Висновок експерта як джерело доказів у КРИМІНАЛЬНОМУ провадженні

Одним із процесуальних джерел доказів є висновок експерта, під яким слід розуміти докладний опис проведених експертом до­сліджень і зроблені за їх результатами висновки, а також обґрунто­вані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експер­та, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи під час кримінального провадження (ч.

Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, техніч­них або інших спеціальних знаннях (ч. 2 ст. 101 КПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення та сторона захисту здійснюють збирання доказів, у тому числі шляхом отримання висновків експертів. Окрім цього, кожна сторо­на кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновку експерта має право надати відомості, які сто­суються певної сфери знань, умінь, кваліфікації, освіти та підготов­ки експерта (ч. 5 ст. 356 КПК України).

Незважаючи на те, що предметом експертного дослідження можуть бути будь-які обставини, встановлення яких має істотне значення для кримінального провадження, запитання, які ставлять­ся експертові на вирішення, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань і компетентні експерта (ч.

Оскільки експерт дає висновок від свого імені й несе за його правильність особисту, персональну відповідальність, той повинен ґрунтуватися на відомостях про факти, які експерт сприймав безпо­середньо або які стали йому відомі під час дослідження матеріалів, наданих для проведення дослідження (ч. 3 ст. 101 КПК України). При цьому висновок експерта не може грунтуватися на доказах, ви­знаних судом під час судового розгляду недопустимими (ч. 5 ст. 101, ч. 2 ст. 89 КПК України).

Висновок експерта - це процесуальний документ, який нада­ється в письмовій формі, але кожна сторона кримінального прова­дження та потерпілий мають право звернутися до суду з клопотан­ням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку (ч. 7 ст. 101, ч. 1 ст. 356 КПК України). Експерту також можуть бути поставлені запитання, що сто­суються достовірності його висновку (ч. 3 ст. 356 КПК України).

Після закінчення дослідження висновок експерта з додатками, об'єкти дослідження та матеріали кримінального провадження пе­редаються експертом (керівником експертної установи) стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза (ч. 9 ст. 101 КПК Украї­ни), тобто повертаються органу чи особі, які залучили експерта або доручили проведення експертизи. Висновок експерта, отриманий на підставі ухвали слідчого судді про доручення проведення експе­ртизи, надається особі, яка звернулася із клопотанням про залучен­ня експерта (ст. 244 КПК України). При цьому експерт зобов'язаний не розголошувати без дозволу сторони кримінального проваджен­ня, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про перебіг проведення експерти­зи та її результати (п. 4 ч. 5 ст. 69 КПК України).

Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, вони мають право скласти один спільний висновок або окремі ви­сновки (ч. 8 ст. 101 КПК України). Кожен із цих висновків долучаєть­ся до матеріалів кримінального провадження. Спільний висновок комісії експертів підписується експертами, які брали участь у суку­пному оцінюванні результатів усіх досліджень і дійшли згоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює кримінальне про­вадження, і вони мають право з ним не погодитися. Проте така не­згода повинна бути вмотивована у відповідному протесуальному рішенні - постанові, ухвалі чи вироку. Оскільки висновок експерта не має наперед встановленої чинності (ч. 2 ст. 94 КПК України) по­рівняно з іншими протесуальними джерелами та отінюється за за­гальними правилами отінки доказів (ст. 94 КПК України), не повин­на віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона була проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної уста­нови або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо (п. 13 ППВСУ від 30.05.1997 № 8).

Висновок експерта складається з обов'язковим зазначенням йо­го основних реквізитів як-то: найменування документа, дати та но­мера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повтор­на, комісійна, комплексна) та вид експертизи (за галуззю знань), а також та трьох структурних частин: вступної, досліднитької та за­ключної. З метою забезпечення достовірності експертних дослі­джень кримінальне протесуальне законодавство висуває вимоги до змісту висновку експерта, в якому повинні бути викладені такі відо­мості: 1) коли, де, ким (прізвище, ім'я, по-батькові, освіта, спетіаль- ність, дата та номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, ким видано та строк дії, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта та/або наймену­вання експертної установи тощо) та на якій підставі була проведена експертиза; 2) місце й час проведення експертизи; 3) хто був прису­тній під час проведення експертизи (прізвище, ініціали, процесуа­льний статус осіб); 4) перелік питань, що були поставлені на вирі­шення експерта; 5) опис отриманих експертом матеріалів та які ма­теріали (належним чином процесуально оформлені об'єкти, зразки) були використані експертом під час експертного дослідження; 6) докладний опис особисто проведених досліджень, у тому числі ме­тоди (методики проведення експертиз), застосовані у процесі дослі­дження, отримані результати та їх експертна оцінка; 7) обґрунтовані, вичерпні й об'єктивні відповіді на кожне з поставлених запитань або вказівка, з яких причин неможливо вирішити ці питання (ч.

Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експер­тної установи та підписується експертом (експертами), який прово­див дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відби­тком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту висно­вків. Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми діаграми, ілюстраційні матеріали тощо, вони виступають складовою частиною висновку й також підписуються експертом (ек­спертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи. Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи та працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїми підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (іден­тифікаційного номера) або серію та номера паспорта (п. 4.17 Ін­струкції від 08.10.1998 № 53/5).

У вступній частині висновку експерта обов'язково повинно бу­ти зазначено те, що його попереджено про кримінальну відповіда­льність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч. 2 ст. 102, ч. 1 ст. 70 КПК України). Особа, яка винесла постанову про залучен­ня експерта та проведення експертизи, або слідчий суддя чи суд, що постановив ухвалу про доручення проведення експертизи, зо­бов'язані попередити експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, що має знайти відображення у відповідному процесуальному документі (окремому протоколі, журналі судового засідання тощо). Експерт, який надав висновок і якого викликано в суд для допиту з метою роз'яснення висновку, попереджається го­ловуючим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ч. 1 ст. 356 КПК України).

Висновок експерта є одним із засобів доказування, що сприяє повному, всебічному та неупередженому дослідженню обставин кримінального правопорушення, постановлению й ухваленню за­конних та обґрунтованих судових рішень. Тому, якщо під час про­ведення експертизи будуть виявлені нові відомості, які мають зна­чення для кримінального провадження та з приводу яких йому не ставилися питання, експерт має право згадати про них у своєму ви­сновку (ч. 3 ст. 102 КПК України).

Якщо поданих експерту матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, він може відмовитися від проведен­ня експертизи та давання висновку. Заява про відмову повинна бути вмотивованою (ч. 4 ст. 69 КПК України).