Поняття, мета й особливості застосування ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністрати­вні правопорушення є одним із різновидів адміністративного при­мусу. Деякі дослідники називають їх «адміністративно-процесуаль­ними заходами примусу»^[130].

Заходи забезпечення провадження у справах про адмініст­ративні правопорушення, на думку Н. А. Галабурди, - це законо­давчо урегульована система заходів адміністративно-примусового характеру, що застосовуються з метою забезпечення своєчасного, всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень^[131]

За Т. А. Котенко, це заходи примусової дії, які регламентовано нормами адміністративного права, їх застосовують уповноважені на те органи державної влади, а в деяких випадках і громадські форму­вання. Вони спрямовані на припинення протиправного діяння, усу­нення пов’язаних із ним негативних і шкідливих наслідків, а також на створення оптимальних умов для подальшого притягнення вин­них осіб до юридичної відповідальності^[132].

Під такими заходами Д. Ф. Бортняк розуміє врегульовану нор­мами адміністративного права сукупність юридично значущих примусових дій, що застосовується компетентними органами пуб­лічної адміністрації, які є способами здійснення встановленого по­рядку адміністративно-деліктного провадження, реалізації його завдань, а також процесуальних обов’язків і повноважень учасників цього провадження, а підставами до їх застосування називає:

- здійснення особою діяння, що містить ознаки правопору­шення, або обґрунтовані підозри в цьому;

- об’єктивну, обґрунтовану інформацію, яка дозволяє вважа­ти, що особа приховує знаряддя здійснення правопорушення,

- які-небудь предмети, здобуті протиправним шляхом, інші предмети, а також документи, що мають важливе значення у проце­сі встановлення об’єктивної істини, обставин правопорушення^[133]

Вони застосовуються уповноваженими особами у прямо пе­редбачених законодавством України випадках із метою:

• припинення адміністративних правопорушень, коли вичер­пано інші заходи впливу;

• встановлення особи;

• складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопору­шення, якщо складення протоколу є обов’язковим;

• забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопору­шення.

Порядок їх застосування може визначатись виключно законами України, зокрема Кодексом України про адміністративні правопо­рушення (тут і надалі - КУпАП)^[134] та іншими, такими як Митний кодекс (далі - МК)України^[135].

Кодекс України про адміністративні правопорушення до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопо­рушення у ст. 260 відносить: адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортно­го засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засо­бами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкоголь­ного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції.

Крім того, існують ще два таких заходи, що хоча й не зазначені у ст. 260 КУпАП, проте за своєю суттю і призначенням забезпечують провадження у справах про адміністративне правопорушення, це доставлення порушника (ст. 259 КУпАП) та привід (ч. 2 ст. 268 КУпАП). Серед заходів, визначених іншими законами України, виді­ляються, наприклад, витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил (ст. 376 МК України); проведення митних обстежень (ст. 378 МК України) тощо.

До функцій заходів забезпечення провадження науковці, зок­рема В. К. Колпаков, В. В. Гордєєв, відносять такі:

- адміністративно-процесуальне припинення (доставлення порушника й адміністративне затримання, тимчасове затримання транспортних засобів);

- формування доказової бази (особистий огляд і огляд речей, відсторонення водіїв від керування транспортним засобом, річкови­ми і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотич­ного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарсь­ких препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції);

- забезпечення виконання постанови у справі про адміністра­тивне правопорушення (вилучення речей і документів, привід)^[136].

Особливості заходів забезпечення провадження у справі про адміністративні правопорушення, з точки зору Н. А. Галабурди, по­лягають у такому:

• вони є несамостійними, допоміжними заходами впливу, за­стосування яких забезпечує створення умов для притягнення по­рушника до адміністративної відповідальності;

• вони застосовуються лише в рамках провадження, що ве­деться у зв'язку з правопорушенням, тобто з моменту порушення справи і до її припинення і тільки до особи, яка вчинила правопо­рушення;

• крім учинення правопорушення, повинні існувати додаткові підстави застосування цих заходів, такі як: неможливість припинення

Адміністративно-юрисдикційна діяльність Національної поліції України правопорушення іншими засобами, необхідність виконання інших процесуальних дій (складення протоколу, встановлення особи, здо­буття доказів тощо);

• законодавством обов’язково встановлюється процесуаль­ний порядок їх застосування: підстави, строки, процесуальне офор­млення, порядок оскарження тощо^[137].

5.2.