§ 1. Сутність виконавчого провадження

Після набрання законної сили рішенням суду або судовим нака­зом цивільне судочинство переходить на стадію виконавчого про­вадження, на якій судові рішення звертаються до виконання.

Нормативну основу виконавчого провадження як стадії цивіль­ного судочинства, крім ЦПК України, складають Закони України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. і «Про держав­ну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р.

Виконавче провадження, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»,- це сукупність дій органів і поса­дових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, ви­значених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусо­вому виконанню.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інте­ресах якої видано виконавчий документ, а боржником ~ фізична або юридична особа, яка зобов\'язана за рішенням суду вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов\'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

342