Сутність і види стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення

Кожна адміністративно-процесуальна стадія має свої цілі і за­вдання, які відрізняються в цілому від цілей і завдань всього адміні­стративного провадження. Крім цього, кожна процесуальна стадія має і близькі процесуальні завдання: стадія вирішення справи - розгляд справи і прийняття у ній законної та обґрунтованої поста­нови; стадія виконання постанови по справі у адміністративне пра­вопорушення - фактичну реалізацію вимог, які містяться в поста­нові, і т.

Для кожної адміністративно-процесуальної стадії характерно, також що у процесі її здійснення приймаються різноманітні рішен­ня, які оформлюються різноманітними процесуальними докумен­тами, характерними тільки для тієї чи іншої стадії. Акт порушення адміністративного провадження втілюється, як правило, у прото­колі про адміністративне правопорушення, а рішення у справі - у постанові. До того ж названі рішення і документи не властиві іншим адміністративно-процесуальним стадіям. Кожна адміністративно- процесуальна стадія має свій зміст, тобто складається з певної суку­пності адміністративно-процесуальних дій (процесуальних проце­дур), які мають свою адміністративно-процесуальну форму. Всі дії суб'єкта даної стадії втілюються, як правило, в письмову форму. Кож­на адміністративно-процесуальна стадія, виходячи зі свого змісту, є функціонально і логічно завершеною категорією, тому, з одного боку, тісно пов'язана з іншими процесуальними стадіями, навіть обумов­лена ними, а з іншого, - має певну самостійність. Цей чинник обумов­лює існування повного і прискореного провадження^[75].

Адміністративно-процесуальна стадія - це складова частина провадження у справах про адміністративні правопорушення, підві­домчих органам Національної поліції, і відображає певною мірою осо­бливості цього адміністративного провадження, його цілі, завдання, функції, здійснюється на процесуальних принципах, відповідно до яких воно і базується, хоча кожен із принципів має свій специфічний прояв у кожній стадії.

Глава 3. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі органам поліції: завдання, принципи та стадії процесуальних дій, процедур, які здійснюються різноманітними суб’єктами адміністративної юрисдикції у певній адміністративно- процесуальній формі на основі принципів адміністративно-про­цесуального права, спрямованих у кінцевому результаті на виконан­ня функцій, здійснення цілей і вирішення завдань, які стоять перед зазначеним провадженням, і відображають його характерні риси.

Виходячи зі змісту цього визначення, а також ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, зокрема розділах IV і V КУпАП Укра­їни, можна зробити висновок про існування чотирьох стадій прова­дження у справах про адміністративні правопорушення, які реалі­зуються в такій послідовності:

- стадії порушення справи про адміністративний проступок і попереднє з’ясування її обставин (ст. 254-258 КУпАП);

- стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення у ній постанови (ст. 276-285 КУпАП);

- стадії оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення (ст. 287-296 КУпАП);

- стадії виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення (ст. 298-305 КУпАП).

Порушення справи про адміністративний проступок і попереднє з’ясування її обставин

Більш детального розгляду потребують дії, які здійснюються на стадії порушення справи і попереднього з’ясування її обставин. Єдиною фактичною підставою порушення провадження є наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення. Проте самого лише факту недостатньо для того, щоби провадження у справі розпочалося. Необхідна ще й формальна підстава, тобто ін­формація про скоєння правопорушення. Такими підставами можуть бути: звернення (письмові або усні) громадян; повідомлення поса­дових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; повідомлення засобів масової інформації; повідомлення об’єднань громадян; безпосереднє вияв­лення правопорушення поліцейським.

Найважливішим документом, який складається на стадії пору­шення справи і попереднього з’ясування її обставин, є протокол про адміністративне правопорушення. Перш ніж скласти адміністратив­ний протокол, посадова особа повинна виконати низку процесуаль­них дій: опитати свідків, потерпілих, затримати особу тощо. Отже, протокол можна вважати процесуальним документом, який фіксує закінчення стадії порушення справи і попереднього з’ясування її обставин.

Протокол є єдиною формалізованою підставою для подальшо­го провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, наскільки грамотно його складено, залежить правильність розгляду справи по суті і обґрунтованість прийнятого рішення. Перелік відомостей, які мають бути відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, вказано у ст. 256 КУпАП і деталі­зовано в наказі МВС України від 06.11.2015 № 1376 «Про затвер­дження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»^[76], наказі МВС України від 08.02.2019 № 100 «Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримі­нальні правопорушення та інші події»^[77], наказі МВС України від 07.11.2015 № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в ав­томатичному режимі»^[78], а також у наказі МВС України від 13.01.2020 № 13 «Про затвердження Інструкції з оформлення полі­цейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматич­ному режимі»^[79].

