9.1 Поняття і значення оперативно-розшукового запобігання злочинам та їх профілактики заходів щодо виявлення й усунення детермінант злочинності, тобто чинників у різних сферах і на різних рівнях суспільного життя, що зумовлюють злочинність, а також запобіжного впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки.

О. М. Джужа вважає попередження злочинів системою соціальних і правових заходів щодо усунення причин та умов скоєння злочинів, яка є провідною у запобіганні злочинності та її ліквідації.

Отже, оперативно-розшукове попередження злочинів є оперативно- розшуковою діяльністю уповноважених на те підрозділів і спрямована на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють їх скоєнню, а також на виявлення осіб, схильних до вчинення протиправних дій, і вчинення щодо них профілактичного впливу.

Запобігання означає уникнення чогось, що заздалегідь готується. У юридичній енциклопедії запобігання злочинності тлумачиться як соціальна діяльність, що полягає в усуненні причин та умов злочинності і є різновидом соціального контролю та соціальної профілактики антигромадської поведінки, зокрема тієї, що виявляється у вчиненні злочинів.

За рівнем сформованості причин і умов злочинної поведінки і пов'язаним із ними моментом її реалізації у запобіганні злочину розрізняють:

• профілактику, яка здійснюється до формування злочинного

умислу;

• запобігання, тобто заходи, до яких вдаються після сформування злочинного умислу до початку вчинення злочину;

• припинення злочину - запобіжні заходи, здійснювані після початку кримінально карних дій.

Під запобіганням ми розуміємо дії, спрямовані на встановлення осіб, що планують конкретні злочини, і вжиття заходів, які унеможливлюють реалізацію їх намірів.

Я.Ю. Кондратьєв у монографії "Теоретичні правові та оперативно- тактичні засади запобігання злочинам оперативними підрозділами кримінальної міліції" роз'яснює, що запобігання злочину є похідним від об'єкта і предмета ОРД і його властивості відповідають специфіці предмета оперативно- розшукової діяльності.

Автор також розрізняє запобігання в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні це комплексне використання оперативно-розшукових сил і засобів, у вузькому — використання оперативно-розшуковик сил і засобів як спеціально, чітко врегульована законом і підзаконними актами діяльність оперативних підрозділів щодо протидії кримінальній активності конкретних осіб.

Отже, під запобіганням злочинів слід розуміти комплекс оперативно- розшукових заходів, спрямованих на виявлення осіб, що замислили і підготували злочини, і профілактичний вплив стосовно них з метою унеможливлення продовження, завершення та реалізації кримінальних намірів.

Припиняти означає перервати будь-яку дію, процес, стан, що триває; змушувати когось перестати робити щось чи поводити себе відповідно до встановленого порядку.

Припинення злочинів є діяльністю оперативних підрозділів та інших правоохоронних органів, яка спрямована на те. щоб унеможливити продовження й завершення злочину, знешкодити злочинні дії на стадії підготовки чи замаху на злочин, припинити злочин, що готується.

І. В. Сервецький у науково-практичному коментарі закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" припиненням злочину вважає застосування оперативно-розшукових заходів до конкретної особи або групи осіб з метою позбавити їх реальної можливості продовжувати вчинення злочину.

Для припинення злочину потрібні: інформація про те. що вчиняється злочин; прямий контакт із фігурантом для того, щоб припинити його дію і за можливості затримати фігуранта для подальших слідчих дій. На думку російського кримінолога Г. А. Аванесова, поняття "припинення злочину" використовується зазвичай лише тоді, коли йдеться про припинення вже розпочатого злочину.

Отже, припинення злочинів є оперативно-розшуковою діяльністю оперативних підрозділів з метою перервати злочин, який мають намір вчинити ті чи інші особи.

Профілактика злочинів - це особливий вид соціального управління, який має на меті гарантувати безпеку правоохоронних цінностей і полягає в розробленні і здійсненні системи цілеспрямованих заходів щодо виявлення та усунення причин злочинів, умов, які сприяють їх здійсненню, а також запобіжного впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки.

Відповідно до ст. 1 проекту Закону України "Про профілактику злочинів" від 12.05. 1998 р. під профілактикою злочинів розуміють здійснення системи заходів щодо виявлення й усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів.

У кримінології визначено декілька рівнів профілактики злочинів, а саме:

• загальносоціальна, що здійснюється у суспільстві загалом;

• у соціальних групах і колективах;індивідуальна (рання і безпосередня).

