Запобіжні заходи: поняття, види, порядок застосування, ПРОЦЕСУАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Одним із видів заходів забезпечення кримінального прова­дження є запобіжні заходи. Поняття, види запобіжних заходів, по­рядок їх обрання, зміни та скасування регламентовано главою 18 КПК України.

Запобіжні заходи - це різновид заходів забезпечення криміна­льного провадження правообмежувального та примусового харак­теру, які застосовуються слідчим суддею чи судом за наявності до­статніх підстав щодо підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових за­ходів медичного характеру, або особи, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію).

Види запобіжних заходів

Статтею 176 КПК України передбачено такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов’язання; 2) особиста порука; 3) застава;

4) домашній арешт; 5) тримання під вартою; 6) затримання особи як тимчасовий запобіжний захід.

Окрім загальних запобіжних заходів, визначених у ст. 176 КПК України, слід виокремити також спеціальні запобіжні заходи, що за­стосовуються до певних категорій осіб, статус яких обумовлено ві­ком чи психічним станом або пов'язано з екстрадицією (ст. ст. 493, 508, 583, 584 КПК України). Так, до неповнолітнього підозрюва­ного, обвинуваченого може бути застосовано такий запобіжний за­хід, як передання під нагляд (ст. 493 КПК України). До особи, стосо­вно якої передбачається застосування примусових заходів медич­ного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, мо­жуть бути застосовані такі запобіжні заходи: а) передання на піклу­вання опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; б) поміщення до закладу з надання психіат­ричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (ст. 508 КПК України). При здійсненні видачі осіб, які вчинили кри­мінальне правопорушення (екстрадиції), застосовуються тимчасо­вий арешт (ст.

Мета і підстави застосування запобіжного заходу визначені у ст. 177 КПК України. Так, метою застосування запобіжного заходу є: 1) забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покла­дених на нього процесуальних обов'язків; 2) запобігання спробам можливої неправомірної поведінки підозрюваного чи обвинуваче­ного під час кримінального провадження. Підставами застосування запобіжного заходу є: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчи­ненні особою кримінального правопорушення (тобто наявність до­казів про вчинення особою кримінального правопорушення, що ві­дображена у повідомленні про підозру); 2) наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді або суду вважати, що підоз­рюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передба­чені ч. 1 ст. 177 КПК України (тобто наявність даних про те, що особа може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідка тощо).

Процесуальний порядок застосування запобіжних заходів

Порядок застосування запобіжних заходів диференційовано залежно від стадії кримінального провадження. Під час досудового розслідування запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотан­ням прокурора. Під час судового провадження запобіжні заходи за­стосовуються судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК України). Із цього правила є винятки: затримання як тимчасовий 75

запобіжний захід здійснюється відповідно до положень ст. 191, 207, 208, 582 КПК України.

Загальний порядок застосування запобіжних заходів охоплює такі етапи: 1) складання слідчим або прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу. Вимоги до змісту цього клопо­тання передбачено у ст. 184 КПК України; 2) погодження клопо­тання слідчого про застосування запобіжного заходу з прокурором (п. 5 ч. 2 ст. 40 КПК України). Цей етап проходить лише на стадії до­судового розслідування, оскільки у разі складання клопотання про­курором на стадії судового розгляду його погодження не потрібне.

3) надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування за­побіжного заходу, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання (ч. 2 ст. 184 КПК України); 4) подання клопотання про застосування запобіжного заходу до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває орган досудо­вого розслідування. У кримінальних провадженнях щодо криміна­льних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антико- рупційного суду, клопотання про застосування запобіжного заходу подається до Вищого антикорупційного суду (ч. 1 ст. 184 КПК Укра­їни); 5) здійснення слідчим суддею чи судом дій щодо забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобі­жного заходу (ст. 187 КПК України); 6) розгляд слідчим суддею або судом клопотання про застосування запобіжного заходу (ст. 193 КПК України); 7) постановлення слідчим суддею чи судом ухвали (ч.ч. 2-5 ст. 194, ст. 196 КПК України); 8) оголошення та негайне вручення підозрюваному, обвинуваченому копії ухвали про засто­сування запобіжного заходу (ч. 5 ст. 196 КПК України).

Процесуальна характеристика запобіжних заходів

Особисте зобов’язання (ст. 179 КПК України) - це найбільш м'який запобіжний захід. Його суть полягає у покладенні на підозрю­ваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати обов'язки, передба­чені ч. 5 ст. 194 КПК України. Такими обов'язками є: 1) прибувати до визначеної службової особи з установленою періодичністю; 2) не від­лучатися із населеного пункту, в якому особа є зареєстрованою, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею чи судом, або спі­лкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею чи судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або су­дом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної за­лежності; 7) докласти зусиль щодо пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Особиста порука - це запобіжний захід, який полягає у наданні поручителями письмового зобов'язання про те, що вони поруча­ються за виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд (ст. 180 КПК України).

Застава - це запобіжний захід, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забез­печення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, з умовою звернення внесених коштів у дохід дер­жави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Домашній арешт - це запобіжний захід, який полягає в забо­роні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ч. 1 ст. 181 КПК України). Домашній арешт є менш суворим запобіжним заходом порівняно з триманням під вартою і разом з тим - більш суворим, ніж особисте зо­бов'язання, особиста порука чи застава. Його сутність полягає в тому, що підозрюваний чи обвинувачений перебуває не в спеціаль­ній установі, зокрема у слідчому ізоляторі як у разі тримання під вартою, а у своєму житлі, тобто у звичній для себе обстановці, з одночасним виконанням покладених на нього обов'язків.

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобі­жним заходом (ст. 183 КПК України). Його сутність полягає у позба­вленні свободи підозрюваного чи обвинуваченого шляхом помі­щення їх на певний строк до установи для попереднього ув'яз­нення. Винятковість тримання під вартою проявляється у тому, що воно може застосовуватись лише у разі неможливості забезпечити виконання підозрюваним чи обвинуваченим процесуальних обов'язків іншими, більш м'якими запобіжними заходами, зокрема домашнім арештом.

Затримання особи є тимчасовим запобіжним заходом, яке за­стосовується з підстав та в порядку, визначеному КПК України. За­коном передбачено такі види затримання: 1) затримання на підс­таві ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу (ст. ст. 190-191 КПК України); 2) законне затримання (ст. 207 КПК України); 3) затримання уповноваженою службовою особою (ст. 208 КПК України); 4) затримання з метою екстрадиції (ст. 582 КПК України).

5.3.