9.2. Нормативно-правове регулювання оперативно-розшукової профілактики злочинів

Для здійснення оперативної профілактики злочинів оперативні працівники повинні знати і чітко виконувати вимоги законів і підзаконних нормативних актів, які дають змогу уникнути як порушень законності і прав об'єктів профілактики, так і невиконання оперативними працівниками визначених відомчими нормативними актами їхніх дій.

Відповідно до чинного законодавства України, а також до міжнародних угод про права людини, профілактика злочинів є одним із пріоритетних напрямів державної діяльності, головним завданням усіх органів державної влади, правоохоронних органів, серед яких особливе місце посідають органи внутрішніх справ.

Стан профілактики злочинів нині потребує поліпшення, використання нових форм і методів цієї роботи. Оперативно-слідча практика свідчить, що оперативна профілактика нині має декларативний характер, що підтверджують проведені авторами опитування оперативних працівників ОВС. На запитання "Чи є актуальною оперативна профілактика злочинів у Вашому оперативному підрозділі?" 88,4% респондентів відповіли заперечливо і лише 11,6% вважали, що це питання є актуальним. Пояснити це можна тим, що основним показником оцінювання роботи оперативного підрозділу є кількість викритих злочинів, відшкодування завданих збитків, а не їх профілактика.

Викриття злочинів має загальне превентивне значення, але конкретна профілактика в процесі викриття злочину майже не здійснюється, при цьому можуть бути виявлені причини і умови, які сприяють вчиненню правопорушення, однак здійснення заходів щодо їх усунення виходить за межі викриття злочину. І лише на стадії досудового слідства слідчий, орган дізнання, відповідно до ст. 23-1 КПК України, може вносити подання фізичній, юридичній особі про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов.

На нашу думку, доти, доки не буде змінено оцінювання роботи оперативних підрозділів не тільки з юридичного погляду, а й фактично, про що зазначають фахівці з ОРД, а саме - доки гонитва за кількісними показниками не буде замінена на якісно-кількісні і одним із елементів оцінювання роботи стане наявність не тільки порушеної кримінальної справи, а й наявність судового рішення, що набрало законної сили, і доки оперативно-розшукова профілактика злочинів не стоятиме на першому плані, ставлення населення до міліції не зміниться на краще.

Як відомо з історії становлення оперативних підрозділів, завдання оперативної профілактики злочинів було поставлено перед ними ще на початку їх діяльності.

У другій половині 50-х років XX ст. по суті вперше було узагальнено досвід роботи оперативних підрозділів і розпочато розроблення теоретичних основ профілактичної діяльності, формувались певні об'єктивні передумови для поєднання заходів профілактики і викриття злочинів у роботі оперативних підрозділів, намітилася тактика виявлення злочинів та контингенту осіб, які здійснюють приховані злочинні дії, у сфері своєї діяльності.

Протягом 60-70 років XX ст. удосконалювалося правове регулювання діяльності оперативних підрозділів, що створило основу для оперативно- профілактичної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Кримінального кодексу України, завданням кримінального законодавства є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності від злочинних посягань, а також запобігання злочинам.

28.12.1960 р. прийнято Кримінально-процесуальний кодекс України, відповіло до якого (ст. 103) на органи дізнання покладено вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили, а за ст. 23 при проведенні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані виявити причини і умови, які сприяють вчиненню злочину.

Як зазначає колишній співробітник карного розшуку І.І. Карпец у книзі "Сыск (записки начальника уголовного розыска)", у 60-70-ті роки Нормативно- правове регулювання оперативно-розшукової профілактики злочинів XX ст., коли велике значення надавалося профілактиці і припиненню злочинів, було створено навіть спеціальну систему реєстрації і звітності про кількість злочинів, припинених співробітниками міліції.

Після проголошення незалежності України і розвитку нових економічних відносин для успішного виявлення злочинів Верховна Рада, Президент, Уряд України стали більше приділяти уваги профілактиці злочинності в державі.

Відповідно до закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 р., на міліцію було покладено низку функцій, серед яких особливе місце відведено оперативно-розшуковій та профілактичній діяльності.

