Провадження окремих слідчих дій для одержання інформації зі змішаних джерел

Під час розслідування злочинів будь-якої категорії нерідко виникає необхідність у використанні спеціальних знань. Як підкреслює ряд науковців, найбільш ефективною формою використання таких знань на досудовому слідстві є призначення судових експертиз.

Загальну тактику призначення та проведення судових експертиз докладно викладено у криміналістичній літературі^{[225] [226] [227] [228]. Водночас, деякі питання, що вирішуються проведенням експертного дослідження у ході розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, потребують додаткового висвітлення. Зокрема, специфіка цих злочинів, пов’язана з використання шахраями низки документів, а тому зумовлює нагальну потребу в дослідженні останніх з метою встановлення способу виготовлення, наявності внесених до їх змісту змін, факту виконання рукописних текстів або підписів певними особами та з’ясування інших фактів, що мають значення для встановлення об’єктивної істини.}

На практиці ці питання вирішуються шляхом почеркознавчої та техніко - криміналістичної експертизи документів. Так, серед вивчених нами кримінальних справ щодо шахрайств, пов’язаних із відчуженням приватного житла, почеркознавча експертиза проводилася у 95% випадків, техніко- криміналістична експертиза документів - у 77,5%, тоді як дактилоскопічна призначалася у 3,75% випадків, і лише 7,5% припадає на всі інші експертизи.

Значення почеркознавчої експертизи полягає в тому, що її проведення дозволяє вирішити питання щодо встановлення виконавця рукописного тексту чи підпису, його статі, освітнього рівня, умов та обставин, за яких виконані різноманітні рукописні документи тощо. Водночас, техніко-криміналістичною експертизою документів вирішуються питання, що пов’язані зі встановленням способу виготовлення або ознак підробки документів, засобів, що використовувалися при цьому, факту відновлення змісту ушкоджених документів, а також, дослідження матеріалів з метою визначення їх групової належності та джерел походження тощо. Крім того, як зазначає А.Ф. Волобуєв, сучасний рівень криміналістичних досліджень дозволяє виявляти ознаки підробки печаток (штампів), встановлювати факт виготовлення документа з використанням комп’ютерної техніки, вирішувати діагностичні, а в окремих

випадках й ідентифікаційні завдання за документами, виготовленими за

233

допомогою принтерів та котювально-множильної техніки тощо .

Передусім зазначимо, що успіх проведення експертизи в більшості випадків зумовлений її якісною підготовкою. Аналіз криміналістичної

234

літератури показує, що зміст заходів щодо підготовки та призначення експертизи є однотипним і містить у собі такі основні елементи:

• прийняття слідчим рішення про провадження експертизи та вибір моменту її призначення;

• збирання матеріалів, що підлягають направленню на експертизу;

• визначення виду судової експертизи, черговості провадження кількох експертиз та вибір експертної установи;

• формулювання експертного завдання;

• винесення постанови про призначення експертизи, ознайомлення з нею обвинуваченого та інших учасників процесу і вирішення заявлених при цьому клопотань зацікавлених осіб;

• направлення постанови про призначення експертизи разом з об’єктами дослідження до експертної установи або конкретного експерта.

Не зупиняючись детально на всіх зазначених елементах, приділимо особливу увагу лише специфічним з них. Щодо моменту призначення експертизи, на думку С.Г. Любичева, через велику кількість об’єктів та трудомісткість досліджень почеркознавчу та техніко-криміналістичну експертизу документів необхідно призначати вже на початковому етапі розслідування . Вказана вимога є досить слушною, оскільки зволікання з призначенням експертизи може призвести до порушення строків розслідування та інших негативних наслідків. На жаль, під час розслідування шахрайства, ^{[229] [230] [231] пов’язаного з відчуженням приватного житла, така можливість існує не завжди. І тому є об’єктивні чинники, а саме, неможливість на початковому етапі отримати необхідні матеріали (документи) для призначення експертизи, а також, порівняльні зразки через недостатню їх якість та кількість. Підтвердженням цьому є дані, отримані нами під час вивчення кримінальних справ вказаної категорії. Так, одразу після порушення кримінальної справи почеркознавчу та техніко-криміналістичну експертизу документів було призначено лише у 27,5%, випадків протягом місяця - у 62,5%, у строк понад місяць - 10% випадків.}

