<<
>>

Основні особливості нормативно-правової регламентації проведення окремих різновидів негласних слідчих (розшукових)

2.2.1. Втручання у приватне спілкування полягає б отриманні доступу до інформації, що передається та зберігається під час приватного спілкування між особами, без їх відома, шляхом аудіо-, відео-контролю особи (ст.

260 КПК України), арешту (ст. 261 КПК України), огляду і виїмки кореспонденції (ст. 262 КПК України), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України) та зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України).

Спілкування є приватним, якщо під час нього Інформація передається та зберігається за таких фізичних та юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист Інформації від втручання Інших осіб.

До фізичних умов, які можуть забезпечувати захист від втручання в спілкування, є обрані особами місце та час його здійснення, форма спілкування (вербальна, конклюден- тна, письмова, графічна), форма обміну Інформацією (безпосередня або опосередкована (листами, бандеролями, посилками, поштовими контейнерами, переказами, телеграмами, іншими матеріальними носіями передання інформації між особами), технічні засоби проводового та безпро- бодобого зв'язку та засоби писемності, створення графічних зображень, кодування Інформації та її збереження тощо.

Юридичними умовами, що забезпечують приватний характер спілкування, є гарантоване приписами Конституції України та інших нормативно-правових актів право будь- якої особи на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання у її особисте та сімейне життя та можливість обмеження цих прав лише за рішенням суду (ст. 31, 32 Конституції України, п. 7 ч.1 ст. 7, ст. 14,15, ч. 1, 5 ст. 258, 260, 261, 263, 264 КПК України, ст. 9 Закону України «Про телекомунікації», ст. 6 Закону України «Про поштовий зв'язок»), та укладення угоди між особою та юридичною особою, що надає послуги телекомунікаційного, поштового зв'язку на території України для забезпечення її приватного спілкування.

Підставами, достатніми для втручання у приватне спілкування, є:

- фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, що розмови особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування, поштово- телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй, певна електронна інформаційна система можуть містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування;

- можливість отримання відомостей про зміст приватного спілкування тільки шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що включають втручання у приватне спілкування.

Ч. 2 ст. 258 КПК України зобов'язує прокурора, слідчого за погодженням з прокурором, при встановленні ними наявності зазначених підстав, звернутися до слідчого судді Із клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування б порядку/ передбаченому ст. 246/ 248/ 249 КПК України.

Тільки ухвала слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування виступає в якості юридичної підстави його проведення слідчим або за його дорученням уповноваженим оперативним підрозділом.

Ч. 5 ст. 258 КПК України забороняє будь-який різновид втручання у приватне спілкування, що вказаний у ч. 4 цієї статті/ якщо б ньому, з одного боку, приймають участь захисник або священнослужитель, а з іншого - підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий.

Під час проведення конкретних НС(Р)Д, що являють собою втручання в приватне спілкування за допомогою технічних засобів, фіксується значний об'єм Інформації, який потребує свого опрацювання та визначення - які саме відомості мають доказове значення, а які ні. Це здійснюється слідчим шляхом дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, у порядку, передбаченому ст. 266 КПК України, про що складається протокол. На виконання вимог ч. З ст. 252 КПК України слідчий протягом двадцяти чотирьох годин передає його прокурору для прийняття ним рішення про використання як доказ інформації, отриманої внаслідок втручання в приватне спілкування, б цілому або певного її фрагменту.

Для забезпечення безпосереднього дослідження судом інформації, отриманої під час втручання в приватне спілку вання, оцінки її доказового значення ст. 259 КПК України передбачає обов'язок прокурора зберегти всю інформацію, незалежно від того чи вся зафіксована на технічному носії інформація визначена прокурором для використання як доказ, чи тільки її певний фрагмент. Збереження інформації, отриманої внаслідок втручання у приватне спілкування, забезпечується прокурором з дотриманням вимог ст. 100 КПК України або ним складається доручення слідчому щодо забезпечення збереження цієї Інформації в порядку, визначеному ст. 100 КПК України та Кабінетом Міністрів України.

2.2,2. Aybio-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України), як різновид втручання у приватне спілкування, полягає в отриманні без відома конкретної особи аудіо- або ау- діо- та відеозапису її розмов або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо, що може містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Відмінність аудіо-, відеоконтролю особи від спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України) та аудіо-, відеоконтролю місця (ст. 270 КПК України) полягає у використанні аудіо-, відеозаписуючих пристроїв, установлених в середині публічно недоступних місць дгтя фіксації поведінки особи. Проведенню аудіо-, відеоконтролю особи б середині публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи завжди передує таємне проникнення до них з метою встановлення В ЦИХ МІСЦЯХ, ЖИТЛІ, Іншому володінні технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи (п. 5 ч. 1 ст. 267 КПК України).

Порядок та тактика проведення аудіо-, відеоконтролю особи зумовлюють необхідність, після отримання ухвали слідчого судці про дозвіл на здійснення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, обов'язкового залучення слідчим до її проведення на підставі письмового доручення в порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК України уповноваженого оперативного підрозділу правоохоронного органу.

Посадова особа підрозділу, якому було доручено аудіо-, відео- контроль особи, звертається з метою його проведення до оперативно-технічних підрозділів, що мають право на проведення ОРД, для застосування при цьому спеціальних технічних засобів. Після завершення даної негласної слідчої (розшукової) дії вказана посадова особа за результатами її проведення негайно повідомляє про це слідчого, а також складає відповідний протокол, який з матеріальними носіями зафіксованої інформації у встановленому законом порядку передає прокурору для використання в доказуванні по кримінальному провадженню.

2.2.3. Накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України). Проведення цієї НС(Р)Д не потребує залучення уповноваженого оперативного підрозділу, оскільки передбачає затримання безпосередньо установою зв'язку поштово-телеграфних відправлень чи надходжень особи (листів усіх видів, бандеролей, посилок, поштових контейнерів, переказів, телеграм, Інших матеріальних носіїв пере- дання інформації) без її відома на підставі клопотання слідчого, прокурора та відповідної ухвали слідчого судді.

