Провадження окремих слідчих дій для вилучення інформації з речових джерел

Вирішення завдань кримінального судочинства у стадії досудового слідства полягає не лише у неухильному дотриманні процесуального порядку, але й у правильній організації проведення слідчих дій, за допомогою яких одержується необхідний обсяг доказової інформації.

Одним із напрямків класифікації слідчих дій є їх класифікація за джерелами отримання фактичних даних. Зокрема, М.В. Салтевський такі джерела поділяє на три групи, а саме:

1) отримання інформації від людей шляхом проведення допиту, очної ставки, відтворення обстановки та обставин події (у частині перевірки показань на місті), пред’явлення для впізнання;

2) отримання інформації від речей шляхом проведення огляду, освідування, обшуку, виїмки, ексгумації;

3) отримання інформації зі змішаних джерел шляхом проведення судової експертизи, відтворення обстановки та обставин події (у частині слідчого експерименту) .

З метою отримання інформації від певного виду джерел у ході розслідування злочину, в тому числі і шахрайств у сфері приватного житла, бажано й правильно обрати тактику провадження тих чи інших слідчих дій. ^[133]

Враховуючи особливість розслідування шахрайств у сфері приватного житла, доцільно розглянути не всі зазначені слідчі дії, а лише ті які мають певну специфіку.

У ході розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, виникає необхідність збирання та закріплення доказів, без яких встановлення об’єктивної істини є неможливим. Вилучити предмети та документи, що мають значення для справи, можна шляхом проведення обшуку та виїмки (ст. 177-189 КПК України).

Серед 200 опитаних нами слідчих та працівників органів дізнання, які мають досвід розкриття та розслідування злочинів вказаної категорії, 60% висловили думки, що досудове слідство у справах про шахрайства, учинені у сфері приватного житла, не може відбуватися без проведення зазначених слідчих дій.

Загальні процесуальні та тактичні правила проведення обшуку та виїмки достатньо висвітлені у працях таких вчених, як: В.П. Бахін, В.С. Кузьмічов, Є.Д. Лук’янчиков, В.О. Коновалова, О.Р. Ратінов, К.О. Чаплинський, В.Ю. Шепітько та ін. Тому, не зупиняючись на загальних положеннях, ^{[134] [135]}

пропонуємо розглянути особливості провадження цих слідчих дій під час розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла.

Насамперед, зазначимо, що обшук проводиться у випадках, коли речові докази та документи приховані і для їх вилучення виникає потреба у розшукових діях (ст. 177 КПК України), тоді як при виїмці їх місцезнаходження точно відоме (ст. 178 КПК України).

А втім, раніше ніж прийняти рішення про вилучення об’єктів, що мають значення для розслідування шахрайства, слідчий повинен у ході підготовки до проведення слідчої дії встановити, чи не зберігаються вони у певної особи або у певному місці, чи немає необхідності у проведенні розшукових дій^[136].

Специфіка провадження виїмки, на нашу думку, полягає у тому, що під час розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла,

виникає необхідність вилучення великої кількості документів, в яких відображено певний юридичний факт та ті чи інші обставини злочину даної категорії. Такі документи, як правило, знаходяться не в одному місці і

оформлюються різними особами, нерідко - у різні часові періоди. Так, за підсумками вивчених кримінальних справ, у 86,25% випадках місцями вчинення злочину виступало декілька місць.

З огляду на це, слідчому, з метою повного та всебічного дослідження матеріальних слідів злочину необхідно, насамперед, сконцентрувати увагу на роботі з документами. Останні, зі слів С.І. Аненкова, складають основний обсяг доказів у справах по шахрайствах^[137]. А втім, документи мають особливе значення тоді, коли, крім зафіксованої в них інформації, вони слугували

знаряддям вчиненого злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктами злочинних дій (ст. 83 КПК України).

Результативність провадження виїмки залежить від повноти попередньої підготовки, що включає в себе, насамперед, визначення кола шуканих об’єктів та їх ймовірне місцезнаходження. Ці дані формуються на підставі вивчення матеріалів кримінальної справи, особливостей способу вчинення злочину, інформації щодо особи шахрая і властивих йому професійних навичок та звичок, а також, відомостей, які утворюють типову ситуацію певного етапу розслідування.

У ході підготовки до провадження виїмки важливими тактичними завданнями слідчого є: з’ясування місцеперебування та функціональної структури установ, де планується провести дану слідчу дію; встановлення порядку організації документообігу, правил оформлення та зберігання документації; збирання інформації про найменування, характерні ознаки, кількість, серію, можливі ознаки підробки тощо. Загалом, як зазначає Д.В. Астаф’єв, специфікою підготовки до виїмки є те, що слідчому необхідно прослідити ланцюг дій щодо здійснення угоди стосовно відчуження житла та визначити документи, які були підставою для її оформлення на всіх етапах злочинної діяльності. При цьому автор зауважує на обов’язковому залученні до процесу підготовки виїмки відповідного спеціаліста, це дозволить максимально точно уявити об’єкти, вилучення яких передбачається, а також місця їх знаходження, характер та правовий статус, що є необхідною умовою забезпечення законності проведення запланованої слідчої дії^[138].