З огляду на це більш обґрунтованою можна вважати точку зору авторів, які ввжають, що визначення моменту (часу) призначення експертизи обумовлено тактичними міркуваннями та пов’язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів²³⁶. Загалом, як вказує ряд науковців, зокрема Є.І. Макаренко, О.В. Негодченко та В.М. Тертишник, вибір моменту призначення експертизи передбачає врахування таких обставин:

• своєчасність призначення експертизи;

• властивості та стану об’єктів експертного дослідження;

• необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;

• особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення та ін.);

• слідчу ситуацію;

• наявність або відсутність необхідних матеріалів для призначення

237

експертизи .

Таким чином, призначаючи експертизу у справах щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, слідчий повинен враховувати вказані обставини та вирішити, чи достатньо у його розпорядженні матеріалів для повноцінного експертного дослідження.

Ведучі мову про особливості підготовки та призначення експертиз у справах досліджуваної категорії, необхідно зосередити увагу на процедурі збирання матеріалів для проведення почеркознавчої та техніко- криміналістичної експертизи, що має певну специфіку, зумовлену необхідністю надання великої кількості документів, їх бланків, а також зразків для порівняльного дослідження (вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків відтисків печаток (штампів), почерку (підпису)).

Документи, стосовно яких слідчий повинен з’ясувати певні питання, збираються шляхом проведення інших слідчих дій огляду, обшуку, виїмки.

Об’єктами техніко-криміналістичної експертизи можуть бути документи, що підтверджують:

> право власності на житло (свідоцтво про право власності на житло);

> факт укладення договору щодо відчуження приватного житла (договір купівлі-продажу житла, реєстри вчинення нотаріальних дій);

> факт звернення в різноманітні органи з приводу оформлення документів щодо відчуження приватного житла (заяви, а також довідки та виписки з БТІ, ЖЕУ тощо, що видаються особі за її вимогою);

> особисті документи (паспорти, посвідчення) тощо.

Водночас, об’єктами почеркознавчої експертизи є тексти рукопису таких документів, частина тексту або підпис на них. У попередніх підрозділах було зазначено перелік документів, що мають важливе значення для справи та підлягають експертному дослідженню, висвітлено порядок їх отримання, тому немає сенсу знову зупинятися на цьому питанні. Але є сенс розглянути специфіку отримання вільних зразків для порівняльного дослідження під час розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла. Вони є найбільш цінними, оскільки створені до порушення кримінальної справи і не пов’язані з нею.

У криміналістичній літературі зазначається, що вільні зразки повинні відповідати об’єкту, що досліджується, за часом виконання, за формою

237

Там же.

документа, за змістом та ін. Аналізуючи наведене, слід підкреслити, що, незважаючи на великий обсяг документів, які вилучаються обшуком або виїмкою під час розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, виникають проблеми щодо їх використання як вільних зразків. Експертному дослідженню здебільшого підлягають документи, що були засобом вчинення шахрайства у сфері житла, зокрема: договір купівлі- продажу (31,25%), доручення (67,5%), свідоцтво про право власності (10%), різноманітні довідки (у 3,75% - довідка-характеристика з БТІ, у 26,25% - довідка з місця проживання про склад сім’ї) тощо. Водночас, виходячи із вищевказаних вимог, для встановлення факту невідповідності встановленому зразку будь-якого з документів необхідно як зразок для порівняльного техніко- криміналістичного дослідження надати документ, що за формою, змістом та часом ідентичний досліджуваному. Наприклад, у разі необхідності вирішення питання, чи відповідає наданий для дослідження бланк договору купівлі- продажу житла встановленому зразку, слідчий повинен зробити запит до нотаріальної контори з витребуванням бланку такої самої форми. Останній за часом походження повинен відповідати досліджуваному. Між тим, як свідчить практика, у ході досудового слідства не завжди є можливість отримати для порівняльного дослідження документи, що цілком відповідають загальноприйнятим у криміналістиці вимогам, внаслідок чого не виявляється можливим вирішити питання, поставлені на експертизу.

