Обставини, що впливають на розгляд та вирішення справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку органами поліції

Щоб визнати діяння правопорушенням, воно повинно відповіда­ти певним ознакам. По-перше, будь-яке правопорушення - це діяння у формі дії чи бездіяльності. Наприклад: невиконання суб'єктом обов'язків, які на нього покладені (за нормами закону чи положення­ми договору); недотримання (порушення) правил, які встановлені законодавством; зловживання правами, якими користується право­порушник (наприклад, якими він наділений у зв'язку із займаною ним посадою).

По-друге, діяння повинно бути протиправним, тобто за своїми зовнішніми ознаками таким, що не відповідає тим нормам, прави­лам та законам, що є прийнятними для суспільства, чи прямо пору­шує норми закону.

По-третє, протиправне діяння повинно бути соціально шкідли­вим: спрямоване на дестабілізацію нормальних суспільних відно­син, порушення прав, свобод, законних інтересів особи та держави.

По-четверте, правопорушення - це завжди прояв усвідомленої волі правопорушника у поєднанні з передбаченням особою наслід­ків і ставленням до них.

По-п'яте, за загальним правилом за вчинене правопорушення на особу накладається юридична відповідальність.

По-шосте, нерідко накладення юридичної відповідальності за правопорушення поєднується з фактичним відновленням поруше­них прав і законних інтересів, на які здійснювалось посягання.

Отже, щоб діяння (дію чи бездіяльність) визнати правопору­шенням, воно повинно бути протиправним, соціально шкідливим або небезпечним, винним і караним (за правопорушення наклада­ється юридична відповідальність).

Коли визначено, що здійснене діяння суб'єкта є правопорушен­ням, необхідно встановити, що це саме адміністративний просту­пок, який посягає на суспільні відносини, що охороняються даним законодавством, характеризується винністю і тягне накладення адміністративних стягнень.

Процедура адміністративно-правової кваліфікації (кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення публічної безпеки та порядку) дає уявлення про послідовність її проведення та включає загальні правила, якими необхідно керуватися суб'єкту її проведення.

Правила кваліфікації адміністративних правопорушень - це методологічні положення проведення адміністративно-пра­вової кваліфікації, які є обов'язковими для уповноваженого суб'єкта кваліфікації на різних етапах і стадіях її проведення. До таких правил необхідно віднести такі:

1. Адміністративно-правова кваліфікація здійснюється в точній відповідності до основних принципів її проведення: законності, об'єктивності, гласності, публічності, обґрунтованості, професіона­лізму, персональної відповідальності уповноваженого органу (поса­дової особи) та ін.

2. Фактично ознаки здійсненого діяння встановлюються відпо­відно до законодавчих актів і підлягають обов'язковій фіксації у процесуальних документах (протоколах, постановах).

3. Установлені фактичні ознаки діяння повинні відповідати ознакам складу адміністративного проступку, закріпленого в конк­ретній статті законодавчого акта про адміністративні правопору­шення (для виключення суб'єктивізму кваліфікація проводиться як формальна констатація збігу зазначених ознак).

4. Інстинктивні (рефлекторні) рухи, які здійснюються мимоволі (автоматично), розглядаються як реакція на певні фізіологічні роз­дратування, тому не є осудними, отже, не кваліфікуються як адміні­стративні правопорушення.

5. Адміністративно-правова кваліфікація як складова прова­дження у справах про адміністративні правопорушення проводить­ся на основі закону, що діє безпосередньо під час і за місцем розгля­ду справи про адміністративний делікт.

6. Учинене посягання необхідно кваліфікувати відповідно до тієї чи іншої норми законодавства про адміністративні правопору­шення, яка найбільш повно містить його ознаки.

7. Безпосередні, додаткові та факультативні об'єкти посягання - це завжди відносини у сферах: громадського (публічного) порядку; громадської (публічної) безпеки; захисту прав людини; державного управління; забезпечення пожежної безпеки; захисту прав людини та охорони прав і інтересів неповнолітніх; охорони здоров'я насе­лення; суспільної моралі; встановленого порядку виготовлення, придбання та реалізації алкогольних напоїв і табачних виробів.

8. Для кваліфікації діяння за ст. 178 КУпАП достатньо свідчення про намір щодо розпивання заборонених за цією нормою напоїв, а реальний факт досягнення особою стану сп'яніння для кваліфікації важливим не буде.

9. Загальними ознаками алкогольного сп'яніння слід вважати: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різку зміну за­барвлення шкірного покриву обличчя; поведінку, що не відповідає обстановці.

10. Перевищення допустимого рівня шуму в жилих приміщен­нях (найчастіший випадок на практиці) дозволяється у будні дні з 21.00 до 8.00 (за згодою осіб, які мешкають поруч), а у святкові та неробочі дні заборонено цілодобово, з 22.00 до 8.00 не дозволено гучно співати, викрикувати, користуватися різними джерелами побутового шуму і т. п.

Зі свого боку, недодержання таких правил може призвести до: унеможливлення встановлення ознак складу проступку там, де він існує, та, навпаки, визначення ознак, що становлять склад адмініст­ративного правопорушення, там, де такі ознаки відсутні; неправи­льного застосування норми КУпАП; помилкової кваліфікації адміні­стративного проступку як злочину, а злочину - як адміністративно­го правопорушення^[416].

Питання для самоконтролю

1. Надайте визначення та характеристику понять «публічний порядок» і «публічна безпека».

2. Назвіть спільні та відмінні ознаки понять «публічний поря­док» і «публічна безпека».

3. Як співвідносяться між собою поняття «адміністративно- правова кваліфікація» та «кваліфікація адміністративного правопо­рушення (проступку)»? Надайте їх визначення.

4. Які функції кваліфікації адміністративного правопорушення Ви знаєте?