Водночас, з метою скорочення часу безпосереднього провадження виїмки слідчому доцільно попередньо ознайомитися з низкою документів, які знаходяться у певних установах, серед яких можуть бути і документи, що мають значення для справи.

Коментуючи вказану ситуацію, зазначимо, що впевненість слідчого щодо того, де й у кого знаходяться документи, було фактичною підставою проведення виїмки, і його дії повинні були полягати тільки у фіксації та вилученні документів. Однак ситуація змінилася, коли документи були приховані, і для їх вилучення виникла потреба у розшукових діях, що, у свою чергу, стало підставою для проведення обшуку, порядок якого регламентується ст. 177 КПК України.

Хоча не завжди можна пов\'язувати наявність точних відомостей про знаходження шуканих об’єктів у певної особи та у певному місці з правом на провадження лише виїмки або навпаки, лише обшуку. Поряд з обшуком та виїмкою в законі закріплено таку форму збирання доказів, як витребування предметів і документів. Наголошуючи, що слідчий не завжди може передбачити поведінку осіб, у яких мають бути вилучені предмети та документи, що мають значення для справи, В.М. Тертишник пропонує змінити ст. 178 КПК України, назвавши її «Підстави провадження виїмки та витребування предметів та документів», виклавши в такій редакції: «За необхідності вилучення предметів чи документів, які мають значення у справі, слідчий, за наявності достатніх даних про те, де і в кого вони знаходяться, пред’являє вимогу про їх видачу.

Узагальнення практики розслідування шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла, показує, що вилученню у справах даної категорії звичайно підлягають письмові документи, як безпосередньо пов’язані зі злочинною подією, так і ті, що містять певну інформацію щодо правового стану об’єкту злочину. Втім, такі ми поділили на дві групи, беручи за основу місцезнаходження установ, де їх необхідно вилучити.

До першої групи відносимо документи, доказове значення яких пов’язано з їх змістовною частиною. Їх вивчення дозволяє встановити кількість здійснених правочинів щодо конкретного житла протягом певного терміну, відомості про об’єкт посягання та його технічний стан, власників та інші важливі обставини. Такими є документи, вилучені за місцем знаходження наступних установ:

1) БТІ:

• витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, у якому відображено факт державної реєстрації прав власності на житло у вигляді внесення реєстраційного запису;

• довідка-характеристика на об’єкт нерухомого майна, що знаходиться у власності осіб;

• інвентарна справа на об’єкт нерухомого майна, що містить копію правовстановлюючого документа, довідку про приналежність об’єкта нерухомого майна, у якій зазначені: прізвище, ім’я та по батькові власника, назва і зміст правовстановлюючого документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, що відповідає за реєстрацію.

2) приватного нотаріуса або державної нотаріальної контори:

> документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, пов’язану з посвідченням договору щодо відчуження житла: свідоцтво про право власності;

свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про право на спадщину; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, дарування, міни; договір купівлі-продажу та ін;

> документи про перехід прав власності на житло.

> книга реєстрації нотаріальних дій, у якій відображено факт укладання угоди у вигляді підписів продавця та покупця. Між тим, слід зауважити, що не допускається вилучення Реєстрів нотаріальних дій на тривалий термін. А печатки нотаріуса взагалі можуть бути надані за вимогою суду тільки

146

для огляду, після чого негайно повертаються нотаріусу ;

> документи про сплату нотаріальних послуг та копії документів, які посвідчують повноваження учасників нотаріальної дії;

> документи, що свідчать про відсутність заборони на відчуження за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що зберігається у державній чи приватній нотаріальній конторі^[143].

3) ЖЕУ:

• домова книга або довідка з ЖЕКу, що містить відомості про склад родини;

• копія фінансового особового рахунку на квартиру з позначкою про наявність або відсутність заборгованості по комунальним послугам.

До другої групи відносимо документи - речові докази, що були засобом вчинення злочину, вивчення та дослідження котрих може встановити фактичні обставини справи, виявити осіб, які вчинили злочин (документи, що свідчать про звернення шахраїв до фізичних та юридичних осіб або документи, надані шахраями у відповідні органи тощо). Зокрема, з документів вказаної групи можуть підлягати вилученню такі:

1) за місцем знаходження приватного нотаріуса або державної нотаріальної контори:

• заява про згоду на відчуження та примірник доручення, що

• · -148

залишається у державній нотаріальній конторі чи приватного нотаріуса , якщо житло належить подружжю на праві сумісної власності, але є підстави вважати, що один з подружжя підробив таку заяву чи доручення від імені іншого співвласника;

• документи, що містять відомості про осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, їх представників або представників установ, підприємств, організацій. Згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України документи, що посвідчують особу, повертаються останній. Водночас, у реєстрі нотаріальних дій записується найменування документа, його номер, дата видачі й установа, що видала документ^{[144] [145]}, який є дуже важливим, особливо у випадках, коли особу злочинця не встановлено;

• документи, на підставі яких державним нотаріальним архівом видано дублікат правовстановлюючих документів. Такими можуть бути: заява про втрату правовстановлюючого документа та видачу дубліката, копія паспорта, наданого заявником та ін. Особливо це важливо у випадках, коли шахрай, заволодівши паспортом власника житла, вклеює туди свою фотокартку і звертається у нотаріальну контору як власник житла.