Відомо, що для проведення почеркознавчої експертизи необхідно надати зразки почерку та підпису особи, що ідентифікується. Але, специфіка шахрайства у сфері приватного житла зумовлює певні труднощі, пов’язані з потребою дослідження коротких записів та підписів. Зокрема, особливістю вчинення злочину даної категорії є те, що іноді для незаконного відчуження житла шахраю достатньо підписати певні документи, навіть не виконуючи при цьому рукописних текстів.

тоді, коли досліджуваний підпис виконано з імітацією підпису іншої особи (як правило - власника житла).

Проблемою є й той факт, що чітко встановлені стандарти складення документів, необхідних для відчуження житла, зумовлюють формалізованість виконуваних рукописних текстів, наприклад чітко визначений зміст заяви другого з подружжя про згоду на продаж квартири, заяви на приватизацію тощо. Договір купівлі-продажу взагалі складається на бланку встановленого зразка, на якому рукописні записи виконуються у короткій формі і полягають у вказуванні лише прізвища, ім’я, по-батькові, адреси, деяких цифрових комбінацій, а також підписів сторін.

Таким чином, у зв’язку з невеликим обсягом рукописних текстів, які містяться у документах, необхідно надати для проведення почеркознавчої експертизи якомога більше зразків підпису та почерку особи, котра ідентифікується, що за часом, змістом та формою схожі й відповідають досліджуваному об’єкту. У криміналістичній літературі визначається приблизний обсяг останніх. Так, як вільні, так й експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менш як на 5 аркушах. Вільні зразки підпису надаються по можливості не менш ніж на 10 документах, експериментальні - в кількості не менше 20 зразків підписів. При цьому, як зазначають Є.І. Макаренко, О.В. Негодченко та В.М. Тертишник, чим коротшим є досліджуваний текст, тим більше потрібно зразків . З огляду на це можна сказати, що через необхідність дослідження коротких текстів у ході розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, вільні зразки бажано надавати в кількості не менше як на 10 аркушах.

На думку А.В. Шарова, під час розслідування шахрайства у сфері обігу житла зразками почерку та підпису шахрая, а також відтисків печаток (штампів), що використовувалися ним, можуть бути саме вказані реквізити різноманітних документів, тобто сліди злочинної діяльності. Якщо немає

можливості отримати вільні зразки, ними можуть бути почерк та підпис, що містяться у вилучених документах^[232]. Аналізуючи цю точку зору, слід підкреслити, що автор не конкретизував, за яких обставин можна використовувати вилучені документи як зразки для порівняльного дослідження. Якщо він мав на увазі документи, що були засобом вчинення злочину, то не можна з цим погодитися. Адже, як зазначається у криміналістичній літературі, вільними зразками можуть бути інші документи, що максимально відповідають за змістом рукописним текстам у досліджуваних документах. На відміну від речових доказів, зразки для порівняльного дослідження не пов’язані з розслідуваною подією і безсумнівно походять від конкретного об’єкта. Відтак, постає питання: чи можна стверджувати, не отримавши при цьому висновку експерта, що почерк та підпис у вилучених документах (засобах вчинення шахрайства) безсумнівно походять від конкретної особи? Звісно, ні. Такі документи повинні стати об’єктами почеркознавчої експертизи, у ході якої встановлюється, чи є виконавцем тексту, підпису певна особа. До цього моменту вони є речовими доказами (об’єктами дослідження), а не вільними зразками.

Певну специфіку у ході призначення експертизи у справах щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, має й отримання експериментальних зразків для порівняльного дослідження. Відповідно до ст. 199 КПК України, їх отримують проведенням відповідної слідчої дії.

У криміналістичній літературі загальні правила відбору експериментальних зразків почерку є достатньо висвітленими. При цьому більшість вчених акцентує на необхідності такого відбору у два етапи. На першому особа виконує текст на тему, пов’язану з розслідуваною подією, у звичайних умовах. На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, який досліджується, що містить фрази, слова, узяті із досліджуваного рукопису та виконується в умовах, наближених до тих, у яких виконувався рукопис^[233].

Проблема виникає у тих випадках, коли підозрюваний (обвинувачений) відмовляється від надання зразків свого почерку та підпису, тим самим чинить протидію розслідуванню. Не дивлячись на те, що кримінально-процесуальним законодавством передбачено примусове вилучення зразків для експертного дослідження (ст. 199 КПК України), навряд чи таким чином можна вирішити проблему вилучення зразків почерку та підписів, оскільки примусовий варіант їх відбору не сприятиме досягненню об’єктивного результату. Їх відібрання повинно здійснюватися тільки за добровільною згодою особи.

У подібній ситуації, як зазначає С.Г. Качурин, слідчий повинен з’ясувати причини відмови та подолати ці мотиви. З цією метою суб’єкт доказування повинен застосувати весь арсенал тактичних прийомів, що дозволять успішно вирішити проблему щодо відбору експериментальних зразків почерку та підпису^[234]. На жаль, науковець не вказав, які конкретні тактичні прийоми він має на увазі, лише зазначивши, що вибір суб’єктами доказування тих чи інших тактичних прийомів повинен засновуватися на результатах прогнозування чи ситуації, що склалася, поведінці та діях осіб, які мають відношення до злочину. Втім, цю точку зору можна вважати цілком слушною, оскільки під час призначення експертизи дійсно виникає нагальна потреба у застосуванні тактичних прийомів подолання протидії підозрюваного (обвинуваченого), що полягає у відмові надання зразків почерку та підпису для порівняльного дослідження, виконання тексту навмисно зміненим почерком тощо.

На нашу думку, під час призначення експертиз у справах щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, як тактичний прийом можна застосовувати пред’явлення особі, що відмовляється надавати експериментальні зразки почерку та підпису, документів (вільних зразків), в яких містяться підписи, рукописні тексти, виконані нею (різноманітні квитанції, телефонні та банківські рахунки, розписки тощо). Слідчий повинен запевнити цю особу, що навіть у разі її відмови надати експериментальні зразки, вільних та умовно-вільних зразків може бути достатньо, щоб її викрити.

На жаль, законом не передбачено кримінальну відповідальність за відмову від надання зразків для порівняльного дослідження. Втім, на нашу думку, тактичними прийомами подолання цієї відмови можуть бути запевнення у неправильно зайнятій позиції, роз’яснення позитивних наслідків сприяння встановленню об’єктивної істини, повідомлення показань інших співучасників, які свідчать про вчинення шахрайства саме цією особою, пред’явлення доказів та інші загальноприйняті у криміналістиці тактичні прийоми.

Між тим, іноді виконавець тексту чи підпису, хоча і не відмовляється від відбору у нього зразків почерку та підпису, але через випадковість процесу «конструювання» тексту (підпису) може не запам’ятати вигадане креслення. Ця обставина обумовлена специфікою шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла. Зокрема, процес здійснення правочину щодо житла потребує підписання та складення сторонами низки документів, необхідних для укладення угоди. Через це, наприклад, у разі вчинення шахрайства через оренду житла з подальшим його продажем особою, яка не є його власником, остання вимушена виконувати у нотаріальній конторі, БТІ, ЖЕУ тощо тексти, підписи з імітацією почерку та підпису справжнього власника житла. За таких обставин шахрай намагається відтворити писемно-рухові навики, характерні для певної особи, а також змінити ознаки свого почерку.

Зі слів Л.А. Вінберга та М.В. Шванкової, існують такі способи імітації почерку іншої особи:

• імітація почерку «за пам\'яттю»;

• змальовування без попередньої підготовки;

• змальовування з попередньою підготовкою.