5. Що таке процедура адміністративно-правової кваліфікації? З яких стадій та етапів вона складається?

6. На підставі яких принципів здійснюється кваліфікація адмі­ністративних правопорушень?

7.

8. У яких діяннях відображається об'єктивна сторона адмініст­ративних правопорушень у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку?

9. Охарактеризуйте суб'єктивну сторону адміністративних пра­вопорушень у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку.

10. Розкрийте правила кваліфікації адміністративних правопо­рушень у сфері забезпечення публічної безпеки та порядку.

Tectobi завдання

1. Публічний порядок як об'єкт адміністративно-правового забезпечення характеризується тим, що:

а) встановлюється у громадських місцях;

б) являє собою суспільні відносини, котрі забезпечують стан захищеності суспільства і держави;

в) нерозривно пов'язаний не тільки з побутовими, а й з екстре­мальними ситуаціями;

г) забезпечується тільки органами поліції.

2. Публічний порядок як об'єкт адміністративно-правового забезпечення - це:

а) певна система суспільних відносин, що забезпечує можли­вість реалізації прав і свобод людини, а також виконання обов'язків, яка регулюється нормами права з дотриманням норм моралі та звичаєвого права, створюючи дисципліну в суспільстві шляхом за­безпечення державними заходами;

б) суспільні відносини адміністративно-правового характеру з приводу забезпечення миру та безпеки у побутовому житті та під час виникнення екстремальних ситуацій шляхом прийняття пере­важно підзаконних нормативно-правових актів;

в) стан суспільства, в якому забезпечується правомірна поведі­нка громадян у громадських місцях, в якому останні без перешко­джань можуть реалізовувати свої права та обов'язки, знаходячись у спокійній і мирній обстановці, що забезпечується певними держав­ними органами, зокрема органами внутрішніх справ;

г) уся сукупність прав і свобод громадян, охорона традицій сус­пільства та звичаїв, які склалися у ньому, забезпечення мирного життя.

3. Основними засобами забезпечення публічного порядку є норми, які поділяються на:

а) моральні та релігійні;

б) правові та соціальні;

в) громадські та моральні;

г) правові та моральні.

4. Публічна безпека як об'єкт адміністративно-правового забезпечення - це:

а) суспільні відносини адміністративно-правового характеру з приводу забезпечення миру та безпеки у побутовому житті та під час виникнення екстремальних ситуацій шляхом прийняття пере­важно підзаконних нормативно-правових актів;

б) уся сукупність прав і свобод громадян, охорона традицій сус­пільства та звичаїв, які склалися у ньому, забезпечення мирного життя;

в) стан суспільства, в якому забезпечується правомірна поведі­нка громадян у громадських місцях, в якому останні без перешко­джань можуть реалізовувати свої права та обов'язки, знаходячись у спокійній і мирній обстановці, що забезпечується певними держав­ними органами;

г) певна система суспільних відносин, що забезпечує можли­вість реалізації прав і свобод людини, а також виконання обов'язків, яка регулюється нормами права з дотриманням норм моралі та звичаєвого права, створюючи дисципліну в суспільстві шляхом за­безпечення державними заходами.

5. До спільних рис публічного порядку та публічної безпеки слід віднести те, що:

а) ці поняття є однаковими за змістовим обсягом;

б) призначені для забезпечення миру і безпеки у побутовому житті та під час виникнення екстремальних ситуацій;

в) регулюються та забезпечуються нормами права з дотриман­ням норм моралі та звичаєвого права;

г) поняття публічної безпеки і публічного порядку переважно стосуються побутових та екстремальних ситуацій, які переважно виникають у громадських місцях.

6. До відмінних рис публічного порядку та публічної безпе­ки слід віднести те, що:

а) публічний порядок регулюється та забезпечується нормами права з дотриманням норм моралі та звичаєвого права, а публічна безпека регулюється переважно нормами права і техніко- юридичними правилами;

б) публічна безпека, на відміну від публічного порядку, охоро­няється державою шляхом установлення норм кримінального за­конодавства, зокрема органами внутрішніх справ;

в) публічний порядок, на відміну від публічної безпеки, стосу­ється екстремальних ситуацій, які переважно виникають на вироб­ництві;

г) ці поняття є однаковими за змістовим обсягом.

7. Обов’язковою ознакою адміністративного правопору­шення є:

а) його вчинення у громадському місці;

б) створення внаслідок його вчинення суспільної небезпеки;

в) вина особи;

г) встановлення точного часу його вчинення.

8. До ознак, притаманних такому явищу, як кваліфікація адміністративного правопорушення, слід віднести таку:

а) це широке, узагальнююче поняття;

б) у результаті здійснення такої кваліфікації діяння може бути взагалі не визначене як адміністративний проступок;

в) висновок кваліфікації може й не бути оформлений докумен­тально;

г) під час кваліфікації будь-яке адміністративне правопору­шення підлягає юридичній оцінці, встановленню відповідності до конкретної норми законодавства про адміністративні правопору­шення.

9. Кваліфікація адміністративного правопорушення не ви­конує одну з таких функцій:

а) онтологічну;

б) охоронну;

в) гносеологічну;

г) конкретизаційну.

10. Соціально-політична функція кваліфікації адміністра­тивного правопорушення:

а) не притаманна цьому виду кваліфікації;

б) втілюється у накопиченні теоретичних навичок щодо квалі­фікації адміністративних правопорушень і забезпечує формування відповідної нормативної бази;

в) полягає в тому, що діяння особи буде кваліфікуватися за ознакою суспільної шкідливості, тобто саме з позиції тяжкості запо­діяної шкоди особі, суспільству і державі;

г) створює умови для зниження кількості адміністративних правопорушень та проступків.