Фактичними підставами для порушення слідчим клопотання про надання дозволу на накладення арешту на кореспонденцію є отримані під час кримінального провадження відомості, що поштово-телеграфні надходження чи відправлення певної особи може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що є джерелами відомостей, які мають Істотне значення для розслідування.

У клопотанні слідчого, узгодженому з прокурором, або прокурора до слідчого судді про дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію зазначаються не тільки відомості, перелічені у ч. 2 ст. 248 КПК України, але також види поштово-телеграфної кореспонденції, що підлягають затриманню та установа зв'язку, на керівника якої покладається обов'язок здійснювати відповідний контроль і протягом доби повідомляти про це слідчого.

Надання слідчим суддею дозволу на накладення арешту на кореспонденцію дає слідчому право провести Інші негласні слідчі (розшукові) дії - огляд і виїмку цієї кореспонденції (ст.

262 КПК України).

Факт накладення арешту на конкретне поштово- телеграфне відправлення отримує свою фіксацію у протоколі затримання кореспонденцій який складається слідчим в установі зв'язку за участю представника цієї установи, відповідно до вимог ст. 104-107, 252, ч. 1 та 4 ст. 262 КПК України, з обов'язковим описанням всієї затриманої кореспонденції та способу забезпечення її збереження.

При закінченні строку, визначеного в ухвалі слідчого судці, наклацений на кореспонденцію арешт вважається скасованим і затримана в установі зв'язку кореспонденція, яка не була вилучена слідчим, підтягає негайному відправленню адресату.

2.2.4. Огляд і вишка кореспонденції (ст. 262 КПК України) проводиться слідчим на підставі ухвали слідчого судді про накладення арешту, огляд та виїмку кореспонденції конкретної особи та отриманих від керівника установи зв'язку відомостей про її надходження та затримання. Слідчий, прибувши до установи зв'язку, вирішує питання про відкриття і оглядає затриману кореспонденцію.

Рішення про проведення огляду конкретної затриманої кореспонденції приймається слідчим та не потребує винесення ним відповідної постанови. Обов'язковим учасником такого огляду є представник установи зв'язку, у необхідних випадках - спеціачіст (наприклад, дчя забезпечення безпеки учасників огляду при розкритії і безпосередньому огляді конвертів, бандеролей, посилок, що можуть містити сильнодіючі отруйні, вибухові речовини, пристрої тощо, для з'ясування змісту тексту листа, надісланого Із-за кордону, надання допомоги слідчому у знятті копій чи отримання зразків об'єктів, що пересилаються, нанесенні на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контролю тощо). Огляду в присутності зазначених осіб підлягає вся затримана в установі зв'язку кореспонденція особи.

Огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі зв'язку за загальними правилами проведення огляду. У разі не виявлення за результатами проведення даної НС(Р)Д речей чи документів, які мають значення для до- судового розслідування, слідчий повинен забезпечити їх таке упакування, що не викликає б особи підозр відносно проведення негласних слідчих (розшукових) дій з її кореспонденцією, щоб не завдати шкоди досудовому розслідуванню.

Тому, якщо слідчий приймає рішення про відкриття затриманої кореспонденції, ця дія повинна завжди проводитися Із застосуванням способів та засобів, що забезпечують упакування кореспонденції та розташування її вмісту у відповідності до оригінального. Якщо забезпечити первинне упакування оглянутої кореспонденції є неможливим, а її відправлення адресату завдасть шкоду кримінальному провадженню, вона може бути вилученою та збереженою до прийняття рішення прокурором про її повернення адресату б порядку та на підставах передбачених ст. 255 КПК України.

Під час огляду слідчий може прийняти рішення про:

- зняття копій чи отримання зразків кореспонденції, без вилучення її вмісту, зберігаючи конфіденційність накладення арешту на кореспонденцію та її огляду;

- нанесення на виявлені речі І документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контролю з метою забезпечення проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій;

- заміну речей І речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги тощо.

Факт проведення перелічених дій обов'язково описується в протоколі огляду затриманої кореспонденції.

При виявленні в кореспонденції речей (у тому числі речовин), документів, що мають значення дчя досудового розслідування, слідчий у межах, визначених ухвалою слідчого судді, здійснює виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій чи отриманням зразків з відповідних відправлень.

Підставами для проведення виїмки, затриманої в установі зв'язку кореспонденції, є:

- наявність в ухвалі слідчого судді про накладення арешту на кореспонденцію дозволу на проведення її виїмки при встановленні в ній відомостей або речей і документів, що мають істотне значення для досудового розслідування;

- фактичне встановлення слідчим за результатами проведення огляду затриманої кореспонденції, що конкретне поштово-телеграфне відправлення містить зазначені вище відомості, речі, документи, і що зняття з них копій або їх фотографування, проведення відеозапису вмісту чи отримання лише зразків з цих відправлень не зможе забезпечити встановлення фактичних даних, які мають значення для досудового розслідування.

Виїмка кореспонденції проводиться слідчим за участю представника установи зв'язку, в якій була затримана ця кореспонденція, про що складається протокол.

У разі встановлення за результатами огляду затриманої кореспонденції відсутності у ній речей чи документів, що мають значення для досудового розслідування, слідчий дає вказівку представнику установи зв'язку, який брав участь у проведенні огляду, про вручення цієї кореспонденції адресату, про що вказується в протоколі огляду затриманої кореспонденції.

Протоколи затримання кореспонденції, її огляду та виїмки складаються слідчим за результатами проведення кожної із цих дій згідно з вимогами ст. 104-10(7, 252, ч. 1 та 4 ст. 262 КПК України. У протоколах обов'язково зазначається, які саме відправлення були затримані, оглянуті, їх зовнішній вигляд внутрішній вміст, що з них вилучено і що має бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень знято коті чи отримано зразки, а також про проведення інших дій, передбачених ч. 2 ст. 262 КПК України.