Перший спосіб імітації пов’язаний з відтворенням ознак почерку іншої особи, що підроблювач намагається запам’ятати у ході читання того чи іншого документа, написаного нею. У такому разі підроблювач, як правило, не може запам’ятати та відтворити комплекс рухів іншої особи. У рукописі будуть переважати ознаки звичайного почерку виконавця. При другому способі підроблювач безпосередньо з тексту, виконаного іншою особою, намагається відтворити конфігурацію літер, властиву для почерку останньої. Такий спосіб дозволяє підроблювачу відтворити лише зовнішню схожість літер у рукопису. Водночас, експерт може спостерігати ознаки почерку підроблювача. Для третього способу є характерною та обставина, що підроблювач не експромтом, як це мало місце у перших двох випадках, а протягом тривалого терміну тренується у відтворенні та оцінці ознак почерку іншої особи. Чим довше здійснюється процес тренування, тим більше буде ознак почерку іншої особи і менше ознак почерку підроблювача^{[235] [236].}

Як раніше було зазначено, вчинення шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, потребує дотримання певної лінії поведінки з боку злочинців, ретельної підготовки та прорахунку всіх несприятливих для них обставин. У зв’язку з цим шахраї завжди тренуються у виконанні почерку або підпису іншої особи, а потім вже імітують їх. Втім, імітація почерку іншої особи (справжнього власника житла, співвласника, осіб, які оформлюють документи, необхідні для відчуження житла тощо) у такий спосіб зумовлює найбільші труднощі під час дослідження. Л.А. Вінберг та М.В. Шванкова зауважують, що якщо текст виконано з попередньою імітацією почерку іншої особи, то можливості ідентифікації особи за ознаками почерку обмежені . Приблизно такої ж думки дотримується А. Пахомов, який вказує, що висновки експертизи у разі дослідження тексту та підпису з імітацією почерку іншої особи не можуть бути категоричними^[237]. Можна погодитися з цією точкою зору, оскільки при «конструюванні» іншого креслення, в якому відсутня більшість елементів власного почерку та підпису, взаємозумовленість особливостей руху неочевидна. Це, у свою чергу, ускладнює дослідження.

Специфіка отримання експериментальних зразків відтисків печаток та штампів полягає в тому, що перед цим необхідно встановити обставини, за яких вони з’явилися на документі. Це здійснюється допитом нотаріуса та інших осіб, які оформлювали документи, необхідні для відчуження житла. Доцільно пред’явити їм документ, наприклад договір купівлі-продажу, в якому містяться відтиски печатки або штампу, та з’ясувати, за якими ознаками вони визначають їх відповідність чи невідповідність справжнім відтискам. Крім того, нотаріуса необхідно запитати з приводу того, скільки вказаних об’єктів перебуває на депозиті. Це здійснюється для того, щоб подальшим техніко-криміналістичним дослідженням встановити, чи не нанесено відбиток печатки (штампу) в документі конкретною печаткою (штампом). Для ідентифікації печаток та штампів відбираються експериментальні зразки у вигляді п’яти-шести максимально чітких відбитків на такому ж папері білому гладкому папері, нанесених з різним натисненням та різною кількістю фарби. Безсумнівно, більш цінними для порівняльного дослідження є не відбитки, а самі кліше. Однак у зв’язку з чітко встановленими правилами зберігання останніх це не завжди є можливим.

З огляду на вищевикладене підкреслимо, що помилки та недоліки, що допускаються під час збирання зразків, можуть стати причиною експертної помилки, що насамперед зашкодить слідству і суду. Як показало вивчення кримінальних справ щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, експертне дослідження у багатьох випадках ускладнювалося внаслідок недостатньої кількості порівняльного матеріалу, що не дозволяло повною мірою вирішити поставлені перед експертом питання. Зокрема, у 38,75% випадків у ході експертизи не виявилося можливим вирішити поставлені питання.

Прикладом може стати кримінальна справа, порушена за фактом шахрайства, пов’язаного з відчуженням житла Х. Так, слідчий призначив почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставив питання - чи виконано текст доручення на право укладення угоди від імені власника житла Х. чи його частину громадянкою Б. Однак експерт не мав можливість з’ясувати це, оскільки не було надано у належній кількості вільних зразків. Внаслідок цього факт складання документа Б. не було доведено. Призначенням додаткової експертизи, на вирішення якої було поставлено таке саме питання, але за наявності вільних зразків у належній кількості (10 аркушів), було встановлено факт складання документа Б^[238].

