Поняття та система заходів ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ. Загальні правила їх застосування

Заходи забезпечення кримінального провадження, порядок їх обрання, зміни та скасування регламентовано розділом ІІ КПК Ук­раїни.

Заходи забезпечення кримінального провадження - це передба­чені законом процесуальні заходи примусу, що застосовуються упо­вноваженими на те органами або особами, які здійснюють криміна­льне провадження, до осіб, які залучаються до кримінальної проце­суальної діяльності, з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Ознаки заходів забезпечення кримінального провадження:

1) підстави та порядок їх застосування регламентуються кри­мінальним процесуальним законодавством;

2) вони забезпечують досягнення дієвості кримінального про­вадження;

3) примусовий характер (застосування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється незалежно від волі особи та пов'язано із впливом на учасників кримінального прова­дження, їх діяльність або майно);

4) правообмежувальний характер (застосування заходів забез­печення кримінального провадження пов'язано з обмеженням прав особи);

5) особистий характер (заходи забезпечення кримінального провадження можуть застосовуватися до певних суб'єктів криміна­льної процесуальної діяльності, таких як підозрюваний, обвинува­чений, а також до інших осіб залежно від обставин кримінального провадження та поведінки його суб'єктів);

6) специфічний суб'єкт застосування (суб'єктом застосування заходів забезпечення кримінального провадження завжди є виклю­чно уповноважені державні органи та посадові особи, які здійсню­ють кримінальне провадження. Більшість заходів забезпечення кри­мінального провадження застосовується слідчим суддею, судом).

Система заходів забезпечення кримінального провадження

Відповідно до ст. 131 КПК України заходами забезпечення кри­мінального провадження є:

1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

6) тимчасовий доступ до речей і документів;

7) тимчасове вилучення майна;

8) арешт майна;

9) затримання особи;

10) запобіжні заходи.

Окрім заходів забезпечення кримінального провадження, пе­релічених у ст. 131 КПК України, можуть застосовуватися й інші за­ходи примусу, передбачені кримінальним процесуальним законом. Так, ст. 330 КПК України передбачає, що в разі повторного пору­шення обвинуваченим порядку судового засідання його можна ви­далити за ухвалою суду із зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду.

Загальні правила застосування заходів забезпечення криміналь­ного провадження

У ст. 132 КПК України визначено загальні вимоги до застосу­вання заходів забезпечення кримінального провадження. Особли­вості застосування того чи іншого заходу забезпечення криміналь­ного провадження конкретизуються в нормах КПК України, які ре­гулюють порядок застосування окремих заходів (ст. ст.133-213 КПК України).

Враховуючи примусовий та правообмежувальний характер за­ходів забезпечення кримінального провадження, рішення про їх за­стосування законодавець відніс до компетенції слідчого судді (під час досудового розслідування) або суду (в судовому провадженні). Відтак, ухвала слідчого судді або суду є юридичною підставою за­стосування заходів забезпечення кримінального провадження. У випадках, визначених КПК України, як виняток, заходи забезпе­чення кримінального провадження можуть застосовуватися і без ухвали слідчого судді чи суду, наприклад у разі виклику слідчим, ді- знавачем, прокурором; тимчасового вилучення майна; затримання особи в порядку визначеному ст. ст. 207 та 208 КПК України.

Клопотання уповноважених осіб про застосування заходу за­безпечення кримінального провадження подається до місцевого суду за принципом територіальної юрисдикції, а у кримінальних провадженнях, що належать до підсудності Вищого антикорупцій- ного суду, безпосередньо до Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України не допускається застосу­вання заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слі­дчий, дізнавач або прокурор не доведуть, що: а) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування захо­дів забезпечення кримінального провадження; б) потреби досудо- вого розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, діз- навача або прокурора; в) може бути виконане завдання, для вико­нання якого слідчий, дізнавач або прокурор звертаються із клопо­танням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпе­чення кримінального провадження сторони кримінального прова­дження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

5.2.