ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ

Збирання доказів є однією зі складових адвокатської техніки. У порядку підготовки до судового процесу захисник збирає речові докази, документи, готує до майбутнього процесу свідків.

За допомогою електронної техніки можна продемонструвати відповідні речові докази, схеми розташування учасників подій. Можна викласти список доказів та показати його в судовому засіданні на екрані.

Демонстрацію доказів потрібно здійснювати відповідно до загальної стратегії, обраної захистом. Аналогічну роботу рекомендують проводити прокурорам при підготовці до майбутнього процесу. Зарубіжні автори радять не переобтяжувати інформацією суддів. Для цього пропонується керуватись тестом дошки оголошень: чи надає наочний матеріал або ре­човий доказ одразу ж чітку інформацію для судді?

Якщо в матеріалах справи є велика кількість документів, то необхідно навчитися подавати 15 — 20 найважливіших для вашого процесу. Слід протистояти бажанню надавати в якості доказу кожен папірець. Надані матеріали повинні мати чітке обґрунтування з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Потрібно бути готовим і до того, що протилежна сторона буде по­давати заперечення щодо приєднання тих чи інших матеріалів. У першу чергу це стосується питань, передбачених ст. 290 КПК. Отже, подаючи докази, перевірте, чи дотримались ви вимог ч. 12 ст. 290 КПК.

Готуючись до процесу, ви повинні донести до суду всі важливі для справи питання, для того щоб суддя міг сконцентрувати на них свою увагу. В Україні залишається спірним питанням прийняття в якості дока­зу афідевіту.

В Україні афідевіт — це заява, в якій ви під присягою підтверджуєте ті чи інші факти, для надання органам іноземних держав. Така заява посвідчується нотаріусом, який не несе відповідальності за правдивість ваших свідчень. У цьому випадку нотаріус тільки посвідчує, що підпис поставлено саме вами.

Особливо уважним потрібно бути з доказами, одержаними на досудовому слідстві в порядку ст. 225 КПК. Зокрема, якомога швидше потрібно провести перевірку такого доказу з точки зору належності, допустимості та достовірнос­ті, а також законності його одержання. Якщо є сумніви щодо доказів, то про них потрібно сказати якнайшвидше судді у вигляді клопотання або заяви. Зокрема, якщо це не суперечить стратегії і тактиці захисту, про наявність недопустимих доказів можна заявити у вступній промові. Клопотання про визнання доказів недопустимими потрібно підготувати ще до початку судового провадження. Така можливість передбачена і ст. 20, 22 КПК, які дають вам право подати усні та письмові пояснення з приводу підозри та обвинувачення.

2.