Поняття, правова сутність, різновиди негласних слідчих (розшукових) дій

Інститут негласних слідчих (розшукових) дій - НС(Р)Д, основу якого складає глава 21 КГЖ України, є новим для кримінального процесуального законодавства нашої країни. Його поява - наслідок багаторічного пошуку в теорії кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності, криміналістики, а також у слідчо-судовій практиці рішення задачі щодо розробки механізму використання результатів оперативно-розшукової діяльності в кримінальному судочинстві, який забезпечував би не лише невідворотність кримінального покарання, але й гарантував належне дотримання прав і законних інтересів громадян І суспільства в цілому.

Першим істотним кроком у напрямі законодавчої регламентації використання результатів оперативно-розшуко- вої діяльності б кримінальному процесі було прийняття Б 2001 році б ході так званої малої судової реформи б Україні змін і доповнень до статей 65 і 66 КПК України 1960 року, відповідно до яких протоколи оперативно-розшукових за- 40

ходів і додатки до них можуть бути джерелами доказів у кримінальній справі.

Проте процесуальних вимог до складання зазначених протоколів не було встановлено. Не було також вирішено й питання про умови й порядок використання в доказуванні у кримінальних справах відомостей, що містяться в протоколах оперативно-розшукових заходів і додатках до них. Особливо це стосувалося ситуацій, коли законодавством у сфері забезпечення захисту державної таємниці заборонялося розголошувати Інформацію про засоби, методи проведення оперативно-розшукових заходів і осіб, які брали в цьому участь, що, б сбою чергу, утруднювало перевірку слідчим, прокурором І судом законності здійснення згаданих заходів. Ці обставини, безумовно, ускладнювали й власне використання результатів оперативно-розшукової діяльності в доказуванні.

Розробники ж нового КПК України використали Інший підхід на шляху усунення зазначених вище процесуальних недоліків, а саме, передбачили в КПК у якості засобів збирання доказів негласні слідчі (розшукові) дії, визначивши їх в ч.

Проведення слідчих (розшукових) дій у такій формі покликане забезпечити збір відомостей про злочин і особу, що його вчинила, встановити її місцезнаходження і місцезнаходження речей і документів, що мають значення для кримінального провадження, попередити (припинити) готування злочину або триваючий злочин, а також протидію розслідуванню злочину, забезпечити безпеку учасників кри

мінального судочинства і членів їх сімей у ситу аціях, коли проведенням гласних слідчих (розшукових) ДІЙ це ЗДІЙСНИТИ неможливо.

Слід зазначити, що проводити НС(Р)Д, крім слідчого, який здійснює досудове розслідування, управі за його письмовим дорученням уповноважені законодавством оперативні підрозділи правоохоронних органів (ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК України). При цьому оперативні співробітники цих підрозділів користуються під час проведення НС(Р)Д повноваженнями слідчого (ч. 2 ст. 41 КПК України).

Вищезазначене положення має дуже важливе практичне значення, оскільки саме воно слугує фактором забезпечення цілковитої легітимності й завершеності процесуального документування фактичних даних, отриманих згаданими співробітниками вказаним шляхом. Але водночас це вимагає від співробітників оперативних підрозділів повної обізнаності щодо поняття и сутності негласних слідчих (розшуко- вих) дій, їх різновидів, нормативно-правової регламентації проведення тощо. Саме дані питання й є предметом розгляду в цьому розділі.

КПК України в главі 21 містить вичерпний перелік негласних слідчих (розшукових) дій:

1) втручання в приватне спілкування, різновидами якого є аудіо-, відеоконтроль особи, накладення арешту на кореспонденцію, огляд і виїмка кореспонденції, зняття Інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття Інформації з електронних інформаційних систем (ст.

2) дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів (ст. 266 КПК України);

3) обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України);

4) встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України);

5) спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України);

6) аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК України);

7) контроль за вчиненням злочину, формами якого є контрольована поставка, контрольована та оперативна закупка, спеціальний слідчий експеримент, Імітування обстановки злочину (ст. 271 КПК України);

8) виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України);

9) виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 273 КПК України);

10) негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України) Ч

Зауважимо, що інші (підзаконні) нормативно-правові акти (постанови Кабінету Міністрів України, відомчі накази правоохоронних органів тощо) можуть містити тільки приписи відносно порядку й тактики проведення, визначених у главі 21 КПК України, НС(Р)Д. ^[24]

Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 КПК України, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Рішення про проведення негласних слідчих (розшуко- вих) дій приймає на підставах та в порядку, передбачених главою 21 КПК України:

- слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, про дозвіл на проведення втручання б приватне спілкування (ст. 260-264 КПК України), обстеження публічно недоступних місць, житла чи Іншого володіння особи (ст. 267 КПК України), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст.

- прокурор або слідчий, за погодженням з прокурором, у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами I, II, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини KK України (ч. 1 ст. 250 КПК України. При прийнятті рішення про проведення НС(Р)Д у перелічених у ч. 1 ст. 250 КПК України випадках прокурор зобов'язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшуко- вої) дії звернутися з клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на її проведення.

Якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшуко- бої) дії, що розпочата як невідкладна у випадках, передбачених ч. 1 ст. 250 КПК України, то вона повинна бути негайно припинена, а отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії Інформація повинна бути знищена б порядку, передбаченому ст. 255 КПК України;

- прокурор або слідчий щодо зняття Інформації з електронних інформаційних систем, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (ч. 2 ст. 264 КПК України);

- прокурор або слідчий за погодженням з керівником органу досудового розслідування, щодо виконання спещать- ного завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України);

- виключно прокурор щодо контролю за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України);

- керівник органу досудового розслідування, прокурор щодо виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих (розшуко- вих) дій (ст.

- слідчий щодо дослідження Інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів (ст. 266 КПК України).

Ухватення процесуальних рішень про проведення НС(Р)Д є результатом оцінки слідчої ситуації, що склалася на певний момент розслідування. Такі слідчі ситуації характеризуються наявністю відомостей про злочин і особу, що його вчинила, які вимагають перевірки, для їх підтвердження або спростування, за умови, якщо іншим способом, ніж шляхом проведення конкретної негласної слідчої (роз- шукового) дії, це зробити неможливо.

Рішення про порядок, методи, прийоми, засоби, місце, учасників НС(Р)Д б ході їх проведення приймає слідчий або співробітник оперативного підрозділу, якому доручено її проведення . При ухваленні таких рішень обов'язково повинен враховуватися ризик можливості:

1) здійснення посягання на життя або заподіяння особі (особам), що проводить негласну слідчу (розшукову) дію, бере в ній участь або іншим особам, тілесних ушкоджень;

2) поширення речовин небезпечних для життя багатьох людей;

3) втечі осіб, що скоїли тяжкі або особливо тяжкі злочини;

4) настання екологічної або техногенної катастрофи;

5) спричинення значної матеріальної шкоди.

За наявності можливості настання таких наслідків у разі проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, про- курор або співробітник уповноваженого оперативного підрозділу, якому доручено проведення НС(Р)Д, повинні обрати іншій порядок, методи, прийоми, засоби, місце, учасників її проведення або відмовитися від її проведення та обрати такі гласні або негласні слідчі (розшукові) дії, які повністю виключать настання таких наслідків. Ця рекомендація виходить з аналізу нормативних вимог до проведення окремих HC(P)A, що містяться б главі 21 КПК України, а також в положеннях ст. 42 і відповідних статей розділів XVII, XVIII Кримінального кодексу України.

Слідчий за своїм процесуальним статусом є самостійним у обранні негласної слідчої (розшукової) дії, яку він ^[25] вважає за необхідне провести за наявності достатніх підстав для її проведення, що наведені у відповідних статтях глави 21 КПК України.

Прокурор же може, за наявності передбачених главою 21 КПК України підстав, самостійно винести постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, виконання якої доручити слідчому, органу досудового розслідування, уповноваженому оперативному підрозділу, виходячи із положень п. 4, 5 ст. 36, ст. 41 КПК України.