Отже, профілактику слід поділяти на загальну й індивідуальну. Загальна

профілактика - це діяльність щодо виявлення детермінант злочинності, а також розроблення і здійснення заходів щодо їх усунення чи нейтралізації.

Індивідуальна профілактика є системою цілеспрямованого,

організованого з урахуванням педагогічних вимог виховного впливу на свідомість, почуття, волю профілактованої особи з метою усунення, нейтралізації, блокування в неї негативних і одночасно формування позитивних якостей, стереотипів і звичок законослухняної поведінки, тобто здійснення профілактичного впливу - сукупності різних впливів з метою позбавлення та усунення антисуспільних намірів у свідомості осіб, які вчиняють або потенційно здатні припуститись правопорушень.

Заходами загальної профілактики злочинів є такі: профілактична перевірка; профілактичний припис; повідомлення про невиконання

профілактичного припису; кримінологічне дослідження; роз'яснення положень законодавства України з питань профілактики злочинів; інформування населення про стан злочинності; засоби і методи захисту населення від злочинних посягань.

Індивідуальна профілактика злочинів передбачає такі заходи: роз'яснення суспільної небезпечності поведінки особи, яка скоїла правопорушення, та усне її попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій; офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; профілактичний облік в органах внутрішніх справ чи служби безпеки і здійснювані у зв'язку з цим заходи; адміністративний нагляд ОВС; соціальний патронаж.

Отже, запобіжна діяльність правоохоронних органів складається з профілактики, запобігання і припинення злочинів, серед яких особливе місце посідає оперативно-розшукова профілактика.

Н.Є. Філіпченко вирізняє три її рівні:

• вирішення великих соціальних, економічних та інших життєвих проблем, що гарантує безпосередній планомірний вплив на всі прояви антигромадської поведінки;

• здійснення впливу на конкретні соціальні групи, в яких відбуваються негативні явища, зокрема, оперативне усунення різних недоліків, виявлених у житті колективу (соціальної групи);

• індивідуальна профілактична робота - позитивне заміщення системи ціннісних орієнтирів особи, поведінка якої заслуговує на особливу увагу.

У теорії ОРД оперативно-розшукову профілактику визначено як систему цілеспрямованих оперативно-профілактичних та інших передбачених чинним законодавством заходів, що проводяться стосовно осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, для здійснення оперативного контролю за ними, профілактичного впливу та профілактики злочинів, які готуються.

На думку І. П. Козаченка, оперативно-розшукова профілактика - це самостійна форма ОРД, а саме - цілісна система оперативного контролю і профілактичного впливу відносно осіб, криміногенної обстановки (ситуації) та інших антисуспільних явищ, попередження задуманих злочинів і тих, що готуються, з використанням оперативно-розшукових сил, засобів і методів. Оперативно-розшукова профілактика покладається на суб'єктів, які цілеспрямовано здійснюють профілактику злочинів як явну функцію, мають можливість вибирати лінії поведінки, мають у своєму розпорядженні спеціальні сили, заходи, методи і засоби профілактичного впливу.

На основі практичної діяльності оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України і теоретичних засад ОРД доцільно вирізняти такі напрями оперативно-розшукової профілактики:

1) усунення причин і запобігання виникненню умов, які сприяють вчиненню злочинів (загальна профілактика);

2) виявлення осіб, від яких слід очікувати вчинення злочинів, з метою необхідного профілактичного впливу (індивідуальна профілактика);

3) запобігання злочинам.

Отже, оперативно-розшукова профілактика відрізняється від інших видів профілактики ще й тим, що вивчає особливості не тільки гласної, а й негласної діяльності оперативних підрозділів щодо усунення умов, які сприяють вчиненню злочинів, а також впливу на осіб, яких профілактують за допомогою сил, заходів, засобів і методів, що є в їх розпорядженні.

Таким чином, оперативно-розшукова профілактика злочинів є врегульованою нормативно-правовими актами діяльністю оперативних підрозділів з проведення систематичного контролю за оперативною ситуацією з метою усунення причин та запобігання виникненню умов, що сприяють їх вчиненню, і виявлення осіб, від яких слід очікувати вчинення правопорушень, та здійснення на них профілактичного впливу з метою запобігання вчиненню задуманих злочинів або тих, що готуються.