Протоколи затримання кореспонденції, її огляду та виїмки не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цих НС(Р)Д передаються прокурору (ч. З ст. 252 КПК України) для його ознайомлення з результатами їх проведення, вжиття ним заходів щодо збереження вилученої кореспонденції, які він дланує використовувати у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 252 КПК України).

Ч. 5 ст. 262 КПК України встановлює обов'язок керівників та співробітників установ зв'язку, які приймають участь у проведенні конкретних негласних слідчих (розшукових) дій, сприяти їх проведенню та не розголошувати факт їх проведення чи отриману інформацію, про що їх попереджає слідчий на початку проведення, передбачених ст. 261, 262 КПК України, НС(Р)Д.

2.2.5. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України) є різновидом втручання у приватне спілкування, під час якого за допомогою спеціальних технічних засобів уповноваженими оперативними підрозділами органів внутрішніх справ та органів безпеки за дорученням слідчого та на підставі ухвали слідчого судді проводиться спостереження, відбір, фіксація змісту інформації, яка передається особою, а також одержання, перетворення і фіксація різних видів штатів, що передаються каналами зв'язку, без відома осіб, які використовують засоби телекомунікації, для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Важливе значення для розкриття особливостей втручання у приватне спілкування під час проведення даної НС(Р)Д має розуміння слідчим та співробітником уповноваженого оперативного підрозділу специфічних ключових понять стосовно сфер телекомунікацій, з якими пов'язане її проведення. Ось чому до проведення негласної слідчої (розшукової) дії, що розглядається, залучаються відповідні фахівці оперативно-технічних підрозділів вищезгаданих органів.

У статті 1 Закону України «Про телекомунікації» визначено:

- транспортна телекомунікаційна мережа - це мережа, що забезпечує передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідоміень будь-якого роду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу;

- телекомунікаційною мережею доступу - є частина телекомунікаційної мережі між пунктом закінчення телекомунікаційної мережі та найближчим вузлом (центром) комутації виключно;

- пунктом закінчення телекомунікаційної мережі - є місце стику (з'єднання) мережі телекомунікацій та кінцевого обладнання;

- кінцеве обладнання - це обладнання, призначене дія з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг (телефон, мобільний телефон, модем тощо).

Транспортна телекомунікаційна мережа - це основна частина інфраструктури любого оператора телекомунікації, будь-то оператор традиційної телефонії, сотобий оператор, провайдер безпроводового або проводового доступу до Інтернегу.

Дтя проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж слідчий під час досудового розслідування шляхом проведення тимчасового доступу до документів оператора телекомунікацій, у порядку, передбаченому главою 15 КГЖ України, має встановити ідентифікаційні ознаки, які дозволяють унікально ідентифікувати:

- абонента спостереження (споживача телекомунікаційних послуг), тобто його абонентський номер (сукупність цифрових знаків для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі;

- транспортну телекомунікаційну мережу, тобто який оператор телекомунікацій має право на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційної мережі, якій належить номер абонента спостереження;

- кінцеве обладнання - його ідентифікатор для розпізнання в телекомунікаційній мережі, який надав цьому кінцевому обладнанню виробник (наприклад, код IMEI мобільного телефону, USB-модему) або адресу точки підключення кінцевого обладнання для публічних фіксованих проводових мереж телекомунікацій.

Підставами для проведення зняття Інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є відомості, що особа, користуючись засобами телекомунікації, передає та отримує інформацію, яка має значення для досудового розслідування.

У клопотанні слідчого, узгодженому з прокурором, про дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поряд із зазначенням відомостей, що перелічені у ч. 2 ст. 248 КПК України, додатково повинні бути вказані ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально Ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

Отримавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, слідчий письмово, в порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246, ч. 4 ст. 263 КПК України, доручає проведення цієї НС(Р)Д уповноваженому оперативному підрозділу.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» та ч. 4 ст. 263 КПК України керівники та співробітники операторів телекомунікаційного зв'язку зобов'язані сприяти виконанню дій зі зняття Інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій, організаційних І тактичних прийомів їх проведення та отриманої Інформації, зберігати її в незмінному вигляді. Оператори телекомунікацій також зобов'язані забезпечувати захист технічних засобів проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від несанкціонованого доступу.

2.2.6. Зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України) полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що містяться в електронній Інформаційній системі або її частинах, доступ до яких обмежений власником, володільцем або утримувачем системи розміщенням її у публічно недоступному МІСЦІ, ЖИТЛІ чи Іншому володінні особи або логічним захистом доступу, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача.

Під електронною інформаційною системою 8 контексті зазначеної статті КПК розуміється сукупність електронно-об- числювольних машин (комп'ютерів), периферійного обладнання та програмного забезпечення, призначених для автоматизації прийому, зберігання, обробки, пошуку і видачі інформації споживачам.

За своєю архітектурою електронні Інформаційні системи можуть бути як локальними, в яких всі їх компоненти (база даних, система управління базою даних, клієнтське програмне забезпечення) знаходяться на одному комп'ютері, так і розподіленими, в яких компоненти розподілені по декількох комп'ютерах.

Розподілені електронні інформаційні системи, у свою чергу, розділяють на файл-серверні інформаційні системи (у них база даних знаходиться на файловому сервері, а система управління базою даних та клієнтське програмне забезпечення знаходяться на робочих станціях) та клієнт-серверні інформаційні системи (у них база даних та система управління базою даних знаходяться на сервері, а на робочих станціях знаходиться клієнтське програмне забезпечення).