Але дійсна практика проведення негласних слідчих (розшуковик) дій співробітниками уповноважених оперативних підрозділів за дорученням слідчого, прокурора вказує на виправданість обопільного консультування цих суб'єктів з приводу доцільності й можливості здійснення цих дій у конкретних ситуаціях.

Кожна постанова слідчого, прокурора про проведення НС(Р)Д у кримінальному провадженні оформлюється згідно з ч. 6 ст. 110 КПК України на офіційному бланку та відповідно до вимог ст. 251 КПК України. У випадках, передбачених ч. 1 ст. 250 КПК України, слідчий, за узгодженням з прокурором, або прокурор у своїй постанові, поряд із відомостями, що наведені у ст. 251 КПК України, повинен розкрити зміст ситуації, що склалася, яка вимагає невідкладного проведення негласної слідчої (розшукової) дії з метою врятування життя людей та запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, II, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини KK України.

У постанові про проведення НС(Р)Д має бути точно вказаний строк її проведення, на що вказує ч. 5 ст. 246, п. 6 ч. 2, п. 5 ч. 4 ст. 248, п. 4 ст. 251 КПК України. Виняток становлять негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться з метою встановлення місцезнаходження особи, що переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді або суду, і оголошеної в розшук. Для таких НС(Р)Д в ухвалі слідчого судді (постанові слідчого, прокурора) вказується конкретна дата початку їх проведення, а строк завершення - до встановлення місцезнаходження особи, що переховується від органів досудового розслідування, слідчого судці або суду, І оголошеної в розшук.

Узагалі встановлення і обчислення строків проведення НС(Р)Д, а також їх продовження, здійснюється відповідно до положень глави 7 КПК України, ч. 5 ст. 246 І ст. 249 КПК України.

Слідчий, прокурор, які прийняли процесуальне рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, несуть повну відповідальність за її законне та своєчасне проведення. Уповноважені посадові особи оперативних під розділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які за дорученням слідчого або прокурора проводять НС(Р)Д, також несуть відповідальність за законність та своєчасність її проведення.

Фіксація ходу і результатів НС(Р)Д повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, встановленим ст. 103-107, 252, 273 КПК України, а в ході проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж і зняття інформації з електронних інформаційних систем ще і положенням ст. 265 КПК України.

Протоколювання є основною формою фіксації ходу та результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Загальні вимоги до структури та змісту протоколу НС(Р)Д містяться у ч. З ст. 104 КПК України, відповідно до яких він повинен складатися з:

1. Вступної частини, яка повинна містити відомості про:

- місце, час проведення та назву процесуальної дії;

- особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада);

- усіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

- інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

У вступній частині протоколу НС(Р)Д додатково повинно бути зазначене відповідне рішення про проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

2. Описової частини, яка повинна містити відомості про:

- послідовність дій;

- отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/ або надані речі і документи.

3. Заключної частини, яка повинна містити відомості про:

- вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

- зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Особливості умов та порядку проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій можуть вимагати:

- забезпечення конфіденційності даних про осіб/ які проводили негласну слідчу (розшукову) дію або були залучені до її проведення. Порядок застосування таких заходів забезпечення конфіденційності, щодо названих осіб, визначається відповідними нормативно-правовими актами України;

- складання протоколів за результатами проміжних етапів їх проведення. Наприклад, коли при проведенні довготривалих НС(Р)Д особи, які їх проводять, отримують фактичні дані, що мають значення для кримінального провадження, зокрема, для прийняття процесуальних рішень щодо проведення інших слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, вони можуть скласти відповідний протокол без завершення цієї НС(Р)Д .

Додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені коті, зразки об'єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та Інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколу НС(Р)Д повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Відповідно до ч. З ст. 252 КПК України протоколи НС(Р)Д з додатками до них не пізніше чим через 24 години

Див., п.п. 3.4.2 згаданої вище Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні».

50

після їх припинення мають бути передані прокуророві, що здійснює нагляд за дотриманням законів в ході проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, у рамках якого були проведені ці негласні слідчі (розшукові) дії.

2.2.