<<
>>

Профілактика екологічної злочинності

Враховуючи надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки екологічної злочинності, неможливість усунення в багатьох випадках наслідків учинення злочинних посягань на природне середовище (забруднення довкілля, знищення об\'єктів рослинного та тваринного світу, захворювання, смерть людей), пріоритетним напрямом повинна стати їх профілактика.

У профілактичній діяльності у сфері екологічної безпеки, можна виділити такі її специфічні ознаки:

1. Комплексність, яка знаходить свій вираз у двох формах:

- множинності суб\'єктів профілактики, а саме природоохоронних, контролюючих, судових та правоохоронних органів, координована діяльність яких спрямована на охорону екологічного правопорядку. В умовах розбудови в Україні правової держави його охорона передбачає неухильне виконання всіма суб\'єктами екологічних відносин своїх обов\'язків та суворе дотримання їх прав;

- різноманітності заходів, спрямованих на досягнення цілей профілактики екологічної злочинності.

2. Тісний взаємозв\'язок регіонального та загальнодержавного аспекту профілактичної діяльності, адже спроби контролю екологічної злочинності в окремому регіоні можуть мати лише обмежений та тимчасовий характер: екологічна криза в одних областях країни неминуче відіб\'ється на стані довкілля інших регіонів.

3. Значні можливості успішного застосування заходів загально- соціального характеру для профілактики екологічної злочинності.

За цільовим призначенням заходи профілактики екологічної злочинності поділяються на:

1) Цільові або спеціальні, що мають спеціальну мету профілактики екологічної злочинності та становлять діяльність державних органів і громадських організацій щодо виявлення причин та умов учинення злочинів і застосування заходів щодо їх усунення, розкриття, розслідування, судового розгляду справ про злочини, покарання злочинців, їх виправлення та перевиховання; а також здійснення інших заходів, зумовлених обставинами вчинення конкретних злочинів проти довкілля.

Спеціально-кримінологічна профілактика цілеспрямовано здійснюється державними органами та громадськими організаціями, які поряд з іншими функціями спеціально призначені для профілактики екологічних та інших пов\'язаних з ними правопорушень. Здійснення цієї діяльності потребує застосування спеціальних методів і засобів, а також особливих професійних знань еколого-правового характеру.

2) Загалъносоціалъні, здійснення яких спрямовується на вирішення інших соціальних проблем, але побічно має ефект і щодо профілактики екологічної злочинності. Включають у себе такі загальні процеси розвитку економіки, науки, техніки, що створюють можливість проведення та підвищують ефективність спеціальних профілактичних заходів, і на відміну від них не прямо, а опосередковано впливають на криміногенне середовище, усуваючи або нейтралізуючи загальні, найбільш суттєві та розповсюджені причини злочинної поведінки в галузі екології.

У реальній дійсності профілактика екологічної злочинності становить складну систему, зміст якої утворює сукупність різних елементів, що складаються в блоки, які характеризують відповідні напрями профілактичної діяльності у сфері екології.

Залежно від характеру та спрямованості заходів слід виділити такі блоки:

- морально-виховного характеру;

- інформаційні;

- економічні;

- технічні;

- соціальні;

- правові.

Група заходів морально-виховного характеру - це заходи, спрямовані на вдосконалення екологічної свідомості суспільства в цілому та окремих громадян за допомогою екологічної освіти, еколого-правової пропаганди й виховання, підвищення морально-культурного рівня, оскільки вони зумовлюють правомірну поведінку людей у різних сферах взаємодії суспільства та природи.

Значення екологічного виховання важко переоцінити, оскільки екологічні моральні норми засвоюються з дитинства, підсвідомо визначають поведінку людини, її ставлення до природи. До завдань еколого-правового виховання та пропаганди слід віднести: ознайомлення з нормами, що встановлюють відповідальність за екологічні правопорушення; роз\'яснення порядку реалізації юридичної відповідальності; забезпечення внутрішньої та зовнішньої згоди людей із правовими засобами примусу; переконання в необхідності запобігання екологічним правопорушенням; підвищення соціальної активності громадян та їхньої нетерпимості до цих правопорушень.

Екологічна пропаганда включає в себе видання науково-популярних журналів, виставки, плакати, екологічні фестивалі і конкурси, екскурсійну діяльність у межах музеїв і об\'єктів природно-заповідного фонду.

Екологічна освіта сприяє підвищенню рівня загальної освіти й культури, формуванню необхідного соціального базису для забезпечення екологічно безпечного, стійкого розвитку країни і повинна розглядатися як один із пріоритетних напрямів державної політики як у галузі охорони навколишнього середовища, так і в галузі освіти. Еколого-правова освіта виступає як складова загальної освіти та є самостійним елементом в удосконаленні уявлень громадськості про законодавство у сфері екології та передбачає наявність таких ознак: наявність спеціальної освітньої програми; постійний склад слухачів; наявність комплексу педагогічних засобів, контролю за знаннями слухачів.