Як локальні так і розподілені електронні інформаційні системи можуть бути відкритими для громадян так і закритими, тобто доступ до яких обмежений їх власником, володільцем або утримувачем шляхом розміщення файлових серверів та робочих станціях Інформаційної системі у публічно недоступних місцях, житлі чи іншому володінні особи та встановленням систем логічного захисту доступу до електронної інформаційної системи з робочих станцій локальної мережі підприємства, установи, організації тощо, або з робочих станцій зв'язаних з файловим сервером через мережу Інтернет.

Зняття інформації з електронних Інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх власником, володільцем

або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.

Слід зауважити, що у випадках, коли під час досудового розслідування встановлюється, що файловий сервер електронної інформаційної системи встановлений у публічно недоступному місці, житлі або іншому володінні особи, але доступ до баз даних, розміщених на ньому, не захищений системами логічного захисту доступу і можливий з робочих станцій, розташованих поза межами місць розміщення файлових серверів електронної інформаційної системи, зняття Інформації з електронних Інформаційних систем або її частин також можливе без дозволу слідчого судді, у цій ситуації складається тільки протокол зняття інформації з електронних інформаційних систем з відповідними додатками до нього з дотриманням вимог ст. 104-107, 252 та 265 КПК України.

Підставами для проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем є відомості, що в електронній Інформаційній системі або її частині є в наявності інформація, яка має значення для досудового розслідування.

У клопотанні слідчого, узгодженому з прокурором, про дозвіл на зняття Інформації з електронних інформаційних систем, поряд із зазначенням відомостей, перелічених у ч. 2 ст. 248 КПК України, додатково повинні бути вказані ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи (найменування електронної Інформаційної системи, фізична адреса розташування її файлових серверів та робочих станцій або електронна адреса в мережі Інтернет, її власник, володілець або утримувач) та спосіб, яким обмежений доступ до неї.

Отримавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на зняття інформації з електронної інформаційної системи, слідчий письмово, у порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК

України доручає проведення цієї негласної слідчої (розшу- кової) дії уповноваженому оперативному підрозділу.

Кримінальний процесуальний кодекс у ст. 265 передбачає різні способи фіксації та збереження інформації, отриманої з телекомунікаційних мереж за допомогою технічних засобів, та в результаті зняття відомостей з електронних інформаційних систем, а саме:

- зміст інформації, що передається особами через транспортні телекомунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття Інформації, згідно з ч.І названої статті KK зазначається в протоколі про проведення цієї НС(Р)Д. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації;

- зміст Інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала це зняття. Бона ж зобов'язана забезпечити обробку, збереження або передання Інформації.

При знятті інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та з електронних інформаційних систем, так само, як і при проведенні Інших НС(Р)Д (відеоконтролю особи, аудіо,- відеоконтролю місця тощо), як правило, застосовуються технічні засоби отримання й фіксації інформації (формуються носії інформації, що фіксують звукозапис, відеозапис, перебіг подій, розмов, звуків тощо або містять електронні копії друкованих документів чи повідомлень, що передавались засобами зв'язку). її відтворення й оцінка по суті потребують відповідних спеціальних знань, якими слідчий зазвичай не володіє. Тому ч. 1 ст. 266 КПК передбачає дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, у разі необхідності за участю спеціаліста.

Рішення про проведення цього дослідження приймає слідчий, підставою для чого є отримання за результатами проведення НС(Р)Д інформації із застосуванням технічних засобів, у якій можуть міститися відомості, що мають значення для досудового розслідування.

Дане дослідження особливо потрібне за умови того, що слідчий самостійно не проводить для отримання інформації НС(Р)Д із застосуванням спеціальних технічних засобів, а доручає їх проведення уповноваженим оперативним підрозділам. Саме після отримання технічних носіїв інформації від цих оперативних підрозділів слідчий, на підставі зазначеної вище норми КПК, із дотриманням правил секретного діловодства, досліджує в повному обсязі відомості, які містяться на вказаних її технічних носіях.

За результатами проведення дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, слідчим з дотриманням вимог ст. 104-107, 252, 266 КПК України складається протокол. При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина Інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації.

Технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію під час проведення НС(Р)Д, а також первинні носії цієї інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду (ч.2 ст. 266 КПК). Ix збереження також

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

забезпечується прокурором з дотриманням вимог ст. 100 КПК України та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, або за дорученням прокурора це здійснює уповноважений оперативний підрозділ, який проводив відповідну негласну слідчу (розшукову) дію для отримання Інформації із застосуванням технічних засобів.

Слід зазначити, що збереженню підлягають всі носії первинної Інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, незатежно від того, чи виявлені на цих носіях за результатами дослідження слідчим первинної інформації відомості, що мають значення дтя досудового розслідування і судового розгляду, чи ні.

У разі виникнення питань щодо змісту носіїв первинної інформації, технічних можчивостей її отримання при застосуванні конкретних технічних засобів під час проведення НС(Р)Д, для з'ясування яких необхідні спеціальні знання, зазначені носії Інформації та технічні засоби, за допомогою яких її отримано, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціатіспв або експертів у порядку, передбаченому КПК України (ч. З ст. 266 КПК).

2.2.7. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України) закон визначає як негласну слідчу (розшукову) дію, яка полягає в таємному проникненні, в тому числі з використанням технічних засобів, до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою:

- виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей І документів, що мають значення для досудового розслідування;

- виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;

- виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

- виявлення осіб, які розшукуються;

- встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.

Як видно, досягнення мети зазначеної НС(Р)Д передбачає здійснення ряду окремих дій, які або дозволяють зібрати відомості, речі і документи, що мають значення для досудового розслідування, або сприяють технічному забезпеченню проведення аудіо-, відеоконтролю особи.

Місцями проведення даної НС(Р)Д є:

- публічно недоступне місце, що є місцем, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб (наприклад приміщення або ділянка місцевості підприємств, установ, організації тощо) (ч. 2 ст. 267 КПК України);

- житло особи, під яким, відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК України, розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання б ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення.