2) за місцезнаходженням районного (міського) виконавчого комітету, якщо під час вчинення шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, порушені права неповнолітніх осіб, а саме:

• заява, надана особою в органи опіки та піклування, змістом якої є отримання дозволу на відчуження житла за наявності неповнолітніх власників;

• рішення про дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житла, співвласником якого є неповнолітній, коли є підстави вважати, що цей дозвіл отримано незаконним шляхом. У той же час, рішення вказаних органів надається нотаріусу під час укладення угоди і залишається у державній нотаріальній конторі чи приватного нотаріуса^{[146] [147]. За місцезнаходженням останніх вказане рішення також можна вилучити.}

3) за місцезнаходженням органів, які здійснюють реєстрацію за місцем проживання особи (ВГІРФО), вилученню звичайно підлягають:

■ заява про реєстрацію та зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання, якщо є підстави вважати, що вони надані не власником житла, а іншою особою;

■ адресні листи вибуття, якщо є підстави вважати, що вказані документи підроблені або видані службовими особами незаконно. Слід зауважити, що на практиці відбуваються випадки, коли злочинці, з метою безперешкодного заволодіння житлом, надають заяви у ВГІРФО, представившись власником житла, або взагалі обманом пропонують потерпілому знятися з реєстраційного обліку. З цього приводу наведемо приклад. Так В., Ш. та Б. змусили Г. прийняти велику кількість спиртних напоїв та привели до ЖЕУ, де В. написав від імені Г. заяву на зняття з реєстраційного обліку з місця проживання потерпілого і наказав Г. підписати заяву. Г., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, підписав заяву, не розуміючи характеру своїх дій. Ця заява була вилучена і підлягла експертному дослідженню, у ході якого встановлено, що рукописні записи від імені Г. у заяві на зняття з обліку з реєстрації за місцем проживання в ЖЕУ виконані не Г., а іншою особою, а підпис виконано Г. у незвичайному стані ;

■ заява про втрату паспорта, якщо є підстави вважати, що її було написано шахраєм з метою отримання паспорта із даними особи, яка є власником житла, для подальшого використання у злочинних цілях;

■ копія картки форми № 1 на особу (потерпілого, шахрая).

4) за місцезнаходженням ЖЕУ та органів приватизації вилученню підлягають:

❖ заява на приватизацію у випадках, коли угоді щодо відчуження житла передувала його приватизація і є підстави вважати, що цю заяву написано не власником житла, а іншою особою;

❖ заява про згоду на приватизацію всіх членів родини;

❖ заява на видачу копії фінансового особового рахунку на квартиру;

❖ заява на видачу довідки з ЖЕУ про відсутність заборгованості за оплату комунальних послуг.

5) за місцезнаходженням органів державної реєстрації повинні бути вилучені такі документи:

❖ заява на отримання довідки-характеристики на житло з БТІ, з метою ідентифікації особи за підписом та почерком;

❖ магнітні, електронні носії інформації та копії електронних документів, включаючи обов’язкові реквізити документа .

Вилученням та подальшим вивченням змісту документів вказаної групи можна встановити факт змови з особами, які мають відношення до укладення правочинів щодо житла, підробку документів, наданих до певних установ. У свою чергу, експертним дослідженням можна вирішити питання щодо ідентифікації особи, яка подала заяву у відповідні органи.

А.Ф. Волобуєв, розглядаючи особливості провадження виїмки під час розслідування розкрадань майна у сфері підприємництва, вказує, що у процесі виїмки вилучаються не всі документи (їх може бути велика кількість), а тільки ті, що мають ключове значення для доказування обставин вчинення злочину. Тому ^[148] виїмка має вибірковий характер і спрямована, перш за все, на забезпечення збереження найбільш важливих документів з метою проведення експертних

153

досліджень і подальшого використання під час допитів тощо .

Перелік документів, які підлягають вилученню у ході розслідування шахрайства в сфері приватного житла, також є обмеженим і залежить від особливостей угоди, її умов, способу вчинення злочину та взагалі від слідчої ситуації. Оскільки слідча ситуація активно впливає на вибір способу вилучення документів, зокрема - шляхом виїмки, якщо місцезнаходження об’єктів точно відомо, або обшуку, якщо виникає необхідність у розшукових діях^{[149] [150]}.

Щодо специфіки провадження обшуку у зазначених справах, слід сказати, що вона зумовлена його об’єктами та відповідними тактичними завданнями, а саме: пошуком та вилученням різноманітних документів, записів, офіційних бланків, печаток, штампів, у тому числі засобів їх виготовлення, а також інших предметів, за допомогою яких може бути встановлено:

• факт виготовлення шахраєм підроблених документів, які використовувалися у ході незаконного укладення угоди щодо відчуження житла;

• взаємини між шахраєм та потерпілим;

• факт застосування засобів маскування;

• наявність злочинних зв’язків з представниками влади та особами, які оформлюють документи щодо відчуження житла;

• факт укладення угоди конкретною особою;

• місцезнаходження особи, що вчинила шахрайство;

• інші обставини, що мають доказове значення у справі.

До того ж, під час обшуку необхідно вилучати і вільні зразки почерку, підпису та машинописних текстів, коли існує необхідність у їх подальшому експертному дослідженні.

М.В. Салтевський зауважує, що іноді обшук проводиться спонтанно, наприклад при затриманні або за обставин, що не терплять зволікання, то підготовка як попередній етап обшуку відсутня^{[151] [152] [153].}

Між тим, виходячи зі специфіки шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, треба сказати, що запорукою результативності обшуку є підготовка до його проведення, тому слідчий повинен ретельно спланувати провадження такої слідчої дії. Слідчому необхідно, насамперед, визначити завдання обшуку та об’єкти, що підлягають вилученню, враховуючи їх особливості. Зокрема, необхідно чітко уявляти характерні ознаки об’єктів пошуку та місця, де вони можуть знаходитися. Наприклад, документи можуть бути у книгах, у різноманітних папках для паперу, на книжних полицях, у шафі, а також сховані за меблями. Водночас, засоби для виготовлення підроблених печаток, документів можуть зберігатися в підсобних приміщеннях, сараях та ін.

Збирання необхідної інформації про особу, в якої планується провести обшук, також є важливим моментом. Зі слів М.В. Салтевського, ця інформація повинна включати: відомості про вік, професію, спеціальні навички, рід занять, спосіб життя, особливості поведінки в побуті, характер, тип нервової системи, схильності, захоплення (азартні ігри, вживання наркотиків, спиртних напоїв тощо), склад родини, наявність судимості, привидів, адміністративних затримань тощо . Такі данні можна з ясувати, проаналізувавши матеріали кримінальної справи, а також шляхом збирання оперативних даних, допитів потерпілих, свідків, інших співучасників злочину.

Успішне проведення обшуку значною мірою залежить і від організаційних якостей слідчого, що полягають у забезпеченні послідовності, ефективності як власних слідчих дій, так й інших учасників обшуку, зокрема, слідчий підбирає учасників слідчої дії, визначає найбільш раціональну тактику обшуку тощо . Тому, вже на підготовчій стадії слідчому необхідно провести інструктаж членів

СОГ щодо пошукових дій, часу та способу прибуття на об’єкт, розподілу обов’язків, способів спілкування тощо. До того ж, варто докладно роз’яснити, які предмети, документи необхідно вилучити, особливості таких речей.

У зв’язку зі специфікою обшуку у справах щодо шахрайства у сфері приватного житла, необхідно наголосити, що до його провадження доцільно залучати працівників, які мають досвід у розкритті та розслідуванні злочинів даної категорії, а також спеціаліста у галузі цивільного права, який може надати допомогу у відборі документів, що мають важливе та ключове значення у справі.

Вибір часу обшуку також має важливе значення для його результатів, доцільно цю слідчу дію проводити саме вранці, враховуючи спосіб життя обшукуваного, розпорядок дня у приміщенні, або на роботі . Великий обсяг роботи, кількість документів, що підлягають вилученню, зумовлюють провадження зазначеної слідчої дії протягом дня. Водночас, не підлягає сумніву, що ті чи інші обставини (наприклад, можливість знищення предметів та документів) можуть зумовити обшук у будь-який час.

Загалом, для запобігання знищенню та прихованню об’єктів, які мають доказове значення, необхідно дотримуватися несподіваності та раптовості. Особи, в яких планується вилучення предметів та документів, не повинні знати про це заздалегідь. У зв’язку з цим треба вжити заходів щодо запобігання розголошенню інформації про місце та час проведення обшуку, оскільки, як слушно зазначає О.В. Одерій, раптовість проведення обшуку здебільшого має вирішальне значення^{[154] [155].}

Важливим завданням слідчого є з’ясування, яким чином можуть бути знищені чи приховані об’єкти, що мають значення для справи, щоб вжити заходи до запобігання таким діям. Цікавою з цього приводу є пропозиція А.Д. Астаф’єва, який вважає, що якщо у слідчого є достатні підстави вважати, що злочинці для виготовлення та підробки документів використовували комп’ютерну техніку, необхідно перед проведенням слідчої дії знеструмити приміщення з метою запобігання знищенню інформації зацікавленими особами тощо^[156]. Якщо у слідчого є підстави вважати, що співучасником злочину була особа, яка оформлювала документи (необхідні для відчуження житла), то треба провести обшук у службових приміщеннях цієї особи, а саме: у нотаріальних конторах, ЖЕУ тощо, де можуть зберігатися предмети та документи, що свідчать про її злочинну діяльність. Починати пошукові дії необхідно з робочого місця обшукуваного. Насамперед, треба оглянути поверхню та шухляди столу, полиці у шафі та сейф, приділивши увагу огляду документації, що знаходиться у папках та на полицях. Ретельно необхідно переглянути кожну книгу, журнал, оскільки важливі документи можуть бути саме в них.

Якщо обшук проводиться у справі щодо шахрайства, вчиненого за допомогою створення фіктивної нотаріальної контори та посередницької фірми, то в названих установах вилучаються записи, що містяться у книзі реєстрації нотаріальних дій, печатки та штампи, установчі документи, і різноманітні чорнові записи. Також необхідно зосередитися на виявленні і вилученні комп’ютерів та електронних носіїв інформації з метою їх подальшого огляду та пошуку даних, які цікавлять слідство. Але, робити це необхідно дуже обережно, оскільки неправильне вилучення інформації з бази даних може її пошкодити чи повністю знищити. На думку деяких науковців, проникнення до захисних систем під час обшуку чи виїмки повинно здійснюватися лише висококваліфікованим фахівцем у сфері комп’ютерних систем і технологій^[157].

У спеціальній юридичній літературі наводиться два основних способи вилучення комп’ютерної інформації:

1) вилучення всіх виявлених засобів комп’ютерної техніки із подальшим вивченням наявної інформації;

2) вивчення комп’ютерної інформації безпосередньо під час обшуку чи виїмки із подальшим вилученням тільки інформації, що становить інтерес для справи^[158].

На нашу думку, кожний спосіб має як позитивні, так і негативні моменти. Зокрема, вибіркове вивчення інформації хоча і займає багато часу, але у такий спосіб вилучаються тільки ті дані, що мають доказове значення. Водночас, повне вилучення всіх виявлених засобів комп’ютерної техніки з подальшим вивченням наявної інформації прискорює процес обшуку, надає можливість приділити увагу пошуку інших матеріальних слідів, які мають відношення до справи, однак призводить до певних незручностей під час транспортування, подальшого зберігання. За будь-яких обставин завдання слідчого - правильно зорієнтувати спеціаліста відносно інформації, що може мати значення для справи.

В.Ю. Шепітько пропонує у ході обшуку застосовувати такий тактичний прийом, як зіставлення виявленого під час обшуку об’єкта з ознаками того, що шукають^[159]. На нашу думку, такий прийом може успішно застосовуватися й під час проведення обшуку у справах щодо шахрайства у сфері приватного житла, але за умов, коли слідчий чітко уявляє характерні ознаки об’єктів пошуку та місця, де вони можуть знаходитися. На думку О.В. Шарова, ознаки підробки документів можуть бути отримані за результатами аналізу висновку судово- технічної експертизи, зі змісту якого можливо вирішити і діагностичні питання щодо встановлення способу виготовлення реквізитів підробленого документа, а також можливих предметів, за допомогою яких ці документи були виготовлені^[160]. Між тим, подібні рекомендації не завжди можуть використовуватися на практиці. Зокрема, у випадках, коли проведення обшуку не терпить зволікань, і слідчий не має часу на отримання висновку експерта та ознайомлення з його змістом, оскільки цей період може бути використаний злочинцями для приховування або знищення доказів. Якщо ж у слідчого виникають істотні труднощі щодо визначення кола предметів та документів, які мають значення у справі та місця їх можливого знаходження серед масиву інших документів, то до обшуку слід залучити спеціаліста, який допоможе у вирішенні зазначених питань.

Під час проведення обшуку в справах про шахрайство у сфері приватного житла, як правило, безпосередньо пошукові дії спрямовуються на виявлення різного роду документів, а також предметів, за допомогою яких ймовірно могли бути виготовлені ці документи, а саме, комп’ютери, принтери, копіювально- множильна техніка тощо. Це підтверджується й результатами вивчених нами кримінальних справ зазначеної категорії, так у 22,5% випадків об’єктами пошуку були паспорти та інші документи, що посвідчують особу, у 21,25% - документи, за допомогою яких було вчинено шахрайство, у 8,75% - печатки, штампи, їх відбитки, у 2,5% - хімічні препарати, обладнання для виготовлення підроблених документів (у тому числі комп’ютерна та копіювально-множильна техніка), у 2,5% - засоби маскування, у 6,25% - різноманітні записи, листи, фотографії.

Спираючись на наведені дані об’єкти обшуку залежно від тактичних завдань доцільно поділити на декілька груп:

1. Якщо завданням є встановлення факту виготовлення шахраєм підроблених документів, що використовувалися у ході вчинення ним злочину, то об’єктами пошуку є:

• матеріали, предмети, пристосування, пристрої та інструменти, що могли бути використані злочинцем при виготовленні знарядь злочину та підроблених документів;

• чернетки, на яких відпрацьовувався підроблений підпис та інші реквізити документів;

• копії та бланки договорів, реєстраційних документів;

• технічна та довідкова література, пов’язана з технологією виготовлення електронних та інших документів, знарядь злочину;

• юридична література, пов’язана з порядком укладання угод щодо житла;

• підроблені штампи та печатки;

• пристрої для ламінування;

• засоби нанесення захисних знаків тощо.

2. Якщо завданням є встановлення факту застосування засобів маскування під час вчинення шахрайства у сфері житла, то вилучаються:

> парики;

> окуляри;

> накладні вуса;

> одяг тощо.

3. Якщо завданням є встановлення факту наявності злочинних зв’язків з представниками влади та особами, які оформлюють документи щодо відчуження житла, то вилученню підлягають:

• листи, візитні картки, зміст яких має значення для кримінальної справи;

• записи із зазначенням номерів телефонів, прізвища, адреси вищевказаних осіб;

• фотографії, відеозаписи, що вказують на факт знайомства з певними

особами.

4. Якщо завданням є встановлення факту укладення угоди певною особою, то вилученню підлягають:

> паспорти, інші документи, що посвідчують особу;

> копії різноманітних квитанцій, документів, які використовувалися у ході здійснення правочину щодо житла;

> копії заяв до відповідних органів.

