9.3. Усунення причин і запобігання виникненню умов, які сприяють вчиненню злочинів (загальна профілактика)

Об'єктом індивідуальної профілактики є конкретна особа, а загальної соціальної - все суспільство. Відмінність між ними полягає в тому, що соціальна профілактика не спрямована тільки на протидію злочинам, а має більш загальні завдання.

• усунення недоліків соціально-економічного,

управлінського,нормативно-правового характеру;

• профілактична робота правоохоронних органів;

• своєчасне розкриття скоєних злочинів.

Відповідно до нормативних актів та Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., одним із основних завдань оперативних підрозділів є виявлення винних у вчиненні протиправних дій осіб та притягнення їх до передбаченої законом відповідальності, а також запровадження таких форм і методів профілактики правопорушень, щоб усунути причини та запобігти виникненню умов, що сприяють їх вчиненню.

Проте, на думку багатьох науковців, з якою ми погоджуємося, існують певні неточності у визначених завданнях для органів внутрішніх справ, а саме - "усунення причин злочинів".

Оскільки причини злочинів мають об'єктивний характер, то, як свідчить оперативно-слідча практика, усунення їх не під силу не тільки правоохоронним органам, в тому числі оперативним підрозділам, а й державі загалом. А умовами, які сприяють вчиненню злочинів, є ті факти реальної діяльності, які не викликають злочин, проте їх наявність може сприяти виникненню в людини наміру вчинити злочин.

Отже, йдеться тільки про виявлення і аналіз причин, які сприяють вчиненню злочинів, а не про їх усунення, оскільки їх виникнення і вплив пов'язані з негативними явищами, що відбуваються в державі і стосуються не стільки окремих осіб, скільки суспільства загалом. Звідси - діяльність оперативних підрозділів з виявлення умов, що сприяють скоєнню злочинів,

проводиться переважно в процесі оперативно-розшукової роботи.

Організація розшукової роботи з виявлення негативних умов має бути плановою, бути основним елементом індивідуальних планів, а також планів оперативних підрозділів з організації оперативного обслуговування і проведення цільових операцій. У такій роботі потрібно враховувати особливості виробничого процесу, зовнішніх чинників тощо.

У процесі загальної профілактики пошукова робота полягає у збиранні та аналізі інформації про різні недоліки, існуючі чи можливі.

Найбільш поширені умови, що сприяють вчиненню злочинів, є такі:

недосконалість нормативно-правової бази;

• недостатній відомчий контроль;

• недостатня ефективність роботи державних контролюючих органів;

• недоліки в підборі, розстановці і вихованні кадрів;недоліки в обліку, зберіганні та охороні товарно-матеріальних цінностей;

недостатньо ефективна робота внутрішніх охоронних структур

підприємств;

вади технологічних процесів;

• недостатньо ефективна робота правоохоронних органів у галузі профілактики злочинів, особливо оперативно-розшукова тощо.

Цей загальний перелік містить тільки ті умови, на які оперативні підрозділи здатні здійснювати нейтралізуючий вплив, на відміну від умов, що підтверджені історичним етапом соціально-економічного розвитку суспільства.

Успіх профілактичної діяльності залежить насамперед від того, настільки повно оперативні співробітники володіють інформацією. Джерела такої інформації можуть бути як гласними, так і негласними, що дає змогу своєчасно виявляти умови, сприятливі для скоєння злочинів. Не володіючи інформацією про явища, які перебувають у причинному зв'язку зі злочинними діяннями, неможливо правильно організувати профілактичну роботу, досягти її цілей.

До джерел інформації належать:

• повідомлення громадян, службових осіб і громадських організацій;

• дані різних документів;матеріали різних перевірок, рейдів;

• матеріали кримінальних справ і слідчих дій;

• статистичні дані;

• матеріали органів контролю, засобів масової інформації;

• повідомлення осіб;

• матеріали перевірок первинної інформації;

• матеріали оперативно-розшукових справ (в тому числі архівні);

• результати проведення оперативно-розшукових і оперативно- технічних заходів з викриття, профілактики злочинів на обслуговуваних об'єктах.

Особливо важливою в організації пошукової роботи є організація взаємодії оперативних підрозділів з іншими правоохоронними, державними та контролюючими органами. Наприклад, використання можливостей медичних, фінансових установ, банків, контрольно-ревізійних служб, податкових інспекцій та інших суб'єктів, які повинні у разі виявлення правопорушень повідомляти про це правоохоронним органам, зокрема оперативним підрозділам. Це зумовлено тим, що пошукові ознаки наявності зазначених обставин (іноді ретельно приховані від оперативних підрозділів) можуть виявлятися і в діяльності цих суб'єктів. Позитивним є інформування населення, службових осіб, суб'єктів господарської діяльності через газети, журнали, радіо, телебачення, Інтернет, читання лекцій і проведення бесід про способи, прийоми та умови, які використовують особи для того, аби вчинити протиправні дії.

З урахуванням зазначеного такі заходи проводять у взаємодії з іншими службами, державними органами або особисто оперативний співробітник. Останній має перебувати в епіцентрі всіх подій - бути організатором профілактичних заходів, координувати діяльність інших суб'єктів.

Однак проведення таких заходів має деякі вади, а саме: не в усіх бесідах, публікаціях про злочини потрібно детально описувати механізми вчинення злочинів, зважаючи на аудиторію, оскільки замість очікуваних результатів профілактики можна мати протилежний наслідок.

Вихідні дані для загальнопрофілактичної роботи можна отримати і в процесі оперативного спостереження за певними категоріями осіб, які здатні скоїти злочини (в цьому аспекті з'ясовують умови, які вони мають намір використати).

Аналізуючи оперативну обстановку, доцільно вивчати інформацію про кількість і вид злочинів порівняно з даними за минулі аналогічні

д 3. Усунення причин і запобігання виникненню умов, які сприяють вчиненню злочинів... періоди (місяць, квартал, півріччя, рік), виявляти тенденції зменшення чи збільшення їх кількості. Отримані дані групують за такими ознаками: види злочинів, місце, час, спосіб, мотив їх вчинення; особи, які їх скоїли (стать, вік, освіта, минулі судимості, зайнятість), а також те, чи перебувають ці особи на обліку ОВС.

Аналіз оперативної обстановки є лише одним із початкових елементів визначення умов, що сприяють вчиненню злочину. Для цього вивчають кримінальні та оперативно-розшукові справи, звертаючи увагу на:

• спосіб, місце скоєння злочину; злочин скоєний окремою особою чи організованою групою;

• в чому полягає помилка, якої припустилися органи державної влади, фінансові установи тощо;

• чи знали про вчинення злочинів до порушення кримінальної справи близькі, рідні, знайомі;

• у яких стосунках між собою були злочинець і потерпла сторона;

• який відрізок часу минув з моменту, коли потерпіла сторона дізналася, що стосовно неї був скоєний злочин.

Вивчення умов злочинів доповнюють аналізом справ, які розглядають в порядку цивільного судочинства.

Отже, при проведенні оперативно-профілактичних заходів залежно від обставин справи і особи, яка готується скоїти злочин, проводять комплекс негласних і гласних оперативно-розшукових дій.

Заходи негласного характеру заходів вживають лише тоді, коли гласно виявити обставини підготовки до вчинення злочину неможливо або надзвичайно важко. При цьому зазначимо, що деякі злочини (наприклад, шахрайство) є переважно латентними. Це означає, що лише через деякий час, коли потерпіла сторона дізнається, що стала жертвою злочину, вона може звертатись по допомогу до правоохоронних органів, тільки тоді доводиться займатися безпосередньо розкриттям цього злочину, а не його профілактикою.

Отриману інформацію про підготовку до вчинення злочину потрібно ретельно перевірити, проаналізувати і на цій підставі визначити:

1) суть причин, що породжують злочини, та умови, які сприяють їх скоєнню;

2) конкретну ділянку обслуговуваного об'єкта, на якому вони існують;

3) зміст заходів організації їх усунення.

Оскільки оперативні підрозділи за своїм організаційно-правовим статусом не мають можливості безпосередньо (своїми силами) усувати виявлені умови, основну роботу в цьому напрямі виконують державні, господарські та муніципальні органи, громадські формування тощо. Тому загально профілактичні заходи є переважно гласними.

За такої ситуації оперативні підрозділи можуть:

1) вносити пропозиції щодо вжиття ефективних заходів компетентними суб'єктами;

2) надавати необхідну методичну допомогу в реалізації внесених пропозицій;

3) здійснювати контроль (оперативне спостереження) за усуненням виявлених умов, які сприяють скоєнню злочинів.

Пропозиції мають ґрунтуватися на об'єктивній і ретельно перевіреній інформації, глибокому аналізі фактичних даних, бути конкретними, обґрунтованими і такими, які реально можна виконати.

Оперативно-слідча практика виробила певну класифікацію документів, що направляються підприємствам і установам з пропозиціями щодо усунення умов, які сприяють скоєнню злочинів:

1. Повідомлення про виявлені криміногенні умови і пропозиції щодо їх усунення.

2. Оглядова інформація місцевим і державним органам влади,головам адміністрацій, вищим організаціям, яка доводить цим суб'єктам стан оперативної обстановки в певному регіоні, на певній території, із зазначенням заходів, які здійснюються оперативними підрозділами щодо її оздоровлення.

3. Подання за порушеними кримінальними справами. Ці подання згідно з нормами ст. 23-1 КПК України, направляються слідчим,прокурором, органом дізнання до відповідного державного органу, службової особи для усунення причин та умов злочинів.

Отже, загально профілактичну роботу неможливо оцінювати лише за кількістю направлених подань, проведених бесід тощо. Основним критерієм її ефективності має бути нормалізація стану оперативної обстановки, а також висока оцінка законослухняними громадянами і суб'єктами підприємництва діяльності оперативних підрозділів.