ВІДБІР СВІДКІВ

Робота зі свідками в кримінальній справі може виявитись ключовим питанням.

Засада безпосередності дослідження показань, речей і документів передбачає, що суд досліджує докази під час судового слідства у при­сутності учасників процесу, або, як кажуть у народі, з перших рук, тобто безпосередньо.

У виняткових випадках, пов’язаних з необхідністю отримання по­казань свідка під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи потерпілого, їхньої тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона має право звернутися до слідчого судді з клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, у тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб.

У цьому випадку допит свідка здійснюється в судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засіданні.

Допит особи згідно з положеннями ст. 225 КПК може бути також проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його прове­дення жодній особі не повідомлено про підозру в цьому кримінальному провадженні.

Суд під час судового розгляду має право допитати свідка, який допитувався відповідно до правил ст. 225 КПК, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за відсутності сторони захисту або якщо є необхідність уточнення показань чи отримання показань щодо обста­вин, які не були з’ясовані в результаті допиту під час досудового роз­слідування. З метою перевірки правдивості показань свідка, потерпілого та з’ясування розбіжностей з показаннями, наданими в порядку, перед­баченому ст. 225 КПК, вони можуть бути оголошені при його допиті під час судового розгляду.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у по­рядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Згідно зі ст. 96 КПК України з метою з’ясування достовірності по­казань свідка сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, щодо яких він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка.

У справі З. захисник опитав понятих у порядку ч. 8 ст. 95 КПК та виявив, що вони не були присутні при обшукові та огляді місця події. Допитавши їх в суді в якості свідків, адвокат добився виправдального вироку, оскільки всі докази й експертизи, отримані на підставі доказів, одержаних під час обшуку, були визнані недопустимими.

Готуючись до процесу, потрібно вирішити:

— Кого Ви будете викликати в якості свідків?

— Як Ви організуєте підготовку цих свідків до процесу?

— Як буде організовано прямий допит Ваших свідків?

Якщо підготовку свідків здійснює прокурор, то він відбирає свід­ків, які дають вирішальні показання, достатні не тільки для реєстрації кримінальної справи та складання обвинувального висновку, але і для доведення вини осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушення.

Якщо підготовку і відбір свідків здійснює адвокат, то він шукає свідків, які могли б спростувати обвинувачення, поставити під сумнів твердження прокурора та пролили світло на обставини справи, які вка­зують на користь обвинуваченого.

Є ситуації, коли кілька свідків дають показання по одному певно­му питанню. Бажання викликати абсолютно всіх свідків, як правило, не виправдовує себе. Численні показання свідків, які неодноразово повторюються, тільки плутають суддів і затягують процес. Професор університету штату Мен (США) Джуді Портер наголошує, що потрібно дотримуватись теорії «першого та останнього факту», згідно з якою люди краще запам’ятовують те, що бачать і чують в першу і останню чергу. Згідно з цією теорією найкращих свідків потрібно викликати першими й останніми. Слабких і ненадійних свідків викликайте посеред судового слідства. І процес потрібно формувати так, ніби ви пишете захоплююче оповідання, де кожен свідок додає щось нове до показань попереднього.

При виборі свідків використовують найсильнішого свідка для до­казування. По кожному пункту, важливому для вас, достатньо одного головного свідка та декількох допоміжних. І, звичайно, якщо це можливо, уникайте виклику слабких свідків або свідків, якими Ви намагаєтесь довести другорядні факти.

Кращим свідком вважається той, у кого була добра нагода безпо­середньо спостерігати за подіями, запам’ятати їх і згодом представити в суді прозору, колоритну і вражаючу картину. Такий свідок повинен бути яскравою особистістю, вселяти довіру і переконливо звучати. Та­кий свідок не повинен бути манірним, щоб не дратувати суддів своїми жестами і звичками.

При відборі в першу чергу потрібно викликати незацікавлених свід­ків, а потім показання такого свідка можна підкріпити і показаннями зацікавлених свідків (наприклад, родичів).

Спеціалісти англосаксонської школи права вважають, що не слід ви­кликати багато експертів для «доказування» своєї версії. Вважається, що експерти є поганим замінником для представлення переконливих фактів.

У справі Т. слідство запросило експертів для висновку щодо затрат на встановлення бруківки. Перевірка висновку засвідчила, що експерти допустили серйозні помилки, навіть промахи, і застосували неправильні коефіцієнти. Для спростування експертизи довелося залучати експерта в порядку ч. 2 ст. 243 КПК.

Версія як захисту, так і обвинувачення повинна бути простою та ефек­тивною. Її за допомогою свідків потрібно викладати так, щоб вона легко сприймалась суддями і присяжними. Стиль доказування повинен бути ді­ловитим, тобто доказувати потрібно тільки те, що має значення для спра­ви, не відволікаючи увагу суддів на другорядні, малозначні обставини.

Свідків потрібно готувати до надання показань. Адвокат або прокурор знає, скільки і що свідок може сказати. Однак ви повинні вирішити, що по­винен сказати свідок у суді. Це є селекцією: потрібно відібрати ключову, вирішальну інформацію, яка відома свідку, для доведення того, що ви бажаєте представити суду. Отже, є певна різниця між тим, що ви дізна­єтесь під час дослідження відомостей, які може підтвердити свідок, і тим, що потрібно сказати в суді. При дослідженні ви повинні мати всю можливу інформацію. У судовий процес необхідно взяти лише ключові 10 — 20 % інформації і потурбуватись про її переконливе представлення в суді.

Питання селекції (відбору) є одним із важливих елементів адвокат­ської техніки.

Вам потрібно скоротити показання кожного свідка, щоб важлива інформація була викладена суду протягом 15 — 20 хвилин, поки не роз­сіялася увага суддів і присяжних. На семінарах, які проводить Генеральна прокуратура за підтримки Міністерства юстиції США, дають саме такі поради прокурорам.

Такі рекомендації ґрунтуються на матеріалах відомого в США спе­ціаліста Томаса А. Мауі з книги «Судові процеси: стратегія, навички та нові методи переконання» (видавництво «Аспен Паблішерз») та де­яких інших (Річарда Вайза, Мартіна Сейфера, Баррі Кушмана, Дороті Клей Сімс).

Для наочності наведено приклади з американської практики, роз­міщені в навчальному посібнику для прокурорів «Мистецтво виступів у суді», які в основному є витягом із книги Томаса А. Мауі «Судові процеси: стратегія, навички та нові методи переконання» (видавництво «Аспен Паблішерз»). У книзі також використані матеріали про допит свідків у змагальному процесі професора Джуді Поттер Університету штату Мен, підготовлені для юридичного факультету Поморського дер­жавного університету імені М. Ломоносова (м. Архангельск).

Автори книги використали також деякі матеріали з посібника «На­стільна книга професійного судді (кримінальне провадження)», під­готовленого авторським колективом: Віталій Касько, Роман Куйбіда, Микола Хавронюк, Григорій Алейніков, Анна Ємельянова, Ігор Осика, Сергій Дрозач, Оксана Цимбрівська, Назар Федорчук та ін., за ре­дакцією Наталії Марчук, виданого за підтримки Департаменту юстиції США і Посольства США в Україні. Запропоновані в цих книгах мето­дики не мають аналогів в українській методичній літературі і практиці. Крім того, для адвокатів України може бути корисним американський досвід, оскільки КПК 2012 року запозичив норми змагальності, які є стандартом для американського кримінального процесу.

Готуючи свідка для показань у суді, ви повинні роз’яснити йому його права й обов’язки, показати, чому його показання є важливими, під­готовити його до того, щоб він був ефективним співрозмовником і був готовим до перехресного допиту. Зарубіжні спеціалісти наголошують на важливості саме такої підготовки. Ви повинні відчувати свідка, зро­зуміти, як він розмовляє, звучить та діє. Для цього потрібна особиста робота захисника або прокурора зі свідком. Свідку потрібно роз’яснити, що цілком допустимою і прийнятною є зустріч із ним для з’ясування того, яким буде свідчення.

Вирішивши, що саме свідок буде говорити на прямому допиті, по­трібно здійснити його тренінг. Свідок повинен розуміти, що буде відбу­ватися в суді, щоб він став впевненим, спокійним і навіть розслабленим. Тренінгу підлягає і невербальна поведінка протягом перших хвилин: як свідок заходить до зали засідань, як одягнутий, як приносить присягу. Судді дають оцінку свідку з перших його кроків у залі засідань.

Під час тренінгу ставте свідку свої реальні запитання прямого допиту і спостерігайте, як він на них відповідає. Відкорегуйте свідку силу його голосу, зоровий контакт з ним. Якщо це можливо, практикуйтесь у ре­альній судовій залі, щоб свідок знав, як це буде відбуватися в реальності.

Проведіть репетицію перехресного допиту для того, щоб свідок був готовий до цього. За необхідності роз’ясніть свідку, що він може контро­лювати темп запитань проханням надати йому час на відповідь у разі потреби. Продумайте можливі заперечення стосовно показань вашого свідка і продумайте відповіді на них.

3.