7.6. Дослідження та оцінка доказів

Дослідження доказів, як стадія процесу доказування, іцо пов’язана із з’ясуванням смислу та інформаційного значення доказів, здійснюється під час судового розгляду справи. Ознайомлення зі змістом доказів зовні процесу не має ніякого значення.

КАС України суд може допитати свідка за місцем його проживання або перебування з ініціативи суду, який розглядає справу, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка. За дорученням суду, що розглядає справу, свідок, який не може з поважних причин прибути в судове засідання і проживає (перебуває) за межами територіальної підсудності адміністративного суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного суду, який знаходиться за місцем проживання (перебування) свідка. Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його проживання (перебування).

Суд повинен дослідити докази у справі безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно. Безпосередність дослідження доказів означає обов’язок суду особисто дослідити і сприйняти усі докази у справі - заслухати пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, висновки експертів, допитати свідків, ознайомитися з письмовими доказами, оглянути речові докази - суд одержує інформацію не з яких-небудь допоміжних джерел, а в результаті сприйняття доказів органами чуття суддів. Всебічність дослідження доказів полягає в з’ясуванні усіх їх властивостей, якостей, ознак, зв’язків тощо, а також в необхідності прийняття при дослідженні доказів судом, що є не зацікавленим в результатах вирішення спору, до уваги доводів позивача, відповідача, інших осіб, які беруть участь у справі.

Оцінка доказів пов’язана з встановленням належності, допустимості доказів, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв’язку доказів у їх сукупності. Правила щодо належності та допустимості доказів вже розглянуті вище. Достовірність доказів передбачає відповідність дійсності фактичних даних, що отримані з передбачених законом джерел. Достовірним є доказ, зміст якого складає правдива інформація про факт. Достатність доказів

означає, що їх сукупність дозволяє встановити усі обставини, що складають предмет доказування. Тобто мова йде не про кількісну, а про якісну властивість сукупності доказів щодо встановлення всіх обставин адміністративної справи. Докази оцінюються як кожний окремо, так і усі у взаємозв’язку. Це дає можливість зіставити їх один з одним, усунути протиріччя між окремими доказами, якщо вони наявні.

Правильна оцінка судом доказів має першорядне значення для винесення законного і обґрунтованого судового рішення у справі. В ході оцінки доказів суд керується такими правилами (ст. 86 КАС України):

– оцінка проводиться судом за внутрішнім переконанням, вільно, незалежно від стороннього впливу. Внутрішнє переконання - це сформоване під час розгляду справи уявлення судді про те, як слід вирішити справу. Внутрішнє переконання формується на психологічному рівні, коли суддя надає перевагу одній чи іншій стороні, виходячи з фабули (обставин) справи та правових позицій сторін;

– оцінка ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні доказів;

– свобода оцінки — ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

– суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Оцінка доказів судом може бути як остаточною, так і попередньою. Остаточна оцінка, завершуючи весь процес судового пізнання фактичних обставин справи, здійснюється судом при прийнятті судового рішення у нарадчій кімнаті. Попередня оцінка здійснюється на попередніх етапах доказування при вирішенні питань щодо забезпечення та витребування доказів, залучення доказів до матеріалів справи, призначення судової експертизи тощо. Суб’єктами оцінки доказів, крім суду, виступають і особи, які беруть участь у справі. Оцінка такими особами доказів є необхідним елементом їх доказової діяльності шодо подання, витребування, дослідження доказів. Неможливо, наприклад, брати участь у дослідженні доказів,

висловлювати при цьому свою думку, заперечувати проти доводів і міркувань інших осіб, які беруть участь у справі, не зробивши оцінки того чи іншого доказу і всій їх сукупності^[98]. Зрозуміло, що оцінка доказів особами, які беруть участь у справі, не має прямого впливу на результат вирішення справи. Адже саме оцінка доказів судом, яка носить владний характер, виступає підставою для прийняття судових рішень, зокрема і по суті адміністративної справи, якщо мова йде про остаточну оцінку доказів.