визнання винуватості, роз'яснення механізму реалізації цих прав.

Прокурори усіх рівнів, реалізуючи надані законом процесуальні повноваження, задля покращення якості досудо- вого розслідування повинні уживати такі заходи:

1. При вирішенні питань щодо погодження клопотань слідчих про проведення слідчих (розшукових) дій ретельно перевіряти наявність відповідних підстав.

2. Невідкладно скасовувати незаконні постанови про закриття кримінатьних проваджень, а також відновлювати незаконно зупинені досудові розслідування.

3. Забезпечити надходження клопотань про продовження строку досудового розслідування у Генератьну прокуратуру України за 20 діб до закінчення відповідного строку, попередньо обговоривши їх на нарадах під головуванням прокурорів обласного рівня.

4. Клопотання про продовження строку досудового розслідування прокурора або слідчого Генеральної прокуратури України надавати Генеральному прокурору України чи його заступнику за 10 діб до закінчення відповідних строків.

5. Принципово реагувати на всі факти порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні слідчих (розшукових) дій.

6. Керівникам органів прокуратури усіх рівнів за наявності підстав перевіряти обґрунтованість повідомлень про підозру, дотримання строків, прав і законних Інтересів підозрюваних.

7. При прийнятті рішення про закриття кримінального провадження, у якому особі повідомлено про підозру, упродовж п'яти днів направляти його керівнику органу прокуратури вищого рівня з мотивованим висновком. Прокурорам районів у містах такі провадження направляти через прокуратуру міста з районним поділом.

8. Вживати заходів реагування щодо службових осіб, винних у порушенні вимог КПК України чи Кримінального кодексу України, наслідком якого стало незаконне притягнення громадян до кримінальної відповідальності, у місячний строк такі провадження із затвердженим прокурором обласного рівня висновком і документами реагування (за їх наявності) надсилати до Генеральної прокуратури України.

9. За необхідності, але не рідше одного разу на півріччя, перевіряти стан збереження речових доказів І схоронності тимчасово вилученого майна, достовірність та повноту записів у книгах їх обліку. Доручати проведення таких перевірок особисто керівникам органів досудового розслідування.

10. За фактами неналежного зберігання речових доказів, що призвело до їх втрати, незаконного знищення, реалізації, технологічної переробки чи пошкодження, незбе- реження їх Істотних ознак і властивостей, а також у випадках привласнення чи розтрати проводити перевірки та приймати рішення в порядку Кримінального процесуального кодексу України.

Контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі у судовому провадженні здійснюється керівниками органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів, які за розподілом обов'язків відповідають за відповідну ділянку роботи.

Як уже зазначалося, особливе місце прокурору відведено в процесуальному керівництві проведенням у кримінальному провадженні негласних слідчих (розшукових) дій.

У функціонально-правовому аспекті за чинним кримінальним процесуальним законом прокурор, як і слідчий або керівник органу досудового розслідування, самостійно приймає рішення про проведення НС(Р)Д, а у передбачених КПК України випадках, коли рішення про їх проведення приймає слідчий суддя, складає відповідне клопотання до слідчого судді, чи погоджує таке клопотання слідчого. Вказане клопотання складається у разі необхідності проведення дій, які тимчасово обмежують конституційні права І свободи особи.

Саме прокурор у разі, коли негласна слідча (розшуко- ва) дія проводиться у виняткових випадках, визначених кримінальним процесуальним законом, до постановления ухвали слідчого судді, зокрема, у разі встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України) або спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України), зобов'язаний невідкладно після початку її проведення звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді (ст. 250 КПК України).

У клопотанні прокурора про надання дозволу на проведення НС(Р)Д зазначаються: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; короткий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання; правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести НС(Р)Д; обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину; вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення; обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб; відомості залежно бід виду НС(Р)Д про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікальне ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо; обгрунтування можливості отримання під час проведення НС(Р)Д доказів, які самостійно або б сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

До клопотання додається витяг з Єдиного реєстру до- судових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, котра подала клопотання.

Прокурор повинен довести під час розгляду клопотання слідчим суддею законність отриманої інформації, яка стала підставою для проведення НС(Р)Д, що вчинений злочин є тяжким або особливо тяжким, а також що під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами мають суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

Також можна зробити висновок про наявність у прокурора дозвільних повноважень щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій. Зокрема, слідчий зобов'язаний повідомити прокурора про прийняття ним рішення щодо проведення НС(Р)Д та про отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України). Інакше говорячи, у разі якщо прокурор не забороняє або не припиняє проведення НС(Р)Д, він фактично погоджується з обґрунтованістю їх проведення, а відтак несе відповідальність за порушення прав та законних інтересів осіб, допущених у зв'язку з їх проведенням.

Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням тяжкого або особливо тяжкого злочину, що готується або вчиняється, у формі контрольованого постачання, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, Імітування обстановки злочину (ст. 271 КПК України).

Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину зобов'язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність підчас вказаної дії провокування особи на вчинення злочину та зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів. У подальшому дії прокурора під час підготовки та проведення відповідних заходів спрямовані саме на запобігання та припинення провокацій (підбурювань) особи на вчинення злочину з метою її подальшого викриття, впливу на поведінку особи, у тому числі шляхом насильства, погроз, шантажу, з метою вчинення злочину, який вона не вчинила би без сприяння цьому.

Згідно з положеннями пункту 3.7 Інструкції про організацію проведення НС(Р)Д та використання їх результатів у кримінальному провадженні (далі - Інструкція) прокурор зобов'язаний припинити подальше проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо б цьому відпала необхідність, та з інших підстав, викладених ним у постанові, що негайно надається керівнику органу, який проводить НС(Р)Д за дорученням слідчого, прокурора, або слідчому, який проводить зазначені дії безпосередньо (ст.ст. 246, 249 КПК України).

Якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням прокурора, строк її проведення може бути продовжений прокурором до вісімнадцяти місяців. Якщо така дія проводиться за рішенням слідчого судді, а прокурор вважає, що її проведення слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про прийняття ВІДПОВІДНОЇ ухвали (ст. 249 КПК України). Оскільки всі вищевказані рішення прокурора мають процесуальний характер, бони повинні оформлятись відповідною постановою.

Підсилюють наведену аргументацію також вимоги ст. 252 КПК України щодо підстав і порядку складання протоколів з додатками за результатами проведення будь-якої НС(Р)Д, які не пізніше ніж через 24 години з моменту їх припинення повинні передаватись прокурору, а також кореспондуючий обов'язок прокурора вживати заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які він планує використовувати у кримінальному провадженні.

Аналіз повноважень прокурора при проведенні окремих негласних слідчих (розшукових) дій свідчить, що прокурор вирішує завдання як щодо реалізації наглядової функції, спрямованої на забезпечення вимог закону і попередження можливих порушень конституційних прав і свобод громадян, позаяк і щодо дотримання положень закону про фіксацію ходу і результатів таких дій, збереження інформації, отриманої внаслідок їх проведення з подальшим її використанням для цілей кримінального провадження, передусім в якості доказів під час доведення перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.

Згідно з вимогами наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року Ne 4-гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» перед погодженням клопотань про проведення НС(Р)Д прокурори, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, повинні перевіряти відповідність наведених у них даних вимогам законів, матеріалам і фактичним обставинам кримінального провадження.

Питання про погодження клопотань слідчих про проведення негласних слідчих (розшукових) дій або про відмову в їх погодженні мають вирішуватися невідкладно. Так, згідно з пунктом 2.4 Інструкції розгляд та погодження про- курором клопотання слідчого про надання дозволу на проведення НС(Р)Д здійснюється невідкладно з моменту надходження. Прокурором вивчаються матеріати кримінального провадження, які є підставою для прийняття рішення про погодження клопотання, у разі відмови в погодженні клопотання про проведення негласних слідчих (розшуко- вих) дій прокурор виносить постанову з викладенням мотивів такого рішення.

Однак відмова б прокурора б погодженні клопотання не виключає повторного звернення слідчого після отримання додаткових доказів або усунення недоліків, вказаних прокурором у рішенні.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції у випадку відмови прокурора б погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення НС(Р)Д слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє в його погодженні (ст. 40 КПК України).

Прокурор - процесуальний керівник зобов'язаний перевіряти законність здійснення негласних слідчих (розшу- кових) дій, проведення яких не потребує дозволу слідчого судді або рішення прокурора, упродовж доби з часу отримання письмового повідомлення слідчого про їх проведення. у разі необгрунтованого прийняття таких рішень про- курором надається слідчому вказівка про їх припинення.

На підставі пункту 3.6 Інструкції прокурор має право заборонити проведення ще не розпочатої НС(Р)Д, оформивши своє рішення вмотивованою постановою (ст.ст. 110,246, 249 КПК України).

При розгляді клопотань про продовження строків проведення негласних слідчих (розшукових) дій прокурор передусім має ретельно вивчити результати проведених раніше відповідних заходів і лише за наявності додаткових відомостей, що дають підстави для цього, погодитись з продовженням строків їх проведення. У разі відсутності потреби в продовженні проведення НС(Р)Д прокурор вживає заходів до їх припинення.

З метою забезпечення збереження інформації, яка є власністю держави, прокурори - процесуальні керівники мають реєструвати клопотання, постанови про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до правил таємного діловодства. На них покладається обов'язок дотримуватися вимог режиму таємності, вживати заходів щодо забезпечення захисту від розголошення даних про факт, методи проведення НС(Р)Д, відомостей про особу, місце чи річ, щодо яких проводяться такі дії.

Кожний протокол про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше 24 годин після його складання передається прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення до- судового розслідування у формі процесуального керівництва. Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво, за необхідності дає вказівку режимно-секретному органу ознайомити слідчого з протоколом та додатками про результати негласної слідчої (розшукової) дії.

Контрольні запитання:

1. У чому полягає сутність процесуального керівництва прокурором досудовим розслідуванням?

2. Як співвідноситься прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання й до- судове слідство, та процесуальне керівництво прокурором досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень?

3. Які в законодавстві визначені завдання прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання й досудове слідство?

4. Які завдання з процесуального керівництва досудо- вим розслідуванням визначені в організаційно-розпорядчих актах Генеральної прокуратури України?

5. Охарактеризуйте основні повноваження прокурора - процесуального керівника досудового розслідування

6. Ким здійснюється контроль за якістю здійснення процесуального керівництва прокурором на стадії досудового розслідування?

7. Щодо проведення яких негласних слідчих (розшуко- вих) дій рішення приймається виключно прокурором?

8. У які терміни прокурором мають вирішуватися питання про погодження клопотань слідчих про проведення негласних слідчих (розшукових) дій або про відмову в їх погодженні?

9. У якій формі прокурором приймається рішення про відмову в погодженні клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій?

10. Який порядок реєстрації прокурором клопотань, постанов про проведення негласних слідчих (розшукових) дій?

Літературні й Інші джерела до дев’ятого розділу

1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. - X.: Право, 2012. - Т. 1. - 768 с.

2. Закон України «Про прокуратуру». Науково-практичний коментар: у 3 кн.; за заг. ред. В. П. Пшонки. / Кн. 1. Науково-практичний коментар. - K.: Алерта, 2013. - 336 с.

3. Роль прокуратури в системі кримінального правосуддя: Рекомендація Rec(2000)19, ухвалена Комітетом міністрів Ради

Європи 6 жовтня 2000 року [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://wcd.coe.mt/VfewDoc. jsp?id=1568277&Site=CKl

4. Юрчишин В.М Місце і роль прокурора у досудовому розслідуванні та їх відображення в теорії, законодавстві і практиці: монографія / В. М. Юрчишин. - Чернівці: Родовід. 2012. - 289 с.

5. Бабкова В. Проблеми здійснення прокурором наглядових повноважень у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування / В. Бабкова // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2012. - Ns 3. - С. 71-73.

6. Баулін О.Б. Концептуальні засади досудового розслідування в Україні / О.В. Баулін / / Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства й удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів: м-ли міжнар. наук.-практ. конф. - Луганськ: PBB ЛДУВС Ім. Е.О. ДІдоренка, 2012. - С. 136-145.

7. Глушков В. Система прокурорського нагляду за опе- ративно-розшуковою діяльністю і досудовим розслідуванням у законодавстві України та зарубіжних країн: порівняльно-правовий аналіз / Б. Глушков, О. Білічак / / Вісник Національної академії прокуратури України.- 2012. - Ns 4. - С. 78-82.

8. Клочков Б.К. К разработке концепции прокурорского надзора в уголовном процессе / Б.К. Клочков // Социалистическая законность. - 1989. -Nal.- С. 21-29.

9. ЛомакІн А.О. Щодо функції процесуального керівництва прокурором району досудовим розслідуванням / А. О. ЛомакІн / / Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ,- 2010.- Ne 1. - С. 263-270.

10. Луцик В.В. Правовий статус І повноваження про- курора за новим КПК України / В. В. Луцик // Митна справа. - 2013. - Ns 1 (85). - Ч. 2. - Кн. I. - С. 231-238.

11. Руденко М. Сутність прокурорського процесу ально- го керівництва досудовим розслідуванням / М. Руденко,

B. ПІвненко // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2013. - Ne 2. - С. 34-38.

12. Скулиш Є. Негласні слідчі (розшукові) дії за кримінально-процесуальним законодавством України / Є. Скулиш / / Вісник Національної академії прокуратури України. - 2012. - Ne 2. - С. 15-23.

13. Тищенко С. Суб'єкти взаємодії сторони обвинувачення під час досудового розслідування / С. Тищенко / / Вісник прокуратури. - 2013. - Ns I. - С. 49-54.

14. Толочко О. Правова природа процесуального керівництва прокурором досудовим розслідуванням / О. Толочко // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2012. - Ns 3. - C 60-64.

15. Юрчишин В. М. Прокурор як керівник досудового розслідування / В. М. Юрчишин / / Адвокат. - 2012. - Ns 7. -

C. 26-30.

<< | >>
Источник: Е.О. Дідоренка. Негласні слідчі (розшукові) дії та особливості їх проведення оперативними підрозділами органів внутрішніх справ: навчально-практичний посібник / Б.І. Бараненко, О.Б, Бочковий, К.А. Гусєва та ш. ; MBC України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім,. - Луганськ : РБВ ЛДУВС їм. Е.О. Дідоренка,2014. - 416 с.. 2014

Скачать оригинал источника

Еще по теме Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ:

  1. §4. Основні напрями службової діяльності
  2. Інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності ОВС України
  3. Зміст
  4. Поняття, правова сутність, різновиди негласних слідчих (розшукових) дій
  5. Інформаційно-аналітичне забезпечення проведення негласних слідчих (розшуковнх) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  6. Використання спеціальних знань при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій
  7. Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  8. Додатки
  9. ТЕМА 5 Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності
  10. 7.4. Судовий контроль за оперативно-розшуковою діяльністю
  11. 3.3. Завдання, функції та повноваження органів внутрішніх справ щодо управління внутрішніми справами
  12. Предмет розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування
  13. ДОДАТКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -