Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні право­порушення

адміністративним правопорушенням (проступком) ви­знається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи безді­яльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Діяння визнається адміністративним правопорушенням за на­явності чотирьох ознак: суспільної шкідливості, протиправності, вини та адміністративної караності.

Суспільна шкідливість дії чи бездіяльності означає, що вона за­подіює або створює загрозу заподіяння шкоди об'єктам адміністра­тивно-правової охорони, які передбачені у ст. 9 КУпАП.

Протиправність означає, що дію чи бездіяльність прямо забо­ронено адміністративно-правовими нормами.

Адміністративним правопорушенням (проступком) може бути тільки винне діяння.

Вина полягає у психічному ставленні особи до діяння та його шкідливих наслідків і може бути умисною або необережною. Сту­пінь вини враховується при накладенні адміністративного стяг­нення, при звільненні від адміністративної відповідальності.

Адміністративна караність свідчить, що адміністративним проступком визнається лише таке протиправне, винне діяння, за яке законодавством передбачено застосування адміністративних стягнень^[80].

Перелік адміністративних проступків, підвідомчих органам На­ціональної поліції, зазначено у ст. 222 Кодексу України про адмініс­тративні правопорушення. Всю їх сукупність можна розподілити на групи.

4.1.