Стаття 515. Експертиза та висновок експерта

1. Експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у спра­ві про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо.

2. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення, його відокремлених підрозділів та інших установ або окре­мими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у прова­дженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої пору­шено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

3. Поставлені перед експертом питання та його висновок не повинні виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження та обґрунтування відповіді на поставлені запитання.

4. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.

5. Висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно містити­ся обґрунтування такої незгоди.

6. У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).

Експертиза є однією з найскладніших процесуальних дій і становить ряд заходів, метою яких є отримання доказів у справах про порушення митних правил.

Прикладом призначення експертизи є необхідність з’ясування найме­нування вантажу, складу елементів, що входять до конкретного наймену­вання, виготовлення, умов виготовлення, відповідності конкретного на­йменування певному стандарту, вартості переміщуваних товарів і відпо­відності їх світовим цінам за чинним курсом на момент вилучення товару, оцінки художньої, історичної, науково-технічної або іншої культурної цін­ності окремих предметів, а також інших питань для об’єктивного вирішен­ня справи.

Необхідність експертизи визначається посадовою особою митного ор­гану, в провадженні якої перебуває справа, з огляду на конкретні обстави­ни і питання, на які має відповісти тільки спеціаліст з певної галузі знань.

У ч. 1 коментованої статті визначено підстави для призначення екс­пертиз. Такими підставами є виникнення потреби в спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. При цьому по­садова особа митного органу, у провадженні якої перебуває справа про по­рушення митних правил, на підставі ст. 515 МКУ призначає експертизу.

Метою експертизи є отримання науково обґрунтованого, належним чи­ном процесуально оформленого висновку експерта про виявлені ним фак­ти, які разом з іншими джерелами доказів будуть оцінені посадовою осо­бою митного органу чи судом.

Порядок призначення експертизи визначено в ст. 516 МКУ.

Експертиза може проводитись як експертами спеціалізованого митно­го органу з питань експертного забезпечення, його відокремлених підроз­ділів, так і експертами інших установ або окремими спеціалістами залежно від їх компетентності з питань, що розглядаються.

Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження й відповіді на поставлені запитання.

Якщо експерт під час проведення експертизи виявить обставини, що мають значення для справи, щодо яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.

У разі недостатньої якості або повноти висновку експерта може бути призначена додаткова експертиза, проведення якої доручається тому са­мому експерту (спеціалісту), або повторна експертиза, яку проводить ін­ший експерт (спеціаліст). Призначення таких експертиз має обґрунтову­ватися у відповідних постановах з посиланням на ті положення з висно­вку експерта, який проводив первинну експертизу, що викликали сумнів, а також із викладенням обставин справи, на підставі яких поставлено під сумнів достовірність висновків експерта.