Тобто до житла відносяться: 1) особистий будинок з усіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку; 2) будь-яке житлове приміщення, незалежно бід форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо); 3) будь-яке Інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садовий будинок тощо);

- інше володіння особи: транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи (ч. 2 ст. 233 КПК України).

Виходячи з того, що приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних (ч. З ст. 267 КПК України), вони не є місцями проведення розглядуваної НС(Р)Д.

Підставами для проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, згідно меті цієї НС(Р)Д, є відомості, що в конкретному публічно недоступному місці, житлі чи іншому володінні особи, можуть знаходитися: сліди вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речі і документи або можуть бути виготовлені з них копії, чи отримані відповідні зразки, переховуватися особи, що розшукуються, а також перебувати особа, аудіо- відео- контроль якої (її розмов, рухів, дій тощо) шляхом установлення Б цих місцях технічних засобів може призвести до виявлення й фіксації відомостей, які мають значення для досу- дового розслідування тяжких чи особливо тяжких злочинів.

За наявності хоча б однієї з перелічених підстав у випадках, коли іншим шляхом отримати ці відомості є неможливим, або іншим чином не можна виготовити копії чи вилучити зразки речей, документів або Інших матеріальних об'єктів, виявити осіб, які розшукуються, або здійснити ау- діо-, вщеоконтроль особи за допомогою встановлення відповідних технічних засобів у публічно недоступному МІСЦІ, ЖИТЛІ чи Іншому володінні особи, прокурор або СЛІДЧИЙ вносить клопотання, узгоджене з прокурором, до слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про яку йдеться. Це клопотання повинно бути укладеним відповідно до вимог ч. 2 ст. 248 КПК України. Ухвала про обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи повинна бути постановлена слідчим суддею в порядку, передбаченому ст. 246,248,249 КПК України.

Специфіка методів та засобів обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи зумовлює необхідність, після отримання прокурором або слідчим відповідної ухвали слідчого судді, залучення до проведення цієї НС(Р)Д за письмовим дорученням прокурора (слідчого) на підставі ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК України уповноваженого оперативного підрозділу.

Співробітник уповноваженого оперативного підрозділу, якій проводив обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, складає протокол з описанням всіх виконаних при цьому окремих дій та їх результатів, який протягом двадцяти чотирьох годин з моменту його припинення передається прокурору (ч. З ст. 252 КПК України). Відомості про осіб, що проводили цю негласну слідчу (розшукову) дію або були залучені до її проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки, можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

2.2.8. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засо&у

Ч. 1 ст. 268 КПК України надає право на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, спрямованої на установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, що полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу систем зв'язку (мобільного телефону, GSM, UMTS, HSDPA, WiMAX, LTE модемів), що забезпечують бездротовий доступ до мережі Інтеренет та інших ра- діовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті цього можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження (наприклад виявлення радіоелектронних засобів та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку, які територіально та часом активування знаходилися в зоні вчинення (можливого вчинення) злочину, або встановлення осіб, яким належать зазначені засоби і пристрої).

Тобто проведення цієї НС(Р)Д дозволяє у ході досудо- вого розслідування вирішити розшукове завдання по встановленню факту знаходження у певному місці та часі конкретної особи, якій належить та (або) у якої знаходиться в користуванні радіоелектронний засіб та інший радіови- промінювальний пристрій, активований у мережі оператора рухомого (мобільного) зв'язку.

Встановлення цього факту забезпечується положеннями ч. З ст. 34, п. 7 ч.1, ч.2 та ч. 4 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації», згідно з якими оператори телекомуніка- цій зобов'язані зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом, та надавати інформацію про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом, за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженим органами оперативно-розшукових заходів і слідчих, забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів і слідчих дій та нерозго- лошення організаційних і тактичних прийомів щодо їх проведення.

Б ухвалі слідчого судді про дозвіл на встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально Ідентифікувати абонента спостереження (його абонентський номер (сукупність цифрових знаків для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі), транспортну телекомунікаційну мережу (назву оператора телекомунікацій, який має право на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційної мережі, якій належить номер абонента спостереження), кінцеве обладнання (його ідентифікатор для розпізнання в телекомунікаційній мережі, який надав цьому кінцевому обладнанню виробник, наприклад, код IMEI мобільного телефону, USB-модему тощо).

2.2,9. Спостереження за особою, рінню або місцем

Згідно зі ст. 269 КПК України слідчий чи співробітник уповноваженого оперативного підрозділу для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводити візуальне спостереження за зазначеними об'єктами, або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження. Публічно доступне місце у контексті розглядуваної НС(Р)Д (на відміну від публічно недоступних місць, що є об'єктом НС(Р)Д, передбаченої ст. 267 КПК України) слід розуміти як місце, до якого можна вільно увійти або в якому можна перебувати без отримання на це згоди власника, користувача, або уповноважених ними осіб.

Спостереження за особою здійснюється за ухвалою слідчого судді (ч,2 ст. 269 КПК України) у відповідності до вимог ст.ст. 246, 248-250 КПК. Ктопотання про проведення цієї НС(Р)Д виноситься слідчим за погодженням з прокурором або прокурором та подається на розгляд слідчого судді. Таке клопотання повинно відповідати вимогам частини 2 ст. 248 КПК України. До клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. Для кожного об'єкта спостереження (конкретної особи, речі або місця) складається окреме клопотання й виноситься окрема ухвала слідчого судді. Частина 3 ст. 269 КПК України встановлює, що спостереження за особою до постановления ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статті 250 цього Кодексу. Спостереження за річчю або місцем в рамках кримінального провадження проводиться тільки за дорученням слідчого, прокурора.