Особливе значення під час складення протоколу має викладен­ня обставин вчиненого правопорушення, від якого в подальшому буде залежати правильна кваліфікація діяння і застосування до порушника відповідних заходів впливу. У протоколі передбачено, що при викладенні обставин правопорушення вказуються число, місяць, рік, час його вчинення, суть правопорушення, які саме про­типравні дії вчинила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Стаття 258 КУпАП України передбачає низку винятків із зага­льного правила, коли протокол про адміністративне правопору­шення можна не складати.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національ­ної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечен­ня безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режи­мі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транс­портних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформ­люється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, коли уповноваженими органами (посадовими осо­бами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації в режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автома­тичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки до­рожнього руху.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністратив­не правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміні­стративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена по­садова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення скла­дається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка при­тягається до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомо­гою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засо­бів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адмініст­ративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притяга­ється до адміністративної відповідальності. Копії постанови у спра­ві про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксова­них за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапи- су чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів із дня винесення такої постанови.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення і винесен­ня у ній постанови

Розгляд справ про адміністративні правопорушення й вине­сення постанови - друга стадія провадження у справі, на якій вирі­шуються найголовніші завдання цього провадження. Головна мета діяльності посадової особи на цій стадії полягає у встановленні фа­ктичних обставин справи і юридичній оцінці діяння особи.

Зазначена стадія включає три етапи: підготовку справи до роз­гляду, розгляд справи і прийняття у ній постанови.

Для розгляду справи передбачено ряд обов’язкових правил. Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи є необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притяга­ється до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх закон­них представників і адвоката.

У разі встановлення неповноти матеріалів, поданих до розгля­ду, посадова особа потребує додаткові відомості та матеріали або повертає справу за місцем складення протоколу чи інших матеріа­лів для усунення недоліків.

За загальним правилом (ст. 276 КУпАП) справи про адміністра­тивні правопорушення розглядаються за місцем їх вчинення. Із цього загального правила існує декілька винятків, коли справи мо­жуть розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання правопорушника. Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем об­роблення та обліку таких правопорушень.

Строки розгляду справ регламентуються ст. 277 КУпАП. У бі­льшості випадків справа про адміністративне правопорушення розглядається у 15-денний строк із дня одержання уповноваженим органом чи посадовою особою протоколу та інших матеріалів спра­ви. Крім цього, справи про деякі правопорушення, визначені ст. 277 КУпАП, розглядаються в 7-денний, 5-денний та 3-денний строк. Ще коротший строк - одну добу - встановлено для розгляду справ про дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, злісну непокору, виявлення неповаги до суду, розповсю­дження неправдивих чуток та деяких інших.

Після завершення підготовчого етапу починається слухання справи. Відповідний порядок визначено ст. 279 КУпАП. Розгляд розпочинається із представлення посадової особи, яка вирішує справу. Після цього посадова особа, котра розглядає справу, оголо­шує, яка справа підлягає розгляду та хто притягається до адмініст­ративної відповідальності. Всім учасникам провадження роз’яс­нюються їхні права та обов’язки. Далі оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

Стаття 280 КУпАП визначає перелік обставин, що підлягають з’ясуванню під час розгляду справи. Це входить до обов’язків поса­дової особи, яка повинна з’ясувати, чи було вчинено адміністратив­не правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підля­гає вона адміністративній відповідальності або іншій. Обов’язково встановлюється, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відпо­відальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про правопорушення на розгляд трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирі­шення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа з'ясовує зазначені обставини. Ці дані включаються до протоколу про адміністративне правопорушення: поясненнями осо­би, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висно­вками експерта, речовими доказами, показаннями технічних прила­дів, які використовуються під час нагляду за виконанням правил дорожнього руху. Окремо складається протокол про вилучення ре­чей і документів, а також інші документи (наприклад акти переві­рок, різні довідки, характеристики, протокол про адміністративне затримання, особистий огляд чи огляд речей тощо). Посадова особа оцінює докази (тобто вирішує питання про їх достовірність) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 251-252 КУпАП).

Стадія розгляду справи закінчується прийняттям постанови у справі про адміністративне правопорушення (глава 23 КУпАП).