З цього видно, що якщо для проведення експертизи не буде надано необхідної кількості зразків почерку та підпису, відтисків печаток (штампів), які мають належну якість і безсумнівність походження та максимально наближені до слідів злочину за часом, формою, змістом, механізмом утворення, проведення ідентифікаційного дослідження зазначених об’єктів ускладнюється. Тому при визначенні питань, що підлягають вирішенню, слідчому доцільно отримати консультацію спеціаліста або самого експерта, які, проаналізувавши підготовлені слідчим матеріали, можуть вказати на їх достатність та відповідність певним вимогам. Звернення за допомогою до спеціалістів та експертів поліпшить процес підготовки матеріалів для порівняльного дослідження та попередить складання експертом недостатніх та необгрунтованих висновків. «В цьому зв’язку, - як зазначає В.Д. Берназ, - тактичні та психологічні проблеми спільної діяльності слідчого з експертом є безумовно актуальними»^[239].

Після визначення виду експертизи, вибору експертної установи та отримання всіх необхідних матеріалів, що підлягають направленню на експертизу, слідчий формулює експертні завдання. Як зазначає М.Г. Щербаковський, тактичним завданням слідчого є правильне визначення предмета експертного дослідження, а також з’ясування обставин та фактичних даних, що повинні встановлюватися на основі спеціальних знань . Водночас, предмет експертизи визначається поставленими слідчим або судом питаннями перед експертом.

У криміналістичній літературі зазначається, що експертні завдання мають відповідати таким основним вимогам: 1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; 2) мати логічну послідовність; 3) характеризуватися повнотою і мати комплексний характер;

4) бути конкретними та лаконічними. Проте Р.С. Бєлкін та Е.М. Ліфтттиц критично зауважують, що нерідко слідчими порушуються основні положення тактики призначення експертизи. Зокрема, вони ставлять перед експертом питання правового характеру; нечітко формулюють їх; ставлять питання, для вирішення яких ще не розроблені відповідні методики, або навпаки - для яких не потребується спеціальних знань взагалі тощо . Отже, ефективність провадження експертизи залежить не тільки від правильного вибору слідчим часу її призначення, підбору необхідних матеріалів тощо, але й від вміння правильно сформулювати питання експерту.

Відомо, що завдання будь-якого експертного дослідження мають як діагностичний, так й ідентифікаційний характер. Між тим, вивчення кримінальних справ щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, показало, що слідчі в основному призначали почеркознавчі експертизи для визначення групової приналежності виконавця рукопису (підпису), встановлення конкретного виконавця або факту виконання однією і тією ж особою різних текстів, підписів, окремих фрагментів тексту тощо. Разом з тим, ми помітили, що слідчими не повною мірою використовувалися можливості почеркознавчої експертизи для вирішення діагностичних завдань, пов’язаних зі встановленням факту впливу на виконання рукопису (підпису) незвичайних умов та стану, навмисного викривлення почерку, грамотності виконавця рукопису (підпису), статі виконавця рукопису та ін. Проте у ході розслідування

²⁴⁷ Щербаковський М.Г. Тактика проведення судових експертиз: Лекція. - Нац. ун-т внутр справ. - Харків, 2004. - 60 с.

²⁴⁸ Белкин Р.С., Лифшиц Е.М. Тактика следственных действий. - М.: Новый Юристъ, 1997. - 176 с.

злочинів даної категорії це може мати важливе значення, про що можуть свідчити приклади з практики.

Так, під час розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом шахрайства, пов’язаного з відчуженням житла, що належало Г., експертом було встановлено, що «.. .рукописні записи та підписи від імені Г. у заяві на виписку в ЖЕК з його квартири дійсно виконані Г., але в незвичайному стані». У ході досудового слідства було встановлено, що Г. писав заяву у присутності двох невідомих осіб, які виявилися співучасниками злочину, пов’язаного з відчуженням квартири Г., і примушували написати заяву .