За результатами проведення спостереження складається протокол, у якому послідовно, у хронологічному порядку із зазначенням точного часу а також місця події, міститься опис результатів візуального спостереження. Додатками до протоколу спостереження за особою, річчю, місцем можуть бути фотографії, аудіозаписи, відеоматеріали, схеми, письмові пояснення спеціадісгів, які брати участь у проведенні цієї НС(Р)Д тощо.

Протоколи за результатами спостереження за особою, річчю, місцем можуть використовуватись в доказуванні на тих самих підставах, що й результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування. Ці протоколи з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії передаються прокурору (ч. З ст. 252 КПК України).

2.2.Ї0. Aybio-, відеокошпроль місця (ст. 270 КПК України). Ця НС(Р)Д передбачає отримання аудіо або відеозапи- су подій всередині публічно доступних місць/ без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, шляхом прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо- та відеозаписуючих технічних засобів, за наявності відомостей про те, що розмови І поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.

Проведення негласної слідчої (розшукової) дії, регламентованої цією статтею Кодексу, здійснюється шляхом встановлення спеціальних технічних засобів у публічно доступних місцях за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також Інші події, що там відбуваються мають значення для кримінального провадження. Аудіо-, БІдеоконтроль місця може проводитись також у місцях Імовірного перебування або появи осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, з метою фіксації інформації, що може використовуватись у доказуванні на досудовому розслідуванні та суді.

На відміну від аналогічної НС(Р)Д Із аудіоконтролю та БІдеоконтролю особи, ця негласна слідча (розшукова) дія може проводитись у місцях загального користування, тобто до яких, відповідно до положень ч. 2 та 3 ст. 267 KK України, можна увійти або в яких можна перебувати на правових підставах без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб. Такими місцями можуть бути ресторани, кафе, нічні клуби, Інші розважальні заклади тощо.

Зауважимо, що приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту), мають статус публічно доступних у контексті проведення розглядуваної НС(Р)Д.

Виходячи зі змісту ч. 2 сг. 270 КПК України аудіо-, відео- контроль місця проводяться тільки на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 КПК України. В ухвалі слідчого суді повинна бути вказана повна і точна адреса місця, де проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія, час і строки її здійснення.

2.2.11. Контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України).

Суть цієї негласної слідчої (розшукової) дії полягає в тому, що за наявності достатніх даних про готування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, тобто підшукування або пристосування засобів чи знарядь його вчинення, підшукування співучасників, усунення перешкод і т. ін. (ч. 1 ст. 14 KK України), чи якщо такий злочин фактично вже вчиняється, наприклад має місце замах на злочин, тобто відбувається здійснення особою з прямим умислом дій або бездіяльності, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину (ч. 1 ст. 15 KK України), або вчинюються окремі діяння продовжуваного злочину (ч. 2 ст. 32 KK України) тощо, за рішенням прокурора може проводитися контроль за розвитком зазначених злочинних дій з метою їх повного виявлення, установлення всіх учасників злочину, його документування та припинення у визначених частиною 1 ст. 271

КПК України формах, а саме: контрольованої поставки, контрольованої або оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину.

Спід зазначити, що контроль за вчиненням злочину є однією з найбільш складних за своєю підготовкою та здійсненням, різноплановою за формами, а також методами й способами проведення НС(Р)Д. Тому згідно із чинним КПК України (ч. 5 ст. 271) порядок і тактика його проведення визначаються окремо законодавством. До того ж визначено, що контроль за вчиненням злочину щодо незаконного переміщення через територію України транзитом, ввезення до України або вивезення за межі України речей, вилучених з вільного обігу, або інших речей чи документів може бути проведений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами Іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України (ч.б ст. 271 КПК).

Ураховуючи доволі ризикований характер здійснення контролю за вчиненням злочину, зокрема, можливість виникнення ситуації, коли внаслідок проведення цього НС(Р)Д неможливо буде повністю запобігти посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень, поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей, втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини, а також екологічній або техногенній катастрофі, контроль за вчиненням злочину в таких випадках, відповідно до вимоги ч,2 ст. 271 КК, проводитися не може. Тобто прокурор, виявивши можливість виникнення зазначеної вище ситуації в ході оцінки відомостей про підготовку вчинення або вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, повинен відмовитися від проведення контролю за вчиненням злочину та організувати й провести заходи, спрямовані на недопущення настання суспільно небезпечних злочинних наслідків.

Крім тогО/ ч. З ст. 271 КПК забороняється під час проведення розглядуваного НС(Р)Д провокувати (підбурювати) особу на вчинення злочину з метою його подальшого викриття/ допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила/ як би слідчий/ співробітник уповноваженого оперативного підрозділу і ін. не сприяли цьому, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Посадові особи правоохоронних органів та інші особи, які вчинили такі дії, у залежності від їх фактичного змісту та спричинених наслідків, підлягають притягненню до відповідальності за чинним законодавством України, а здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Рішення прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину оформлюється постановою, в якій крім відомостей, передбачених ст. 251 КПК України, а також доручення слідчому та уповноваженому оперативному підрозділу щодо його проведення, зобов'язаний: 1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину; 2) зазначити про застосування спеціальних Імітаційних засобів (ч. 7 ст. 271 КПК).

У випадках, коли при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи (наприклад права на недоторканість житла, особисте і сімейне життя), він має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судці за поданням прокурора згідно з вимогами ст. 246-249 КПК України. Б ухвалі слідчого судді також повинно бути доручення проведення контролю за вчиненням злочину слідчому та уповноваженому оперативному підрозділу та викладені обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину, та зазначено про застосування спеціальних Імітаційних засобів.

Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол відповідно до вимог ст. 104, 106, 252 КПК України, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи (ч. 4 ст. 271 КПК).

Протокол про проведення негласної слідчої (розшуко- вої) дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні (ст. 252 КПК України).

2.2.32. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Проведення цієї НС(Р)Д регламентується ст. 272 КПК України, зокрема, у ч. 1 якої визначається, що під час досу- дового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації та на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування.

Треба відмітити, що вихідні правові основи проведення зазначеної НС(Р)Д закладені в нормах Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (ст.ст. 13-14 ) та Закону України «Про опера- тивно-розшукову діяльність» (п. 8,13 ч. 1 ст. 8 ). Цими нормами й надається право спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, якщо інших заходів для розкриття організованої злочинності та притягнення винних до кримінальної відповідальності недостатньо, використовувати штатних і нештатних негласних співробітників, шляхом уведення їх під легендою прикриття в організовані злочинні угруповання, а також І учасників організованих злочинних угруповань на підставі залучення їх до конфіденційного співробітництва та письмового доручення відповідно Д° нормативних актів Міністерства внутрішніх справ.

Саме згадані вище спеціальні підрозділи й забезпечують за постановою слідчого (прокурора), відповідно до ч. 2 ст.272 КПК, виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, як негласної слідчої (розшукової) дії, із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу. У такій постанові, крім відомостей, передбачених ст. 251 КПК України, зазначається обгрунтування меж спеціального завдання та які спеціальні несправжні (імітаційних) засоби будуть використовуватися (ч. З ст. 272 КПК).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 272 КПК, виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

Слід звернути увагу на те, що стаття 43 KK України забезпечує правовий захист осіб, які виконують спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Зокрема, цієї статтею вста-

HO КЛЮЄТЬСЯ/ що не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій злочинній групі чи організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності. Шкода або збитки, завдані нею під час виконання завдання відшкодовуються за рахунок державного бюджету. Проте, згідно ч. 2 названої статті, особа підлягає кримінальній відпОБІдально- сті, але лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, або настанням тяжких або особливо тяжких наслідків. При цьому він не може бути засудженим до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення воді не може бути призначене на строк, більший ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.

Отже, виходячи з вищевикладеного, слідчий, що розслідує тяжкий чи особливо тяжкий злочин, або прокурор, отримавши відомості, що цей злочин вчинено організованою групою чи злочинною організацією, або є в наявності достатні дані про підготовку вчинення нового злочину її членами, визначає доцільність і можливість отримання фактичних даних, які мають значення для досудового розслідування, від особи, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання (штатного чи нештатного негласного співробітника), беручи участь у зазначеній групі (організації), або є учасником організованої гругш чи злочинної організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування, після чого вирішує питання про залучення до проведення розглядуваної НС(Р)Д упов- доваженого оперативного підрозділу/ тобто спеціального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю.

Що ж до безпосереднього виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, як негласної слідчої (розшуко- вої) дії, то порядок І тактика її проведення визначаються чинними законами України та відомчими нормативно- правовими актами правоохоронних органів України, зокрема MBC України.

2.2.13. Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України). Ця НС(Р)Д полягає у виявленні, вилученні й фіксації зразків матеріальних об'єктів (їх документальних, фотографічних і інших копій, відбитків, відтиснень тощо), як носіїв криміналістично значимої інформації з метою подальшого проведення порівняльного дослідження в ході досудового розслідування.

Відповідно змісту ч. 1 зазначеної статті, негласне отримання зразків для порівняльного дослідження може бути здійснене лише у випадку, якщо їх гласне отримання в порядку, передбаченому ст. 245 КПК України, неможливе без завдання значної шкоди для кримінального провадження (наприклад загроза розкриття факту проведення Інших НС(Р)Д, зокрема, тих, за результатами яких установлені фізичні середовища, місця, предмети тощо, у яких (на яких) знаходяться (можуть знаходитися) зразки матеріальних об'єктів, необхідні для порівняльного дослідження, і т. ін.

Виходячи зі змісту ст. 274 КПК України, негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, можливо проводити тільки на підставі ухвали слідчого судді та виключно в кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Згідно норми, передбаченої ч. 2 ст. 274 КПК України, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором в разі виникнення необхідності негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, дотримуючись вимог ст. 246, 248, 248 КПК України, складає клопотання про дозвіл на проведення зазначеної НС(Р)Д, з яким звертається до апеляційного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст. 247 КПК України). У цьому клопотанні та у відповідній ухвалі слідчого судді додатково зазначаються відомості про конкретні зразки, які планується отримати (ч. З ст. 274 КПК України).

Кримінальний процесуальний кодекс України, регламентуючи різновиди, зміст, підстави, окремі способи здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, водночас містить і законодавчі приписи щодо використання несправжніх (імітаційних) засобів (ст. 273 КПК України), а також можти- востей конфіденційного співробітництва (ст. 275 КПК України) ддя проведення НС(Р)Д.

Так, згідно ч. 1 ст. 273 КПК під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора можуть бути використані заздатегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. При цьому обмовляється, що використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (Імітаційних) засобів з Іншою метою забороняється.

Мета виготовлення й використання зазначених речей, документів тощо - забезпечити неочевидність, скритність проведення окремих НС(Р)Д від осіб, відносно ЯКИХ БОНИ проводяться, а також тих, які не беруть у них безпосередньої участі, та успішне вирішення завдань по збиранню доказів під час проведення цих дій.

Засобами, призначеними для використання під час проведення НС(Р)Д, виходячи зі змісту ст. 273 КПК України, можуть бути:

- реальні матеріальні об'єкти, що мають індивідуальні ідентифікаційні ознаки (наприклад, серія та номер грошової купюри певного номіналу) або спеціально помічені (тобто на них нанесені певні позначки у зв'язку із проведенням негласної слідчої (розшукової) дії);

- несправжні (імітаційні) засоби, тобто речі і документи, які спеціально виготовлені для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що повністю або частково мають ознаки матеріальних об'єктів, які ними заміщуються, або спеціально утворені підприємства, установи, організації, які спеціально створюються для забезпечення проведення НС(Р)Д.