Стаття 283 КУпАП визначає зміст постанови. Вона повинна міс­тити: найменування органу (посадової особи), який виніс постано­ву, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розгляда­ється справа; викладення обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповіда­льність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у спра­ві рішення. Статтею 284 КУпАП визначено види постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24¹;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься під час оголошення усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, орга­ну досудового розслідування, а також за наявності обставин, перед­бачених ст. 247 КУпАП.

На підставі наявності хоча б однієї з указаних нижче обставин провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю:

1) відсутність події та складу адміністративного правопору­шення;

2) недосягнення особою на момент учинення адміністратив­ного правопорушення 16-річного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездія­льність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необ­хідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміні­стративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відпові­дальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП;

8) наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притяга­ється до адміністративної відповідальності, постанови компетент­ного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за цим фак­том кримінальної справи;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.

Якщо у процесі розгляду справи буде встановлено, що процесу­альні документи оформлені з певними порушеннями, відсутні не­обхідні відомості для з’ясування обставин справи й потрібні додат­кові дані, то матеріал повинен бути направлений на додаткове роз­слідування.

Головною фігурою у провадженні є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. У ст. 268 КУпАП визначено, що ця особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснен­ня, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися під час розгляду справи юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мо­вою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову у справі.

У ст. 269-274 КУпАП дано вичерпний перелік процесуальних прав та обов’язків інших учасників провадження - потерпілого, законних представників особи, яка притягається до адміністратив­ної відповідальності, адвоката, свідка, експерта і перекладача. Так, потерпілому, тобто особі, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, надається право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржу­вати постанову у справі. Потерпілого може бути також опитано як свідка у справі.

Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклува­льники) представляють інтереси особи, яка притягається до

Адміністративно-юрисдикційна діяльність Національної поліції України адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолі­тніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійс­нювати свої права. Вони мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені особи, інтереси якої вони представляють, оскаржувати рішення у справі.

Адвокат чи інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, може знайомитися з матеріалами справи, заявля­ти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені приносити скарги на рішення у справі. Його повноваження на участь у розгляді справи посвідчуються відповідним документом, який підтверджує право на надання правової допомоги.

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які- небудь обставини, що підлягають установленню в цій справі. Свідок зобов’язаний з'явитися в зазначений час на виклик уповноваженої особи, яка розглядає справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі і відповісти на поставлені запитання.

Експерт призначається особою, яка розглядає справу, в разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Він зобов'язаний з'явитися на виклик і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для висновку, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи, бути при­сутнім під час розгляду справи.

Перекладач, який також призначається в разі необхідності слі­дчим, зобов'язаний з'явитися на виклик останнього і зробити пов­ний і точний доручений йому переклад.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення має містити ряд відомостей і реквізитів. Перш за все зазначаються най­менування територіального органу поліції, звання, прізвище та ініціали особи, яка винесла постанову, дата розгляду справи, відо­мості про особу, щодо якої вона розглядалася, викладаються обста­вини, встановлені під час розгляду справи, зазначається норматив­ний акт (наприклад ст. 178 КУпАП УК), який передбачає відповіда­льність за це адміністративне правопорушення, та прийняте у спра­ві рішення. У разі необхідності в постанові відображається вирі­шення питання щодо вилучених речей. Будь-яка постанова повинна містити вказівку на порядок і строк її оскарження. Постанова має

бути підписана особою, яка її винесла. Постанова, відповідно до ст. 285 КУпАП, оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом 3 днів вручається під розписку або висилається особі, щодо якої її винесено, а також потерпілому на його прохання. Якщо копія постанови висилається, про це ро­биться відповідна відмітка у справі.

Оскарження та опротестування постанови у справі, перегляд справи

Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Зазначимо, що прокурор здійснює нагляд за додержан­ням законів у разі застосування заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів під час застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Постанову органу (посадової особи) про накладення адмініст­ративного стягнення, постанову у справі про адміністративне пра­вопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафік­соване в автоматичному режимі, може бути оскаржено у вищестоя­щий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, район­ний у місті, міський чи міськрайонний суд.

Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постано­ву у справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протя­гом 3 діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушен­ня, звільняється від сплати державного мита.

Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопору­шення може бути подано протягом 10 днів із дня винесення поста­нови, а щодо постанов у справах про адміністративні правопору­шення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом 10 днів із дня набрання пос­тановою чинності. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Скарга на постанову у справі про адміністративне правопору­шення розглядається правомочними органами (посадовими особа­ми) в 10-денний строк із дня її надходження, якщо інше не встанов­лено законами України.

