ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Заходи забезпечення кримінального провадження, поря­док їх обрання, зміни та скасування передбачено розділом ІІ КПК України.

Головною метою застосування заходів забезпечення кри­мінального провадження є досягнення його дієвості та ефек­тивності й виконання процесуальних обов’язків учасниками кримінального провадження.

Поняття заходів забезпечення кримінального проваджен­ня у законі (легальне визначення) відсутнє. Кримінальна про­цесуальна теорія визначає заходи забезпечення кримінального провадження як різновид кримінальних процесуальних захо­дів, що забезпечують реалізацію кримінальних процесуаль­них норм, мають характер кримінального процесуального примусу і є заходами впливу з боку державних органів або по­садових осіб на поведінку суб’єктів кримінальної процесуальної діяльності, спрямованими на забезпечення виконання процесуа­льних обов’язків або на попередження протиправних дій з ме­тою забезпечення дієвості кримінального судочинства.

Заходи забезпечення кримінального провадження, на від­міну від інших заходів державного примусу, мають такі специ­фічні ознаки:

1) підстави, межі та порядок їх застосування регламенту­ються кримінальним процесуальним законодавством;

2) вони забезпечують досягнення дієвості кримінального провадження та вирішення його завдань;

3) особистий характер, тобто вони можуть застосовува­тися до конкретної особи;

4) виключний характер, тобто їх застосування є можливим лише тоді, коли інші засоби примусу не дають змоги досягти мети;

5) специфічний суб'єкт застосування, а саме суб'єктом за­стосування заходів забезпечення кримінального проваджен­ня завжди є виключно уповноважені державні органи та поса­дові особи, які здійснюють кримінальне провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження мо­жуть застосовуватися до певних суб'єктів кримінальної проце­суальної діяльності, таких як підозрюваний, обвинувачений, підсудний і свідок, а також до інших осіб залежно від обставин кримінального провадження та поведінки його суб'єктів.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є такі:

1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий ви­клик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

6) тимчасовий доступ до речей і документів;

7) тимчасове вилучення майна;

8) арешт майна;

9) затримання особи;

10) запобіжні заходи.

Окрім заходів забезпечення кримінального провадження, перелічених у ст. 131 КПК України, можуть застосовуватися і інші заходи примусу, передбачені кримінальним процесуаль­ним законом. Так, ст. 330 КПК України передбачає, що в разі повторного порушення обвинуваченим порядку судового засі­дання його можна видалити за ухвалою суду із зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду.

Стаття 132 КПК України визначає загальні вимоги до за­стосування заходів забезпечення кримінального провадження. Особливості застосування того чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження конкретизуються в окремих но­рмах КПК України, які регулюють порядок застосування окре­мих заходів.

Ухвала слідчого судді або суду згідно із законом є юридич­ною підставою застосування заходів забезпечення криміналь­ного провадження. У випадках, визначених у КПК України як виняток, заходи забезпечення кримінального провадження можуть застосовуватися і без ухвали слідчого судді чи суду, на­приклад можливість затримання особи або тимчасове вилу­чення майна під час здійснення затримання, в порядку визна­ченому ст. 207 та 208 КПК України.

Клопотання уповноважених осіб про застосування заходу забезпечення кримінального провадження подається до міс­цевого суду за принципом територіальної юрисдикції, а у кри­мінальних провадженнях, що належать до підсудності Вищого антикорупційного суду, безпосередньо до Вищого антикоруп- ційного суду.

Під час розгляду питання про застосування заходів забез­печення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України не допускається за­стосування заходів забезпечення кримінального проваджен­ня, якщо слідчий, дізнавач або прокурор не доведуть, що: а) іс­нує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підс­тавою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; б) потреби досудового розслідування виправ­довують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача або прокурора; в) може бути виконане завдання, для виконання якого слід­чий, дізнавач або прокурор звертаються із клопотанням.

66.