У ст. 2 цього закону основними завданнями міліції визначено: запобігання правопорушенням, їх виявлення, розкриття і припинення злочинів, розшук осіб, які їх вчинили.

Для виконання цих завдань працівники міліції зобов'язані виявляти злочини, запобігати їм, припиняти й розкривати їх, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень; вживати у межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів.

Для більш успішного запобігання злочинам та їх розкриття 18.02.1992 р. було ухвалено дуже важливий для оперативних підрозділів Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Основними завданнями ОРД було визначено пошук і фіксацію фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб, груп з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства.

Згідно зі ст. 7 цього закону, основними обов'язками оперативних підрозділів є: у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів та визначення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень.

За ст. 6 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" основними напрямами боротьби з організованою злочинністю у діяльності оперативних підрозділів є: виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй; запобігання виникненню організованих злочинних угруповань; запобігання встановленню корумпованих зв'язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність; протидія використанню учасниками ОЗУ у своїх інтересах громадських об'єднань і засобів масової інформації; запобігання легалізації коштів, добутих злочинним шляхом, використання суб'єктів господарювання для реалізації злочинних намірів тощо.

У ст. 19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що податкова міліція виконує оперативно-розшукову, кримінально- процесуальну та охоронну функції. При цьому на них покладено завдання, серед яких запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування тощо.

Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. На її підрозділи, згідно зі ст. 2 Закону України "Про службу безпеки України", покладено завдання щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 05.07.1993 р. "Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю", до головних завдань цього підрозділу належать: своєчасне припинення злочинів у сфері економіки та запобігання їм; аналіз і прогнозування криміногенних процесів в економіці та своєчасне інформування про них органів виконавчої влади; виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень у галузі економіки та вжиття заходів щодо їх усунення тощо.

Для забезпечення правових, організаційних і матеріально-технічних передумов з метою більш ефективної боротьби із злочинністю Верховна Рада України 25.06.1993 р. за № 3325-ХІІ затвердила Державну програму боротьби із злочинністю. У ній було зазначено, що криміногенна ситуація, що склалася в Україні, перетворилася у найбільш небезпечне соціальне лихо, що створює серйозну загрозу розбудові незалежної держави, а небувале зростання злочинності зумовлене кризовими явищами д 2. Нормативно-правове регулювання оперативно-розшукової профілактики злочинів в політичному й економічному розвитку, в усіх сферах суспільного життя, правовим нігілізмом, фактичною відсутністю контролю за підприємницькою, кредитно-фінансовою, банківською діяльністю та загально кримінальною злочинністю.

Здійснювані заходи виявилися недостатніми для ефективного впливу на стан справ; ухвалені закони виконуються незадовільно і не забезпечують своєчасне вирішення назрілих проблем.

Спостерігається тенденція злиття загальнокримінальної та організованої злочинності, дедалі більше в злочинну діяльність втягується молодь. Загострення криміногенної обстановки потребує вжиття державою

великомасштабних комплексних заходів, що мали б забезпечити її стабілізацію у найближчі три роки.

Пріоритетним за цих умов має бути питання правового забезпечення правоохоронної діяльності, вдосконалення системи профілактики правопорушень, посилення боротьби з організованою та економічною злочинністю.

Отже, з першими кроками розбудови правового поля незалежної держави питання профілактики злочинів, в т.ч. оперативно-розшукової, дістало законодавче відображення.

Нині завдання оперативно-розшукової профілактики злочинів стали першочерговими. У класичному варіанті діяльність оперативних підрозділів проводиться у таких взаємопов'язаних напрямах:

1) оперативне обслуговування об'єктів (лінії роботи), у процесі якого накопичується інформація про оперативну обстановку і здійснюється стеження за її станом за напрямками;

2) пошукова робота, під час якої виявляють осіб і факти, що становлять оперативний інтерес;

3) профілактика злочинів, під час якої отримана у процесі пошукової роботи та перевірена первинна інформація про причини й умови, що сприяють скоєнню злочинів, і осіб, які потребують профілактичного впливу, реалізується під впливом профілактичних заходів, котрі передбачають загальну та індивідуальну профілактику;

4) викриття злочинів оперативним шляхом, яке є завершальним напрямом.

З метою створення правових, організаційних і матеріально-технічних передумов для боротьби зі злочинністю, зміцнення законності та правопорядку в державі протягом останніх років приймалися комплексні програми профілактики злочинності. Так, Президентом України 17.09.1996 р. за №37/96 була затверджена Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, яка була схвалена Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи актуальність профілактики злочинів, 12.05.1998 р. зареєстровано проект закону "Про профілактику злочинів", який визначив систему заходів профілактики злочинів, порядок їх здійснення державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, об'єднаннями громадян, а також права та обов'язки державних органів і організацій, що проводять роботу для профілактики злочинів, і осіб, щодо яких здійснюються передбачені заходи, але, на жаль, цей законопроект до цього часу ще не прийнятий.

Стан правопорядку в Україні впливає на її соціально-економічний розвиток. Правопорядок забезпечується виявленням винних у вчиненні протиправних дій осіб та притягненням їх до відповідальності, а також запровадженням форм і методів профілактики правопорушень з метою

усунення причин та запобігання виникненню умов, що сприяють їх вчиненню.

Здійснення заходів профілактики злочинності у 2001-2005 рр. дало змогу певною мірою поліпшити стан правопорядку в державі та вдосконалити систему профілактики правопорушень. За результатами проведеного аналізу криміногенна ситуація в державі стала більш стабільною порівняно з 2001 р.

Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України 17.10.2000 р. № 1138 зі змінами від 11.07.2003 р. № 593, Міністерство внутрішніх справ України організовує здійснення профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо запобігання злочинам, їх виявлення, припинення і розкриття тощо.

Для подальшого зміцнення законності та правопорядку в державі Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376/2000 була затверджена Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 рр., метою якої є забезпечення активної наступальної протидії злочинності та уповільнення темпів її зростання на основі чітко визначених пріоритетів, поступове нарощування зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, організації, засобів і методів запобігання злочинам і їх розкриття.

На продовження профілактичної діяльності була розроблена Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. і

д 2. Нормативно-правове регулювання оперативно-розшукової профілактики злочинів затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. X» 1767.

Завданням цієї програми є:

• вдосконалення нормативно-правової бази з питань правоохоронної діяльності та профілактики правопорушень;

• оптимізація структури органів, установ і організацій, що здійснюють заходи профілактики правопорушень;

• підвищення рівня фахової підготовки посадових і службових осіб, що здійснюють заходи профілактики правопорушень;

• розроблення нових форм і методів профілактики правопорушень та запровадження їх у практику;

• вдосконалення форм і методів профілактики правопорушень та підвищення ефективності оперативно-розшукових заходів у сфері протидії організованій злочинності та корупції;

• вдосконалення інформаційно-аналітичного та матеріально-технічного забезпечення профілактичної діяльності;

• виконання інформаційно-пропагандистських та культурно-виховних програм профілактики правопорушень тощо.

МВС України, врахувавши погляди науковців, відмовилось від практики видання відомчих нормативних актів, які детально регламентують організацію і тактику проведення профілактичних заходів, оскільки в раніше чинних наказах та інструкціях (хоча їх було видано не так багато, особливо з оперативно- розшукової профілактики) були намагання визначити організаційно-тактичні положення профілактики злочинів для всіх структурних підрозділів ОВС. Це, безумовно, було нереальним через специфіку діяльності різних служб і

підрозділів.

Отже, оперативні підрозділи для виконання своїх функціональних обов'язків, в тому числі й оперативної профілактики злочинів, зобов'язані у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно- розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів та викриття причин і умов, які сприяють їх вчиненню, здійснювати профілактику правопорушень.

Отже, процес розширення завдань і функцій оперативних підрозділів з оперативно-розшукової профілактики злочинів постійно вдосконалюється і перебуває в динамічному розвитку, але ще не повною мірою відповідає вимогам сьогодення.