Орган (посадова особа) під час розгляду скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність та обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу - без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (поса­довою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така пос­танова скасовується і справа надсилається на розгляд компетент­ного органу (посадової особи).

Копія рішення за скаргою на постанову у справі про адміністра­тивне правопорушення протягом 3 днів надсилається особі, щодо якої її винесено. У той же строк копія постанови надсилається поте­рпілому на його прохання.

Виконання постанови у справі про адміністративне правопору­шення

Виконання постанов про накладення адміністративного стяг­нення є заключною стадією провадження у справі про адміністра­тивне правопорушення. Основні положення виконання постанов про накладення адміністративних стягнень викладено в розділі V КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов’язковою для виконання державними й громадськими органа­ми, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особа­ми та громадянами.

Необхідною умовою виконання постанови є набрання нею чин­ності. Це означає, що постанова набула юридичного значення і є обо­в’язковою до виконання згідно зі ст. 298 КУпАП. У зв’язку з цим дуже важливим є визначення моменту набрання постановою чинності: або з моменту оголошення постанови правопорушнику, або з моменту ознайомлення правопорушника з постановою - адже в законодав­стві це питання не вирішено до кінця.

Статтею 299 КУпАП передбачено, що постанова про накладен­ня адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КУпАП та іншими законами України.

У той же час у разі оскарження постанови про накладення ад­міністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про за­стосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у ви­гляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспор­тних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підля­гає примусовому виконанню не пізніш як через 15 днів із дня вру­чення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів із дня повідомлення про за­лишення скарги без задоволення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звер­тається до виконання органом (посадовою особою), який виніс пос­танову.

Орган Національної поліції забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт у порядку, встановленому законами України.

У разі винесення кількох постанов про накладення адміністра­тивних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністра­тивного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс поста­нову, може відстрочити її виконання на строк до 1 місяця. Відстроч­ка виконання постанови про накладення адміністративного стяг­нення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в по­рядку, встановленому законом.

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністра­тивного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протя­гом 3 місяців із дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до ст. 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов у справах про окремі види адмініс­тративних правопорушень.

Зазначимо, постанова про накладення адміністративного стяг­нення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови по­рушнику.

Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені ст. 285 КУпАП.

При винесенні адміністративного стягнення у вигляді попере­дження на місці вчинення порушень воно оформляються способом, установленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалі­зацію державної політики у сфері безпеки на морському та річково­му транспорті.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку, передбаче­ного ч. 1 ст. 285 надсилається правопорушником до органу (посадо­вій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вар­тою в місцях, що їх визначають органи Національної поліції. Під час виконання постанови про застосування адміністративного арешту

Глава 3. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі органам поліції: завдання, принципи та стадії арештовані піддаються особистому оглядові. Строк адміністратив­ного затримання зараховується до строку адміністративного ареш­ту. Відбування адміністративного арешту провадиться за правила­ми, встановленими законами України.

Питання для самоконтролю

1. Поняття адміністративної юрисдикції.

2. Поняття та основні ознаки адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції.

3. Поняття і завдання провадження у справах про адміністрати­вні правопорушення.

4. Принципи провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення.

5. Стадії провадження у справах про адміністративні правопо­рушення, підвідомчі поліції.

6. Поняття доказів та джерела їх отримання.

7. Порушення справи про адміністративне правопорушення.

8. Складання протоколу про адміністративне правопорушення.

9. Розгляд справи про адміністративне правопорушення, що здійснюється поліцією.

10. Учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення.

11. Посадові особи Національної поліції, які уповноважені по­рушувати та розглядати справи про адміністративні правопору­шення.

12. Винесення постанови у справі про адміністративне пра­вопорушення.

13. Обставини, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення.

14. Обставини, що пом’якшують відповідальність за адмініс­тративні правопорушення.

15. Обставини, що обтяжують відповідальність за правопо­рушення.

16. Порядок і строки оскарження постанов у справах про ад­міністративні правопорушення, винесених органами поліції.

17. Виконання підрозділами поліції постанов про накладення адміністративних стягнень.

Тестові завдання

1. Що розуміється під поняттям «юрисдикція»?

а) захист суспільних відносин, що складаються у сфері держав­ного управління, та боротьба з адміністративними правопорушеннями;

б) складова частина виконавчо-розпорядчої діяльності відпо­відних органів державної влади;

в) виконавчо-розпорядча діяльність, основана на нормах ад­міністративного права і спрямована на забезпечення публічної без­пеки і порядку, охорону прав і свобод громадян;

г) установлена законом (чи іншим нормативним актом) суку­пність правових повноважень відповідних державних органів вирі­шувати правові спори, у тому числі справи про правопорушення, та застосовувати юридичні санкції до правопорушників;

ґ) різновидність юрисдикційної діяльності, що передбачає роз­гляд справ про адміністративні правопорушення.

2. Адміністративно-юрисдикційна діяльність поліції - це:

а) регульована нормами адміністративного права організа­ційна діяльність органів поліції з реалізації владних повноважень;

б) діяльність структурного підрозділу поліції, посадової особи, що спрямована на охорону громадського порядку та забезпечення громадської безпеки;

в) виконавчо-розпорядча діяльність щодо організації роботи поліції, основана на нормах адміністративного права і спрямована на забезпечення пулічної безпеки й порядку;

г) діяльність поліції щодо забезпечення правил дозвільної си­стеми, забезпечення безпеки дорожнього руху;

ґ) врегульована нормами адміністративного права (законом та іншими нормативними актами) діяльність уповноваженого струк­турного підрозділу поліції, посадової особи щодо вирішення індиві­дуальних адміністративних справ (спорів), пов’язаних з адміністра­тивно-правовими відносинами громадянина або недержавної орга­нізації з державним органом (його посадовою особою) під час здій­снення цим органом публічної (виконавчої) влади.

3. До головних ознак адміністративно-юрисдикційної дія­льності не належать такі:

а) виступає складовою частиною виконавчо-розпорядчої дія­льності відповідних органів державної виконавчої влади;

б) підставою її здійснення є скоєне адміністративне правопо­рушення;

в) здійснюється в особливих процесуальних формах, установ­лених законом;

г) результатом цієї діяльності є видання юрисдикційного акта (постанови про накладення адміністративного стягнення або про припинення справи провадженням), обов’язкового для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установа­ми, організаціями, посадовими особами і громадянами;

ґ) для неї характерно прийняття відповідних рішень.

4. Адміністративно-юрисдикційна діяльність поліції за змі­стом характеризується як:

а) організуюча, правозахисна, владна, правоохоронна;

б) державно-владна, виконавчо-розпорядча, підзаконна, має правозастосовний та правоохоронний характер;

в) владна, організуюча, правова, профілактична;

г) підзаконна, безпідставна, профілактична, організуюча, має суспільнозначущий характер;

ґ) безперервна, владна, правозахисна.

5. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення не є:

а) своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обста­вин кожної справи;

б) забезпечення виконання вироку суду;

в) виховання громадян у дусі додержання законів;

г) вирішення справи в точній відповідності до закону;

ґ) виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню правопо­рушень.

6. Адміністративне затримання, що застосовується полі­цейськими, не може перевищувати (крім виняткових випадків):

а) 1-ї години;

б) 2-х годин;

в) 3-х годин;

г) 12-и годин;

ґ) 24-х годин.

7. У якій статті КУпАП визначено завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення?

а) у ст. 245 КУпАП;

б) у ст. 248 КУпАП;

в) у ст. 269 КУпАП;

г) у ст. 268 КУпАП;

ґ) у ст. 222 КУпАП.

8. Принципами провадження у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі міліції громадської безпеки, є:

а) забезпечення законності; досягнення об’єктивної істини; швидкість процесу;

б) забезпечення законності; досягнення об’єктивної істини; право на захист; пильність;

в) забезпечення законності; презумпція невинуватості; рів­ність громадян перед законом; професіоналізм;

г) забезпечення законності; широка участь громадськості; оперативність; своєчасність; право на захист; робота з населенням;

ґ) забезпечення законності; досягнення об’єктивної істини; право на захист; презумпція невинуватості, рівність громадян перед законом; гласність (широка участь громадськості); оперативність.

9. У протоколі про адміністративне правопорушення, що складається поліцейським, не зазначаються:

а) відомості про особу, яка притягується до відповідальності;

б) прийняте у справі рішення;

в) пояснення особи, яка притягується до відповідальності;

г) заподіяна матеріальна шкода;

ґ) прізвища, адреси свідків.

10. Відповідно до законодавства підставою для порушення справи про адміністративне правопорушення є:

а) подання заяви;

б) внесення відомостей про правопорушення до журналу єди­ного обліку;

в) складення протоколу про адміністративне правопорушення;

г) немає правильної відповіді;

ґ) усі відповіді правильні.