Процес формування екологічної правосвідомості як фактора, що стимулює активність громадян у наданні допомоги правоохоронним органам у протидії екологічній злочинності, має здійснюватись при тісній взаємодії його триєдиних елементів - еколого-правової освіти, виховання та пропаганди. Структура екологічної правосвідомості складається з трьох рівнів, що розрізняються за характером та глибиною відображення дійсності, - буденний (реальний), професійний (систематизований) та теоретичний (науковий).

Вагомими у формуванні екологічної правосвідомості є релігійні погляди та переконання, відповідно до яких володіння природою дозволено людині зовсім не безумовно, а надано саме благодаттю, за благословенням Божим. Спосіб життя, найвищий ідеал якої аскетичний, не може не ґрунтуватись на усвідомленні необхідності розумного самообмеження людських потреб.

Інформаційні складові профілактики екологічної злочинності є важливим чинником оптимізації природоохоронної справи держави та підвищення екологічної культури суспільства і включають у себе заходи зі збирання, оброблення, оцінювання інформації про стан довкілля, наявність, розповсю- дженість, якість природних ресурсів (системи моніторингу, кадастрів, обліку природних ресурсів), визначення екологічної місткості та репродуктивної спроможності довкілля, прогнозування змін його стану.

Інформаційна основа профілактики екологічної злочинності повинна створювати необхідне уявлення: про характер, інтенсивність, розповсюдже- ність і розвиток детермінант екологічної злочинності; динаміку та тенденцію екологічних правопорушень і злочинів, поширеність їх у регіоні, на підприємствах, в установах та організаціях; засобах впливу на них, правозастосовну практику у сфері охорони довкілля.

Важливим джерелом екологічної інформації, зокрема й на регіональному рівні, є дані моніторингу довкілля. Система моніторингу усуває багато факторів, що сприяють злочинному забрудненню довкілля, дозволяє вдосконалити контроль за поведінкою службових та інших осіб, що виконують обов\'язки на підприємствах, діяльність яких пов\'язана з техногенним впливом на навколишнє середовище.

Пріоритетними напрямами існуючої сьогодні системи екологічного моніторингу довкілля є контроль за рівнями забруднення (хімічного, радіаційного, бактеріологічного, теплового та ін.) в компонентах навколишнього природного середовища (атмосферному повітрі, поверхневих водах, джерелах питної води тощо). Проте головною метою екологічного моніторингу є не тільки кількісно-якісна оцінка техногенного впливу на довкілля, а головне - оцінка та передбачення наслідків її багатокомпонентної відповідної реакції для визначення загального стану екологічної безпеки.

Важливим чинником оптимізації природоохоронної справи держави та підвищення екологічної культури суспільства є екологічна інформація, яка може забезпечувати різний ступінь екологічних знань, різну їхню глибину, ґрунтовність залежно від індивідуально-психологічних особливостей, віку, життєвого досвіду, професійної приналежності, соціальної та моральної позиції індивіда. Необ\'єктивне знання призводить до формування та розвитку лише викривленої екологічної свідомості.

Отримання повної та достовірної екологічної інформації є невід\'ємним правом кожного члена суспільства, що захищається, в тому числі і засобами кримінального права (ст. 238 Кримінального кодексу «Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення»).

Населення України здебільшого отримує неповну, неточну, науково не- обґрунтовану інформацію про стан довкілля, окремих природних об\'єктів, розвиток промисловості, використання хімічних препаратів у сільському господарстві, меліорацію, аварії чи катастрофи, які становлять небезпеку для людини та середовища; інколи інформація приховується чи викривляється.

З метою усунення такого становища 04.11.2004 р. Верховна Рада України прийняла Постанову №2169-IV «Про інформування громадськості з питанъ, що стосуються довкілля», в якій, зокрема, передбачаються такі заходи:

- систематичне інформування населення через засоби масової інформації про об\'єкти, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища;

- розробка та затвердження положення про мережу загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації та місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, а з січня 2005 р. - забезпечення її функціонування.

Вирішення проблем ефективної охорони довкілля залежить передусім від покращення економічної ситуації в державі та відповідного фінансування природоохоронної справи. Зазначмо: правові норми, які регламентують економічний механізм охорони довкілля, були започатковані Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а пізніше були наявні в законодавчих актах про землю, надра, ліси, воду, атмосферне повітря, тваринний світ.

Відповідно до розділу X Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи мають передбачати:

190

- взаємозв\'язок господарської діяльності підприємств з раціональним використанням природних ресурсів на основі економічних важелів;

- визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

- встановлення лімітів використання природних ресурсів;

- установлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів;

- надання підприємствам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій;

- відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону довкілля.

В Україні розроблено й законодавчо встановлено основні елементи економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності, найважливішими з яких є:

- збір за забруднення природного навколишнього середовища,

- система зборів за спеціальне використання природних ресурсів,

- відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення законодавства про охорону довкілля, та ін.

Технічні заходи профілактики екологічної злочинності здійснюються з метою переходу на більш сучасні технологічні процеси, що забезпечують зменшення відходів та їх максимальну утилізацію, створення й експлуатацію високоефективних очисних споруд. Це вимагає заміни й удосконалення технічної бази, відновлення обладнання, впровадження нових технологій та інформаційних систем.

Технічна складова загальносоціальної профілактики екологічної злочинності тісно пов\'язана з її економічною складовою, адже вартість очисних споруджень на підприємстві сягає іноді до 40% вартості самого підприємства.

Відставання України у техногенній сфері стає загрозливим та веде до неефективності промисловості, її високої аварійності та невиправданих людських жертв. На сьогодні потребують опрацювання такі основні заходи: нові інформаційні технології, автоматизація екологічного управління, математичне моделювання для оцінки ризику деградації навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів, пакети програм для прийняття рішень в умовах ризику, експертні системи для прийняття рішень при екологічних і техногенних катастрофах.

З метою послаблення дії криміногенних факторів соціального характеру доцільним є проведення науково обгрунтованого комплексного оцінювання екологічного, соціального, економічного, фінансового стану регіонів країни з метою визначення районів чи їх частин, у межах яких показники економічного розвитку та соціального забезпечення громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі, ніж відповідні середні показники в державі та регіоні (депресивні території).

Профілактичні заходи соціального характеру полягають у розробленні та реалізації регіональних соціальних програм, спрямованих на вирішення найгостріших проблем депресивних територій, насамперед з питань забезпечення зайнятості населення, створення нових робочих місць, підвищення з цією метою ефективності роботи служб зайнятості; організації належного контролю за виконанням таких програм.

Одне з центральних місць серед складових профілактики екологічної злочинності займає право, що виступає як ефективний регулятор екологічних відносин у суспільстві та забезпечує інтереси особистості і соціальної справедливості у сфері екології. Саме видання нормативного акта, зокрема кримінально-правової норми, здатне регулювати поведінку людей та відзначається профілактичною, утримуючою властивістю. Загально-превентивна властивість кримінального законодавства не виявляється безпосередньо в обмеженнях прав громадян, а є фактором, який впливає на їх свідомість, волю та емоції, тобто сприймається суб\'єктивно і стримує негативні прояви особи. Ефективність цього впливу значною мірою залежить від ефективності застосування кримінально-правових норм. Сучасна кримінологічна наука свідчить про тісний зв\'язок профілактичної функції кримінального законодавства з аналогічною функцією правозастосовної практики. Стримуючий вплив кримінального законодавства з охорони довкілля та практика його застосування органами кримінальної юстиції є частинами державної політики у сфері боротьби зі злочинністю, зокрема й екологічною.

Удосконалення законодавства, яке регламентує різні аспекти боротьби зі злочинними посяганнями на довкілля, повинно включати насамперед удосконалення кримінального та екологічного законодавства, які є основними засобами здійснення кримінальної політики держави в галузі охорони довкілля. Визначальним є вдосконалення кримінального законодавства у цій галузі, адже саме кримінальний закон містить перелік суспільно небезпечних посягань на довкілля і визначає їх злочинами, а також установлює санкції, що містять кримінально-правову загрозу, що утримує багатьох людей від вчинення злочину. Під удосконаленням кримінального законодавства у сфері охорони довкілля слід розуміти оптимізацію Особливої частини кримінального законодавства, тобто такі зміни її змісту, за яких будуть створені найбільш сприятливі умови для підвищення ефективності профілактичної дії всіх норм, що регламентують кримінально-правову протидію екологічній злочинності.

<< | >>
Источник: М.В. Сарапіна. Забезпечення екологічної безпеки: курс лекцій / Укладач: М.В. Сарапіна. - Х: НУЦЗУ,2015. - 195 с.. 2015

Еще по теме Профілактика екологічної злочинності:

  1. ЗМІСТ
  2. Профілактика екологічної злочинності
  3. Завдання на самопідготовку
  4. ДОДАТКИ
  5. Підвищення ефективності роботи правових систем із застосуванням методів теорії штучного інтелекту
  6. ТЕМА 5 Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності
  7. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  8. 3.2. Кримінологічні заходи протидії злочинам, що вчиняються особами в складі натовпу
  9. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ
  10. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  11. 3.3. Розвиток органів нагляду за безпекою дорожнього руху УРСР у післявоєнний період (1945–1991 рр.)
  12. 4.3. Сучасні правові засади та форми вдосконалення діяльності ДАІ МВС України
  13. ДОДАТКИ
  14. Поняття запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі.
  15. Місце та значення поліцейських послуг в діяльності Національної поліції
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -