§ 1. Поняття і сутність окремого провадження

Окреме провадження є одним із видів цивільного судочинства, яке займає самостійне положення у зв\'язку з тим, що відображає характерні особливості визначених категорій справ.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про:

- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

- усиновлення;

- встановлення фактів, що мають юридичне значення;

- відновлення прав на втрачені цінні папери на пред\'явника та векселі;

- передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

- визнання спадщини відумерлою;

- надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку;

- обов\'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

- розкриття банками інформації, яка містить банківську таєм­ницю, щодо юридичних та фізичних осіб;

- надання права на шлюб;

- розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей;

- поновлення шлюбу після його розірвання;

- встановлення режиму окремого проживання за заявою по­дружжя;

- інші справи у випадках, встановлених законом (частини 2, З ст.

Кожна з перерахованих категорій справ має свої особливості, що обумовлюють специфічний порядок їх розгляду і вирішення. Але всі вони наділені спільними рисами, які дають підстави об\'єднати їх в окремий вид провадження:

1) у справах окремого провадження відсутній спір про право цивільне. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провад­ження виникає спір про право, який має вирішуватись в порядку

278

позовного провадження, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду і роз\'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч.

2) у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів. Проте встановленню підлягають не будь-які юридичні факти, а лише ті, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або ство­рення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності оспорюваних прав (ч. З ст. 234 ЦПК України);

3) підставою порушення таких справ є заява (статті 236, 242, 246 ЦПК України тощо);

4) всі справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Однак законодавець встановлює ще додаткові особливості розгляду для більшості таких справ (ч. З ст. 235 ЦПК України);

5) особами, які беруть участь у справах окремого провадження, є заявник, заінтересовані особи та їх представники (ч. 2 ст. 26, ч. 4 ст. 235 ЦПК України);

6) враховуючи особливості предмета та суб\'єктного складу справ окремого провадження, закон обумовлює неможливість їх передання на розгляд третейського суду та закриття у зв \'язку з укладенням мирової угоди (ч. 5 ст. 235 ЦПК України).

Таким чином, окреме провадження - це вид непозовного цивіль­ного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або ство­рення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК України).

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов\'я­заний:

- роз\'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов\'язки;

- сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридич­них осіб;

279- вживати заходів щодо всебічного, повного та об\'єктивного з\'ясування обставин справи.

При цьому суд може за власною ініціативою витребувати необ­хідні докази з метою з\'ясування обставин справи.

При ухваленні судом рішення по справах окремого проваджен­ня судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (ч. 7 ст. 235 ЦПК України).