Перевірка та оцінка доказів у кримінальному провадженні
Такий елемент, як перевірка доказів, згадується в ч. 2 ст. 91 КПК України, але закон не розкриває змісту цього поняття, на відміну від збирання (формування) й оцінки доказів.
Перевірка доказів являє собою єдність практичної та розумової діяльності суб'єктів доказування.
Вона передбачає широке застосування таких логічних прийомів, як аналіз і синтез установлених у кримінальному провадженні фактів та їх зіставлення. Жоден доказ не може бути покладений у підґрунтя висновків у кримінальному провадженні без перевірки.Перевірка доказів здійснюється шляхом: 1) з'ясування змісту кожного окремо взятого доказу; 2) зіставлення його з обстановкою та іншими обставинами кримінального правопорушення; 3) зіставлення та порівняння його з іншими доказами, які є в кримінальному провадженні; 4) проведення додаткових, повторних і нових слідчих (розшукових) та/або негласних слідчих (розшукових) дій; 5) застосування тактичних прийомів та оперативно-розшукових заходів (непроцесуальні способи).
Оцінка доказів - це розумова (логічна) діяльність суб'єктів доказування, спрямована на визначення належності, допустимості й достовірності кожного доказу та достатності їх сукупності для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення кримінального провадження.
У процесуальній літературі існує багато визначень оцінки доказів. Зокрема, в деяких з них ідеться про необхідність оцінювати докази у сукупності з їх процесуальними джерелами.
Так, Ю. М. Грошевий у своїй роботі визначає оцінку доказів та їх процесуальних джерел як розумову діяльність суб'єктів доказування з визначення допустимості та повноти процесуальних джерел, а також належності до справи наявних відомостей про факти, їх допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідних рішень[41].
Загальні правила оцінки доказів передбачено в ст. 94 КПК України: 1) слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням; 2) докази оцінюються в їх сукупності на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження; 3) службові особи, зазначені в ч. 1 ст. 94 КПК України, оцінюють докази, керуючись законом; 4) кожний доказ оцінюють з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення; 5) жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України).
Еще по теме Перевірка та оцінка доказів у кримінальному провадженні:
- Процесуальні способи збирання доказів у КРИМІНАЛЬНОМУ провадженні
- 7.6. Дослідження та оцінка доказів
- Поняття та види речових доказів у КРИМІНАЛЬНОМУ провадженні
- Висновок експерта як джерело доказів у КРИМІНАЛЬНОМУ провадженні
- Дослідження та оцінка доказів у адміністративному процесі
- Процесуальні джерела доказів у кримінальному процесі
- Поняття доказів у кримінальному процесі ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ
- Процесуальний статус спеціаліста у кримінальному провадженні
- Мета, предмет і межі доказування в кримінальному провадженні
- ТЕМА № I ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
- Процесуальний статус експерта у кримінальному провадженні
- Суб'єкти доказування в кримінальному провадженні