З огляду на це встановлення факту виконання рукопису (доручення, заяви на зняття з реєстраційного обліку, договору купівлі-продажу житла тощо) у незвичайних умовах, у незвичайному стані може бути доказом примушування шахраєм до виконання якихось дій, свідчити про факт укладення угоди у стані хвилювання, алкогольного або наркотичного сп’яніння тощо, що може істотно впливати як на кваліфікацію, так і на процес доказування взагалі.

Важливим є вирішення діагностичних завдань й у ході техніко- криміналістичного дослідження документів. Зокрема, його проведенням можна встановити механізм окремих етапів вчинення шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, визначити час походження документа, відносну давність виконання текстів та нанесення відтисків печатей та штампів тощо.

Стосовно об’єктів, що підлягають ідентифікаційному дослідженню, вирішується питання про групову належність або індивідуальну ідентифікацію.

Зазначимо, що загальний перелік питань на вирішення почеркознавчої та техніко-криміналістичної експертизи документів у достатньому обсязі висвітлено у криміналістичній літературі . На нашу думку, запропоновані рекомендації щодо визначення питань можуть успішно використовуватися

²⁴⁹ Архівна кримінальна справа апеляційного суду м. Києва за 2004 р.

²⁵⁰ Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва: Навчальний посібник // За ред. проф. О.М. Бандурки. - Х.: «Рубікон», 2000. - 272 с.; Досудебное расследование: юридические документы: Учебное пособие / В.М. Тертышник, С.В. Слинько, А.В. Петренко и др. / Под общей редакцией В.М. Тертышника. - Харьков: Арис, 1999. - 352 с.;

слідчим під час призначення експертизи у ході розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла.

Як показало вивчення кримінальних справ вказаної категорії, найпоширенішими питаннями на вирішення техніко-криміналістичної

експертизи є такі:

1) чи відповідає бланк досліджуваного документа встановленій формі;

2) чи підлягав документ яким-небудь змінам, чи проводилось переклеювання фотографії, яким способом змінено документ;

3) яким способом (типографським чи саморобним) виготовлено бланк документа чи сам документ;

4) чи скопійовано конкретний підпис з оригіналу за допомогою технічних засобів і яким саме способом це зроблено;

5) який зміст документу, який вицвів, залитий чорнилом, замазаний фарбою, виведений підчисткою або травленням тексту;

6) чи є зміни початкового тексту документа, яким способом їх виконано і який початковий зміст зміненого документа;

7) яким способом нанесено на документ відтиски печаток та штампів;

8) чи нанесено відтиск печатки або штампу на документі наданою (вилученою) печаткою або штампом;

9) яким способом відтворено відтиск печатки (штампу) на документі;

10) чи виготовлено даний документ за допомогою комп’ютерної, копіювальної техніки, наданої на дослідження тощо.

Водночас, на вирішення експертизи почерку та підписів слідчими здебільшого ставилися такі питання:

• чи виконано рукопис певною особою;

• чи виконано тексти кількох документів однією особою;

• однією або різними особами виконано тексти всіх досліджуваних документів;

• чи можливо встановити виконавця підписів від імені вигаданих осіб;

• чи не виконані підписи від імені вигаданої особи певною особою;

• чи не виконано підпис особою, яка значиться у документі;

• однією чи різними особами виконано підписи від імені кількох вигаданих осіб тощо.

Загалом, перелік питань залежить від обставин конкретної кримінальної справи. У складних випадках при постановці питань слідчому необхідно консультуватися з експертом.

Визнавши необхідність проведення певної експертизи, слідчий виносить постанову про її призначення, ознайомлює з нею обвинуваченого та інших учасників процесу та направляє її разом з об’єктами дослідження до експертної установи.

Таким чином, під час розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, використання спеціальних знань має важливе значення, оскільки сучасні можливості судових експертиз дозволяють встановити різноманітні факти, що мають значення для розслідуваної події. Саме висновок експерта є одним з найважливіших документів, який переконує слідчого про допустимість певного виду доказу у сукупності з іншими та надання їм процесуального статусу речових доказів.