Процесуальні джерела доказів у кримінальному процесі

Процесуальні джерела доказів - це форма закріплення та збере­ження фактичних даних.

Процесуальними джерелами доказів, відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, є такі:

1) показання;

2) речові докази;

3) документи;

4) висновки експертів.

Показання

Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпі-

лим чи експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному прова­дженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК України).

Давати показання в кримінальному провадженні залежно від процесуального статусу учасника є правом або обов’язком. Такі уча­сники кримінального провадження, як підозрюваний, обвинуваче­ний і потерпілий, мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду, а свідок та експерт зобов’язані давати показання. Свідок зобов’язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому суді та суду, а експерт - слідчому суді та суду в установленому КПК України порядку.

Надані на стадії досудового розслідування показання підляга­ють обов’язковій безпосередній перевірці в подальшому судом при винесенні рішення, за виключенням здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану. У такому випадку можуть бути використані як докази в суді виключно якщо хід і результати допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Від показань як джерела доказу слід відрізняти пояснення. Від­повідно до ч. 8 ст. 95 КПК України сторони кримінального прова­дження, потерпілий і представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів, крім випадків, передбачених КПК України.

Показання свідка є найбільш розповсюдженим джерелом дока­зів у кримінальному судочинстві.

Показання експерта є схожими на показання свідка, оскільки здійснюються за правилами допиту свідків. Зазвичай допит експе­рта здійснюється, коли необхідно отримати будь-яке роз’яснення 67

чи доповнення щодо проведеної експертизи, щоб не було підстав для проведення додаткових досліджень. Показання експерта не мо­жуть замінити собою висновок експерта, оскільки його можуть до­питувати лише після складання та подання висновку, а також після його попереднього аналізу й оцінювання.

Показання потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого є не лише джерелом доказу, але й засобом захисту їхніх прав і законних інтересів. Це, а також процес формування їхніх показань слід урахо­вувати під час ретельної перевірки й оцінки показань зазначених осіб у сукупності з усіма обставинами, встановленими у криміналь­ному провадженні. Особливість показань потерпілого, підозрюва­ного й обвинуваченого як засобу доказування полягає в тому, що вони походять від особи, безпосередньо зацікавленої в результатах кримінального провадження. Така зацікавленість передусім підо­зрюваного й обвинуваченого за відсутності відповідальності за да­вання завідомо неправдивих показань зобов’язує посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, особливо критично пе­ревіряти та оцінювати їхні показання.

Речові докази

Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час криміналь­ного провадження, зокрема предмети, що були об’єктом криміна­льно протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті криміна­льно протиправним шляхом або отримані юридичною особою вна­слідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Документи

Документом як джерелом доказів є спеціально створений з ме­тою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить за­фіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ч. 1 ст. 99 КПК України).

До документів за умови наявності в них відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, можуть належати:

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші но­сії інформації (у тому числі комп’ютерні дані);

2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час криміна­льного провадження заходів, передбачених чинними міжнарод­ними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

3) складені в порядку, передбаченому КПК України, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

4) висновки ревізій та акти перевірок;

5) матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протипра­вні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозді­лами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-роз- шукову діяльність».

Разом із тим документи є речовими доказами, якщо вони міс­тять ознаки, зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Висновок експерта

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень і зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані ві­дповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч.

Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, техні­чних або інших спеціальних знаннях. Також кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

Висновок має ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприй­мав безпосередньо або про які довідався під час дослідження мате­ріалів, що були надані для проведення дослідження. Так, у тих ви­падках, коли об’єктом експертизи є факт, який не можна безпосере­дньо піддати експертному дослідженню (наприклад, стан психіки підозрюваного, обвинуваченого в момент вчинення кримінального правопорушення), експерт будує свої висновки на даних щодо цього факту, які є в показаннях свідків і потерпілих, у документах тощо. При цьому висновок експерта не може ґрунтуватися на дока­зах, які визнано судом під час судового розгляду недопустимими (ч. 2 ст. 89, ч. 5 ст. 101 КПК України). Висновок експерта має бути 69

однозначним і категоричним. Імовірний висновок доказового зна­чення не має, проте може бути використаний як орієнтуюча інфор­мація для висунення та перевірки версій, побудови тактики здійс­нення досудового розслідування та кримінального провадження в цілому.

Незважаючи на те, що предметом експертного дослідження мо­жуть бути будь-які обставини, встановлення яких має істотне зна­чення для кримінального провадження, запитання, що ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Так, експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений та­кий психічний стан, який становить елемент кримінального право­порушення або елемент, що виключає відповідальність за криміна­льне правопорушення.

Експерт дає висновок у письмовій формі від свого імені, його попереджають про відповідальність за завідомо неправдивий ви­сновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки. Висновок підписується експертом (експертами). У разі якщо згоди між експертами не було досягнуто, складається декі­лька висновків експертів (за кількістю думок) або один, у якому всту­пна і дослідницька частини підписуються всіма експертами, а заклю­чна - окремими, під відповідними висновками або згідно з проведе­ними ними дослідженнями.

Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта має вмо­тивовуватись у відповідних постанові, ухвалі чи вироку. Оціню­ванню підлягають не лише відповіді експерта на поставлені пи­тання. Вступна та дослідницька частини висновку експерта також мають важливе доказове значення, їх аналіз дає змогу правильно визначити кваліфікованість, обґрунтованість та повноту відпові­дей експерта і їх придатність для встановлення обставин, які підля­гають доказуванню у кримінальному провадженні. Важливим етапом оцінювання висновку експерта є його зіставлення зі встано­вленими в кримінальному провадженні фактичними даними. Ная­вність суперечностей між ними може стати підставою для прове­дення додаткових слідчих (розшукових), судових дій або для приз­начення повторної експертизи.

Питання для самоконтролю

1. Надайте визначення доказів у кримінальному провадженні та перерахуйте їх.

2. У чому полягає відмінність фактичних даних від фактів?

3. Які властивості притаманні доказам у кримінальному про­вадженні?

4. Визначте критерії допустимості доказів у кримінальному провадженні.

5. Класифікуйте докази у кримінальному провадженні із зазна­ченням відповідних ознак.

6. Що у кримінальному провадженні називають предметом до­казування?

7. У чому полягає зміст кримінального процесуального доказу­вання?

8. Назвіть елементи процесу доказування у кримінальному про­вадженні.

9. Визначте коло учасників кримінального провадження, залу­чених до процесу доказування.

10. Дайте визначення процесуальним джерелам доказів і пере­рахуйте їх.