5. Якщо завданням є встановлення взаємин між шахраєм та потерпілим, то вилученню підлягають:

• будь які записи з номерами телефонів, прізвищ осіб;

• фотокартки та матеріали відеозапису, що свідчать про знайомство шахрая та потерпілого;

• різноманітні листи, телеграми, записки, квитанції, записні книжки, щоденники тощо. Як зазначає Є.І. Макаренко, зазначені документи відіграють особливу роль, оскільки можуть вказувати на місцезнаходження особи, яка приховується від слідства та суду, а також осіб, які підтримують з нею зв’язок^[161].

Проводячи обшук, необхідно приділяти увагу і особам, у помешканні яких він проводиться, оскільки відповідне реагування особи може підказати місце знаходження предмету пошуку. Як зазначає О.Р. Ратинов, людина не може залишатися байдужою до процедури обшуку. Вона гостро переживає цю подію і болісно реагує на окремі її етапи. Напруженість обшукуваного, пише далі автор, може проявлятися як зовнішньо, так і внутрішньо. В особи виникають прояви хвилювання, зниження критичності мислення, пам’яті, уваги, зміни кольору обличчя тощо. Ці прояви посилюються у ході наближення слідчого, інших осіб, які проводять обшук, до місць приховування слідів, засобів шахрайства. Тому спостерігання під час цієї слідчої дії за емоційними проявами обшуканих може надати допомогу у розшуку об’єктів, що цікавлять слідство^[162]. До того ж, автор наголошує, що у разі виявлення предметів та документів, що мають значення для справи, необхідно зупинити на деякий час пошукові дії та запитати обшукуваного, кому належить той чи інший предмет або документ, яким чином у нього з’явився. Підставою для цієї дії є момент внутрішньої розгубленості особи та її психологічної неготовності до пояснень на момент виявлення об’єктів, що ним приховувалися. Іноді доцільно задати питання з приводу вилучених об’єктів й особам, які проживають (працюють) разом з особою, що обшукується. Такий прийом у криміналістиці зветься «словесною розвідкою»^[163].

Не слід забувати, що запорукою успішного проведення обшуку є дотримання слідчим моральних принципів. Він зобов’язаний завжди поводити себе ввічливо, коректно, не допускати образ, не розголошувати виявлених даних^[164]. Водночас, важливим тактичним завданням суб’єкта розслідування є переконання осіб, у яких проводиться обшук, про необхідність добровільної видачі предметів, документів, що цікавлять слідство. А коли обшукані відмовляються видати певні об’єкти, завдання слідчого полягає в тому, щоб своєю коректною поведінкою подолати в останніх бажання протидіяти проведенню обшуку^{[165] [166]}.

Вилучені під час обшуку чи виїмки об’єкти пред’являються понятим та іншим присутнім особам, упаковуються та опечатуються, засвідчуючи цей факт підписами понятих. Хід та результати таких слідчих дій фіксується у відповідному протоколі обшуку чи виїмки з дотриманням вимог ст. 188 КПК України і з додержанням правил ст. 85 зазначеного Кодексу. У протоколі зазначається: де, в якому місці і за яких обставин були виявлені певні об’єкти, видані вони добровільно чи вилучені примусово та ін.

Зі слів О.Р. Ратінова, на практиці слідчі часто обмежуються лише переліком вилученого, не вказуючи, де, в якому місці, яким чином було вилучене майно. А

170

іноді пошукові заходи у протоколі взагалі не зазначаються .

У ході вивчення кримінальних справ щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла нами були виявлені й інші недоліки, що допускалися слідчими під час проведення обшуку та виїмки. Так, у 16,25% випадків обшук (виїмка) проводилися несвоєчасно. У зв’язку з цим злочинці мали можливість приховати сліди злочинної діяльності. У 91,25% випадків спеціалісти взагалі не залучалися до проведення слідчої дії, через це результати проведення обшуку або виїмки не можна назвати об’єктивними. Коли ж існувала необхідність у одночасному проведенні обшуку в декількох місцях, лише у 8,75% випадках це відбувалося.

Названі чинники ускладнюють розслідування злочинів досліджуваної категорії та перешкоджають встановленню об’єктивної істини. А тому слідчий повинен по-перше, належним чином підготуватися до проведення обшуку, визначити об’єкти пошуку: документи, комп’ютери, принтери, копіювально- множильна техніка, засоби маскування, різноманітні листи, записи, фотографії та інші предмети, що мають значення для встановлення об’єктивної істини. А по-друге, дотримуватися правильної лінії поведінки у ході його проведення.

Вилучені у ході обшуку або виїмки предмети та документи доцільно ретельно оглянути із застосуванням всіх наявних в ОВС техніко- криміналістичних засобів і за участю тих самих понятих, які були запрошені на обшук (виїмку) . Огляд можна проводити як на місці виконання зазначених слідчих дій, так і в кабінеті слідчого. Процесуальний порядок проведення огляду визначений у ст. 190-193, 195 КПК України. Слід сказати, що багато його аспектів знайшли широке висвітлення у науковій літературі . Проте деякі питання, зокрема особливості огляду документів у справах щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, потребують окремого висвітлення. Результати вивчених нами кримінальних справ показали, що така слідча дія проводилася у 65% випадків.

За визначенням В.Ю. Шепітька, огляд документів - це слідча дія, що полягає в їхньому дослідженні з метою виявлення і фіксації ознак, що надають документам статус речових доказів . Водночас, особливістю огляду документів у справах щодо шахрайства у сфері приватного житла є те, що у ході його проведення можна отримати відомості про обставини, умови укладеного договору, осіб, які його уклали, місце та час вчинення злочину, а також можливі ознаки підробки. Під час огляду будь-якого документа вирішуються наступні питання:

• призначення документа;

• аналіз його зовнішнього вигляду і стану; ^{[167] [168] [169]}

• вивчення змісту;

• аналіз його реквізитів;

• з якого матеріалу виготовлений;

• ознаки підробки документа.

Слідчий, використовуючи отриману за результатами огляду документа інформацію, може встановити невідповідність певних фактів, які свідчать про протиправність дій. Якщо огляд документа потребує вирішення складних питань, які можна вирішити тільки за допомогою спеціаліста, останнього необхідно залучити до проведення даної слідчої дії.

Методика слідчого дослідження документа включає три етапи:

1) вивчення його змісту;

2) дослідження зовнішніх ознак із застосуванням технічних засобів;

3) процесуальне оформлення результатів огляду.

За даним алгоритмом можна успішно проводити огляд документів, одержаних у ході інших слідчих дій у справах щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла.

Аналіз вивчених нами кримінальних справ показав, що у 82,5% випадків вилученню та огляду підлягав саме договір купівлі-продажу житла. Розглянемо порядок огляду цього документа більш докладніше. Огляд договору слід почати з детального вивчення його основного змісту, а також всіх надписів, позначок, що містяться на ньому. Особливу увагу звертати на наявність та зміст реквізитів і підписів, які необхідні для даного виду документа, на відповідність форми та змісту документа і правильність оформлення. Зокрема, вивчення змісту договору купівлі-продажу починається з аналізу наступних його елементів:

• заголовок (назва) юридичного документа, наприклад: «Договір купівлі-продажу», «Договір дарування» тощо;

• місце укладення договору;

• дата укладення договору;

• найменування сторін.

До того ж, якщо договір посвідчений нотаріусом, то у його тексті повинно зазначатися: прізвище, ім’я, по батькові, адреса постійного проживання всіх учасників договору та їх індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів.

У випадку укладання договору особою, яка діяла за дорученням, у тексті повинно вказуватися прізвище, ім’я, по батькові останньої, а також підстави представництва. З’ясування вказаних елементів допоможе визначити місце та час вчинення шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, коло осіб, які уклали договір і можуть бути причетними до вчинення злочину даної категорії.

До елементів договору, крім заголовку, дати, підпису, адреси та ін., обов’язково відносять й текст, у ході вивчення якого можна отримати відомості про обставини та умови укладеного договору^{[170] [171]. Так, під час вивчення кримінальних справ щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, було встановлено, що у 81,25% випадків огляд документів призначався саме з цією метою. Зі слів Є.О. Мічурина, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди .}

У тексті договору повинні міститися дані про об’єкт житлового фонду, ціну договору, права та обов’язки сторін, їх відповідальність, умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди^[172]. На нашу думку, у ході аналізу зазначених даних можна встановити факти, що свідчитимуть про справжні наміри, умисел на вчинення протиправних дій певними особами. Наприклад, якщо відчужувач житла стверджує, що не отримував грошей за продане житло від набувача, особі, яка проводить огляд, слід докладно проаналізувати текст договору у частині даних про ціну. Зокрема, як зазначає

Є.О. Мічурин, з тексту договору має чітко випливати і в ньому бути вказано, що гроші одержані продавцем від покупця і сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру . За інших обставин можна поставити під сумнів те, що розрахунки між сторонами дійсно відбулися. Якщо у договорі зазначено, що «гроші сплачуються покупцем у день нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житла переведенням на банківський рахунок продавця», завданням слідчого є перевірка факту, чи були дійсно виконані ці умови.

У ході огляду документа слідчий повинен встановити наявність на ньому обов’язкових реквізитів, підписів (покупця, продавця, нотаріуса), печаток та штампів. Якщо будь-який вищевказаний елемент тексту відсутній, є підстави вважати, що документ підроблений і його обов’язково слід направити на експертне дослідження з метою остаточного підтвердження факту підробки.

Зі слів І.І. Бєлозьорової, у ході огляду документів суворої звітності особливу увагу необхідно приділити їх номерам та датам . Дійсно нерідкими є випадки, коли на офіційних бланках нотаріуса виконуються протиправні записи. Якщо слідчим встановлено, що певний номерний бланк використовувався для вчинення незаконної дії, слід поставити питання про кримінальну відповідальність особи, яка його видала.

Якщо документ складається на кількох аркушах, слід звернути увагу на те, щоб всі вони були належним чином прошнуровані або скріплені у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності. Всі аркуші повинні бути пронумерованими, кількість аркушів повинна співпадати з тією, що завірена підписом нотаріуса. На кожній сторінці повинні бути відтиски печатки або штампу. Не співпадання зазначених фактів може свідчити про незаконність дій.

Після вивчення основного змісту, з метою виявлення ознак підробки документ досліджується із застосуванням технічних засобів: лупи, мікроскопа, ^{[173] [174] вимірювальних пристроїв, світлофільтрів, фототехніки тощо. При цьому необхідно дотримуватися правил поводження з документами, загальноприйнятих у криміналістиці, а саме: документи необхідно брати пінцетом, не робити ніяких позначок, написів, не ставити відтиски печаток та штампів; не перегинати і не робити зайвих складок; не підшивати до справи; не скріплювати тощо[175] [176] [177]. В.Ю. Шепітько вказує, що у ході огляду та попереднього дослідження документів не слід застосовувати методи, засоби і прийоми, що призводять до зміни зовнішнього вигляду й стану документа .}

На цьому етапі за допомогою техніко-криміналістичних засобів виявляються сліди рук, встановлюються ознаки як часткової підробки документа, зокрема підчищення, травлення, дописки, вставки, заміни частин документа тощо, так і повної, що полягає у виготовленні матеріального носія і виконанні на ньому певного документа. Між тим, слід зауважити, що особа, яка проводить огляд документа, не може зробити категоричні висновки щодо факту підробки, адже це встановлюється лише подальшим експертним дослідженням.

Слід погодитися з М.Ю. Будзієвським, який зазначає, що встановлений у ході досудового огляду спосіб підробки документа дозволяє висунути обгрунтовані слідчі версії щодо розслідуваної події та здійснити планування оперативно-розшукових заходів з метою пошуку джерела підроблених документів . Аналіз вивчення кримінальних справ показав, що у 75% випадків огляд проводився з метою встановлення ознак підробки, змін, внесених у документ, у 3,75% - з метою виявлення слідів рук.

Опис документа здійснюється за загальноприйнятими у криміналістиці правилами. Зокрема, у протоколі зазначаються у хронологічній послідовності такі відомості про нього: місцезнаходження, повне найменування, вид, серія і номер документа; коли, кому і на який термін виданий; наявність підписів, відтисків печаток та штампів; чи на встановленого зразка бланку виконаний документ; якість, колір і стан паперу, спосіб виконання тексту (рукописний, машинописний, друкарський), колір барвника; зміст документа (цілком або початкові фрази); написи та позначки на документі; наявність пошкоджень, плям, виправлень, ознак підробки. Крім того, у протоколі вказуються технічні засоби і прийоми, використані під час огляду документа .

Якщо на документі є відтиск штампу, то описуються розміри останнього. Вказується, якого кольору виконано відтиск, який текст міститься на ньому, розмір шрифту, ширина інтервалу між строками, словами та буквами, граматичні помилки, наявність дзеркальних елементів букв тощо. За даними відомого вченого-криміналіста Г. Гроса, техніка підробки відтисків печаток та штампів має давнє походження. Наприклад, за часів, коли матеріальні об’єкти скріплювалися сургучевою печаткою, найбільш простим способом підробки було зрізання даної печатки та накладення нової, отриманої за допомогою гіпсу, яким облямовували зрізану печатку та заливали у середину сургуч .

Але з того часу це «мистецтво» удосконалилось і стало більш витонченим. Тому огляд відбитків печаток, штампів і встановлення ознак їх підробки вимагають попередніх знань способів і засобів, які для цього використовують злочинці. Сучасна криміналістика визначає такі способи підробки: малювання, пряме копіювання, копіювання за допомогою проміжного кліше, малювання

184

через просвіт з оригіналу, нанесення відтиску самостійно вирізаним кліше . Проте будь-які висновки про спосіб підробки у протоколі огляду не фіксуються, оскільки факт підробки для слідчого не очевидний, а є висновком криміналістичної експертизи.

Вельми актуальними сьогодні є і питання щодо огляду електронних документів, у яких міститься інформація, яка має значення для справи і ^{[178] [179] [180]}

знаходиться у комп’ютері. На думку О.В. Шарова, таку інформацію необхідно роздрукувати у вигляді, який вона має на екрані монітора та на печатному

і ос

пристрої . З цього приводу В.І. Комісаров та Є.С. Лапін зазначають, що дані, які містяться на технічному носії, можуть бути використані як докази у кримінальній справі, коли вони перетворені у форму, що придатна для звичайного сприйняття та зберігання^{[181] [182]. Ця думка є слушною, оскільки набагато легше сприймати інформацію саме у такому вигляді.}

Отже, можна дійти висновку щодо безсумнівної значущості огляду документів у справах стосовно шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла. Зокрема, його проведенням можна встановити ознаки підробки, на підставі чого висунути слідчі версії щодо способів вчинення злочину та розслідуваної події в цілому. Крім того, у ході огляду можна з’ясувати місце та час вчинення злочину даної категорії, отримати відомості про обставини та умови укладеного договору, осіб, які його уклали та можуть бути причетними до вчинення злочину даної категорії. Водночас, виявлені у ході цієї слідчої дії сліди рук, почерк на документі надають можливість у подальшому ідентифікувати певну особу. Отримані результати огляду документів дозволяють з’ясувати питання щодо допустимості того чи іншого документа як доказу у кримінальній справі, внаслідок чого можуть використовуватися під час пошуку та перевірки підозрюваних осіб, їх допиту, відбору порівняльних зразків, призначення та провадження криміналістичних ідентифікаційних та діагностичних експертиз.

3.2.