Ч. 4 ст. 273 КПК України зазначає, що несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються у процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину, крім випадків, якщо суд встановить порушення вимог цього Кодексу під час проведення відповідної НС(Р)Д.

Процесуальне рішення у формі відповідної постанови про виготовлення, утворення та використання під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних НС(Р)Д приймає керівник органу досудового розслідування або прокурор. Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів або помітки матеріальних об'єктів для проведення конкретних НС(Р)Д оформлюється відповідним протоколом, який складається із дотриманням вимог ст. 104, 106, 252 КПК України.

Факт передавання особі імітаційних речей, документів тощо, або помічених матеріальних об'єктів, для використання їх під час проведення конкретної негласної слідчої дії, оформлюється в протоколі цієї НС(Р)Д.

Згідно норми, що міститься в ч. З ст. 273 КПК України, у випадках необхідності розкриття до завершення досудо- вого розслідування справжніх відомостей щодо спеціально утворених суб'єктів господарювання або щодо особи, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, про це письмово повідомляється орган, співробітником якого є особа, яка таким способом здійснює негласні слідчі (розшукові) дії, та керівник органу досудового розслідування, про- курор, який прийняв рішення про використання таких засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення про розкриття справжніх відомостей про зазначену особу, обставини виготовлення речей чи документів або спеціального утворення підприємства, установи, організації приймається керівником органу досудового розслідування, прокурором та оформлюється відповідною постановою. У разі необхідності щодо особи, відомості про яку підлягають розкриттю, вживаються заходи забезпечення безпеки, передбачені законом.

Збереження засобів, що використовувалися під час проведення НС(Р)Д, забезпечується прокурором та здійснюється в порядку, передбаченому ст. 100 КПК та визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ст. 275 КПК України містить унормування загальних умов використання конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Порядок та тактика встановлення конфіденційного співробітництва визначаються ггідзаконними нормативно-правовими актами України в сфері оперативно-розшукової та контр- розвідувальної діяльності. Ст. 275 КПК України встановлює також право слідчого використовувати інформацію/ отриману від негласних штатних та позаштатних працівників оперативного підрозділу, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, або з ату чати таких осіб, до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Порядок і тактика такого залучення визначається законодавством України.

Частина 2 ст. 275 КПК України та законодавство, що регламентує діяльність адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, містять заборону їх залучення до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов'язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру. Наслідком недотримання такої заборони під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій є визнання, отриманої в їх результаті фактичних даних, як недопустимих доказів (ст. 87 КПК України).

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття негласної слідчої (розшу-

КОБОЇ) ДІЇ.

2. Наведіть різновиди слідчих (розшукових) дій, передбачених КПК.

3. Дайте визначення втручанню у приватне спілкування під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

4. Наведіть суб'єктів, залучених до процесу прийняття рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та його реатізації.

5. Які дії включає в себе процесуальне оформлення рішення щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії?

6. Які дії включає в себе виконання процесуального рішення щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії?

7. Які строки проведення негласної слідчої (розшукової) дії та порядок їх обчислення?

Літературні й інші джерела до другого розділу

1. Бандурка О.М. Теорія і практика оперативно- розшукової діяльності. - Харків: Золота миля, 2012. - 620 с.

2. Грошевий Ю.М., Фомін С.Б. Кримінально-процесуальне доказування та оперативно-розшукова діяльність: Навчальний посібник. - X.: Право, 2010. - 112 с.

3. Зеленецкий В.С., Куркин Н.В. Обеспечение безопасности участников уголовного судопроизводства. - Харьков, 2000.-404 с.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. - K.: ЮстинІан, 2012. -1224 с.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. У 2-х т. Т.1 / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін. - X.: Право, 2012. - 768 с.

6. Негласні слідчі (розшукові) дії та використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному провадженні: Навчально-практичний посібник / Ky- дінов С.С., Шехавцов Р.М., Дроздов О. M., Гриненко CO. - X.: «Оберіг», 2013. - 344 с.

7. Оперативно-розшукова діяльність: Навчальний посібник/ €.М.Моісеєв, О.М. Джужа, Д.Й. Никифорчук та ін. / за заг. ред. О.М. Джужи. - K.: Правова єдність, 2009. - 310 с.

8. Основы оперативно-розыскной деятельности в Украине (понятие, принципы, правовое обеспечение). Часть

первая: Учебное пособие / Э.А. Дидоренко, Б. И. Баранен- ко, В. А. Глазков и др.; Под ред. проф. Э. В. Виленской. - Луганск: РИО ЛАВД, 2006. - 245 с.

9. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі. - X.: Apcic ЛТД, 2007. - 576 с.

10. Шумило М.Є., Рудей В.С. Реалізація конституційного принципу таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції у досудових стадіях кримінального процесу України. - K., 2012. - 207 с.

Розділ 3___________________________________________________

<< | >>
Источник: Е.О. Дідоренка. Негласні слідчі (розшукові) дії та особливості їх проведення оперативними підрозділами органів внутрішніх справ: навчально-практичний посібник / Б.І. Бараненко, О.Б, Бочковий, К.А. Гусєва та ш. ; MBC України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім,. - Луганськ : РБВ ЛДУВС їм. Е.О. Дідоренка,2014. - 416 с.. 2014

Скачать оригинал источника

Еще по теме Основні особливості нормативно-правової регламентації проведення окремих різновидів негласних слідчих (розшукових):

  1. ВСТУП
  2. Зміст
  3. Поняття, правова сутність, різновиди негласних слідчих (розшукових) дій
  4. Основні особливості нормативно-правової регламентації проведення окремих різновидів негласних слідчих (розшукових)
  5. Особливості засобів, методів, способів проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  6. Додатки
  7. Предмет розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування
  8. ВСТУП
  9. Узагальнення правозастосовних помилок у тлумаченні оцінних понять та їх попередження
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -