Характеристика окремих заходів забезпечення ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Доставления порушника. Стаття 259 КУпАП визначає, що ме­тою доставлення є встановлення особи порушника, припинення правопорушення, з’ясування обставин правопорушення та складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливос­ті скласти його на місці вчинення, якщо складення протоколу є обо­в’язковим.

Доставлення полягає у примусовому супроводженні порушни­ка з місця його виявлення до встановленого законом приміщення, де є умови для проведення процесуальних дій і завершується вико­нання цього примусового заходу^[138].

Порушника може бути доставлено, залежно від вчиненого ним правопорушення:

• у поліцію;

• у приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради;

• у службове приміщення воєнізованої охорони;

• у підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних си­лах України;

• до органу Державної прикордонної служби України;

• до штабу громадського формування з охорони громадсько­го порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку;

• до органів Служби безпеки України (при порушенні законо­давства про державну таємницю);

• у приміщення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та емігра­ції), в тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, грома­дянства, реєстрації фізичних осіб, його територіальних органів і підрозділів;

• до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Особи, які можуть здійснювати доставления:

• поліцейський;

• посадова особа Військової служби правопорядку у Збройних силах України;

• військовослужбовець;

• працівник Державної прикордонної служби України;

• член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону;

• працівник воєнізованої охорони;

• співробітник Служби безпеки України (при порушенні за­конодавства про державну таємницю);

• працівник лісової охорони, уповноважені посадові особи ор­ганів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, посадові особи інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, працівники служб охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, громадські інспектори охорони при­роди, громадські мисливські інспектори, громадські інспектори органів рибоохорони та громадські лісові інспектори;

• уповноважені посадові особи органів охорони культурної спадщини, адміністрацій історико-культурних заповідників та істо- рико-культурних заповідних територій;

• державний інспектор у сфері державного контролю за ви­користанням та охороною земель;

• уповноважені посадові особи центрального органу викона­вчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміг­рації та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, його територіаль­них органів і підрозділів;

• інші уповноважені особи (при вчиненні порушень правил користування засобами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил пожежної безпеки, санітарних норм на транспорті).

Також необхідно пам'ятати про особливості здійснення достав­ления щодо окремих категорій осіб, наприклад:

• Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України під час виконання ним своїх служ­бових обов'язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.

• У разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов'я­заними та резервістами під час проходження зборів, а також праці­вниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушень та в разі наявності обставин, зазначених у ч. ст. 259 КУпАП, доставлення порушника уповноваженими на це посадовими особами здійснюється у підрозділи Військової служби правопорядку у Збройних силах України.

Основною вимогою доставлення є те, що його має бути прове­дено у можливо короткий строк. На жаль, законодавець не визначає граничні строки доставлення, лише зазначається, що перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пун­кті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого орга­ну сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину, якщо не встановлено інше. Превалюючою на сьогодні є думка, що строк перебування доставленого правопорушника у приміщенні поліції, Державної прикордонної служби України, органу Служби безпеки України тощо може бути більшим за одну годину, але в такому випадку доставлення правопорушника набуває нового зна­чення і переходить у формат адміністративного затримання.^[139]

Головна особливість та відмінність доставлення від затриман­ня полягає в тому, що, як зазначає В. О. Іванцов, особа прибуває до службового приміщення разом із поліцейським не через фізичний примус чи підкорення наказу, а висловивши добровільну згоду у відповідь на запрошення прослідувати до органу поліції для скла­дення протоколу про адміністративне правопорушення, з'ясування обставин справи тощо^[140].

Основні положення адміністративного затримання визнача­ються ст.

Адміністративне затримання Л. Ф. Бортняк пропонує розуміти як короткочасне утримання фізичної особи на місці здійснення правопорушення або в приміщенні компетентного органу, куди вона була доставлена, що застосовується у виняткових випадках повноважними суб’єктами, якщо це необхідно для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення, виконуючи ухвали у справі про адміністративне правопорушення^[141]

Адміністративне затримання, за В. К. Колпаковим, - це приму­сове обмеження волі правопорушника, яке знаходить вираз у його триманні протягом установленого строку у спеціальних приміщен­нях правомочних органів^[142].

Із точки зору Ю. П. Битяка, В. В. Зуй, В. М. Гаращука та ін., це примусове, короткочасне обмеження свободи дій, пересування осо­би, яка вчинила адміністративне правопорушення^[143].

Пропонуємо взяти за основу визначення адміністративного затримання, надане у Науково-практичному коментарі КУпАП, та вважати його заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який полягає в тимчасовому об­меженні свободи пересування і місцезнаходження та застосовується в разі, коли інші заходи адміністративного припинення неефектив­ні для забезпечення належного виконання провадження у справі про адміністративне правопорушення і забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності^[144].

Для здійснення адміністративного затримання необхідна обо­в’язкова наявність двох передумов: основної (вчинення особою ад­міністративного правопорушення) і додаткової. До додаткових на­лежать наявність однієї або кількох умов: наявність підстав уважати, що протиправне діяння продовжуватиметься, що правопорушник може спричинити шкоду суспільним інтересам, громадянам, собі; неможливість скласти протокол про адміністративне правопору­шення на місці; відмова сплатити штраф, що стягується на місці вчинення правопорушення, тощо.

У разі якщо до особи застосовуються спеціальні засоби, це зав­жди є ознакою адміністративного затримання особи^[145].

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністрати­вне правопорушення, може провадитися лише органами (посадо­вими особами), уповноваженими на те законами України (ст. 262 КУпАП):

1) Національною поліцією - при вчиненні дрібного хуліганст­ва, вчиненні насильства в сім'ї, порушенні порядку організації і про­ведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при по­ширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори закон­ному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог поліцейського, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного про­дажу товарів або інших предметів, дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громад­ських місцях чи появі у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при пору­шенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства й охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охо­рону і використання тваринного світу, при порушенні правил пере­бування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України;

2) органами прикордонної служби - у разі незаконного пе­ретинання або спроби незаконного перетинання державного кор­дону України, порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, порушення прикордонного ре­жиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, вчи­нення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі вій­ськовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадсь­кого порядку і державного кордону, порушення правил використан­ня об'єктів тваринного світу в межах прикордонної смуги та контро­льованого прикордонного району, у територіальному морі, внутріш­ніх водах та виключній (морській) економічній зоні України, пору­шення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Ук­раїні і транзитного проїзду через територію України, невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну, порушення порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього;

3) старшою у місці розташування охоронюваного об’єкта посадовою особою воєнізованої охорони - при вчиненні правопо­рушень, зв'язаних з посяганням на охоронювані об'єкти, інше майно;

4) посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних силах України - у разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження збо­рів, а також працівниками Збройних сил України під час виконання ними службових обов'язків військових адміністративних правопо­рушень, дрібного хуліганства, злісної непокори законному розпоря­дженню чи вимозі посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних силах України, публічних закликів до невиконання ви­мог цієї особи, порушення правил зберігання, носіння або переве­зення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових при­пасів, дрібного викрадення чужого майна, у разі розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях, появи у громадських місцях у п'яному вигляді, порушення правил обігу наркотичних засобів або психот­ропних речовин, а також у разі порушення правил дорожнього руху водіями чи іншими особами, які керують військовими транспорт­ними засобами;

5) органами Служби безпеки України - при порушенні зако­нодавства про державну таємницю або здійсненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, зберіганні спе­ціальних технічних засобів негласного отримання інформації;

6) посадовими особами органів і установ виконання пока­рань та слідчих ізоляторів - у разі вчинення прихованої від огля­ду передачі або спроби передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах і установах виконання покарань, ал­когольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одур­манювання, а також інших заборонених для передачі предметів;

7) посадовими особами, уповноваженими на те централь­ним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), в тому числі проти­дії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, - при порушенні законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства і транзитний проїзд че­рез територію України.

Про адміністративне затримання обов’язково складається протокол, в якому зазначаються:

- дата і місце його складення (число, місяць, рік, назва насе­леного пункту);

- посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала про­токол (повністю, без скорочень);

- відомості про особу затриманого (прізвище, ім'я та по бать­кові особи повністю; число, місяць, рік народження; фактичне місце проживання на час вчинення правопорушення);

- час і мотиви затримання (найменування підрозділу, куди до­ставлено особу, яка скоїла адміністративне правопорушення; його місцезнаходження; число, місяць, рік, а також фактичний час достав­лення; частина статті та стаття КУпАП, якими передбачена адмініст­ративна відповідальність особи за вчинене адміністративне право­порушення, а також мотиви затримання: припинення адміністратив­ного правопорушення, якщо вичерпано інші заходи впливу; встанов­лення особи; складення протоколу про адміністративне правопору­шення в разі неможливості складення його на місці вчинення право­порушення, якщо складення протоколу є обов'язковим; забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи та виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення);

- обов'язково вносяться відомості про повідомлення Регіона­льного центру надання безоплатної вторинної правової допомоги та зазначаються число, місяць, рік та час, кого було повідомлено і в який спосіб.

Усі реквізити мають бути заповнені розбірливо, українською мовою. Закреслення, виправлення відомостей у протоколі або вне­сення додаткової інформації після підписання протоколу особою, щодо якої його складено, не допускається. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

У протоколі про адміністративне затримання зазначається на­явність у затриманої особи тілесних ушкоджень. У разі наявності зазначається тип ушкодження (синці, порізи, подряпини) та місце їх розташування на частинах тіла.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адмініс­тративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

За неможливості поінформувати родичів та у разі відмови за­триманої особи надати інформацію для їх повідомлення про це ро­биться відповідний запис у протоколі із зазначенням причин та ставиться підпис затриманої особи та особи, яка склала протокол.

Про затримання неповнолітнього обов’язково негайно повідо­мляють його батьків або осіб, які їх замінюють. У протоколі про адміністративне затримання зазначається час, дата повідомлення, вносяться відомості про осіб, яких повідомлено та в який спосіб.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністра­тивне затримання, про кожний випадок адміністративного затри­мання осіб обов’язково інформують у порядку, встановленому Кабі­нетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги^[147].

Строки адміністративного затримання. За загальним прави­лом, адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністрати­вне правопорушення, може тривати не більш як 3 години.

Проте щодо окремих категорій осіб у визначених випадках мо­жуть застосовуватись інші строки. А саме осіб:

- які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України або до району проведення

Адміністративно-юрисдикційна діяльність Національної поліції України антитерористичної операції чи виїзду з них, порушили прикордон­ний режим, режим у пунктах пропуску через державний кордон Укра­їни або режимні правила у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, пра­вила використання об'єктів тваринного світу в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, в територіально­му морі, внутрішніх водах та виключній (морській) економічній зоні України, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони гро­мадського порядку і державного кордону, а також іноземців та осіб без громадянства, які не виконали рішення про заборону в'їзду в Україну, порушили правила перебування в Україні або транзитного проїзду через територію України, може бути затримано на строк до 3 годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встано­влення особи та/або з'ясування обставин правопорушення - до 3 діб.

- які порушили правила обігу наркотичних засобів і психот­ропних речовин, може бути затримано на строк до 3 годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин прид­бання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження - до 3 діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом 24 годин з моменту затримання.

Строк адміністративного затримання, як зазначає В. О. Іванцов, має обчислюватися з моменту, коли особа силою або через під­корення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою поса­довою особою чи у визначеному нею (ним) місці. Для цього патру­льні, які доставляють особу, котра є затриманою, до приміщення поліції, повинні складати рапорт, де має бути відображено час «фа­ктичного затримання особи», тобто висунення наказу чи застосу­вання сили. Саме цей час має бути відображений у журналі реєстра­ції таких осіб, як такий, що свідчить про початок затримання^[148].

Особистий огляд і огляд речей (ст. 264 КУпАП). Якщо гово­рити про об'єкт, стосовно якого здійснюється огляд, то ця стаття говорить про два різних заходи, проте за характером і змістом вони не відрізняються.

Особистий огляд повинен провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі у приміщенні або в інших місцях, які виключають доступ сторонніх і відповідають вимогам санітарії та гігієни. Забороняєть­ся здійснювати в одному приміщенні одночасно особистий огляд кількох осіб. Під час проведення особистого огляду не допускають­ся дії, які принижують гідність оглядуваної особи або небезпечні для її здоров'я^[149].

Особистий огляд може провадитись уповноваженими на те посадовими особами Служби безпеки України, органів Національної поліції, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних силах України, воєні­зованої охорони, цивільної авіації, митниці та органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), в тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстра­ції фізичних осіб, а у випадках, прямо передбачених законами Укра­їни, також і інших органів.

Огляд речей може провадитись уповноваженими на те поса­довими особами Служби безпеки України, органів Національної поліції, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних силах України, воєні­зованої охорони, цивільної авіації, митниці, органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує держа­вну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), в тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстра­ції фізичних осіб, природоохоронних органів, державними інспек­торами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. Під час вчинення пору­шень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють держав­ний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохоро­ни, а також поліцейські, військовослужбовці та працівники Держав­ної прикордонної служби України можуть провадити в установле­ному порядку огляд транспортних засобів.

Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (воло­дінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предме­ти може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсу­тності власника (володільця).

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністрати­вне правопорушення або в протоколі про адміністративне затри­мання.

У протоколі зазначається перелік речей, що оглядаються, та предметів одягу, що є на особі: індивідуальні ознаки речей, ціннос­тей, документів; місця та обставини виявлення. Крім того, робиться відмітка про наявність (відсутність) тілесних ушкоджень: які ушко­дження, на яких частинах тіла знаходились; чи надавалась екстрена (медична) допомога. Якщо надавалась - необхідно вказати час її надання, номер бригади швидкої медичної допомоги, прізвище та ініціали лікаря, до якого медичного закладу було госпіталізовано затриманого.

У разі відмови особи, яку оглядали (власника (володільця) ре­чей), підписувати протокол про це робиться запис.

У разі відмови особи, яку оглядали (власника (володільця) ре­чей), від підписання протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів вона, за бажанням, може викласти мотиви своєї відмови^[150].

Особистий огляд, огляд речей у митницях провадиться в по­рядку, встановленому Митним кодексом України.

Вилучення речей і документів (ст. 265 КУпАП). Цей захід за­безпечення провадження у справах про адміністративні правопо­рушення, як правило, має місце після адміністративного затриман­ня, особистого огляду або огляду речей. Речі і документи, що є зна­ряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у ст. 2 34¹, 2 34², 244⁴, 262 і 264 КУпАП.

Таке вилучення полягає у примусовому припиненні користу­вання і розпорядження особою, яка вчинила адміністративне пра­вопорушення, певним предметом чи документом. Проте не припи­няє прав на їх володіння. Воно спрямоване на їх збереження як дже­рел доказів і створює необхідні умови для врахування їх властивос­тей під час розгляду справи^[151]. Такий висновок можна зробити, виходячи з того, що вилучені речі і документи зберігаються до роз­гляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право провадити вилучення речей і документів.

Вилученню підлягають речі, які є знаряддям або безпосереднім предметом правопорушення чи можуть бути речовими доказами у справі. Про їх вилучення складається окремий протокол або ро­биться запис у протоколі про адміністративне правопорушення, адміністративне затримання чи огляд речей.

У протоколі зазначається, чи вилучались речі або документи, індивідуальні ознаки речей, цінностей, документів; місця та обста­вини виявлення, місце зберігання, особа, яка прийняла предмети на зберігання, спосіб забезпечення їх схоронності та обов’язково під­пис, прізвище та ініціали особи, яка отримала речі (документи).

У разі відмови особи, яку оглядали (власника (володільця) ре­чей), від підписання протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів вона, за бажанням, може викласти мотиви своєї відмови ^[152].

Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Поста­новою Кабінету Міністрів України від 16.01.2012 № 17 «Про затвер­дження Порядку зберігання вилучених під час здійснення прова­дження у справах про адміністративні правопорушення речей і до­кументів», а після розгляду справи, залежно від результатів її розг­ляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Вилучені орден, медаль, нагрудний знак до почесного звання СРСР, почесного звання Української РСР, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української РСР, почесного звання України, відзнаки Президента України, нагородна зброя після розг­ляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він невідомий, надсилаються відповідно до Адміністрації Пре­зидента України. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої до­машнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню поліцейськими.

Тобто за результатами вирішення справи такі речі:

а) конфіскують;

б) повертають володільцеві;

в) знищують;

г) реалізують.

У разі вчинення порушень, передбачених ст. 174, 190 - 195⁴ КУпАП, поліцейський, а при вчиненні правопорушень, передбаче­них ст. 191, 195 цього Кодексу, також посадова особа прикордонної служби мають право вилучити нагородну, вогнепальну мисливську, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польо­ту кулі понад 100 метрів за секунду та холодну зброю, бойові при­паси і спеціальні засоби самооборони. Поліцейський, посадова особа прикордонної служби мають право провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку, встановленому ст. 264 цього Кодексу. До особи, яка вчинила правопорушення під час виконання службових обов’язків, вилучення зброї, особистий огляд і огляд речей застосовуються лише у невідкладних випадках.

Тимчасове вилучення посвідчення водія (ст. 265¹ КУпАП). Кодексом установлюється особливий порядок тимчасового вилу­чення посвідчення водія. Воно здійснюється у разі наявності підстав уважати, що водієм учинено порушення, за яке відповідно до цьо­го Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засо­бами. Працівник Національної поліції, який забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово вилучає посвідчення водія відповідно до Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспор­тний засіб та його повернення^[153] до набрання законної сили поста­новою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.

Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справу про адміністративне правопорушення не розгля­нуто у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обо­в’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.

Тимчасове затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції (ст. 2652 КУпАП).

У разі наявності підстав уважати, що водієм вчинено пору­шення, передбачені ч. 1, 2, 3, 4, 6 і 7 ст. 121 «Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами», ч. 3, 4 і 5 ст. 122 «Переви­щення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на забо­ронний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху» (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою роз­міткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспорт­них засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які пере­возять осіб з інвалідністю), ст. 122⁵ «Порушення вимог законодав­ства щодо встановлення і використання спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв», ст. 124 «Порушення правил до­рожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засо­бів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна», ст. 126 «Керування транспорт­ним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами», ч. 1, 2, 3 і 4 ст. 130 «Ке­рування транспортними засобами або суднами особами, які пере­бувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та

Адміністративно-юрисдикційна діяльність Національної поліції України швидкість реакції», ст. 132¹зберігання завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб’єкта господарювання, який надає такі послуги, та/або відпові­дного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідно­синами обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасового за­тримання.

Під час тимчасового затримання транспортного засобу склада­ється акт огляду і тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України^[154].

Після тимчасового затримання транспортного засобу праців­ник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов’язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення авто­мобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуата­цію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (за наявності).

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.

Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення осо­би є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирі­шення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого тра­нспортного засобу не може стягуватися плата.

Повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доста­вки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відбува­ється невідкладно за зверненням відповідальної особи, зазначеної у ч. 1 ст. 142 КУпАП, або особи, яка ввезла транспортний засіб на те­риторію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент учинення правопорушення, після сплати штрафу за вчине­не правопорушення та оплати вартості послуги із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

Порядок тимчасового затримання працівниками уповноваже­них підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання встановлюється Кабінетом Міністрів України^[155].

Тимчасове затримання транспортних засобів інспекторами з паркування (ст. 265⁴ КУпАП). Таке затримання транспортного засо­бу здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля-ева- куатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. Під час тимчасового затримання транспортного засобу складається акт огляду і тимчасового затримання транспортного засобу^[156], форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), ч. 1, 2, 3 ст. 152¹ КУпАП.

Розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво переш­коджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:

1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху^[157] місцях зупинки або стоянки, а саме:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях;

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох бо­ків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмі­тки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засо­бом, що зупинився, менше 3 метрів;

е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) ближче 10 метрів від виїздів із прилеглих територій і безпо­середньо в місці виїзду;

3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транс­портних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;

4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського мар­шрутного транспорту;

5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знака­ми та/або дорожньою розміткою велодоріжці;

6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту в разі запровадження надзвичайного стану або в разі оголошення окремої місцевості зо­ною надзвичайної екологічної ситуації;

7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чи­ном, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

Під час тимчасового затримання транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов'язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Інспектори з паркування зобов'язані невідкладно інформува­ти про тимчасове затримання транспортного засобу відповідні підрозділи Національної поліції із зазначенням державного номе­ра затриманого транспортного засобу, точного часу його затри­мання та місця зберігання (адреси і телефонів спеціального май­данчика чи стоянки), розміщувати цю інформацію на офіційному веб-сайті виконавчого органу відповідної місцевої ради, а також передавати повідомлення про тимчасове затримання транспорт­ного засобу на абонентський номер рухомого (мобільного) зв'язку та адреси електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами (від імені осіб), за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до ст. 279⁴ КУпАП.

Повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доста­вки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відпові­дальній особі, зазначеній у ч. 1 ст. 14² КУпАП (фізичній особі або керівнику юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів унесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належному користувачу транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фі­зичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особі, яка виконує повнова­ження керівника такої юридичної особи.), або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керу­вала транспортним засобом на момент учинення правопору­шення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

У разі заподіяння транспортному засобу шкоди під час його транспортування та/або зберігання завдані збитки відшкодову­ються за рахунок суб'єкта господарювання, що надає такі послуги, та/або відповідного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідносинами обов'язкового страхування цивільної відповіда­льності суб'єкта господарювання, який надає послуги із транспор­тування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасо­вого затримання.

Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання¹⁵⁸ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відсторонення осіб від керування транспортними засоба­ми, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкого­льного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебу­вання під впливом лікарських препаратів, що знижують їх ува­гу та швидкість реакції (ст. 266 КУпАП).

¹⁵⁸ Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання : Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 990 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: Н11р8://7акоп.га4а.доу.иа/1аш8/8Нош/990-2018-п.

Особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’я­ніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керуван­ня цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препара­тів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції.

Підстави вважати, що водій перебуває у стані сп’яніння, визна­чаються згідно з ознаками такого стану, спираючись на положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебу­вання під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 09.11.2015 № 1452/735^[158].

Ознаками алкогольного сп'яніння є:

- запах алкоголю з порожнини рота;

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуван­ня під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швид­кість реакції, є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або, навпаки, підвищена жвавість чи рухли­вість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, прово­диться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстан- дартом України (далі - спеціальні технічні засоби) у присутнос­ті двох свідків (при цьому не можуть бути залучені як свідки полі­цейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви) або ліка­рем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного за­собу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.

Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про пові- рку робочого засобу вимірювальної техніки.

Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією резуль­татів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний техні­чний засіб має такі функції.

Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський ін­формує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, по­казники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засо­бу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних те­хнічних засобів (далі - акт огляду). У випадку встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазнача­ються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вруча­ється водію, а другий залишається у поліцейського та/або долуча­ється до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.

Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, то ці результати долучаються до протоколу про адміністративне пра­вопорушення.

У разі наявності підстав уважати, що водій транспортного засо­бу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інстру­кції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебу­вання під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд про­водиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебу­вання під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебу­вання під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Із метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближ­чого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох го­дин з моменту виявлення підстав для його проведення.

У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, котрі загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'я­ніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присут­ності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкоголь­ного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визна­ченому спеціально уповноваженим центральним органом виконав­чої влади в галузі охорони здоров'я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пере­сувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здо­ров'я і відповідають установленим МОЗ України вимогам.

Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільсь­кій місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько- акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.

Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспортом, особистим посвідченням, посвідченням водія тощо (за наявності).

Відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп'яніння. У такому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препара­тів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду.

Проведення лабораторних досліджень на визначення наркоти­чного засобу або психотропної речовини обов'язкове.

За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою вияв­лення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують ува­гу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медично­го огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта меди­чного огляду. Зміст висновку повідомляється оглянутій особі у присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результа­тів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбір­ливими, не допускається формулювання «Норма».

Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.

Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препара­тів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з пору­шенням вимог законодавства, вважається недійсним.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засо­бом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транс­портним засобом, річковим або маломірним судном.

Привід (ч. 2 ст. 268 КУпАП). Привід як захід забезпечення про­вадження у справах про адміністративні правопорушення згадуєть­ся КУпАП у ст. 268 «Права особи, яка притягається до адміністрати­вної відповідальності». Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. 51, 146, 160, 172⁴-172⁹, 173, 173², ч. 3 ст. 178, ст. 185, 185¹, ст. 185⁷, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальнос­ті, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу вну­трішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути піддано приводу органа­ми Національної поліції.

Отже, приводом є примусове доставлення правопорушника до мі­сця розгляду справи. Застосування приводу є правом лише двох суб'єк­тів розгляду справ: суддів і органів внутрішніх справ. Виконання при­воду покладається на органи Національної поліції. Підставою застосу­вання приводу є ухилення від явки на виклик органу поліції або суду^[159].

Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення регламентується ст. 267 КУпАП.

Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських пре­паратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищес­тоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який за­стосував ці заходи, або до суду.

Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення не зупиняє їх виконання.

5.3.